Ухвала суду № 105101128, 06.07.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4394/22

Провадження № 1-кп/204/496/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Безрук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Коваленко В.В.,

учасників кримінального провадження:

прокурора Харасайла Є.В.,

захисника Кушніра В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з зали судового засідання Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження № 22022050000000063, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.03.2022, за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого помічником приватного виконавця, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.

В підготовчому судовому засіданні 05.07.2022 прокурор подав до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.1 та п. 5 ч.1 ст.177КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, у державній зраді, тобто у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду обороноздатності та державній безпеці України, а саме наданні представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. З огляду на санкцію статті, яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої, та те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину в період воєнного стану, існує ризик, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, він може переховуватися від суду. З огляду на те, що особа, якій ОСОБА_1 передавав інформацію на теперішній час не затримана, обвинувачений може продовжити вчинення інкримінованого йому злочину, користуючись зв`язками на непідконтрольній українській владі території, або вчинити інше кримінальне правопорушення у разі не обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор Харасайло Є.В підтримав вищезазначене клопотання, просив суд обрати запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Також прокурор вважає, що справа може бути призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді застави. Проти призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Обвинувачений у судовому засіданні просив відмовити в клопотанні прокурора та підтримав думку свого захисника щодо можливості застосування до нього запобіжного заходу в вигляді застави. Проти призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, доходить наступних висновків.

Частиною 3статті 315КПК Українипередбачено, що підчас підготовчогосудового засіданнясуд заклопотанням учасниківсудового провадженнямає правообрати,змінити чискасувати заходизабезпечення кримінальногопровадження,в томучислі запобіжнийзахід,обраний щодообвинуваченого.При розглядітаких клопотаньсуд додержуєтьсяправил, передбаченихрозділом ІІ цьогоКодексу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, крім випадків передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених у тому числі ст. 111 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті -тримання під вартою.

Частиною 1, 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178 КПК України визначено, що застосування запобіжного заходу здійснюється з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків на підставі наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, для запобігання яких здійснюється запобіжний захід.

Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, суд враховує вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У рішенні СЄПЛ у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд зазначає, що у цій справі існує наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, санкція якого визначає покарання у виді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Розуміючи тяжкість і невідворотність покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_1 може переховуватися від суду. Крім того, обвинувачений зареєстрований та проживає у м. Слов`янськ Донецької області, поблизу якого на цей час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація стосовно України, може привести до тимчасової окупації міста та призвести до ухилення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. Існує ризик, що обвинувачений, користуючись зв`язками на непідконтрольній українській владі території, у разі незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може продовжити кримінальне правопорушення та/або вчинити інше правопорушення.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.111 Кримінального кодексу України.

Відтак, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, забезпечення виконання ним належної процесуальної поведінки в умовах воєнного стану, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, який свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, суд доходить висновку про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк шістдесят днів, оскільки будь-який інший запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, на думку суду, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Відповідно до частини 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261Кримінального кодексу України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 інкримінується особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, обрання стосовно нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прямо суперечить вищезазначеній процесуальній нормі, відтак судом не враховуються доводи захисника щодо клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави.

Під час підготовчого судового засідання не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Суд заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дійшов до висновку про те, що обвинувальний акт по справі складений відповідно до вимог Кримінально-процесуального Кодексу України, справа підсудна Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська, підстав щодо її закриття чи зупинення розгляду, а також направлення прокурору для проведення досудового провадження суд не вбачає.

Під час порушення кримінального провадження і досудового слідства не було допущено порушень КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Враховуючи принцип гласності та відкритості кримінального судочинства судове засідання слід проводити відкрито, обмеження щодо відкритості, передбачених ч. 2 ст.27КПК України відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194, 197, 314-317, 331, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури Харасайла Є.В. про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 05 липня 2022 рокудо 02 вересня 2022 року включено без визначення розміру застави.

Для утриманняобвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає направленню до Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

В задоволенні клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляді застави відмовити.

Призначити кримінальне провадження № 22022050000000063, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.03.2022, за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за адресою: м. Дніпро, пр. Пушкіна, 77б, на 14 липня 2022 року на 09 годину 30 хвилин.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.

Згідност. 317 КПК України роз`яснити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 06 червня 2022 року.

Суддя Т.В. Безрук