Вирок № 105110510, 06.07.2022, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2476/18

1-кп/301/9/22

В И Р О К

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

"06" липня 2022 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Іршава кримінальне провадження, що внесене 16 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070100000752 відносно

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Броди, Ратнівського району, Волинської області, мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючого, громадянина України, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України,

з участю прокурора Хили І.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Данканича В.В.,

в с т а н о в и в :

Згідно обвинувального акту, 12 серпня 2018 року близько 17 години ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у парку, що в м. Іршава по вул. Шевченка, Закарпатської області, навпроти Іршавського відділу Хустської місцевої прокуратури, де на той час знаходився ОСОБА_2 , підійшов до останнього, наніс йому удар кулаком в область нижньої щелепи зліва, від якого ОСОБА_2 не втримався на ногах і впав на бруківку. Після цього, ОСОБА_1 нагнувся до лежачого ОСОБА_2 , наніс йому декілька ударів кулаками в область голови та інших частин тіла, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: синця шкірних покровів ділянки підборіддя та тіла нижньої щелепи зліва, синця шкірних покровів передньо-бічної поверхні в нижній третині шиї справа, синця шкірних покровів ділянки рукоятки грудини по серединній лінії, синця шкірних покровів підключичної ділянки зліва, рана шкірних покровів бічної лівої поверхні у середній третині шиї, крововилив по внутрішній поверхні слизової верхньої та нижньої губи зліва, крововилив у ділянці кореня язика зліва, крововилив у ділянці під`язикової кісти зліва, крововилив у ділянці зовнішнього краю надгортанника та щитоподібного хряща зліва, крововилив передньо-бічної поверхні в нижній третині шиї справа, крововилив у м`які тканини передньо-бічної поверхні у середній третині шиї зліва, крововилив у м`які тканини рукоятки грудини, крововилив у м`які тканини голови з внутрішньої поверхні у потиличній ділянці зліва, крововилив під тверду мозкову оболонку, крововилив під м`яку мозкову оболонку, перелом нижньої щелепи зліва, крововилив у м`які тканини в ділянці нижньої щелепи зліва, забій головного мозку, які згідно висновку експерта №91 від 19.09.2018 за ступенем тяжкості кваліфікуються як тяжкі, небезпечні для життя тілесні ушкодження

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 03 годині 00 хвилини в реанімаційному відділенні КЗ «Іршавська РЛ» м. Іршава.

Тілесні ушкодження у вигляді виявлених на трупі у вигляді синців шкірних покровів, крововиливів у слизові оболонки верхньої та нижньої губи зліва, крововиливів у м`які тканини та підшкірну жирову клітковину шиї, грудної клітки, потилиці, нижньої щелепи мають ознаки тілесних ушкоджень з незначними скороминучими наслідками тривалістю не більше, як 6 днів, які за ступенем тяжкості кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження.

Тілесні ушкодження у вигляді рани шкірних покровів бічної поверхні шиї, крововиливу у ділянці кореня язика, крововиливу у ділянці під`язикової кісти зліва, крововиливу у ділянці зовнішнього краю надгортанника та щитоподібного хряща мають ознаки тілесних ушкоджень, що призводять до розладу здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше 21 дня, та за ступенем тяжкості кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Тілесне ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зліва, має ознаки тілесного ушкодження, що спричиняє тривалий розлад здоров`я більше 21 дня, та за ступенем тяжкості кваліфікується, як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Тілесні ушкодження у вигляді субдурального крововиливу, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу мають ознаки небезпечних для життя ушкоджень, які за ступенем тяжкості кваліфікуються, як тяжкі, небезпечні для життя тілесні ушкодження.

Тілесні ушкодження у вигляді субдурального, субарахноїдального крововиливів та забою головного мозку, стали причиною смерті ОСОБА_2 та виникли внаслідок ударного впливу травмуючої сили в ділянку нижньої щелепи зліва.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав та показав, що у 2018 році він працював в м. Іршава на будівництві, тому в цей період часто бував у місті Іршава, а проживав у бабки в с. Хижа Виноградівського району, звідки доїжджав на роботу. 12.08.2018 року його взагалі не було в місті Іршава, у той день він був в с. Хижа. У всякому разі він не пам`ятає, щоб у той день був в м. Іршава. Ніякого конфлікту в м. Іршава в парку біля місцевої прокуратури ні з ким не мав, нікого не бив. Ні з потерпілим, ні зі свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по справі він не був знайомий і не спілкувався з ними. Вказаних осіб він інколи бачив у парку та біля магазину «Барва», що біля парку, але не спілкувався з ними: може пригостив цигаркою. Потерпілий інколи підходив до нього біля магазину «Барва», де жербакував, просив гроші, але імені потерпілого він не знав. Вважав, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 дають суду неправдиві покази, оскільки 12.08.2018 року він не вживав з ними в парку спиртне, не пригощав потерпілого спиртним і не мав з ним ніякої сварки. Під час слідчого експерименту показував і розповідав те, що попросили працівники поліції, які обіцяли, якщо він визнає, що наносив побої ОСОБА_7 справа буде закрита і йому нічого не буде. Він злякався і робив те, що йому казали, адвокату не розповідав, що його покази не відповідають дійсності, оскільки боявся. Підтвердив, що в м. Іршава у нього викрали телефон, який він залишив на лавиці у парку, про що він подав в поліцію заяву та був визнаний потерпілим у справі, але не пам`ятає дати пропажі телефону. Категорично заперечив нанесення потерпілому ОСОБА_2 побоїв.

Потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні 16.11.2021 року показала, що влітку 2018 року, точної дати не пам`ятає (але це був або понеділок, або вівторок, а не неділя, оскільки по неділям вона ніколи не працює, а того дня ввечері біля 17 години вона повернулася додому з роботи), її брат - потерпілий ОСОБА_2 , з яким вона проживала в одному будинку, повернувся додому біля 23 години і поскаржився на погане самопочуття, у зв`язку з нанесеними йому побоями. Брат розповів, що знаходився в м. Іршава, неподалік супермаркету «Барва», де у стані алкогольного сп`яніння спав на лавиці, коли до нього підійшов незнайомий хлопець, який без причин почав наносити йому побої по голові та тілу. Побої наносив рукою, на яку було одягнуто щось залізне, перев`язане тканиною. Потерпілий ОСОБА_2 не казав, що вони разом із своїм кривдником вживали спиртне, а розповів, що ніколи раніше свого кривдника не бачив і що той був невеликого зросту. Оглянувши брата, вона побачила, що ліва сторона обличчя від скули до щелепи дуже припухла, а також бачила припухлість у верхній частині грудної клітини. При цьому, синців, гематом, інших слідів побоїв чи крові на потерпілому не бачила. Вона хотіла одразу викликати швидку допомогу, але брат просив почекати до ранку. Оскільки ранком потерпілому не стало краще, вона викликала швидку допомогу, брата доставили в лікарню і одразу госпіталізували в реанімаційне відділення. Вона пішла додому, щоб зібрати для брата все необхідне та принести їжу, а коли повернулася в лікарню їй повідомили, що брат вже помер. Їй відомо про те, що у брата був туберкульоз, але епілепсією він не хворів і епілептичних припадків у нього ні напередодні госпіталізації, ні раніше не було. Ствердила, що дати побиття потерпілого вона не пам`ятає, але наступного ж дня після побиття потерпілого доставили в лікарню. Цивільного позову не заявила. Просила подальший розгляд справи проводити без її участі, призначити покарання згідно закону (том 1 а.с.217, том 3 а.с.91).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні 10.08.2021 року показав, що влітку 2018 року в обідній час він сидів на лавиці в парку, що розташований в м. Іршава, по вул. Шевченка напроти військкомату та прокуратури, разом з Мереничем Іваном, коли до них підійшов обвинувачений ОСОБА_10 і запропонував випити спиртне. ОСОБА_10 приніс горілку і пиво, якими пригостив свідка та ОСОБА_11 . Через деякий час до них підійшов потерпілий ОСОБА_12 і просив пригостити його горілкою. Свідок попросив ОСОБА_13 налити спиртного ОСОБА_7 , що той і зробив. Випивши горілки, потерпілий ОСОБА_12 відійшов від них і сів на сусідню лавицю. Через деякий час потерпілий знову підійшов до них і просив налити йому ще спиртного. Це прохання розлютило обвинуваченого, тому між ним та потерпілим виник конфлікт. ОСОБА_10 хотів побити ОСОБА_14 , однак, свідок та ОСОБА_15 не дозволили це зробити. Потім за потерпілого заступився його знайомий ОСОБА_16 . У присутності свідка ні обвинувачений, ні інші особи потерпілого не били. Тілесних ушкоджень на потерпілому він у парку не бачив. Свідок пішов з парку першим біля 12 години, залишивши там ОСОБА_17 та обвинуваченого. Чи був ще тоді у парку потерпілий, він не знає. Також йому не відомо, що далі відбувалося у парку. Пізніше він дізнався, що ОСОБА_10 пішов, залишивши на лавиці свій телефон, який забрав ОСОБА_18 . Потерпілого він зустрів ще раз того ж дня, тільки пізніше, біля 17-18 години. Потерпілий ОСОБА_12 сидів на бордюрі біля приміщення «Ощадбанку», що на сусідній вулиці. На обличчі потерпілого він побачив сліди побиття та крові. ОСОБА_12 не розповідав, хто його побив, не скаржився на самопочуття та сказав, що допомоги не потребує і самостійно добереться додому. Точної дати цих подій свідок не пам`ятає, але наступного дня він почув, що потерпілий ОСОБА_12 вдома помер.

Свідок ОСОБА_19 10.08.2021 року суду показав, що влітку 2018 року біля 15 години, точної дати не пам`ятає, він перебував в м. Іршава по вул. Шевченко, напроти військкомату. Біля парку він зустрів ОСОБА_14 , на обличчі якого були сліди побиття та крові. Потерпілий поскаржився, що його побив хлопець, який сидить в парку на лавиці і може показати на нього. ОСОБА_12 сказав, що його ударили кулаком в обличчя, він чого він впав та вдарився головою, скаржився на біль в голові та щелепі. Коли свідок підійшов до лавиці, побачив, що там сидять троє чоловіків, з якими раніше він знайомий не був. Тепер він знає, що то були хлопець, який побив потерпілого, свідок ОСОБА_5 та ще один чоловік, імені якого він не знає. Як потерпілий, так і троє чоловіків у парку були у стані алкогольного сп`яніння. Потерпілий указав на хлопця, що його побив. Самого місця, де потерпілому наносили побої, потерпілий не показував, тільки на особу, що його била. Коли він почав виясняти, чому потерпілого побили, кривдник сказав, що потерпілий сам спровокував, оскільки постійно підходив до них та випрошував спиртне, жебракував. Після цього, кривдник та інші присутні чоловіки вибачилися перед потерпілим, потерпілий пробачив і вони розійшлися. При цій розмові був присутній і свідок ОСОБА_20 . Потерпілий скаржився на біль в щелепі та в голові, але сказав, що сам зможе дійти додому. Свідку відомо, що у той день потерпілого довіз додому таксист по імені ОСОБА_21 , мешканець с. Собатино, який також пропонував потерпілому підвезти його в лікарню, нащо потерпілий відмовився. Наступного дня він почув, що потерпілого завезли в лікарню, де той помер. Пояснив, що раніше із обвинуваченим знайомим не був. Людину, яка побила потерпілого, бачив тільки один раз того дня у парку, коли побили потерпілого. Його розмова з цим чоловіком тривала 2-3 хвилини, тому він погано його пам`ятає, припускає, що то обвинувачений ОСОБА_22 . Згодом він дізнався від працівників поліції, що чоловік, який побив потерпілого, мешканець Волинського. У кривдника потерпілого на правій руці були сліди крові та була подряпана шкіра від нанесення побоїв.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_23 суду показав, що у 2018 році працював на посаді старшого інспектора-криміналіста Іршавського відділення поліції, однак, в період з 03.09.2018 року по 02.10.2018 року перебував у щорічній оплачуваній відпустці, тому не був присутнім 28.09.2018 року під час проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_1 та не проводив відеозйомки. Про обставини проведення вказаної слідчої дії йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_24 29.11.2021 року в суді показала, що була запрошена в якості понятої при проведенні слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_25 . Дати проведення вказаної слідчої дії вона не пам`ятає. Експеримент проводили в присутності експерта та статиста. Працівник поліції жіночої статі проводила фотографування та відеозйомку. Обвинувачений розказував і показував, як бив потерпілого. Що саме показував обвинувачений, вона не пам`ятає. Пригадує, нібито обвинувачений розповідав, що спочатку з потерпілим вони вживали спиртне, а потім між ними виник конфлікт. Нібито обвинувачений казав, що він наносив удари потерпілому в голову, але точно вона не пам`ятає. Про кількість ударів вона також не пам`ятає. Ствердила, що протокол слідчого експерименту не читала, оскільки, поспішаючи на роботу, на прохання слідчого підписала чистий бланк протоколу. Вона вважала, що в протоколі будуть описані події, які відображені на відеозаписі, що проводився на місці. Вона не бачила, щоб на обвинуваченого під час слідчого експерименту чинився який-небудь тиск.

Судово-медичний експерт ОСОБА_26 в судових засіданнях 09.11.2021 року та 16.11.2021 року висновки експерта №91 від 19.09.2018 року та №135 від 28.09.2018 року підтримав у повному обсязі. Показав, що виявлені на тілі потерпілого тілесні ушкодження були заподіяні йому одночасно або протягом дуже короткого періоду часу. Вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені в терміни більше 48 годин до часу настання смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), тобто, у тому числі, 12.08.2018 року, про що свідчить і розвиток у потерпілого вторинного менінгоенцефаліту з розвитком двобічної пневмонії, для розвитку яких необхідний саме такий час. Хоча родичі указували, що потерпілого побили 13.08.2018 року. У потерпілого було виявлено також такі захворювання, як інфільтративний туберкульоз легенів, поширений пневмофіброз, жировий гепатоз, хронічний індуральний панкреатит, хронічний атрофічний гастрит, алкогольна кардіоміопатія, епілептичні напади, які є супутніми захворюваннями, не пов`язаними з основною причиною смерті. Ці захворювання були хронічними, але не перебували у стадії загостренні, були у стадії компенсації чи субкомпенсації, і не є причиною смерті потерпілого. Також на тілі потерпілого були виявлені крововиливи, які могли виникнути внаслідок епілептичних нападів, які згідно медичної документації, були у нього після нанесення тілесних ушкоджень та перед госпіталізацією, однак, такі не є причиною смерті.

Смерть потерпілого ОСОБА_14 наступила внаслідок субдурального, субарахноїдального крововиливів та забою головного мозку, які виникли внаслідок ударного впливу травмуюючої сили в ділянку нижньої щелепи зліва. Побої могли бути нанесені і під час перебування потерпілого у вертикальному положенні, лежачи на лавиці, тим паче, що у нього були виявлені також тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на нижній частини шиї, які могли бути спричинені за механізмом стискання чи притискання, що обмежувало можливість опору потерпілого діям кривдника. Потерпілий міг і змінювати положення тіла. Саме потужний удар у нижню щелепу спереду назад під кутом наверх, якщо такий наносився при горизонтальному положенні потерпілого, або в напрямку від ніг до голови із зовні до середини, у випадку вертикального положення потерпілого, став причиною виникнення вказаних тілесних ушкоджень у вигляді субдурального, субарахноїдального крововиливів та забою головного мозку, які стали причиною смерті, оскільки саме нижня щелепа пов`язана з внутрішнім вухом, яке пов`язано із склепінням черепу. Саме перелом нижньої щелепи привів спочатку до набряку як лівої щелепи, так і підключичної ділянки та нижньої частини шиї, які спостерігала у потерпілого ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_8 . При наявності таких захворювань, які мав потерпілий ОСОБА_2 (порушення кровообігу, серцево-судинна недостатність), травми спочатку призводять до набряків тканин, які через 1-3 доби спадають і на їх місці з`являються синці та крововиливи.

Шляхом падіння на площині не могли бути заподіяні такі тілесні ушкодження, тільки внаслідок сильного удару рукою у нижню щелепу. При ударі у щелепу ногою могли б бути заподіяні ушкодження у вигляді перелому щелепи, однак, в такому випадку утворені синці мали б іншу форму. Саме відповідні сила та напрямок удару в щелепу є тими умовами, за наявності яких можуть виникнути ті тілесні ушкодження, які приведуть до смерті. Удар такої сили міг бути нанесений фізично розвинутим середньостатистичним чоловіком, оскільки в даному випадку значення мало саме точка прикладання удару.

Після отримання такої травми потерпілий міг рухатися, саме через деякий час міг розвинутися субдуральний крововилив, який з часом усугублявся. Вторинний менінгоенцефаліт розвинувся внаслідок черепно-мозкової травми, яка виникла від нанесення удару в нижню щелепу, що спричинило смерть потерпілого. Сам по собі енцефаліт міг розвинутися на базі туберкульозу, але це не потягло б смерть.

Під час проведення експертизи варіант щодо нанесення побоїв потерпілому за допомогою кастету або іншого предмету не розглядався, оскільки такої інформації у експерта і слідства не було. Не заперечував, що тупим твердим предметом з обмеженою травмуюючою поверхнею, за допомогою якого були заподіяні тілесні ушкодження, міг бути не тільки кулак руки, але й рука, на яку був одягнутий кастет, обмотаний тканиною. Фактура і розмір обмотаного у тканину кастету вкладається у поняття «тупого твердого предмету з обмеженою травмуючою поверхнею».

Ствердив, що був присутнім під час проведення слідчим Газдиком В. 28.09.2018 року слідчого експерименту, в ході якого перевірялася версія щодо механізму та характеру нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, які підтвердилися в ході експерименту. Обвинувачений ОСОБА_1 під час слідчого експерименту не заперечував нанесення ним побоїв потерпілому ОСОБА_27 , показував яким чином і в які частини тіла він наносив удари. Він розповідав та показував, що після першого нанесеного потерпілому удару в область обличчя, останній впав на землю, після чого обвинувачений нахилився над ним та наніс йому кулаком в область обличчя ще кілька ударів. Ствердив, що під час проведення слідчого експерименту ніхто на обвинуваченого ОСОБА_13 не тиснув. Про обставини нанесення побоїв потерпілому обвинувачений ОСОБА_10 , на його думку, розповідав добровільно, усвідомлено та послідовно, хоча і намагався «скрасити свої дії», тобто розказати про нанесення менш сильних і меншої кількості ударів, ніж насправді було. Його покази підтверджували механізм нанесення і характер виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень. Під час проведення слідчого експерименту була присутня оперативна працівниця поліції, яка проводила відеозйомку. Протокол слідчого експерименту він підписував не читаючи його тексту, оскільки покладався на відеозапис, на якому був зафіксований весь хід слідчого експерименту. При проведенні ним експертизи №135 від 28.09.2018 року, йому було надано протокол слідчого експерименту без фототаблиці та без відеозапису.

Заслухавши покази обвинуваченого, потерпілої та свідків, дослідивши письмові докази, на які посилалися сторони кримінального провадження, дослідивши повно та всебічно всі обставини кримінального провадження, оцінивши відповідно до ст. 94 КПК України кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до положень ст. 92 КПК України у кримінальному провадженні обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

За змістом ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 12 серпня 2018 року близько 17 години, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у парку, що в м. Іршава по вул. Шевченка, навпроти Іршавського відділу прокуратури, де на той час знаходився ОСОБА_2 , підійшов до останнього, наніс йому удар кулаком в область нижньої щелепи зліва, від якого ОСОБА_2 не втримався на ногах і впав на бруківку. Після цього, ОСОБА_1 нагнувся до лежачого ОСОБА_2 , наніс йому декілька ударів кулаками в область голови та інших частин тіла, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_2 тяжкі, небезпечні для життя тілесні ушкодження. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 03 годині 00 хвилини в реанімаційному відділенні КЗ «Іршавська РЛ» м. Іршава.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

На підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_13 прокурор просив допитати потерпілу ОСОБА_28 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_29 , а також дослідити письмові докази: Протокол огляду місця події від 16.08.2018 року, копію Форми 1 на ОСОБА_2 , лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 №93 від 17.08.2018 року, висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 № 91 від 19.09.2018 року, протокол огляду місця події з фототаблицею від 20.09.2018 року, протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 24.09.2018 року, протокол проведення слідчого експерименту від 28.09.2018 року, висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 № 135 від 28.09.2018 року, копію обвинувального акту у кримінальному провадженні №12018070100000739 від 13.08.2018 року за ст. 185 ч.1 КК України, копію вироку Іршавського райсуду від 12.09.2018 року по справі №301/1801/18 про обвинувачення ОСОБА_29 за ст. 185 ч.1 КК України.

Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 №91 від 19.09.2018 року, виявлено тілесні ушкодження у вигляді:

- синців шкірних покровів ділянки підборіддя та тіла нижньої щелепи, рукоятки грудини по середній лінії, підключичної ділянки зліва; крововиливів по внутрішній поверхні слизової верхньої та нижньої губи зліва, у м`які тканини рукоятки грудини, у м`які тканини голови з внутрішньої поверхні у потиличній ділянці зліва, крововиливу під тверду мозкову оболонку, крововиливу під м`яку мозкову оболонку, перелому нижньої щелепи зліва, які могли виникнути від дії тупого твердого предмету з обмеженою травмуюючою поверхнею за ударним механізмом спричинення;

синців шкірних покровів передньо-бічної поверхні в нижній третині шиї справа, крововиливів у ділянці кореня язика зліва, у ділянці під`язикової кістки зліва, у ділянці зовнішнього краю надгортанника та щитоподібного хряща зліва, передньо-бічної поверхні у нижній третині шиї справа, у м`які тканини передньо-бічної поверхні у середній третині шиї зліва, які могли бути спричинені за механізмом стискання чи притискання;

рани шкірних покровів бічної лівої поверхні у середній третині шиї, яка могла виникнути від дії тупих твердих предметів за механізмом розтягнення і такими травмуюючими предметами могли бути пальці рук сторонньої особи.

Вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені в терміни більше 48 годин до часу настання смерті.

Тілесні ушкодження у вигляді:

- синців шкірних покровів, крововиливів у слизові оболонки верхньої та нижньої губи зліва, крововиливів у м`які тканини та підшкірну жирову клітковину шиї, грудної клітки, потилиці, нижньої щелепи мають ознаки легких тілесних ушкоджень з незначними скороминучими наслідками тривалістю не більше, як 6 днів;

- рани шкірних покровів бічної поверхні шиї, крововиливу у ділянці кореня язика, крововиливу у ділянці під`язикової кісти зліва, крововиливу у ділянці зовнішнього краю надгортанника та щитоподібного хряща відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 21 дня;

- перелому нижньої щелепи зліва кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричиняє тривалий розлад здоров`я більше 21 дня;

- субдурального крововиливу, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу кваліфікуються як тяжкі, небезпечні для життя тілесні ушкодження.

Тілесне ушкодження у вигляді крововиливу в м`які тканини потиличної ділянки зліва з внутрішньої поверхні могло бути спричинено внаслідок удару об тверду поверхню площини, не виключено, при падінні горілиць з наданням тілу прискорення. Причиною смерті ОСОБА_2 стала тупа закрита черепно-мозкова травма з поширеними крововиливами під тверду мозкову оболонку, під м`яку мозкову оболонку та забоєм головного мозку, ускладнених вторинним менінгоенцефалітом з розвитком двобічної пневмонії та набряку головного мозку. При експертизі трупа виявлено такі захворювання як інфільтративний туберкульоз легенів, поширений пневмофіброз, жировий гепатоз, хронічний індуральний панкреатит, хронічний атрофічний гастрит, алкогольна кардіоміопатія, епілептичні напади, які є супутніми захворюваннями, не пов`язаними з основною причиною смерті. Між виявленими тілесними ушкодженнями у вигляді субдурального крововиливу, забою головного мозку та субарахноїдального крововиливу, ускладнених вторинним менінгоенцефалітом, прослідковується прямий причинно-наслідковий зв`язок. Згідно результатів судово-токсикологічної експертизи у крові та крові з гематоми з порожнини черепа від трупа ОСОБА_2 алкоголю не виявлено. Отже, можна припускати, що на час виникнення субдурального крововиливу (черепно-мозкової травми) та на час настання смерті ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння не перебував (том 2 а.с.51-58).

Згідно висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 №135 від 28.09.2018 року, виявлені при експертизі трупа тілесні ушкодження у вигляді синця шкірних покровів ділянки підборіддя та тіла нижньої щелепи, перелому нижньої щелепи зліва, крововиливу по внутрішній поверхні слизової верхньої та нижньої губи зліва, крововиливу під тверду мозкову оболонку (субдуральний крововилив), крововиливу під м`яку мозкову оболонку (субарахноїдальний крововилив), забою головного мозку могли виникнути від дії прямих ударів тупим твердим предметом з обмеженою травмуюючою поверхнею, якими могли бути стиснуті в кулак руки сторонньої особи, нанесених в ділянку підборіддя та нижньої щелепи зліва. Отже, тілесні ушкодження у вигляді субдурального, субарахноїдального крововиливів та забою головного мозку, які стали причиною смерті ОСОБА_2 , виникли внаслідок ударного впливу травмуючої сили в ділянку нижньої щелепи зліва (том 2 а.с.74-82).

Однак, висновки експерта №91 від 19.09.2018 року та №135 від 28.09.2018 року самі собою свідчать лише про наявність у потерпілого ОСОБА_2 тілесних ушкоджень і не можуть бути доказом винуватості ОСОБА_1 в заподіянні цих ушкоджень.

Дана позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 703/2325/14-к.

Щодо дати нанесення побоїв ОСОБА_2 судово-медичний експерт ОСОБА_26 в суді показав, що виявлені на тілі потерпілого тілесні ушкодження були заподіяні йому одночасно або протягом дуже короткого періоду часу. Точної дати не встановлено, однак вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені в терміни більше 48 годин до часу настання смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), у тому числі, 12.08.2018 року, про що свідчить і розвиток у потерпілого вторинного менінгоенцефаліту з розвитком двобічної пневмонії, для розвитку яких необхідний саме такий час, не зважаючи на те, що родичі указували, що потерпілого побили 13.08.2018 року.

Потерпіла ОСОБА_8 , яка не була очевидцем події, могла надати суду тільки відомості, отримані від самого потерпілого стосовно обставин побиття, щодо виявлення нею побиття брата та госпіталізації її брата потерпілого ОСОБА_2 . ОСОБА_8 показала суду, що потерпілий ОСОБА_2 розповідав їй, що був безпричинно побитий невідомим чоловіком невисокого зросту, коли у стані алкогольного сп`яніння спав на лавиці недалеко від супермаркету «Барва» в м. Іршава. Також покійний ОСОБА_12 розказував потерпілій, що незнайомець наносив йому побої по голові та різним частинам тіла кулаком, на який була одягнена залізяка обмотана тканиною. Хто був кривдником брата потерпіла не знає.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_2 були нанесені ОСОБА_30 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть, 12 серпня 2018 року близько 17 години, тобто у день тижня - неділю.

Дати побиття ОСОБА_2 потерпіла не пам`ятала, але ствердила, що то був або понеділок, або вівторок. Показала, що вказані події не могли відбутися в день тижня неділю, оскільки по неділях вона ніколи не працює, а в день побиття ОСОБА_14 вона прийшла додому біля 17 години з роботи (працювала на сезонній роботі по збору помідорів). Брат прийшов додому біля 23 години і розповів, що погано себе почуває, оскільки його побили. Вона запропонувала брату викликати швидку допомогу, але ОСОБА_12 відмовився. Оскільки наступного дня ОСОБА_7 стало ще гірше, вона викликала швидку допомогу і разом з ним поїхала в лікарню. ОСОБА_14 одразу госпіталізували в реанімаційне відділення, куди її вже не допустили. Вона залишила брата в лікарні, а коли повернулася його навідати дізналася про його смерть.

З описової частини висновків судово-медичних експертиз трупа ОСОБА_2 № 91 від 19.09.2018 року та № 135 від 28.09.2018 року вбачається, що медична карта стаціонарного хворого №8530 на ОСОБА_14 складена 14 серпня 2018 року о 19.10 годин в реанімаційному відділенні КЗ «Іршавська РЛ» та зі слів родичів хворого - ОСОБА_14 побив невідомий 13 серпня 2018 року біля 18 години.

Потерпіла ОСОБА_8 ствердила в суді, що ОСОБА_12 був госпіталізований наступного дня після побиття, а не через день. Ствердила, що брат саме в канун госпіталізації прийшов додому пізно і поскаржився на самопочуття через те, що того дня його побили і вона побачила сліди опухлості на його обличчі та грудях. Також показала, що проживала з братом удвох в одному будинку, тому зустрічалися кожного дня. Заперечила, що могла день-два не бачити брата та можливість, що брата побили не в канун госпіталізації (13.08.2018 року), а на день раніше.

Допитані судом свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_19 також не могли назвати точної дати побиття потерпілого ОСОБА_2 , однак обидва свідка ствердили, що наступного дня дізналися про госпіталізацію ОСОБА_31 .

Крім того, згідно обвинувального акту, побиття ОСОБА_14 в парку по вул. Шевченка в м. Іршава сталося біля 17 години 12 серпня 2018 року. Однак, свідок ОСОБА_19 суду показав, що зустрів ОСОБА_14 зі слідами побиття (крові) на обличчі біля 15 години, тоді ж пішов з ним в парк, де потерпілий указав на свого кривдника.

Отже, ні показами потерпілої та свідків, ні висновками судово-медичних експертиз не підтверджується поза розумним сумнівом, що подія побиття ОСОБА_2 та отримання ним тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть, мали місце саме 12 серпня 2018 року біля 17 години.

Жоден із допитаних судом свідків не підтвердив, що був очевидцем побиття потерпілого ОСОБА_2 , зокрема, особисто обвинуваченим ОСОБА_1 .

Не зважаючи на суперечливі покази обвинуваченого ОСОБА_1 , який заперечував факт знайомства із свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також потерпілим ОСОБА_32 та розпивання разом спиртних напоїв в парку, свідок ОСОБА_9 показав, що вживав спиртне в парку разом з обвинуваченим та ОСОБА_4 , де пригощали спиртним і самого потерпілого, який зазвичай жебракував неподалік. Поляк ОСОБА_33 показав, що між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт через те, що потерпілий просив пригостити його повторно спиртним. В ході словесної перепалки обвинувачений погрожував побити ОСОБА_14 , якщо він не піде він них, але присутні не дозволили цього зробити, захистивши ОСОБА_14 , після чого потерпілий пішов від них. Свідок ОСОБА_5 ствердив під присягою, що в його присутності ні обвинувачений, ні інші особи ОСОБА_7 побоїв не наносили та він не бачив, хто, де і коли побив ОСОБА_31 . Потерпілого свідок зустрів пізніше біля відділення Ощадбанку, що на сусідній вулиці, зі слідами крові на обличчі. При цьому потерпілий свідку не розповідав, хто його побив та запевнив, що не потребує допомоги. Свідок ОСОБА_5 заперечував дачу ним під час допиту на слідстві показів іншого змісту.

Свідок ОСОБА_19 також не був безпосереднім свідком побиття ОСОБА_2 , зустрівши потерпілого неподалік від парку зі слідами крові на обличчі. Про своє побиття свідку розповів сам потерпілий. При цьому, імені кривдника не називав, але обіцяв показати. Після чого свідок пішов разом з потерпілим до парку, де сиділа компанія з трьох нетверезих чоловіків, серед яких був і ОСОБА_5 , і сам кривдник потерпілого. Той хлопець не заперечував, що побив ОСОБА_14 , але вважав, що потерпілий своєю поведінкою сам спровокував побиття, оскільки жебракував. Коли перед потерпілим вибачилися, свідок з потерпілим пішли з парку. При цьому свідок ОСОБА_6 ствердив, що бачив кривдника потерпілого один єдиний раз, їхня розмова тривала протягом 2-3 хвилин, тому він не дуже добре його запам`ятав. Вже під час досудового слідства свідку в поліції сказали, що ОСОБА_14 побив хлопець з Волинського, тому він думає, що тим хлопцем і є обвинувачений ОСОБА_1 .

Однак, такої слідчої дії як пред`явлення свідку ОСОБА_34 для впізнання ОСОБА_1 під час слідства не проводилося та відповідний протокол пред`явлення особи для впізнання у матеріалах справи відсутній.

Для підтвердження пред`явленого обвинувачення прокурором подано суду також:

- Протокол огляду місця події від 16.08.2018 року (том 2 а.с.48-49), згідно якого об`єктом огляду є труп ОСОБА_2 в патологоанатомічному відділенні КЗ «Іршавська РЛ» після доставлення з реанімаційного відділення лікарні,

- Протокол огляду місця події з фототаблицею від 20.09.2018 року (том 2 а.с.59-61), згідно якого об`єктом огляду є територія парку відпочинку за адресою м.Іршава, вул.Шевченка, напроти відділення Хустської місцевої прокуратури. Протокол містить загальний опис місцевості парку (ростуть дерева та кущі, на поверхні росте трава, по території проходять стежки у різних напрямках, встановлені лавиці для відпочинку, встановлена капличка, за якою розташоване кафе «Верес»), без якої-небудь вказівки на конкретне місце події. Не містить інформації щодо конкретного місця злочину і приєднані до протоколу фотознімки. Крім того, дата складення вказаного протоколу (день та місяць) містять виправлення, які належним чином не засвідчені.

На думку суду, вказані протоколи не містять доказів, які б підтверджували події злочину та пред`явлене обвинувачення.

З протоколу проведення слідчого експерименту з фото таблицею від 24 вересня 2018 року (том 2 а.с.62-68), проведеного за участі свідка ОСОБА_19 , вбачається, що останньому запропонували показати, де саме та за яких обставин свідок зустрів 12.08.2018 року потерпілого ОСОБА_2 . Згідно вказаного протоколу свідок ОСОБА_6 показав, на якій лавиці сидів закривавлений ОСОБА_12 , коли його зустрів свідок, а також на якій стежці стояв хлопець, який побив ОСОБА_14 і до якого підійшов свідок, щоб з`ясувати відносини. При цьому конкретного місця розташування «лавиці» та «стежки» з прив`язкою до відповідних об`єктів, вказаний протокол не містить. Не містить вказаний протокол ні відомостей про особу кривдника потерпілого, ні відомостей про місце злочину місце нанесення потерпілому побоїв.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив, що потерпілий не розповідав та не показував, де саме йому були нанесені тілесні ушкодження. В суді свідок ОСОБА_6 показував, що в парку разом з кривдником потерпілого перебували ще дві особи, зокрема, і свідок ОСОБА_5 , однак, вказаної інформації протокол слідчого експерименту не містить.

Згідно протоколу слідчого експерименту від 28.09.2018 року (том 2 а.с.69-73), проведеного за участі обвинуваченого ОСОБА_1 , обвинувачений показав на місце в парку, розташованому в м. Іршава, по вул. Шевченка, напроти місцевої прокуратури, де він знаходився в той момент, коли до нього підійшов потерпілий ОСОБА_2 , після чого наніс потерпілому перший удар долонею в область обличчя зліва. Після чого ОСОБА_10 на деякий час відлучався з парку. Повернувшись через деякий час до парку, ОСОБА_10 зустрів потерпілого на тому ж місці, тобто на лавиці. Конфлікт між ними продовжився. Під час конфлікту ОСОБА_1 наніс потерпілому 2-3 удари кулаком правої руки в область його нижньої щелепи, а через декілька хвилин наніс ще 2 чи 3 удари кулаком правої руки в область голови потерпілого.

При цьому, протокол слідчого експерименту не містить відомостей ні про час події (нанесення побоїв), ні про конкретне місце злочину. В протоколі зазначено тільки дату вчинення злочину 12.08.2018 року та загальні відомості про місце вчинення злочину біля лавиці в парку.

Слідчий, описуючи в протоколі дії ОСОБА_13 щодо нанесення потерпілому 2-3 ударів кулаком в область нижньої щелепи потерпілого, не зазначив, з якого боку щелепи (правого чи лівого) були нанесені вказані удари. Не зазначено в протоколі і відомостей про те, з якого боку голови та в яку частину голови ОСОБА_1 наніс потерпілому 2 чи 3 удари кулаком правої руки.

У той же час, згідно пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, тілесні ушкодження у вигляді субдурального, субарахноїдального крововиливів та забою головного мозку, що стали причиною смерті ОСОБА_2 , виникли внаслідок ударного впливу травмуючої сили в ділянку нижньої щелепи зліва.

Допитаний в ході судового розгляду експерт ОСОБА_26 , який був присутнім при проведенні 28.09.2018 року вказаного слідчого експерименту за участі обвинуваченого, показав, що ОСОБА_10 під час слідчого експерименту розповідав, що після першого нанесеного потерпілому удару в область обличчя, останній впав на землю, після чого обвинувачений нахилився над ним та наніс йому кулаком в область обличчя ще кілька ударів.

Однак, вказані обставини в протоколі слідчого експерименту не відображені.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_26 також підтвердив, що під час проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого була присутня оперативна працівниця поліції, яка проводила відеозйомку. Протокол слідчого експерименту він підписував не читаючи його тексту, оскільки покладався на відеозапис, на якому був зафіксований весь хід слідчого експерименту. При проведенні ним експертизи №135 від 28.09.2018 року, йому було надано протокол слідчого експерименту без фототаблиці та без відеозапису.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_35 , яка була понятою під час вказаного слідчого експерименту, також підтвердила, що під час проведення даної слідчої дії проводилася фото та відео зйомка, тому вона, покладаючись на наявну відео фіксацію всієї події, на прохання слідчого підписала порожній бланк протоколу проведення слідчого експерименту.

Не зважаючи на те, що учасники слідчого експерименту, що проводився 28.09.2018 року за участі обвинуваченого, стверджували про проведення під час слідчої дії відеозйомки, протокол проведення слідчого експерименту таких відомостей не містить. Ні фототаблиці, ні відеозапису, на яких фіксувалися хід проведеного слідчого експерименту та всі дії обвинуваченого до матеріалів справи не приєднано і такі в матеріалах кримінального провадження відсутні. Вказані обставини підтвердив в судовому засіданні прокурор.

За таких обставин суд позбавлений можливості пересвідчитись у тому, що події, які викладені в протоколі, насправді мали місце.

Перша та остання сторінки протоколу проведення слідчого експерименту містять підписи всіх присутніх осіб, у тому числі, обвинуваченого та його захисника Данканича В.В., а також вказівку на те, що вказаний протокол зачитаний учасникам експерименту вголос та що вказані учасники доповнень, заяв чи зауважень не подали.

У судовому засіданні учасники слідчого експерименту (обвинувачений, захисник, експерт, понята ОСОБА_35 ) ствердили, що протокол проведення слідчого експерименту підписали не читаючи тексту, оскільки покладалися на те, що всі події є зафіксованими на відеозаписі.

Захисник Данканич В.В. в судовому засіданні стверджував, що викладені в протоколі слідчого експерименту обставини не відповідають дійсності, оскільки насправді під час проведення експерименту обвинувачений не визнавав своєї вини, що було зафіксовано слідчим на відеозаписі, який проводився під час експерименту. Також посилався на те, що приєднаний до справи протокол слідчого експерименту, це зовсім інший протокол, ніж він підписував на слідстві, про що, на його думку, свідчить той факт, що підписи всіх учасників експерименту містяться тільки на першій та останній сторінках протоколу, які не містять викладення фактичних даних експерименту, а інші аркуші, що містять результати проведеної слідчої дії, заповнені ручкою іншого кольору і підписів не містять.

У судовому засіданні сам обвинувачений показав, що під час експерименту він все розказував та показував так, як йому завчасно розказали працівники поліції. При цьому, обвинувачений не заперечував, що заходів фізичного та психологічного впливу до нього не застосовували, тільки, нібито, обіцяли, що зізнання у вчиненні злочину ніяких негативних наслідків для обвинуваченого не потягне.

Метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Нормативна модель слідчого експерименту передбачає безпосередню участь підозрюваного у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань. Шляхами досягнення мети слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є проведення слідчим, прокурором відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Отримання від підозрюваного, обвинуваченого відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом.

Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК, у системному зв`язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.

При проведенні слідчого експерименту участь підозрюваного, обвинуваченого не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч. 4 ст. 95 КПК, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК.

Відповідно до нормативного змісту засади безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК), суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де показання обвинуваченого та протокол слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 КПК.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених ст. 225 КПК.

Показання підозрюваного в будь-якому випадку не можуть бути судовим доказом, у той час як протоколи слідчих (розшукових) дій після їх оцінки судом із точки зору належності, допустимості і достовірності набувають значення судового доказу.

Таким чином, спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 23, 84, 95, 99, 103-105, 240 КПК України, показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17.

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, обвинуваченого, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.

До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Отже, буквальне тлумачення змісту ст. 23 КПК у системному зв`язку з нормами, викладеними в статтях 83, 84, 93, 95, 240 цього Кодексу, з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК) не містить підстав для висновку про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту за умови дотримання законодавчо визначеного порядку проведення такої слідчої дії з огляду на критерії ЄСПЛ щодо забезпечення справедливості кримінального провадження в цілому, що по своїй суті є проходженням «тесту допустимості показань у широкому змісті цього поняття».

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що слідчий експеримент від 28.09.2018 року за участі підозрюваного ОСОБА_1 проведений слідчим у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, до протоколу не приєднано відеозапису слідчої дії, а такий посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, тому, на думку суду, протокол слідчого експерименту від 28 вересня 2018 року не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК України, а саму слідчу дію не проведено за правилами, передбаченими ст. 240 КПК України.

Крмі того, протокол проведення слідчого експерименту від 28.09.2018 року не містить роз`яснення підозрюваному ОСОБА_1 положень ст. 63 Конституції України та права не свідчити проти себе, а також наслідків вчинення відповідної процесуальної дії, що свідчить про не дотримання законодавчо визначеного порядку проведення такої слідчої дії з огляду на критерії ЄСПЛ щодо забезпечення справедливості кримінального провадження в цілому.

За таких обставин, на думку суду, слідчий експеримент за участі підозрюваного ОСОБА_1 від 28.09.2018 року належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК України, згідно якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу,

Обвинувачений ОСОБА_10 протягом судового слідства давав суперечливі покази, але наполягав на своїй непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину.

Особа, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, має право на власний розсуд формувати лінію свого захисту. Показання обвинуваченого є не лише джерелом доказів, а й засобом захисту ним своїх інтересів, вони мають бути ретельно перевірені й оцінені судом. Жоден доказ не має наперед встановленої сили для суду (ч. 2ст. 94 КПК України). Визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо, та всієї доказової бази у сукупності.

Водночас регламентованийст. 62 Конституції Українита закріплений уст. 17 КПК Українипринцип презумпції невинуватості звільняє особу від обов`язку доводити свою невинуватість, усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Якщо обвинувачений посилається на обставини, що свідчать про його невинуватість, то встановити або спростувати такі обставини повинна сторона обвинувачення.

Показання обвинуваченого підлягають оцінці за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_1 спочатку стверджував, що 12.08.2018 року взагалі не перебував в м. Іршаві, а з потерпілим та свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_29 взагалі не знайомий.

На підтвердження пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення прокурором надано суду копію обвинувального акту у кримінальному провадженні №12018070100000739 від 13.08.2018 року за ст. 185 ч.1 КК України та копію вироку Іршавського райсуду від 12.09.2018 року по справі №301/1801/18 про обвинувачення ОСОБА_29 за ст. 185 ч.1 КК України (том 3 а.с.14-15, 16).

Згідно вироку Іршавського райсуду від 12 вересня 2018 року №301/1801/18 (кримінальне провадження №12018070100000739 від 13.08.2018 року), ОСОБА_29 визнано винуватим за ст. 185 ч.1 КК України в тому, що 12 серпня 2018 року біля 15 години 15 хвилин у сквері по вул. Шевченка в м. Іршава з пакету ОСОБА_1 , який останній залишив на лавиці, викрав мобільний телефон з картками операторів мобільного зв`язку, заподіявши потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 1865 грн. (том 3 а.с.16). Вирок суду набрав законної сили 16 жовтня 2018 року.

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №12018070100000739 від 13.08.2018 року, заяву про злочин ОСОБА_1 подав 12.08.2018 року.

Після дослідження судом копії обвинувального акту та вироку Іршавського райсуду від 12 вересня 2018 року №301/1801/18, яким ОСОБА_29 засуджено за ст. 185 ч.1 КК України, обвинувачений ОСОБА_1 показав, що насправді не пам`ятає, якого числа він був в м. Іршаві і коли від нього викрали телефон. Не заперечував, що кримінальне провадження за фактом викрадення телефону було порушено за його заявою. Щодо розпивання спиртних напоїв в парку, що розташований в м. Іршава, по вул. Шевченка, напроти прокуратури, та знайомства з потерпілим та свідками ОСОБА_3 і ОСОБА_29 він показав, що насправді знав вказаних осіб тільки візуально, оскільки часто їх бачив в парку, але не знав їх прізвищ та імен. Ствердив, що неодноразово бачив як потерпілий жебракує біля магазину «Барва» (що біля цього парку) та давав останньому якісь гроші, а якось, проходячи цим парком, пригощав свідків ОСОБА_36 і ОСОБА_29 спиртним, не будучи з ними знайомим та не знаючи їх імен та прізвищ. При цьому, зі слів обвинуваченого, ніколи не вживав разом з потерпілим та свідками спиртне.

На думку суду, вказані документи (обвинувальний акт та вирок суду від 12.09.2018 року) підтверджують, що 12.08.2018 року обвинувачений перебував у м. Іршава та залишив на лавиці свою сумку з телефоном, який згодом був таємно викрадений ОСОБА_29 . Однак, не підтверджуть ні факт конфлікту між обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_2 , ні заподіяння ОСОБА_1 потерпілому тілесних ушкоджень.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Прокурором було заявлено клопотання про допит у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_29 , який, на думку прокурора, разом з ОСОБА_37 був безпосереднім очевидцем злочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Однак, під час судового провадження стороною обвинувачення не було забезпечено явку в судове засідання свідка ОСОБА_29 .

Суд за клопотанням прокурора неодноразово відкладав судові засідання для виклику свідка ОСОБА_29 з направленням на адресу свідка судових повісток, а також ухвалами суду (20 раз) застосовував до вказаного свідка привід у судові засідання. При цьому, контроль за виконанням ухвали про привід суд покладав на прокурора, роз`яснюючи прокурору про те, що забезпечення явки вказаного свідка в судове засідання покладено на сторону обвинувачення.

У жодне судове засідання свідок ОСОБА_29 доставлений не був.

Відповідно до вимог ст. 28 ч.5 КПК України, кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Суд не має вживати активних дій для забезпечення явки свідків обвинувачення, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності та неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК України.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі №288/113/15-к.

За таких обставин, дотримуючись принципів змагальності та безпосередності дослідження доказів, суд вживав всіх необхідних заходів для повідомлення свідка ОСОБА_29 та забезпечення його явки до суду, однак через його неодноразову неявку, суд був позбавлений можливості провести його допит та вирішив закінчити судове слідство без участі свідка ОСОБА_29 .

Крім того, той факт, що саме за заявою ОСОБА_1 про таємне викрадення його телефону 12.08.2018 року, ОСОБА_29 було визнано винуватим за ст. 185 ч.1 КК України та 12.09.2018 року засуджено за вчинення злочину, може викликати обгрунтований сумнів у щирості показань свідка ОСОБА_29 у справі про обвинувачення ОСОБА_1 . Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування, допит свідка ОСОБА_29 за фактом нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 проводився слідчим 17.08.2018 року та 24.09.2018 року (том 1 а.с.7).

В кінці судового слідства прокурором було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для виклику у судове засідання в якості свідка чоловіка-таксиста, який згідно показів свідка ОСОБА_38 у день побиття потерпілого підвозив його додому і бачив на ньому сліди побиття. При цьому, прокурор не міг надати інформації ні щодо особи свідка (прізвище, ім`я, по батькові), ні щодо його адреси. Прокурор вважав, що таксист має бути допитаний щодо обставин, чи підвозив він потерпілого у день побиття додому та чи розповідав йому потерпілий про обставини свого побиття. Прокурор також підтвердив, що вказаний свідок під час досудового розслідування не допитувався як свідок та його покази стороні захисту у визначеному КПК України порядку не відкривалися. Враховуючи, що з часу скоєння злочину 12.08.2018 року сторона обвинувачення мала достатньо часу на збір доказів, прокурор не міг назвати ні особи таксиста, ні підтвердити, що він володіє інформацією, що може слугувати належним і допустимим доказом по справі, суд відмовив у задоволенні клопотання.

Обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в кримінальних провадженнях, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей».

Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не вказує на те, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім`я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у параграфі 55 рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2012 року у справі «Гриненко проти України» зазначається, що «при оцінці доказів Європейський Суд зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом». Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів».

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України, що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом… Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Постанови Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 366/1365/17.

За результатами безпосереднього дослідження та оцінки доказів відповідно до вимогст. 94 КПК Україниз точки зору належності, допустимості й достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях і не підтверджується об`єктивними, достовірними доказами, отриманими в ході досудового та судового слідства.

Суд вважає, що сторона обвинувачення поза розумним сумнівом не довела винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2ст. 121 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 підлягає виправданню у вчиненні злочину, передбаченому ст. 121 ч.2 КК України, у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину.

Ухвалою слідчого судді Іршавського райсуду від 28.09.2018 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 27 листопада 2018 року включно.

Згідно протоколу затримання, підозрюваний ОСОБА_1 затриманий 28 вересня 2018 року о 16.00 годин.

Ухвалами Іршавського райсуду строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 неодноразово продовжувався, останній раз на строк до 23.06.2019 року включно. Ухвалою Іршавського райсуду від 04.06.2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 03 серпня 2019 року включно. 04.06.2019 року обвинуваченого звільнено з-під варти в залі судового засідання.

Строк ухвали про обрання запобіжного заходу закінчився 03.08.2019 року. Клопотань про продовження чи обрання запобіжного заходу обвинуваченому до суду не надходило.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальних витрат та речових доказів по справі не має.

Керуючись ст. 368-370 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_1 за пред`явленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 121 КК України визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 2 ч. 1ст. 373 КПК України,у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення, а потерпілою у той же строк з дня отримання копії вироку, до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд.

Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілій.

Захисник має право отримати копію вироку в суді.

Головуюча: М. О. Пітерських