Рішення № 105119462, 30.06.2022, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/605/22

ЄУН 226/605/22

Провадження №2/226/357/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2022 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Клепка Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор О.І.,

розглянувши в залі суду в м. Мирноград Донецької області в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок смерті на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ДП «Мирноградвугілля» про стягнення моральної шкоди внаслідок смерті на виробництві, в обґрунтування якого вказала, що її чоловік ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ВП «Шахта 5/6» ДП «Мирноградвугілля». 25.09.2021 року під час виконання трудових обов`язків внаслідок впливу електричного струму її чоловік був смертельно травмований, що було визнано нещасним випадком, пов`язаним з виробництвом. Зазначаючи на те, що раптова і передчасна смерть близької людини завдала їй великого горя і страждань, обірвала плани на майбутнє, негативно вплинула на її фізичний і психологічний стан, так як розуміння безповоротної втрати чоловіка, самотності і відсутності підтримки завдають їй сильних психічних потрясінь, призводять до втрати її звичайних життєвих зв`язків та вимагають докладання додаткових зусиль для організації свого життєвого укладу, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 1000000 грн.

Згідно відзиву відповідача на позовну заяву, з позовними вимогами відповідач не погоджується, зазначаючи на недоведеність позивачем спричинення їй моральної шкоди в розмірі 1000000 грн. Не заперечуючи, що смерть чоловіка пов`язана з нещасним випадком на виробництві, звертає увагу на те, що причиною настання нещасного випадку була особиста необережність потерпілого, порушення ним Правил безпеки у вугільних шахтах і Інструкції з охорони праці та при вирішенні питання просить врахувати фінансовий стан підприємства, який у зв`язку з запровадженням воєнного стану і переведенням роботи в режим забезпечення життєдіяльності підприємства до припинення чи скасування військового стану є незадовільним. Також просить звернути увагу на не підтвердження спільного проживання позивачки з чоловіком, так як вони зареєстровані за різними адресами.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 06.08.2011 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про їх шлюб (а.с.6).

Згідно довідки Гродівської селищної ради подружжя ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , і ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , проживали разом за адресою місця реєстрації чоловіка по день його смерті (а.с.29).

Згідно трудової книжки ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем ДП «Мирноградвугілля» (раніше ДП Красноармійськвугілля»), працюючи в ВП «Шахта Димитрова» (в теперішній час ВП «Шахта 5/6») електрослюсарем підземним (а.с.22-23).

Згідно акту спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П від 27.01.2022, з ОСОБА_2 25.09.2021 під час виконання трудових обов`язків у відокремленому підрозділі «Шахта 5/6» стався нещасний випадок зі смертельним наслідком. Смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті ураження електричним струмом. Причинами його настання є порушення вимог безпеки потерпілим під час експлуатації обладнання, устаткування; конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва; порушення трудової дисципліни, невиконання посадових обов`язків начальником дільниці та його заступником; незабезпечення організації правильної експлуатації і своєчасного ремонту енергетичного устаткування головним енергетиком та в.о. головного механіка (а.с.48-68).

Частиною першою ст.3 Конституції України життя і здоров`я людини визнані в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях мають створюватися створюватися безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Ця норма закону кореспондується з нормою, викладеною в ст.13 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, є гарантованим за змістом ст.23 ЦК України. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Тобто, даною нормою передбачено право дружини потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю чоловіка.

Обґрунтовуючи моральну шкоду, позивач вказує на відчуття розпачі, пригнічення і відчаю у зв`язку із раптовою і несподіваною втратою чоловіка, нездійсненням своїх мрій, настанням самотності, що призвело до негативних наслідків у виді глибоких страждань, втрати психологічної рівноваги та нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від неї додаткових зусиль для подолання емоційного стресу, відновлення психологічного стану і організації свого повсякденного життя.

Суд приймає до уваги зазначені доводи, визнаючи їх достатньо обґрунтованими і доведеними.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 з подальшими змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням ступеню вини відповідача та інших обставин.

Зокрема, суд враховує характер і глибину страждань позивача внаслідок смерті чоловіка, тривалість цих страждань через безповоротність втрати рідної людини. Так само суд бере до уваги і конкретні обставини, за яких настала смерть чоловіка позивача, застосування ним небезпечних заходів роботи, які не забезпечували його особисту безпеку.

В той самий час допущення порушень потерпілим та наявність в тому числі і його вини у настанні нещасного випадку, що підтверджено актом Н-1/П, враховується судом лише при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди та не може служити підставою для звільнення відповідача від обов`язку відшкодування такої шкоди.

Тому посилання відповідача у відзиві на особисту необережність потерпілого та порушення ним Правил безпеки, як на підставу для відмови у відшкодуванні позивачу моральної шкоди, суд не приймає, оскільки згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» саме на роботодавця покладено обов`язок створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці і саме на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Аргументи відзиву про недоведеність позивачем факту спричинення моральної шкоди суд також відкидає як безпідставні та такі, що не заслуговують на увагу, оскільки смерть рідної людини є не відновлюваною втратою, що спричиняє страждання та хвилювання.

Таким чином, виходячи з обставин справи, наявності доказів причинно-наслідкового зв`язку між смертю чоловіка позивача та нещасним випадком, засад розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, в розмірі 100000 грн., що на думку суду відповідатиме глибині і ступеню моральних страждань позивача.

Складний фінансовий стан підприємства, на що у своєму відзиві наголошує відповідач, не є підставою для його звільнення від відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачу смертю чоловіка на виробництві.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним вимогам

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 12, 13, 259, 352, 354, 355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення моральної шкоди внаслідок смерті на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» (ЄДРПОУ 32087941), місце розташування: 85320, м. Мирноград, Донецька область, вул. Соборна, буд. 1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 в відшкодування моральної шкоди 100000 (сто тисяч) гривень.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» (ЄДРПОУ 32087941), місце розташування: 85320, м. Мирноград, Донецька область, вул. Соборна, буд. 1 на користь держави судовий збір в розмірі 1000 (одну тисячу) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.І.Клепка