Рішення № 105120909, 01.07.2022, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/72/22

Провадження № 2/747/45/22

РІШЕННЯ

іменем України

01.07.2022 року смт Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Рожка С.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в смт Талалаївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача банківських послуг,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідача. В обґрунтування позову зазначає, що 27 січня 2016 року він уклав з АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» договір банківського рахунку № SAMDNWFC00023380267, на виконання якого був відкритий банківський рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 . 19 листопада 2021 року на зазначений рахунок були перераховані кошти в якості матеріальної допомоги родичем позивача на загальну суму 5327, 53 грн. Частина коштів 5306, 52 грн була відразу автоматично списана банком з рахунку. У виписці по карті в графі «деталі платежу» зазначено, що списання грошей проведено для погашення заборгованості по карті НОМЕР_3 . Проте ніякої заборгованості позивача перед відповідачем немає. Так, постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.05.2021 року відмовлено у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01.06.201 2 року у зв`язку з тим, що під час судового розгляду встановлено, що позивач у повному обсязі повернув отримані у відповідача кошти. Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для списання 19 листопада 2021 року грошей з банківського рахунку позивача. 24 листопада 2021 року позивач надіслав заяву відповідачу про надання роз`яснення з приводу списання коштів, але відповідач йому відповіді не надав. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно списані грошові кошти в розмірі 5306, 52 грн. Крім того неправомірними діями відповідача позивачу спричинені душевні страждання через позбавлення свого майна, в результаті чого йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 3000 грн, і яку просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою від 23 травня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 15 червня 2022 року, яке було відкладене у зв`язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача на 01 липня 2022 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали і просили задовольнити, оскільки відповідач не мав жодних правових підстав списувати кошти з рахунку позивача, оскільки ніякої заборгованості позивача перед відповідачем не існує. Картка, з якої були списані кошти, це пенсійна картка позивача, на цю картку його родичем були переведені кошти для лікування позивача за його проханням, ці кошти йому були необхідні. Але вони безпідставно були списані відповідачем одразу ж після надходження їх на картку. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму безпідставно списаних з його картки коштів 5306, 52 грн. Крім того, такими неправомірними діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях і переживаннях, що потягли за собою погіршення його стану здоров`я. Моральну шкоду позивач оцінив в 3000 грн, які просив стягнути з відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав і суду показав, що позивач уклав кредитний договір загальний і на його виконання видано декілька карт, зокрема і та картка, з якої проведено автоматичне списання коштів. Щодо твердження позивача на відсутність боргу перед відповідачем з посиланням на постанову Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2021 року, то у даному випадку мова йде про картковий рахунок № НОМЕР_4 , а списання проводилось по картковому рахунку № НОМЕР_2 . Крім того, позивачем належними і допустимими доказами не доведено спричинену йому моральну шкоду. Тому представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 19 листопада 2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 на картковий рахунок НОМЕР_5 від фізичної особи надійшли чотири платежі на загальну суму 5326 грн 53 коп, а саме три платежі по 1 333 грн 30 коп та один платіж 1326 грн 63 коп. Після кожного поповнення даної картки здійснювалось автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості по картці НОМЕР_3 , а саме одна сума 1320 грн та три суми по 1326 грн 63 коп, всього списано на суму 5306 грн 52 коп. Зазначена інформація міститься у виписці по картковому рахунку НОМЕР_5 , який знаходиться в матеріалах справи (а.с.8-9). Листом від 24 листопада 2021 року ОСОБА_1 просив АТ КБ «ПриватБанк» повернути списані з його платіжної картки № НОМЕР_2 кошти в сумі 5306, 52 грн (а.с.17-18). Постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2021 року рішення Талалаївського районного суду від 16 лютого 2021 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 25 531 грн 30 коп та витрат по сплаті судового збору в розмірі 506 грн 82 коп скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.11-15). Зазначеною постановою була встановлена та обставина, що ОСОБА_1 у повному обсязі повернув отримані у АТ КБ «ПриватБанк» в кредит кошти.

Оцінивши надані учасниками справи докази, подані на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини, котрі регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно положень ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Підстави для списання грошових коштів з рахунка визначені у ст. 1071 ЦК України, де зазначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу регламентовані положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-III. Відповідно до п. 1.38 ст. 1 вказаного Закону, списання договірне списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом, або згідно з умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Згідно п. 26.1 ст. 26 Закону № 2346-III, платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб.

У відповідності до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг (п. 6.1 Інструкції). Договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; найменування отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі) згідно п. 6.2 Інструкції. Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника у відповідності п. 6.5 Інструкції. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст 207 ЦПК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним у відповідності до ст 1055 ЦК України. Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. У відповідності до положень ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк». Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Як було встановлено в ході судового розгляду ніяких договорів на даний час, які б стали підставою для списання коштів з рахунку позивача, між позивачем і відповідачем не укладено. Відсутність будь-якого боргу у позивача перед відповідачем встановлена постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 травня 2021 року, і дана обставина не доказується у відповідності до ч.4 ст 82 ЦПК України. Відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено правомірності списання коштів. Також в судовому засіданні було встановлено, що жодних доручень позивач відповідачу на списання своїх коштів не надавав. Тобто жодної правової підстави для списання коштів з рахунку позивача у відповідача в ході судового розгляду не було встановлено. Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих позивачем доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставне списання відповідачем коштів із карткового рахунку ОСОБА_1 на загальну суму 5326 грн 53 коп, а також про невідповідність дій відповідача в цій частині вимогам закону, що в силу положень ст 1073 ЦК України покладає на АТ КБ «ПриватБанк» обов`язок негайно повернути відповідну суму на рахунок позивача.

Щодо позовних вимог у частині відшкодування завданої моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статей 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає , зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до роз`яснень, що містяться в пунктах 5, 7 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Згідно загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки, як було встановлено в ході судового розгляду жодних правочинів між позивачем та відповідачем на даний час не укладено, то до застосування у даному випадку підлягають правила ст. 1167 ЦК України, які регулюють позадоговірні (деліктні) відносини. Відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів передбачених законодавством здійснюється судом при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача на його користь 3000 грн грошової компенсації завданої йому неправомірними діями позивача моральної шкоди. Розрахунок та належного обґрунтування розміру моральної шкоди позивач не надав, проте, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, закріпленими у ст. 3 ЦК України, визначаючи позивачу моральне відшкодування, суд враховує моральні страждання позивача, які зумовлені неправомірними діями відповідача по списанню належних позивачу грошових коштів, яких він в той момент потребував і які йому були перераховані родичем. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, N 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). У практиці Європейського Суду з прав людини береться до уваги різні обставини, що спричинили заподіяння моральної шкоди, зокрема, незручності, викликані негативним впливом на здоров`я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго (рішення ЄСПЛ у справі «Лопес Остра проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року); психічне напруження (рішення ЄСПЛ у справі «Цимерман і Штайнерн проти Швейцарської Конфедерації» від 13 липня 1983 року); розчарування (рішення ЄСПЛ у справі «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року) тощо. У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15.10.2009 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, а також враховуючи, вік позивача, суть спірних правовідносин, що позивачем доведено неправомірність дій відповідача відносно нього, що полягали у неправомірному списанні його коштів, виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 3000 грн. є завищеним. Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу. Відшкодування моральної шкоди має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення такого у майбутньому. Виходячи із засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку, що грошова сума у розмірі 1000 грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду в сумі 1000 грн., задовольнивши частково позовні вимоги в цій частині.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» позивач був звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за вказаними вимогами необхідно стягнути з відповідача в дохід держави - за позовну вимогу про стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів 994 грн 40 коп, та з врахуванням часткового задоволення стягнення моральної шкоди (33, 3 %), то в цій частин із відповідача на користь держави підлягає до стягнення сума судового збору, пропорційно задоволеній частині, а саме 330 грн 47 коп, всього з відповідача підлягає до стягнення 1322 грн 87 коп судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 76-83, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача банківських послуг задовольнити частково.

Стягнути із АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти в сумі 5306 (п`ять тисяч триста шість) грн 52 коп. та 1000 (одну тисячу) грн грошової компенсації моральної шкоди, всього 6306 (шість тисяч триста шість) грн 52 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір на користь держави в сумі 1322 (одну тисячу триста двадцять дві) грн 87 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вул Грушевського, 1-Д м Київ 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

Повний текст рішення суду виготовлений 07 липня 2022 року.

Суддя Л.В.Тіщенко