Ухвала суду № 105101492, 05.07.2022, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 938/157/22

Номер провадження № 1-кп/938/56/22

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

05 липня 2022 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

з участю: секретаря судового засідання Мартищук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.11.2021 за №12021090000000604 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Верховина, Верховинського району Івано-Франківської області, громадянки України, українки, із середньою освітою, непрацюючої, вдови, маючої на утриманні одну малолітню дитину, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Гуменяка А.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Халуса М.М.,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Верховинського районного суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Судовий розгляд даного кримінального провадження було відкладено на 05.07.2022.

В судове засідання 05.07.2022 до Верховинського районного суду з`явилися: прокурор Верховинського відділу Косівської окружної прокуратури Гуменяк А.В., захисник обвинуваченої ОСОБА_1 - адвокат Халус М.М.,

Також в судове засідання з`явилася обвинувачена ОСОБА_1 , яка приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань №12".

04.07.2022 через канцелярію суду прокурор у кримінальному провадженні прокурор Івано-Франківської обласної прокуратури Петрів А.І. подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченої ОСОБА_1 на 60 днів, яке датоване 17.06.2022.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що відповідне клопотання було вручено їй 17.06.2022 (на клопотанні мається відповідна відмітка).

Відтак суд приходить до висновку, що обвинувачена ознайомлена із клопотанням про продовження відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у строки, визначені ст.184 КПК України.

Захисник обвинуваченої- адвокат Халус М.М. в судовому засіданні також підтвердив, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно обвинуваченої ОСОБА_1 вручено йому та обвинуваченій завчасно, в межах строків визначених ст.184 КПК України.

Подане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч.1 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років. Ухвалою Верховинського районного суду 21.03.2022 ОСОБА_1 обранно запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)", без визначення розміру застави на строк 60 днів по 19 травня 2022 року включно, який ухвалою цього ж суду від 13.05.2022 продовжено до 11.07.2022, включно.

Завершити судовий розгляд у кримінальному провадженні до зазначеної дати неможливо.

Вважає, що на даний час існують підстави для продовження щодо обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які існували при обранні обвинуваченій відповідного запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати, зокрема: обвинувачена ОСОБА_1 може переховуватися від суду, а також може незаконно впливати на потерпілу у цьому кримінальному провадженні.

У зв`язку з чим, прокурор просить продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою до обвинуваченої ОСОБА_1 на 60 днів.

В судовому засіданні 05.07.2022 прокурор Гуменяк А.В. в повному обсязі підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , на 60 днів. Можливість застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, залишив на розсуд суду.

Захисник Халус М.М. не заперечив проти продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що така його позиція відповідає волі його підзахисної. Звернув увагу на те, що ні обвинувачена ні її сім`я не матимуть змоги сплатити заставу у випадку визначення такої судом.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечила, підтримала позицію захисника.

З урахуванням позицій учасників кримінального провадження, досліджених доказів та вимог закону суд прийшов до наступного висновку.

Так, ухвалою суду від 21.03.2022 обвинуваченій ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 19.05.2022 включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань №12", строк дії якої було продовжено ухвалою суду від 13.05.2022 до 11.07.2022 включно.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд керується приписами ч.ч.1-3 ст.331 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якими під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд, зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.4 ст.176 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Положеннями ч.1 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо враховані судом ризики, що визначені у частині першій статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: обвинувачена ОСОБА_1 , усвідомлюючи неминучість призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі за інкримінований їй злочин, який відноситься до особливо тяжких злочинів, та за який передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, може переховуватися від органів суду; може незаконно впливати на потерпілу у цьому кримінальному провадженні.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченої ОСОБА_2 .

При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд оцінює, тяжкість інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_1 злочину, наслідки злочину, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання її винною, а також обставини, які враховувалися судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що на даний час продовжує існувати лише один із заявлених прокурором та врахованих попередньо судом ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, що у разі непродовження строку дії запобіжного заходу, обвинувачена усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене їй у випадку визнання її винною у вчиненні інкремінованого злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів, та за який передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, може переховуватися від органів суду. Що стосується, ризику незаконно впливати на потерпілу у цьому кримінальному провадженні, то суд вважає, що такий ризик відпав, оскільки, на даний час, в ході розгляду даного кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , судом уже було допитано потерпілу ОСОБА_3 , а прокурором не доведено, що обвинувачена не перебуваючи під вартою, буде впливати на потерпілу, і такий вплив матиме значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

За таких обставин, враховуючи всі вищенаведені відомості у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризику, передбаченого п.п.1 ч.1 ст.177 КПК України, яким прокурор обґрунтовує необхідність продовження такого запобіжного заходу, як тримання обвинуваченої під вартою.

Стосовно того, чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (частина 1 статті 184 Кримінального процесуального кодексу України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд керується ч.4 ст.183 КПК України, у відповідності до якої при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який спричинив загибель людини, суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченій розміру застави.

З урахуванням викладених обставин суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_2 на строк, що не перевищує 60 днів, без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)", без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали в частині запобіжного заходу становить 60 днів з 14год.00 хв. 05 липня 2022 по 14год. 00 хв. 02 вересня 2022 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Івано-Франківської обласної прокуратури Петріву А.І. та покласти на нього контроль за виконанням даної ухвали.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Роман ДЖУС