Ухвала суду № 105107650, 06.07.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16230/21

Провадження № 2-п/344/30/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Бабій О.М.,

секретаря Кочержук З.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 та її представника Бобика І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2022 року (повний текст якого складено та підписано 13 травня 2022 року) у цивільній справі № 344/16230/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича та державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керніцький Андрій Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 травня 2022 позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича та державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керніцький Андрій Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03 листопада 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем, зареєстрований за № 6594, про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_1 . Стягнуто із акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», місцезнаходження якого: вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м.Дніпро код ЄДРПОУ 14360570, на користь ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір за подання позовної заяви до суду в розмірі 908 гривень заяви про забезпечення позову в розмірі 454 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

22 червня 2022 року до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Наконечної А., про перегляд заочного рішення від 10.05.2022 року. Заява мотивована тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Оскільки, позивач в установленому законом порядку не спростувала, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення виконавчого напису була іншою, ніж та яка запропонована в ньому до стягнення, позивач не надала доказів частково чи повного погашення заборгованості. Вказує, що на приватного нотаріуса не покладено обов`язку перевірки безспірності вимог. Також зазначає, що строки визначені ст.88 ЗУ «Про нотаріат» за своєю природою не є позовною давністю, банком норма статті не порушена на підставі ст. 253 ЦК України. Оскільки, у даному випадку певною подією для початку перебігу строку має бути дата припинення дії договору, але договір не був припинений, оскільки він дійсний до моменту належного виконання зобов`язання, яке позивачкою не виконано. Зазначає, що позивачка зловживає правом на звернення до суду для ухилення від виконання договірних зобов`язань. Суд, не повинен обмежуватись перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості. Окремо зазначає, що розмір судових витрат на професійну правову допомогу є необґрунтованим, витрати не підтвердженні документально, представником позивача не подано детальний опис робіт.

Представник позивачки в судовому засіданні заперечив щодо скасування заочного рішення, заяву вважає необґрунтованою, представник відповідача був повідомлений про час та місце судових засідань, але жодних заяв від нього не надходило.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду заяви повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Оскільки, перегляд заочного рішення здійснюється за заявою представника відповідача, стороні спору однозначно відомо про хід судового провадження. Про розгляд повідомлено у спосіб, що визначений законом, тому правові наслідки за відсутність представника в судовому засіданні процесуальним законом повністю покладено на відповідну сторону, не встановлено правовий підстав для відкладення розгляду справи. Клопотань щодо реалізації прав, зокрема щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції суду не подано.

У відповідності до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Частиною 1 статті 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не надав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

В матеріалах справи є дані про те, що відповідач повідомлявся та були повідомлені про час та місце судового засідання, зокрема є повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.59, 71, 78, 79, 168).

Заява про перегляд заочного рішення не містить посилання на докази, що мають істотне значення для вирішення справи та не були враховані судом при ухвалені судового рішення.

Суд зазначає, що не заслуговує на увагу аргумент відповідача про те, що позивачем не оскаржується наявність боргу, ані сума боргу, ані його наявність. Оскільки і за змістом позову і за змістом додаткових пояснень судом встановлено, що між сторонами наявний інший спір, предметом якого є звернення стягнення на предмет іпотеки. Безпосередньо в додаткових поясненнях було вказано, що тіло кредиту складало 27859,40 доларів США, в свою чергу за виконавчим написом стягується тіло кредиту в розмірі 28998,05 доларів США.

Таким чином із наданих суду документів не встановлено, що за період стягнення заборгованості, борг позивачки кредитному договору становив саме ту суму, яка запропонована нотаріусом до стягнення у виконавчому написі.

Згідно ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Безпосередньо представником відповідача надано суду інформацію про те, що банк в 2009 році звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

В свою чергу безпосередньо в оскаржуваному виконавчому написі вказано, що заборгованість стягується за період з 11.07.2007 року по 27.08.2018 року, тобто понад трьох річний строк.

Так, за змістом заяви про перегляд заочного рішення представником відповідача не обґрунтовано правових підстав нарахування заборгованості за відсотками і пенею нараховано станом на 18.10.2018 року, за умови звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості в 2009 році.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідачем не доведено правових підстав для нарахування відсотків, штрафу та пені.

Оскільки, в зв`язку з зверненням до суду з позовом банком змінено строк виконання зобов`язання в односторонньому порядку.

Тому суд не приймає до уваги доводи заяви щодо того, що договір не був припинений.

Оскільки, право нарахування штрафів та пені за договором на час винесення оскаржуваного виконавчого напису було припинено.

У даному випадку факт безспірності заборгованості саме в зазначеному в виконавчому написі розмірі спростовано позивачкою, між сторонами існують спори щодо стягнення заборгованості та визнання кредитного договору недійсним, позивач заперечує факт підписання договору, заперечує розмір та склад заборгованості.

Відповідач не спростував аргументи позивача про те, що розрахунок заборгованості, її склад та період нарахування є оспорюваними, представником відповідача не доведено, що розмір заборгованості є безспірним.

Доводи, щодо того, що судом не досліджено та не перевірено дійсне надходження суми на розрахунковий рахунок адвоката, не дослідження та не зазначення в судовому рішенні інформації про дійсну перевірку та відповідність реквізитів сторін у чеку також не обґрунтовані, з огляду на таке.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, викладено висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Тому, в суду відсутня необхідність та процесуальна можливість здійснення перевірки надходжень коштів на рахунок адвоката, при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Судом надано оцінку доказам долученим в обґрунтування витрат позивача професійну правову допомогу, тому в цій частині заяву не обґрунтовано належними правовими підставами.

Частиною 3 статті 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Тому заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» адвоката Наконечкої А. про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 287, 288 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2022 року (повний текст якого складено та підписано 13 травня 2022 року) у цивільній справі № 344/16230/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича та державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Керніцький Андрій Васильович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Бабій О.М.