Постанова № 105117671, 06.07.2022, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/311/22

Провадження №3/366/363/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2022 року смт. Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Слободян Н.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від відділу поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

22.02.2022 року до Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 180318 від 06.02.2022 року:

06.02.2022 року о 09 год. 40 хв., в с. Сукачі по вул. Шевченка Вишгородського району, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні 01.07.2022 року ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зокрема пояснив, що транспортним засобом не керував, ним керувала його дружина. Крім цього не заперечив проти виклику в судове засідання працівників поліції, які складали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. Судове засідання було відкладено на 06.07.2022 року.

У судовому засіданні 06.07.2022 року свідок ОСОБА_2 (працівник поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення) пояснив, що 06.02.2022 року він перебував на службі спільно з поліцейським СРПП ОСОБА_3 на патрульному автомобілі. Коли вони патрулювали с. Сукачі Вишгородського району Київської області, то побачили автомобіль ВАЗ 21093, зеленого кольору, який рухався по вул. Шевченка. Цей автомобіль після зустрічі з патрульним автомобілем зупинився на узбіччі. Згодом, коли вони проїжджали повз місце, де стояв автомобіль, то побачили, що його почали штовхати сторонні особи з узбіччя на проїзну частину дороги. Автомобіль був у русі близько 300 метрів, рухався по вулиці згори до низу, однак чи був увімкнений в автомобілі двигун ОСОБА_2 не сказав. Також свідок пояснив, що при початку руху автомобіля з узбіччя на дорогу, водій не увімкнув покажчик повороту. Він з напарником вирішив зупинити цей транспортний засіб для проведення бесіди з водієм та зокрема для того, щоб запитати про тте, що сталося та чи потрібна йому допомога. Коли автомобіль зупинився, то з його водійських дверей вийшов чоловік, як згодом при перевірці документів виявилось, це був ОСОБА_1 . Крім нього в автомобілі нікого не було. При спілкуванні з водієм ОСОБА_2 пояснив, що виявив у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, увімкнув службову відеокамеру, попередив про це водія та запропонував йому пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, на що водій ОСОБА_1 відмовився, однак не заперечив проти проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. У зв`язку з тим, що водій від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Свідок ОСОБА_3 (працівник поліції) надав пояснення, які аналогічні поясненням свідка ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1 06.02.2022 року, більш точного часу не пам`ятає, вона керувала автомобілем ВАЗ 21093 та рухалась по вул. Шевченка в с. Сукачі. В ході руху автомобіль зламався (перестав запускатись двигун), вона його поставила на узбіччя дороги та зателефонувала ОСОБА_1 . Так як вона поспішала, ключі від автомобіля залишила в салоні, автомобіль не зачиняла та пішла на зупинку громадського транспорту, де в подальшому сіла в маршрутне таксі та поїхала до смт. Іванків. Увечері, коли вона була вдома, ОСОБА_1 їй сказав, що його зупинили/донього під`їхали (точно не зазначила) працівники поліції на те місце, де вона залишила автомобіль, та відносно нього склали протокол про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти того, що керував автомобілем, зокрема пояснив, що коли до нього під`їхали поліцейські то він стояв і не рухався. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння він відмовився, оскільки раніше в нього була подібна ситуація та він за проходження такого огляду платив грошові кошти в сумі близько 700 грн. за тест. Він не хотів сплачувати свої кошти, оскільки це для нього тяжко з точки зору фінансів. Крім цього ОСОБА_1 пояснив, що при спілкуванні з поліцейськими говорив їм про те, що він автомобілем не керував. Також зазначив, що поліцейські перевіряли двигун автомобіля на предмет того, чи був він гарячий. Цим він пояснював, що двигун автомобіля навіть не запускався.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та пояснення свідків, суддя приходить до наступних висновків.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідност. 245 КУпАПзавданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно дост. 280 КУпАПпри розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо сумнівів ОСОБА_1 стосовно того, що він не керував транспортним засобом, суддя приходить до наступних висновків.

До протоколу про адміністративне правопорушення було долучено оптичний диск, який містить два файли з відеозаписом: VID_20220206_094409.mp4 (тривалість 41 сек.) та VID_20220206_100436.mp4 (тривалість 31 сек.).

В ході дослідження цих файлів з відеозаписом було встановлено, що вони в своїй сукупності є продовженням однієї і тієї ж події. На відео видно як ОСОБА_1 знаходиться на узбіччі дороги та спілкується з поліцейським, останній пропонує ОСОБА_1 пройти в установленому законом порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак він від проходження такого огляду відмовляється, причин такої відмови не називає. Разом з цим ОСОБА_1 говорить, що огляд на стан алкогольного сп`яніння він готовий пройти. Поліцейський зазначає, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Крім цього, на відеозаписі видно, що ОСОБА_1 на запитання поліцейського говорить про те, що протокол про адміністративне правопорушення підписувати не буде.

На відеозаписі не було видно дружини ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , яка надавала свої пояснення в судовому засіданні. Разом з цим, в ході огляду відеозапису не видно того, що ОСОБА_1 заперечує ту обставину, що він керував транспортним засобом та говорить про це поліцейським.

Як зазначено вище, свідок ОСОБА_4 пояснила, що в ході руху автомобіль зламався, вона його залишила на узбіччі та зателефонувала ОСОБА_1 щоб той його забрав. Після цього вона поїхала на маршрутному таксі в смт. Іванків.

Це пояснює, чому свідка ОСОБА_4 не було видно на долучених до матеріалів справи файлах відеозапису. Щодо правдивості свідчень ОСОБА_4 стосовно того, що вона керувала транспортним засобом до прибуття на місце його зупинки ОСОБА_1 (після того, як автомобіль зламався) у судді не виникає сумнівів. Разом з цим, ці пояснення не свідчать про те, що в подальшому, після того як свідок ОСОБА_4 поїхала в смт. Іванків, автомобілем не міг керувати ОСОБА_1 .

Свідок не надала судді чіткої відповіді стосовно того, що саме їй сказав увечері ОСОБА_1 : його зупинили поліцейські чи просто до нього під`їхали, коли він стояв на узбіччі.

Аналізуючи надані в судовому засіданні пояснення працівників поліції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які складали адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 , та надані до суду матеріали відеозапису, оцінюючи їх в сукупності, суддею встановлено, що вони у повній мірі заслуговують на увагу. Між поясненнями поліцейських та відображених на відеозаписі подіях відсутні будь-які розбіжності. Суддя також не вбачає в поясненнях поліцейських будь-яких інших сумнівів щодо їх правдивості.

Пояснення свідків також відносяться до доказів вчинення адміністративного правопорушення (ст. 251 КУпАП), які суддя оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Крім цього суддя звертає увагу на те, що у ОСОБА_1 як в судовому засіданні, так і на оглянутому відеозаписі були відсутні сумніви щодо неупередженості саме цих поліцейських, які складали відносно нього матеріали про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищезазначене, висловлена в судових засіданнях позиція ОСОБА_1 стосовного того, що він не керував транспортним засобом, суддею до уваги не береться та розцінюється як спосіб захисту, з метою уникнення притягнення до відповідальності.

Щодо того, чи був увімкнений двигун автомобіля в ході його руху, суддя зазначає наступне.

В пункті 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що під керуванням транспортнимзасобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Аналізуючи цю норму постанови пленуму ВСУ, суддя приходить до висновку, що у разі руху автомобіля, вимкнений двигун не є обставиною, яка виключає подію саме керування автомобілем. В будь-якому разі водій керує рухомим транспортним засобом, зокрема вчиняє дії щодо зміни напрямку його руху, зокрема за допомогою керма.

Щодо відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, із висловленої ОСОБА_1 причини відносно того, що це є фінансово затратно, суддя зазначає наступне.

Питання, пов`язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок).

Жодна із перелічених норм не містить положень про те, що водії за власний кошт мають купувати тести для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Зазначений огляд проводиться за рахунок держави, а тому причина відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, яка зводиться до того, що проведення такого огляду для нього було фінансово затратно, суддею до уваги не береться та розцінюється як спосіб захисту, з метою уникнення притягнення до відповідальності.

Щодо кваліфікації вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідальність за ч. 2 ст. 130 КУпАП настає у разі повторного протягомроку керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

До матеріалів справи не долучено постанови суду, яка б свідчила про те, що ОСОБА_1 протягом року, до вчинення діянь, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, у зв`язку з відсутністю зазначеного доказу, суд не може розцінювати ОСОБА_1 як особу, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому суддя вважає, що у цьому випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».

У пункті 3.6 цього Рішення, Конституційний Суд України зазначає, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄСПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на відеозапис та в присутності двох свідків.

Отже, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та пояснення свідків, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суддя приходить до висновку, що вони є належними, допустимими і достатніми в своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Його вина у скоєнні адміністративного правопорушення підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 180318 від 06.02.2022 року;

- оптичним диском з файлами відеозапису під назвою VID_20220206_094409.mp4 та VID_20220206_100436.mp4;

- наданими в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_2 ;

- наданими в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_3 .

Із матеріалів справи не встановлено обставин, які б виключали адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .

При накладенні стягнення суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий стан.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суддею не встановлено.

Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір». Таких документів ним також до матеріалів справи не надано.

Враховуючи зазначене, суддя приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням правакерування транспортнимизасобами, та на підставі ст. 40-1 КУпАП стягнення з нього суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 7, 24, 130, 245, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік (реквізитидляоплатиштрафу отримувач:ГУКуКиїв.обл./м.Київ/21081300,банкотримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення).

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 496,20 (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) грн. реквізити дляоплати - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області

Суддя Н.П.Слободян