Рішення № 105116105, 04.07.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/7254/22

Провадження №2-а/522/208/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Довгань Ж.А.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання незаконним та скасування рішення №371 про примусове повернення в країну походження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника Славінського В.А. звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом відповідно до якого просив визнати незаконним та скасувати рішення №371 про примусове повернення громадянку Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову вказав, що позивачку незаконно утримували в Головному управління ДМС більше 3 годин, і відпустили лише після прибуття адвоката, видавши йому рішення, протокол та постанову. Перекладачем вказаний син позивачки ОСОБА_2 , який не розуміє української мови. ОСОБА_1 проживає в сина, який має посвідку на тимчасове проживання і виїхати через воєнні дії не може, адже відсутнє авіасполучення, в той час як іншим транспортом в силу похилого віку, подорож буде небезпечною. ОСОБА_1 готова повернутися в Китай, як тільки це стане можливо.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.06.2022 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з призначенням судового засідання на 24.06.2022 року.

У судовому засіданні 24.06.2022 було задоволено клопотання представника відповідача про надання часу для підготовки відзиву, розгляд справи відкладено на 04.07.2022.

До суду 01.07.2022 надійшов відзив, відповідно до якого ГУ ДМС України в Одеській області заперечує проти позову.

Відзив мотивований тим, що рішення про повернення в країну походження є законним, ОСОБА_1 перебуває на території України не законно, зобов`язалася покинути території України.

У судове засіданні 04.07.2022 року учасники справи не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.06.2022 ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення №371 про примусове повернення в країну походження громадянку Китаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано її покинути територію України у термін до 05.07.2022 року.

ОСОБА_1 за допомогою перекладача ОСОБА_2 підписано розписку про зобов`язання покинути територію України до 05.07.2022. На розписці в місці для підпису стоять ієрогліфи. На переконання представника позивача ці ієрогліфи перекладаються як «не розумію», втім в місцях підпису ОСОБА_1 написаний один ієрогліф, а в місці підпису ОСОБА_2 стоїть інший ієрогліф, що спростовує твердження позивача. Більше того, ієрогліфи стоять і місцях для підпису, тобто є підписом.

У відношення позивача ОСОБА_1 також ухвалено постанову серії ПН МОД №008294, якою притягнуто її до відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП.

До позову додано заяву ОСОБА_1 , яка вказує що проживає в свого сина, який має посвідку на постійне місце проживання в Україні та не може виїхати за кордон через воєнні дії та пояснення ОСОБА_3 , втім такі документи не приймаються судом до уваги, адже навіть доказів наявності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 родинних відносин суду не представлено, а така заява позивача є лише поясненнями та не є доказом.

За нормою п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», нелегальний мігрант це іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженець це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно вимог ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року визначено, що поняття «біженець» включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця: 1)знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2)наявність ґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3)побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження наслідок таких побоювань.

Як вбачається з матеріалів справи, на час винесення спірного рішення позивачем не було надано доказів та не було наведено наявності обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ж статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що унеможливлювали примусове видворення за межі України.

Неможливість виїхати в країну походження будь-якими видами транспорту крім літака не є поважною причиною для перебування на території України без законних підстав. Перекладач вказаний в розписці і доказів того, що це син позивачки, який не розуміє українську мову до матеріалів справи не додано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення в країну походження.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 74, 77, 90, 91, 268-271, 288 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання протиправним та скасування рішення №371 від 06.06.2022 року про примусове повернення до країни походження залишити без задоволення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 06.07.2022 року.

Суддя В.Я. Бондар