Рішення № 105126352, 29.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2022Справа № 910/17556/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Корпорації "ТСМ ГРУП" (вул. Ямська, буд.72, місто Київ, 03150, код ЄДРПОУ 37034171)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661)

про стягнення 11 639 729,79 грн,

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Корпорація "ТСМ ГРУП" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 11 639 729,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №02/19 (№ НАЕК 20-123-08-19-05292) від 26.02.2019 на виконання комплексу робіт в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 9 367 059, 40 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 1 310 658, 22 грн інфляційних втрат та 962 012, 17 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Корпорації "ТСМ ГРУП" основну заборгованість у розмірі 9 367 059, 40 грн, 3% річних у розмірі 962 012, 17 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 310 658, 22 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 139 676, 75 грн.

26.01.2021 до відділу діловодства суду від Корпорації "ТСМ ГРУП" надійшла заява про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2022 призначено судове засідання у справі №910/17556/21 для вирішення питання про судові витрати на 10.02.2021 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 відкладено судове засідання у №910/17556/21 для вирішення питання про судові витрати на 23.02.2022.

Судове засідання, призначене на 23.02.2022, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 призначено судове засідання у справі №910/17556/21 для вирішення питання про судові витрати на 29.06.2022.

24.06.2022 до відділу діловодства суду від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія" Енергоатом" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на дату після офіційного закінчення введеного воєнного стану, з посиланням на місцезнаходження відповідача (Відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за адресою: Миколаївська обл. м. Южноукраїнськ, промзона НОМЕР_1 у філії Миколаївського облуправління АТ "Ощадбанк" України м. Миколаїв) та відсутність можливості прийняти участь в засіданні навіть в режимі відеоконференції.

У судове засідання 29.06.2022 прибув представник позивача, представник відповідача у засідання не прибув, хоча про дату, час та місце засідання повідомлявся належним чином.

Дослідивши зміст клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновків щодо відсутності поважних причин неявки представника відповідача та відкладення судового засідання, оскільки позовні вимоги у даній справі пред`явлені саме до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, місто Київ), та відповідачем не надано будь-яких доказів неможливості взяти участь у судовому засіданні: особисто або в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 29.06.2022 представник позивача подану заяву про розподіл судових витрат підтримав, просив задовольнити.

Положеннями ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з приписами ч. 1, 2. ст. 244 ГПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Так, відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у матеріалах справи наявні наступні докази:

- копія ордеру серії АА №1152099 від 27.10.2021;

- копія договору №13/10/21 про надання юридичних послуг від 13.10.2021;

- акту №1 здачі-прийняття наданих послуг від 20.01.2022;

- рахунку №1 від 23.11.2021 на суму 70 000, 00;

- платіжного доручення №361 від 01.12.2021 на суму 70 000, 00 грн.

Так, згідно договору №13/10/21 про надання юридичних послуг від 13.10.2021 (далі - договір), укладеним між Корпорацією "ТСМ ГРУП" (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Сидоренко і Партнери" (далі - адвокатське об`єднання) клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере не себе зобов`язання надавати юридичні послуги в об`ємі та на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати клієнтові юридичну допомогу (послуги) щодо стягнення заборгованості з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661) на користь клієнта по договору на виконання комплексу робіт №02/19 (№НАЕК 20-123-08-19-05292) від 26.02.2019.

Згідно з пунктом 4.2. договору вартість послуг, визначених в п. 2.1. даного договору, розраховується шляхом множення кількості годин, витрачених адвокатом адвокатського об`єднання, який надавав юридичну допомогу клієнтові на вартість ставки однієї години роботи адвоката адвокатського об`єднання, визначеної в п. 4.3. даного договору.

Вартість ставки почасової роботи адвоката адвокатського об`єднання складає - 3000, 00 (три тисячі) гривень 00 коп., без ПДВ (пункт 4.3. договору).

Клієнт додатково оплачує на рахунок адвокатського об`єднання гонорар за участь адвоката адвокатського об`єднання у судових засіданнях по судовій справі щодо представництва законних інтересів клієнта в Господарських судах України у розмірі 5000, 00 грн (п`ять тисяч) гривень 00 коп. без ПДВ за кожне судове засідання (пункт 4.3.1. договору).

В акті №1 здачі - прийняття наданих послуг від 20.01.2022 сторони підтвердили надання клієнтом, відповідно до умов, визначених пунктом 2.1. договору, сторони один до одного, відносно виконання умов договору про надання юридичних послуг №13/10/21 від 13.10.2021 взаємних претензій не мають.

Акт №1 від 20.01.2022 підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками.

01.12.2021 Корпорація "ТСМ ГРУП" сплатила на користь АК СИДОРЕНКО І ПАРТНЕРИ АО 70 000, 00 грн згідно платіжного доручення №361 від 01.12.2021 на підставі виставленого рахунку №1 від 23.11.2021.

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем фактично понесено витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вище наведеній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, рішення у справі Баришевський проти України , рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України , рішення у справі Двойних проти України , рішення у справі Меріт проти України ).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч.5 ст. 129 ГПК України).

При цьому, судом не може бути визнано обґрунтованою суму витрат, що підлягає стягненню з відповідача, пов`язану з підготовкою вимоги щодо сплати заборгованості по договору №02/19 на стадії досудового врегулювання спору, оскільки така послуга не пов`язана з розглядом даної справи.

Відтак, співставляючи вартість наданих юридичних послуг адвокатом в межах даної справи та середньостатистичну вартість юридичних послуг у місті Києві у категорії таких справ (погодинна тарифікація яких становить 1 000,00 грн. - 1 500,00 грн. за 1 годину), суд приходить до висновку, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правову допомогу у загальному розмірі 60 000, 00 грн не відповідають критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмету спору у даній справі, яка, зокрема, є незначної складності та суть її вирішення зводилась до стягнення боргу за підписаними сторонами актами прийняття виконаних робіт за №02/19 від 26.02.2019.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 35 000, 00 грн, що є пропорційним предмету спору, значенню справи для сторін та є доведеним.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Корпорації "ТСМ ГРУП" (вул. Ямська, буд.72, місто Київ, 03150, код ЄДРПОУ 37034171) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) грн 00 коп.

2. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 07.07.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА