Рішення № 105115647, 29.06.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/13486/20

Провадження № 2/752/1194/22

РІШЕННЯ

Іменем України

29.06.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

в липні 2020 року представник позивача ТОВ «Інвесткомм» звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування зазначеним житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . 22.05.2020 року представники позивача, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , не змогли потрапити на територію належної товариству нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_3 . Останніми, було встановлено, що на території об`єкту нерухомості перебувають невідомі люди, які не дають змогу увійти всередину. Крім того, перешкоджання щодо вільного доступу до приміщення здійснювалось невстановленими особами, яким представниками позивача були надані всі необхідні документи, які засвідчували право власності позивача на квартиру. Станом на 22.05.2020 року відповідачі офіційно зареєстровані за вказаною адресою. Викликавши працівників поліції, останні, також відмовили представникам позивача в допуску до квартири, посилаючись на те, що в квартирі зареєстровані відповідачі, які мають право на користування квартирою. Позивач вказує, що фактично позбавлений можливості володіти, користуватись та розпоряджатись майном, яке зареєстроване за товариством на праві власності. Відповідачі користуються належним позивачу майном, безпідставно на даний час зареєстровані в ньому, а відтак позивач вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15.07.2020 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.09.2020 року, було вирішено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін відкласти.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2020 року, клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Серпутька Ярослава Сергійовича про розгляд за правилами загального позовного провадження даної справи було задоволено. Вирішено розглядати дану цивільну справу в порядку загального позовного провадження. У справі призначено підготовче судове засідання.

В березні 2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов до відповідача ТОВ «Інвесткомм», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в якому сторона позивача за зустрічним позовом просила суд визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

В обґрунтування зустрічного позову було зазначено, що ОСОБА_1 є належним та легітимним власником спірної квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 21.02.2008 року, та витягом з державного реєстру № 13413701 від 26.11.2013 року. За скаргою ОСОБА_1 , наказом Міністерства юстиції України № 4451/5 від 23.12.2020 року рішення приватного нотаріуса КМНО Тверської І.В. від 21.05.2020 року № 52317076 про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Інвесткомм» було скасовано. Позивач вказує, що подання зустрічного позову обґрунтована формальною неможливістю Міністерства юстиції України виконати власний наказ № 4451/5 від 23.12.2020 року та внести запис до реєстру про скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Інвесткомм», оскільки, останнє передано ТОВ «Аграрно-хімічна компанія» на підставі договору іпотеки від 08.09.2020 року. Позивач вказує, що ТОВ «Інвесткомм» не визнає право власності ОСОБА_1 на квартиру, а відтак він вимушений звернутись до суду із зустрічними позовними вимогами та вважає, що наявні підстави для визнання за ним права власності в судовому порядку.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.04.2021 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2021 року, в задоволенні клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» - адвоката Палієнка Андрія Вікторовича про зупинення провадження у даній справі було відмовлено.

В ході розгляду справи було замінено позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_4 .

Представник позивача за первісним позовом, та відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні просив первісні позовні вимоги задовольнити з викладених в позові підстав, в задоволенні зустрічного позову відмовити, в зв`язку із безпідставністю.

Представники відповідачів за первісним позовом в судовому засідання первісні позовні вимоги не визнали, та просили в їх задоволенні відмовити, посилаючись на підстави, які викладені в письмових поясненнях на первісний позов.

Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судовому засіданні просив зустрічний позов задовольнити з викладених в позові підстав.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 251-С/КІ від 09.02.2008 року, квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 .

Право власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру було зареєстровано КМБТІ 28.02.2008 року за № 525-35, про що свідчить копія реєстраційного напису, а також копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.11.2013 року.

На підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Тверської І.В. № 52317076 від 21.05.2020 року, було зареєстровано 20.05.2020 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за позивачем ТОВ «Інвесткомм», що підтверджується інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.07.2020 року.

В зазначеній квартирі зареєстровані відповідачі за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними довідками про реєстрацію місця проживання особи від 22.09.2020 року.

Позивач, посилаючись на те, що він є власником зазначеної квартири, просить усунути перешкоди у користуванні зазначеним майном ТОВ «Інвесткомм» шляхом визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Поруч із цим, судом встановлено, що рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Тверської І.В. № 52317076 від 21.05.2020 року, на підставі якого за ТОВ «Інвесткомм» було зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказану квартиру, було скасовано наказом Міністерства юстиції України № 4451/5 від 23.12.2020 року.

Крім того, відповідно до договору дарування квартири, посвідченого 25.06.2021 року приватним нотаріусом КМНО Маматовою В.В. за реєстровим номером 259, ОСОБА_4 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .

25.06.2021 року державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Маматовою В.В. було внесено до реєстру запис № 42694705 про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_4 , на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Маматовою В.В.№ 58962179 від 25.06.2021 року про державну реєстрацію прав на зазначену квартиру за ОСОБА_4 .

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 3587/5 від 08.10.2021 року, було задоволено скаргу ТОВ «Інвесткомм» та скасовано ряд рішень нотаріусів, в т.ч. за № 58962179 від 22.06.2021 року, прийняте приватним нотаріусом КМНО Маматовою В.В.

Поруч із цим, доказів скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Маматової В.В. за № 58962179 від 25.06.2021 року, матеріали справи не містять.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач зазначає, що проживання та реєстрація відповідачів у спірній квартирі перешкоджає позивачу, як його власнику, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном на свій розсуд.

Заперечуючи проти первісних позовних вимог сторона відповідача вказувала на те, що рішення державного реєстратора про право власності позивача за первісним позовом на вказану квартиру скасовано, а відтак відсутні законні підстави для задоволення позову.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено в статті 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).

Статтею 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 380 ЦК України). Відповідно до ст. 383 ЦК України квартира використовується власником для власного проживання та проживання членів його сім`ї.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно із п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391,396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Згідно із ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як вже зазначалось вище, відповідно до договору дарування квартири, посвідченого 25.06.2021 року приватним нотаріусом КМНО Маматовою В.В. за реєстровим номером 259, ОСОБА_4 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .

25.06.2021 року державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Маматовою В.В. було внесено до реєстру запис № 42694705 про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_4 , на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Маматової В.В. № 58962179 від 25.06.2021 року про державну реєстрацію прав на зазначену квартиру за ОСОБА_4 .

Належних та достатніх доказів скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Маматової В.В. за № 58962179 від 25.06.2021 року, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача за первісним позовом не доведено достатніми доказами наявність у товариства права власності на спірну квартиру, а відтак відсутні правові підстави для усунення позивачу перешкод в користування власністю шляхом визнання відповідачів за первісним позовом такими, що втратили право користування житловим приміщенням, в зв`язку з чим в задоволенні первісного позову слід відмовити.

В частині зустрічних позовних вимог про визнання права власності на квартиру суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що відповідно до договору дарування квартири, посвідченого 25.06.2021 року приватним нотаріусом КМНО Маматовою В.В. за реєстровим номером 259, ОСОБА_4 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначений договір є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

На підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Маматовою В.В. № 58962179 від 25.06.2021 року про державну реєстрацію прав, було внесено запис про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 .

Належних та достатніх доказів скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Маматової В.В. за № 58962179 від 25.06.2021 року, та/або запису про його реєстрацію, - матеріали справи не містять.

Згідно із положеннями, зокрема, ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

Предметом зустрічного позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна з підстав того, що відповідачем не визнається право позивача на вказану квартиру, а також неможливість належного оформлення скасування права власності в реєстрі за відповідачем за зустрічним позовом та, відповідно, відновлення прав позивача шляхом здійснення відповідного запису в реєстрі.

Однак, варто вказати на те, що відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

З наявних у справі доказів вбачається, що на момент розгляду даного спору, договір дарування, на підставі якого позивач володіє майном є чинним, право власності на спірну квартиру зареєстроване за позивачем, подача позову про визнання права власності за наведених позивачем підстав, є, на думку суду, неналежним способом захисту своїх прав.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи судом не встановлено підстав, з якими закон пов`язує можливість визнання за позивачем права власності на спірну квартиру, яка за наявних у справі доказів вже належить позивачу на підставі чинного договору дарування та відповідної реєстрації в реєстрі, а відтак в задоволенні зустрічного позову слід також відмовити.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати за первісним позовом слід залишити за позивачем по фактично понесеним, та судові витрати за зустрічним позовом слід залишити за позивачем за зустрічним позовом по фактично понесеним.

Керуючись ст.ст. 41, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 29, 316, 317, 319, 321, 379, 380, 383, 391 ЦК України, п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав", ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності, відмовити.

Судові витрати за первісним позовом залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомм» по фактично понесеним.

Судові витрати за зустрічним позовом залишити за ОСОБА_4 по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.П. Чередніченко