Рішення № 105122941, 27.06.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/21375/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Чех Н.А.,

за участі секретаря судового засідання - Буткевич Л.В.,

розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення коштів посилаючись на те, що на обліку в управлінні перебував ОСОБА_1 , який отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно норм даного Закону у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України та інших військових формувань, виплата пенсії на час їх служби припиняється. У зв`язку з тим, що відповідач уклав контракт на військову службу, з 28.04.2016 року по 06.01.2017 року підстави для виплати пенсії були відсутні. У зв`язку з чим утворилась переплата пенсії в період з 28.04.2016 року по 06.01.2017 року в розмірі 23 574,27 грн. Рішенням Управління від 23.02.2017 року № 1216 почалось утримання надміру виплачених сум пенсії з відповідача в розмірі 20 % щомісячно до повного погашення переплати. Утримання припинено на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.01.2018 року. Залишок непогашеної переплати становить 14 762,36 грн. На адресу відповідача були направлені відповідні листи з вимогою про повернення коштів, які ним залишені без уваги.

17.12.2021 року позовна заява надійшла до Дніпровського районного суду м. Києва.

21.12.2021 року проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

23.12.2021 року здійснено запит до Електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» щодо відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані відповідача.

31.12.2021 року надійшла відповідь з Електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА».

Згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 21.01.2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу був встановлений п`ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали подати відзив на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками направлено відповідачу за адресою, яка вказана у позовній заяві. Відзив на позов не надходив.

Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В суді установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві, та отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи згідно Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року, з 28.11.2015 року, розмір пенсії - 2 542,50 грн.

З 01.06.2016 року розмір пенсії склав 2 802,40 грн. З 01.03.2017 року розмір пенсії - 3 092,56 грн.

28.04.2016 року між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу. Контракт укладено на три роки.

17.02.2017 року ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України було подано заяву № 29, де він повідомив про укладення контракту від 28.04.2016 року.

Згідно розрахунку на виплату пенсії в період з 28.04.2016 року по 06.01.2017 року відповідачу виплачено 23 574,27 грн. пенсійного забезпечення. Дані кошти позивач просить стягнути з відповідача, оскільки вважає, що останній не мав правових підстав для її отримання у зв`язку з поновленням на службі.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16.01.2018 року у справі № 761/41288/17-а визнано неправомірним дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення відрахувань з пенсії ОСОБА_1 .

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом; б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту; в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України; г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; д) громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають; е) особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону; є) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачених цим Законом випадках; ж) державні службовці та працівники навчальних, медичних закладів та науково-дослідних установ Міністерства внутрішніх справ України або поліції з числа колишніх працівників міліції, які станом на день опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ та мали календарну вислугу не менше п`яти років і продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ України або поліції (їх територіальних органах, закладах та установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Статтею 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на: а) партизанів і підпільників, визнаних такими законодавством України, які не займали командні посади, та членів їх сімей; б) робітників і службовців відповідних категорій, що визначаються Кабінетом Міністрів України, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на військовій службі в період Другої світової війни чи на роботі у районах воєнних дій (на прифронтових ділянках залізниць, спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз, аеродромів тощо), і членів їх сімей; в) громадян, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням у винищувальних батальйонах, взводах і загонах захисту народу, та членів їх сімей; г) військовозобов`язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов`язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей; д) працівників воєнізованої охорони, які не підлягають державному соціальному страхуванню, та членів їх сімей; е) осіб, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаного з безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, з безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, членів їх сімей та членів сімей осіб, які загинули (померли) внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції або забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення.

17.03.2014 року в.о. Президента України видано Указ «Про часткову мобілізацію» № 303/214, яким затверджено Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 1136-VІІ. Закон набув чинності 18.03.2014 року.

Так, Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303 оголошено проведення часткової мобілізації. Саме з цим моментом відповідно до норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавець пов`язує настання особливого періоду.

В подальшому Президентом України продовжено строки проведення мобілізації.

Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до статті 1 якого:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що на відповідача розповсюджуються норми частини 2 статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якими визначено, що пенсійне забезпечення на час дії особливого періоду не припиняється.

Враховуючи викладені обставини, оцінивши докази, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення коштів - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складання повного судового рішення 27.06.2022 року.

Суддя: