Рішення № 105100216, 16.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2022Справа №910/16330/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дабл Ю Сі Ті Компані"доКомунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на сторонівідповідача - Департаменту інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)простягнення 18 784 966,06 грн. Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін:

від позивача:Купайгородський Е.О.від відповідача:Макарчук Л.Л., Науменко С.В.від третьої особи:Лисик Г.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дабл Ю Сі Ті Компані" (надалі - "Товариство") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (надалі - "Підприємство") про стягнення 18 784 966,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказує, що Підприємство прострочило виконання своїх зобов`язань за договором №4794 про надання послуг від 02.03.2019 з оплати наданих позивачем у період з 01.08.2020 по 30.09.2020 послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 5 712 709,33 грн. Крім того, посилаючись на прострочення відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 107 993,68 грн., нарахованих за період з 29.01.2021 по 15.09.2021, а також інфляційних втрат у розмірі 279 068,62 грн., нарахованих з лютого по серпень 2021 року.

До того ж, позивач стверджує про неправомірне та безпідставне дострокове розірвання відповідачем договору №4794 про надання послуг від 02.03.2019, у зв`язку з чим Товариству було завдано збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 12 685 194,43 грн., відшкодування яких просить покласти на Підприємство.

В тексті позовної заяви Товариством викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, у відповідності до якого позивач вказував, що планує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 60 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/16330/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено проведення підготовчого засідання на 02.11.2022.

Протокольними ухвалами суду від 02.11.2020 продовжено строк на подання відзиву на позов на 10 днів; встановлено позивачу строк на подання відповіді на відзив - 8 днів з моменту отримання відзиву на позов; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 23.11.2021.

11.11.2021 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) представником відповідача подано клопотання про доручення доказів, відповідно до якого просив долучити до матеріалів справи копії звернень користувачів за період серпень-вересень 2020 року та копію витягу з тендерної документації, які за його посиланнями спростовують заявлені позивачем вимоги, адже підтверджують, що Товариство у період серпень-вересень 2020 року припинило надання послуг, чим порушило взяті на себе зобов`язання за договором №4794 про надання послуг від 02.03.2019.

Також, 11.11.2021 через відділ діловодства суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити, вказував на те, що: в порушення взятих за договором №4794 про надання послуг від 02.03.2019 зобов`язань щодо надання послуг із супроводу, впровадження та підтримки ІТС КП ГІОЦ із здійснення прийому, фіксації та опрацювання звернень користувачів службою технічного супроводу та підтримки в режимі безперервної роботи користувачів ІТС, Товариство в період серпень-вересень 2020 року фактично припинило надання послуг користувачам, що підтверджується відповідними зверненнями користувачів на гарячу лінію 1551 КМДА, з яких вбачається, що визначені Договором телефонні номери не відповідали, а отже, звернення не приймались, підтримка користувача фактично не надавалась; наведене свідчить про те, що першочергово мало місце відмови від договору саме з боку виконавця (позивача); через відмову Товариства від виконання договору Підприємство було змушене власними силами здійснювати надання відповідних послуг із супроводу веб-порталів та телекомунікаційних систем, у зв`язку з чим настали об`єктивні підстави для відмови від послуг та розірвання договору; позивачем у спірний період (з серпня по вересень 2020 року) не підтверджено належними та допустимими доказами обсяги наданих послуг та їх погодження сторонами договору, а також факт прийняття таких послуг Підприємством, в той час, як докази, що записані на CD-R диски подані позивачем з порушенням ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, а тому не можуть братись судом до уваги; припинення надання послуг за договором позивачем та прийняття ним факту розірвання договору свідчать про відсутність правових підстав для стягнення упущеної вигоди та штрафних санкцій.

Протокольними ухвалами суду від 23.11.2022 встановлено позивачу строк для надання відповіді на відзив - 8 днів, а відповідачу строк для надання заперечень на відповідь на відзив - 8 днів; оголошено перерву в підготовчому провадженні до 14.12.2021.

30.11.2021 через відділ діловодства суду представником позивача подано відповідь на відзив, у відповідності до якого вказував на те, що: відповідач всупереч договору з 18.09.2020 навмисно здійснив технічне блокування для технічного унеможливлення надання позивачем послуг за договором, з тим щоб через 3 календарних дні, 22.09.2020, всупереч правилам та процедурам договору, своїм листом до позивача повідомити про одностороннє розірвання договору на тій підставі, що позивач не надає послуги; усталена між сторонами договору практика приймання-передачі послуг за період з дати укладення договору (02.03.2020) до липня 2020 року (включно) свідчить про спрощені, заформалізовані взаємовідносини між ними, що практично не передбачали участь виконавця (позивача) у роботі комісії з приймання послуг, підписання протоколів комісії, передання та отримання під відмітку актів та звітів тощо, а тим більше "затвердження" звітів, що взагалі не передбачено договором; здійснена відповідачем процедура розірвання договору не відповідає його умовам; Підприємством своїм листом від 22.09.2020 про розірвання договору лише підтвердило, що послуги до 18.09.2020 надавалися позивачем.

09.12.2021 через відділ діловодства суду представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно яких, зокрема, зазначав, що належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження того, що Підприємство здійснювало блокування діяльності позивача за договором, останнім до суду не надано, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їхнього задоволення.

Протокольними ухвалами суду від 14.12.2021 залучено до участі у справі Департамент інформаційно-комунікаційних технологій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - "Департамент") в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; відкладено підготовче засідання на 18.01.2022, в якому було оголошено перерву до 01.02.2022.

28.01.2022 через відділ діловодства суду представником третьої особи було подано письмові пояснення по справі, у відповідності до яких проти позовних вимог заперечував.

Протокольною ухвалою суду від 01.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 17.02.2022.

14.02.2022 через відділ діловодства суду представником відповідача подано відповідь на пояснення третьої особи, згідно якого зазначав, що у своїх поясненнях третя особа підтверджує факт того, що у період з серпня по вересень 2020 року спостерігалось збільшення скарг на неналежну роботу служб підтримки користувачів інформаційно-телекомунікаційних систем; також, вказував на те, що третя особа підтверджує факт того, що Товариство не зверталось до Департаменту з відповідною заявою про підключення до серверного обладнання Підприємства чи будь-яких інших ІТС, а тому очевидною є відсутність у Підприємства технологічної можливості блокування діяльності Товариства.

Також, до вказаної відповіді відповідача було додано заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які повідомили, що входили до складу комісії, призначеної наказом Підприємства від 18.09.2020 №109 "Про вжиття заходів", метою створення якої була перевірка виконання Товариством своїх зобов`язань за договором, і за наслідками її проведення у період 18.09.2020, 21.09.2020 та 22.09.2020 було зафіксовано припинення виконання в повному обсязі та односторонню відмову Товариства від зобов`язань за договором.

В судових засіданнях 17.02.2022 та 23.02.2022 оголошувалися перерви до 23.02.2022 та 11.03.2022, відповідно.

23.02.2022 через відділ діловодства суду представником відповідача подано письмові пояснення згідно яких вказував на те, що в додатку до позовної заяви позивач надає диски, на яких нібито знаходиться звітність за серпень та вересень 2020 року, однак, з її аналізу вбачається, що звіти форми "Е" та "І" за серпень 2020 року були підготовлені вже після розірвання договору.

Судове засідання 11.03.2022 не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 у справі №910/16330/21 призначено проведення судового засідання на 02.06.2022.

В судовому засіданні 02.06.2022 було допитано в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заяви яких було долучено відповідачем.

Протокольною ухвалою суду від 02.06.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.06.2022.

10.06.2020 через відділ діловодства суду представником відповідача подано пояснення з питань порушених у судовому засіданні 02.06.2020, до якого було додано схему надання телефонних номерів, копії протоколу наради від 18.09.2020, службових записок від 18.09.2020 №03-452 та від 24.09.2020 №03-478, службового листа від 25.09.2020 №3-483.

Протокольною ухвалою суду від 10.06.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 16.06.2022.

16.06.2020 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) представником відповідача було подано додаткові пояснення у справі, до яких додано копію протоколу №5-4794 засідання Постійно діючої комісії з прийняття результатів виконання заходів комплексної міської цільової програми "Елктронна столиця" на 2019-2022 р., співвиконавцем яких є КП ГІОЦ від 13.08.2020.

В судове засідання 16.06.2022 з`явилися представники сторін, надали свої пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю, а відповідач та третя особа проти позову заперечують та у його задоволенні просять відмовити.

В судовому засіданні 16.06.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2020, за результатами проведення закупівлі "Супровід, впровадження та підтримка створених інформаційно-комунікаційних систем, платформ, вебпорталів та сервісів за кодом ДК 021:015 (CPV) "Єдиний закупівельний словник" - 72250000-2 Послуги, пов`язані із система та підтримкою" між Підприємством (замовник) та Товариством (виконавець) було укладено договір про надання послуг №4794 (надалі - "Договір"), у відповідності до умов п.п. 1.1, 1.2 якого погоджено, що виконавець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовникові послуги (Супровід, впровадження та підтримка створених інформаційно-комунікаційних систем, платформ, вебпорталів та сервісів за кодом ДК 021:015 (CPV) "Єдиний закупівельний словник" - 72250000-2 Послуги, пов`язані із система та підтримкою), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Договору обсяги закупівлі послуг, що надаються за цим договором, можуть бути зменшенні замовником у залежності від реального обсягу фінансування та наявних потреб. Перелік та зміст послуг, що є предметом договору, строки їх надання, технічні та інші вимоги до предмета договору визначаються в Інформації про необхідні технічні, якісні, кількісні та інші характеристики предмета закупівлі (Технічні вимоги) (додаток №1 до договору).

Згідно із п. 2.1 Договору виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає положенням даного договору, вимогам законодавства України та загальноприйнятим умовам надання такого роду послуг.

Положеннями п.п. 3.1-3.3 Договору встановлено, що ціна даного договору становить 37 611 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Вартість договору включає в себе всі витрати, пов`язані з підготовкою, наданням послуг, а також з урахуванням усіх можливих податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Розрахунки за надані послуги здійснюються щомісяця відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 60 (шістдесяти) робочих днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг за відповідний період та за умови здійснення відповідного бюджетного фінансування на рахунок замовника.

У відповідності до п.п. 4.2, 4.4, 4.5 Договору строк надання послуг: з дати отримання письмової заявки від замовника до 28.12.2020. Надання послуг за цим договором здійснюється відповідно до вимог додатку №1 до цього договору. Акт (акти) приймання-передачі наданих послуг, перелік документації та результати наданих послуг, що підлягають складанню та передачі виконавцем замовнику під час та після закінчення дії договору, визначаються цим договором та додатком №1 до нього та надаються виконавцем щомісячно не пізніше 5 робочого дня місяця, наступного за звітним місяцем.

Пунктом 4.6 Договору встановлено, що приймання результатів наданих послуг здійснюється з урахуванням їх відповідності вимогам даного договору впродовж 5 (п`яти) робочих днів комісією замовника за участю виконавця. Робота комісії завершується складанням протоколу з висновком про відповідність (невідповідність) наданих послуг вимогам Договору, а також, у разі виявлення комісією невідповідностей вимогам договору, зазначенням переліку необхідних доопрацювань і строками їх виконання.

Згідно із п.п. 4.7-4.9 Договору замовник впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі наданих послуг зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або подати вмотивовану відмову від їх прийняття. У разі вмотивованої відмови замовника від прийняття результатів надання послуг сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань і строками їх виконання. Виконавець зобов`язаний впродовж 7 (семи) календарних днів або в інший узгоджений із замовником строк без додаткової оплати вжити всіх заходів та усунути недоліки відповідно до акта з переліком необхідних доопрацювань.

За змістом п. 5.1 Договору замовник зобов`язаний: своєчасно та у повному обсязі сплачувати вартість належним чином наданих послуг з урахуванням вимог п.п. 3.3-3.5 Договору (п.п. 5.1.1); приймати надані послуги згідно з актами приймання-передачі наданих послуг (п.п. 5.1.2); на вимогу виконавця надавати йому інформацію, необхідну для надання послуг за цим договором (п.п. 5.1.3); призначити особу, відповідальну за взаємодію з фахівцями виконавця для надання виконавцем послуг за цим договором (п.п. 5.1.4); при виявленні недоліків та дефектів під час використання результатів наданих послуг невідкладно інформувати про це виконавця (п.п. 5.1.5).

Положеннями п. 5.2 Договору встановлено, що замовник, серед іншого, має право: достроково розірвати цей договір, повідомивши про це виконавця письмово у строк за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання договору, узгодивши з виконавцем усі умови розірвання договору (п.п. 5.2.1); зменшувати в односторонньому порядку обсяг закупівлі послуг та відповідно ціну цього договору в залежності від реального фінансування видатків та потреб (п.п. 5.2.4); повернути виконавцю акти приймання-передачі наданих послуг без здійснення оплати у разі неналежного оформлення документів, зазначених у розділі 4 договору (п.п. 5.2.5); відмовитись від приймання послуг, якщо вони не відповідають умовам договору (п.п. 5.2.7); у будь-який час до закінчення строку дії договору відмовитися від послуг виконавця, здійснивши з ним розрахунки за фактично надані послуги шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору (п.п. 5.2.9).

Відповідно до п.п. 5.3, 5.4 Договору виконавець зобов`язаний: надати послуги у строки, встановлені цим договором (п.п. 5.3.1); забезпечити надання послуг, якість та комплектність яких відповідає умовам, встановленим цим договором та вимогам додатку №1 до цього договору (п.п. 5.3.2). Виконавець має право: своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за надані послуги у порядку, визначеному цим договором (п.п. 5.4.1); достроково закінчити надання послуг за письмовим погодженням із замовником (п.п. 5.4.2); призупинити надання послуг по договору у випадку порушення замовником строків оплати наданих послуг, крім з причин, визначених п.п. 3.3 - 3.5 договору (п.п. 5.4.3).

Згідно із п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 28.12.2020, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань за даним договором - до повного виконання їх сторонами.

В додатку №1 до Договору сторонами було погоджено інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмету договору (технічні вимоги).

На виконання умов Договору виконавцем було надано, а замовником прийнято послуги за період з березня по червень 2020 року, про що між сторонами було складено акти приймання-передачі наданих послуг: за період з 02.03.2020 по 31.03.2020 №1/4794 від 31.03.2020; за період з 01.04.2020 по 30.04.2020 №2/4794 від 30.04.2020; за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 №3/4794 від 31.05.2020; за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 №4/4794 від 30.06.2020, на загальну суму 15 253 415,60 грн.

У період з 12.06.2020 по 07.08.2020 замовником в якості оплати отриманих від виконавця у перід з березня по червень 2020 року послуг було перераховано на користь останнього грошові кошти у загальному розмірі 15 253 415,60 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача та платіжними дорученнями №26 від 12.06.2020, №27 від 12.06.2020, №44 від 27.07.2020, №49 від 07.08.2020.

В подальшому, виконавцем було складено та передано замовнику акти приймання-передачі наданих послуг за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 №5/4794 на суму 3 959 680,64 грн. та за період з 01.08.2020 по 31.08.2020 №6/4794 на суму 3 959 768,30 грн.

16.09.2020 листом №02-2049 "Про повернення актів приймання-передачі наданих послуг" Підприємство повідомило Товариство про те, що ним було отримано акти приймання-передачі наданих послуг за липень та серпень (в 2-х примірниках) засобами поштового зв`язку, але без затверджених звітів виконавця за формою "Е", "Ж", "І", зведеної форми "Д", навчальних матеріалів, відомостей до машинного носія, що передбачені додатком №1 до Договору, у зв`язку з чим звернуло увагу на те, що виконавець не надав оформлені належним чином та в повному обсязі документи, які передбачені розділом 4 Договору та є необхідними для початку процедури приймання-передачі послуг за Договором за відповідні місяці, що виключає можливість їх прийняття замовником. Тому, таким листом Підприємством було повернуто Товариству без підписання акти приймання-передачі наданих послуг за липень та серпень (в 2-х примірниках) для оформлення результатів наданих послуг відповідно до умов договору.

Листом від 22.09.2020 №02-2082 "Про розірвання договору" Підприємство звернулося до Товариства з повідомленням про розірвання Договору, в якому вказувало на те, що з 18.09.2020 виконавець повністю припинив надання послуг із супроводу, впровадження та підтримки створених інформаційно-комунікаційних систем, платформ, веб-порталів та сервісів, а тому подальше виконання умов Договору втратило інтерес для Підприємства, у зв`язку з чим останнє відмовляється від прийняття виконання зобов`язань за Договором в порядку ст. 612 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 611, 907 Цивільного кодексу України з 25.09.2020 розриває Договір.

30.09.2020 листом №0109 "Відповідь на лист щодо наміру розірвати Договір" Товариство повідомило Підприємство про свою незгоду із розірвання Договору, зазначивши про відсутність правових підстав в останнього на вчинення таких дій в односторонньому порядку без погодження з виконавцем.

Листом №0111 від 09.10.2020 Товариство направило на адресу Підприємства результати наданих послуг за вересень 2020 року (машинний носій інформації - 1 примірник, CD-R диск; відомість машинного носія інформації - 2 примірники, кожний на одному аркуші; акт №8/4794 приймання-передачі наданих послуг за період з 01.09.2020 по 30.09.2020 - 2 примірники, кожний на одному аркуші) та просило прийняти їх у порядку, встановленому Договором.

20.10.2020 листом №303-2972 "Про повернення кореспонденції" Підприємство повідомило Товариство про те, що на його адресу надійшла кореспонденція від виконавця, в якій містилися: супровідний лист від 09.10.2020 з вих. №0111 (вх. №303/3566 від 09.10.2020); (повторний) супровідний лист від 09.10.2020 з вих. №0111 (вх. №303/3639 від 19.10.2020); оригінал машинного носія інформації (DVD+R диск №1 із написом "Результати послуг вересень 2020 Дог. №4794") в 1 (одному) примірнику; оригінал відомостей машинних носіїв інформації від 09.10.2020 - на 2(двох) аркушах в 2 (двох) примірниках; оригінал акту №7/4794 приймання-передачі наданих послуг за період з 01.09.2020 по 30.09.2020 за Договором на 2(двох) аркушах в 2 (двох) примірниках; оригінал акту №6/4794 приймання-передачі наданих послуг за період з 01.08.2020 по 31.08.2020 за Договором на 2(двох) аркушах в 2 (двох) примірниках; опис поштового вкладення, однак, за результатами розгляду листа від 09.10.2020 з вих. №0111 вирішило повернути зазначені документи (в т.ч. без підписання акти приймання-передачі наданих послуг за серпень-вересень 2020 року) Товариству, оскільки останнім не підтверджено обсяги та факт виконання обумовлених Договором послуг та споживання (прийняття) цих послуг Підприємством, що унеможливлює підписання ним актів наданих послуг за вересень 2020 року. При цьому, Підприємство також звернуло увагу Товариства на те, що за період з 01.09.2020 по 18.09.2020 виконавцем не підтверджено фактів надання замовнику послуг з супроводу та технічної підтримки користувачів ІТС, а за період з 18.09.2020 по 22.09.2020 замовником документально зафіксовано невиконання покладених на виконавця зобов`язань за цим договором, які полягають у нездійсненні супроводу та підтримки користувачів ІТС.

Платіжним доручення №75 від 02.11.2020 замовником було перераховано на користь виконавця грошові кошти у розмірі 3 959 680,64 грн. в якості оплати наданих послуг згідно акту приймання-передачі наданих послуг за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 №5/4794 від 15.10.2020.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті даних згідно Договору послуг у серпні-вересні 2020 року у розмірі 5 712 709,33 грн., нарахованих за прострочення по її оплаті №% річних та інфляційних у загальному розмірі 387 062,30 грн., а також збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих протиправною відмовою від Договору, у розмірі 12 685 194,43 грн.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 655, 662, 663, 693 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказує на те, що відповідач необґрунтовано відмовився від прийняття належним чином наданих йому послуг за Договором у серпні-вересні 2020 року (повернув без підписання акти приймання-передачі наданих послуг за серпень та вересень 2020 року) та їх оплати, а в подальшому протиправно заблокував можливість виконання позивачем Договору в цілому з 18.09.2020 та розірвав його в односторонньому порядку з 25.09.2020.

В той же час, заперечуючи проти такого позову відповідач вказує на те, що саме позивачем у період серпень-вересень 2020 року було порушено взяті на себе зобов`язання за Договором, адже фактично було припинено надання послуг користувачам, що підтверджується відповідними зверненнями користувачів на гарячу лінію 1551 КМДА, з яких вбачається, що визначені Договором телефонні номери не відповідали, а отже, звернення не приймались, підтримка користувача фактично не надавалась, у зв`язку з чим Підприємство втратило інтерес до подальшого існування правовідносин за Договором і відмовилося від нього в силу порушення Товариством своїх зобов`язань (не надання обумовлених Договором послуг).

Отже, фактичне вирішення спору у даній справі зводиться до встановлення обставин того, що саме зумовило припинення дії Договору: неналежне виконання його умов виконавцем чи протиправна поведінка замовника щодо прийняття наданих послуг та подальшої їх оплати.

Вирішуючи таке питання суд виходить з наступного.

Щодо прийняття наданих послуг за серпень-вересень 2020 року.

Так, в умовах Договору сторонами погоджена процедура прийняття щомісячно наданих послуг, а саме, в положеннях пункту 4.6 Договору зазначено, що приймання результатів наданих послуг здійснюється з урахуванням їх відповідності вимогам даного договору впродовж 5 (п`яти) робочих днів комісією замовника за участю виконавця, робота якої завершується складанням протоколу з висновком про відповідність чи невідповідність наданих послуг вимогам Договору.

При цьому, у разі виявлення комісією невідповідностей наданих послуг вимогам Договору, остання у відповідному протоколі зобов`язана зазначити перелік необхідних доопрацювань і строки їх виконання.

Із матеріалів справи вбачається, що акти приймання-передачі наданих послуг за спірні місяці (серпень та вересень 2020 року) були направлені поштою замовнику, що підтверджується поверненням замовником акту за серпень листом від 16.09.2020 №02-2049 (а.с. 142 т. 1), листом виконавця №0111 від 09.10.2020 (а.с. 152 т. 1), описом-вкладення до листа №0405044482932 від 15.10.2020 (а.с. 153 т. 1) та відповіддю замовника в листі від 20.10.2020 №303-2972 (а.с. 156-158 т. 1).

В аспекті наведеного суд відзначає, що в листі замовника від 20.10.2020 №303-2972 (а.с. 156-158 т. 1) останній як недолік відзначає не те, що фактичне вкладення листа не відповідає опису, а те що зазначений опис не відповідає супровідному листу, при цьому повертає без підписання акти за серпень та вересень, і в додатках відображає повернення цих актів.

Однак, на чітке запитання суду в судовому засіданні чи були або ні ці акти - відповідь представника замовника: "не відомо".

Тому, сукупність наведених обставин на переконання суду дає підстави вважати, що такі акти (акти приймання-передачі наданих послуг за серпень та вересень 2020 року) були направлені виконавцем замовнику та отриманні останнім.

Поряд з цим, безпосередній зміст листа виконавця №0111 від 09.10.2020, опису-вкладення до листа №0405044482932 від 15.10.2020 та листа замовника від 20.10.2020 №303-2972 свідчить про те, що разом з такими актами на адресу замовника було направлено додаткові матеріали на підтвердження фактичного надання послуг.

Зміст п. 4.6 Договору зводиться до того, що за наслідком місяця виконавець направляє замовнику акти з додатками (звітами за формами, передбаченими Договором), а замовник організовує їх розгляд та прийняття власною комісією на яку запрошується виконавець.

Однак, доказів розгляду переданих виконавцем результатів надання послуг за серпень і вересень згідно відповідних актів комісією замовника у порядку, визначеному п. 4.6. Договору, матеріали справи не містять.

Судом відхиляють твердження відповідача про те, що комісія не збиралася, оскільки не з`явився виконавець, якого запрошували електронним листом від 10.09.2020, а без його явки не можливо було провести засідання комісії, адже:

по-перше, формулювання "комісія замовника за участю виконавця" виключає можливість для висновку, що участь сторін у роботі комісії є рівноцінною з однаковими правами;

по-друге, за звичаями та практикою організації прийняття робіт чи послуг, саме на замовника покладено обов`язок розглянути акти та повідомити про наявність дефектів, адже у випадку відсутності зауважень, роботи/послуги вважають виконаними та прийнятими без зауважень (якщо інше не передбачено договором, а в даному випадку Договір не передбачає іншої процедури);

по-третє, із практики сторін прийняття послуг за попередні періоди (зокрема, послуг, наданих в липні 2020 року) акти розглядалися з прийняттям послуг "постійно діючою комісією з прийняття результатів виконання заходів комплексної міської цільової програми "електронна столиця" на 2019-2022 р., співвиконавцем яких є КП ГІОЦ" у складі 10 представників замовника (з яких 8 членів комісії) та одного представника виконавця - у голосуванні комісії брали участь 8 осіб виключно від замовника, що виключає твердження про спільність роботи такої комісії або неможливість її роботи без явки представника виконавця;

по-четверте, ініціювання виклику представника виконавця для участі 14.09.2020 у прийнятті послуг за серпень 2020 року відбулося електронним листом від 10.09.2020, відповідь виконавця на який в електронному листі від 11.09.2020 була така: "14.09 не можемо, давайте погодимо іншу дату". В наступному електронний лист замовника від 14.09.2020 містив речення про виклик для роботи комісії в іншу дату, проте вже 16.09.2020 листом замовника, за відсутності доказів збирання та розгляду послуг комісією чи додаткового виклику виконавця (в продовження послідовної поведінки замовника, викладеної у листі від 10.09.2020) матеріали справи не містять.

Викладені обставини свідчать про те, що замовником було порушено процедуру прийняття наданих послуг за серпень та вересень 2020 року, і у не передбачений Договором спосіб та всупереч раніше встановленій і застосовуваній в правовідносинах сторін процедурі відбулося неприйняття послуг за вказані місяці, тому, суд приходить до висновку, що акти приймання-передачі наданих послуг за серпень та вересень 2020 року вважаються прийнятими замовником без зауважень.

Щодо питання чи мало місце виключно формальне порушення замовником порядку прийняття послуг за спірні місяці.

Відповідаючи на це запитання суд враховує, що будь-який замовник робіт/послуг не втрачає можливість доводити їх невиконання (а відтак і відсутність обов`язку для їх оплати) у зв`язку із підписанням акту (або юридичним фактом вважати такий акт прийнятим у зв`язку із відсутністю заперечень або порушенням передбаченого договором способу висловлення таких заперечень, що мало місце у даному випадку).

Тобто, за наявності формального прийняття послуг, замовник може доводити факт їх ненадання або наявності недоліків їх надання, проте на відміну від ситуації, коли акт не підписаний чи дотримана процедура внесення зауважень щодо його підписання, додатковий тягар доведення обставин ненадання послуг покладається саме на замовника.

Такий висновок ґрунтується на тому, що умовами Договору (проект якого надано замовником в якості тендерної документації) передбачено, що комісія замовника могла на власному засіданні відхилити відповідний акт та надані послуги (тобто, надана перевага позиції замовника, адже виконавець не мав навіть права голосу у роботі комісії).

При цьому, коли виникає спір щодо неоплати, а тим більше минає значний час до розгляду справи судом, з огляду на суть послуг, надання яких передбачено Договором, доведення їх фактичного надання досить ускладнене, і тому, не реалізація замовником умов Договору щодо роботи його комісії по прийняттю послуг (не дотримання визначеного Договором порядку прийняття послуг) не може покладати додатковий тягар доказування на іншу сторону Договору (виконавця).

В аспекті наведеного суд відзначає, що передбачене п. 5.2.7 Договором право замовника відмовитися від приймання послуг, якщо вони не відповідають умовам Договору, знаходиться у системному зв`язку із дотриманням визначеного п. 4.6 Договору порядку встановлення невідповідності наданих послуг умова Договору, що реалізується виключно шляхом роботи комісії, адже іншого порядку виявлення та фіксування таких обставин зміст Договору не містить.

В той же час, як вже встановлено судом, доказів розгляду переданих виконавцем результатів надання послуг за серпень і вересень згідно відповідних актів комісією замовника у порядку, визначеному п. 4.6. Договору, матеріали справи не містять

В обґрунтування своїх доводів щодо фактичного ненадання (неналежного надання) виконавцем в серпні та частині вересня (до 18.09.2020) року послуг за Договором замовник вказує на те, що: а) мали місце численні скарги користувачів на гарячу лінію з приводу роботи ІТС та підтримки користувачів ІТС; б) було порушено процедуру оформлення результатів передачі таких послуг.

Однак, суд, керуючись зібраними в матеріалах справи доказами, відзначає наступне.

По-перше, в листі замовника від 16.09.2020 №02-2049 "Про повернення актів приймання-передачі наданих послуг" (а.с. 142 т. 1) мова йшла про ненадання виконавцем затверджених звітів за формами "Е", "Ж", "І", "Д" , навчальних матеріалів та відомостей до машинного носія.

Прикметно, що таким листом було повернуто акт не тільки за серпень 2020 року, але й за липень 2020 року, і їх повернення було обґрунтовано однаковими підставами.

Однак, протоколом діючою комісією з прийняття результатів виконання заходів комплексної міської цільової програми "електронна столиця" на 2019-2022 р., співвиконавцем яких є КП ГІОЦ №5-4794 від 13.08.2020 послуги за липень 2020 року були прийняті в повному обсязі.

В послідуючому, акт приймання-передачі наданих послуг за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 №5/4794 було підписано 15.10.2020 з проведення повної оплати таких послуг у листопаді 2020 року (платіжне доручення №75 від 02.11.2020).

В той же час, матеріали справи не містять доказів усунення виконавцем визначених у листі замовника від 16.09.2020 №02-2049 недоліків щодо документального оформлення підтвердження наданих у липні 2020 року послуг.

Твердження представників відповідача та третьої особи про те, що наведене обумовлено зміною процедури прийняття послуг в середині липня 2020 року в частині зміни форми звітів не є переконливими, адже ні в протоколі комісії про прийняття, ні в жодному іншому документі в матеріалах справи не надано підтверджень цьому.

Логічним було б відображення у вказаному протоколі, що липень є перехідним місяцем, а тому в цьому місяці прийняття звітів за старою формою є допустимим та переходом на нові звіти з серпня.

Проте, пані ОСОБА_2 , яка відображена виконавцем листа від 16.09.2020, була присутня при роботі комісії 13.08.2020, а відтак, достеменно знала про прийняття комісією послуг за липень 2020 року, у такому листі (через місяць) вказує на наявність недоліків вже прийнятих комісією звітів.

Більш того, такі зміни у формування звітності в липні 2020 року з огляду на непослідовність замовника (прийняв 13.08.2020, повернув 16.09.2020, підписав акт 15.10.2020 за відсутності будь-яких дій з боку виконавця щодо цього, оплатив у листопаді 2020 року) виключають можливість для висновку, що зміна звітності була настільки істотною та принциповою для того щоб повністю припинити прийняття та оплату послуг за Договором.

По-друге, скарги користувачів на гарячу лінію надходили постійно, що підтверджується поясненнями представника третьої особи, яка вказувала на надходження 10-20 скарг навіть у місяці, в яких послуги були прийняті та оплачені замовником без будь-яких зауважень.

Тому, сама по собі наявність таких звернень (скарг) не може бути підтвердженням припинення надання відповідних послуг виконавцем з 01.08.2020.

По-третє, в листі про розірвання договору від 22.09.2020 №02-2082 замовник вказує, що виконавець повністю припинив надання послуг за Договором з 18.09.2020, що суперечить його ж твердженню про невиконання виконавцем своїх зобов`язань за Договором з 01.08.2020.

З аналогічних обставин суд відхиляє покази свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині твердження, що виконавець фактично припинив надання послуг в період серпень-вересень (в частині до 17.09.2020) 2020 року.

Посилання представників відповідача на те, що у наведених твердженнях має місце різниця значення слів "повністю припинив" і "надавав неякісно", в аспекті того, що з 01.08.2020 надавав неякісно, а з 18.09.2020 взагалі припинив надання послуг, спростовуються відсутність в матеріалах справи доказів виконання замовником передбачених п. 5.1.5 Договору його обов`язків, а саме: щодо невідкладного інформування виконавця про виявленні недоліки та дефекти під час використання результатів наданих послуг.

Однак, доказів здійснення такого інформування з 01.08.2020 матеріали справи не містять.

Тобто, у випадку наявності інформації як про припинення виконавцем надання послуг, так і надання їх неякісно з 01.08.2020 без відповіді залишаються питання чому: а) не було жодного інформування/претензії до виконавця за півтора місяця з приводу цього, хоча Договором визначені контактні особи, а судом встановлено, що листування щодо прийняття послуг у серпні мало місце (електронні листи від 10, 11 та 14 вересня); б) не було сплеску (значного збільшення кількості) скарг громадян у вказаний період.

Відтак, має місце обставина за якої свідок ОСОБА_2 , будучи контактною особою з боку замовника за Договором, а) вказує, що з 01.08.2020 послуги виконавцем не надавалися (були неякісні), однак, б) маючи можливість надіслати хоча б електронного листа та поскаржитися на це виконавцю - протягом 1,5 місяці не робить цього.

З огляду на викладене, послідовних та логічних доказів на спростування факту належного надання виконавцем послуг згідно Договору у період з 01.08.2020 до 17.09.2020 відповідачем не надано, а відтак, суд приймає до уваги акти приймання-передачі наданих послуг за серпень та вересень 2020 року №№6/4794, 7/4794 як належне підтвердження надання визначених в них послуг за Договором у вказаний період, які не відхилені відповідачем у передбачений Договором спосіб.

Щодо обставин фіксації замовником порушень виконавця 18-22 вересня 2020 року та розірвання Договору.

Відповідач вказує що протягом 18-22 вересня 2020 року ним проводилася фіксації надання послуг виконавцем, за наслідками якої було встановлено ненадання таких послуг, а відтак прийнято рішення про відмову від Договору. А саме, на підставі наказу №109 від 18.09.2020 було створено комісію, яка під відеофіксацію дзвонила на визначені Договором телефонні номери технічної підтримки ІТС, на яких крім відповідача не було відповідей, що свідчить про неякісне, на його думку, надання послуг. На підтвердження цього надано накази, протоколи роботи комісії та відеофіксація.

В той же час, позивач вказує, що йому заблокували доступ до відповідних телефонних номерів, у зв`язку з чим такі дзвінки не надходили на телефони позивача.

Отже, спір в цій частині стосується суперечливих позицій сторін: позивача - відповідач внаслідок технічних дій обмежив можливість позивача одержувати електронні листи та телефонні дзвінки, відповідача - така технічна можливість не обмежувалася, а позивач нічого не робив.

Досліджуючи такі доводи/заперечення сторін суд в першу чергу відзначає, що суть послуг в цій частині полягає у підтриманні телефонної підтримки (номери якої, закріплені за КП "ГІОЦ") та відповіді на електронні листи, що надходять на поштові скрині з доменним ім`ям kyivcity.gov.ua.

Приймаючи до уваги технічність характеру спірного питання, суд констатує, що матеріали справи не містять доказу у формі єдиного документу, який би надавав відповідь на нього на користь однієї із сторін.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж.К. та інші проти Швеції" Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України", в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд, застосовує стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що в даному випадку не мало місце порушення виконавцем умов Договору 18-22 вересня 2020 року з огляду на наступне.

Так, підставою прийняття Підприємством наказу №109 від 18.09.2020 в його преамбулі вказано: "у зв`язку з отриманням повідомлень щодо відсутності надання послуг за Договором…", хоча судом встановлено, що добросовісною поведінкою замовника у випадку виявлення недоліків та дефектів під час використання результатів наданих послуг було б інформування виконавця згідно п. 5.1.5. Договору.

На підтвердження працездатності телефонних номерів відповідач надав лист СКП "Київтелесервіс" №053/06-285 від 26.05.2022 про те, що блокування роботи телефонних номерів у період з 01.08.2020 по 25.09.2020 не було зафіксовано.

Однак, суд відзначає, що суть спірного питання не у блокуванні номеру, адже блокування є ненадходженням сигналу від КТС "Київтелесервіс" до абонента Підприємства чи Товариства, а саме в наступному надходженні сигналу до Товариства.

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказують, що на підставі наказів №109 та 110 від 18.09.2020 "мною та іншими членами комісії з 18 по 22 вересня 2020 року за рахунок власних можливостей надавалися послуги користувачам з такої підтримки".

В той же час, відповідаючи на запитання суду, свідок ОСОБА_2 зазначила, що переадресація дзвінків на Підприємство була здійснена в кінці вересня, тобто після розірвання Договору.

При допиті свідка ОСОБА_3 суд звернув увагу, що на частину дзвінків 19.09.2020 згідно протоколу комісії (яка підписана свідками) відповіли працівники Підприємства, що з одного боку суперечить поясненням свідка ОСОБА_2 про те, що переадресація почалася після 23.09.2020, а з іншого не відповідає письмовим показам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що вони з 18.09.2020 власними силами здійснювали таку підтримку. Більш того, ОСОБА_3 не міститься в переліку осіб, які мали б надавати послуги, а відповідальним призначено іншу особу ( ОСОБА_4 )

Після допиту свідків 02.06.2022 суд вкотре поставив запитання учасникам справи про те: яким чином відбувалася переадресація дзвінків на телефон виконавця, адже телефонні номери були виділені за Договором саме замовнику; і найголовніше, як так відбулося, що 19.09.2020 на частину дзвінків відповіли працівники Підприємства.

Жодної переконливої відповіді у судовому засіданні 02.06.2022 у представників відповідача та третьої особи щодо переадресації не було.

06.06.2022 до суду подано новий доказ - протокол наради від 18.09.2020, яким доручено невідкладно врегулювати питання переадресації саме телефонних номерів, на які 19.09.2020 відповідь надавалась Підприємством.

Суд долучив такий доказ до матеріалів справи, проте оцінює його надзвичайно критично, оскільки:

а) свідок ОСОБА_2 , яка брала участь у тій нараді, у своїх поясненнях на чітке запитання суду про переадресації не повідомила нічого про таку нараду та взагалі про факт переадресації 18-19.09.2020;

б) ОСОБА_5 , яка є представником третьої особи у судових засіданнях, і не мала відповіді на запитання суду про переадресацію, жодного слова не повідомила в судових засіданнях до цього;

в) на запитання суду чому не подавали доказ раніше, відповідь відповідача про "випадково знайшли в архіві" є дуже непереконливою;

г) з протоколом наради надано внутрішні службові записки, проте зовнішнього листування (хоча б електронною поштою) про доведення власної волі до КТС "Київтелесервіс" (щдо переадресування) не надано у зв`язку із тим, що електронні листи не збереглися;

д) однією із осіб, яка визначена відповідальною за відповідь по лінії КиївID (додаток Б-6) вказано пані ОСОБА_2 , при тому що саме ця особа здійснювала набір, а відтак мала б говорити сама з собою.

З пояснень учасників справи хронологічна послідовність дій відповідача з 18.08.2020 була наступною:

- видача наказу №109 від 18.09.2020 "Про вжиття заходів", яким створено комісію з перевірки виконання послуг за Договором (тобто, для підтвердження факту порушень);

- робота такої комісії 18.09.2020;

- нарада комісії 18.09.2020 (після того на телефонні номери ніхто не відповідав протягом доби, а частина номерів (ті що здійснена переадресація) були надзвичайно важливими;

- видача наказу №110 від 18.09.2020 "Про роботу окремих співробітників підприємства", яким залучено до роботи у вихідні дні 19 та 20 вересня 2020 року на повний робочий день 14 працівників Підприємства;

- переадресація частини номерів з 19.09.2020;

- робота комісії 19-21.09.2020.

Визначені накази №109 та №110 містять відмінність у преамбулі: "у зв`язку із отриманням повідомлень щодо відсутності надання послуг за Договором" (наказ №109) та "у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору" (наказ №110), що очевидно свідчить про різний час їх прийняття а саме, після роботи комісії протягом 18.09.2020, адже іншим чином пояснити преамбули таких наказів не вбачається можливим.

Отже, спірним в даному випадку є питання чи міг відповідач фізично надавати послуги за Договором у період з 18 по 21 вересня 2020 року, адже питання того, що такі послуги не надавалися позивачем не заперечується.

Такими доказами та послідовністю подій відповідач доводить, що 18-21.09.2020 мав технічну можливість надавати послуги, проте не здійснював цього, а тому порушив зобов`язання за Договором.

Разом із цим суд відзначає суперечливість такої хронології в аспекті можливості позивача самостійно надавати послуги з 18.09.2020.

Відповідач первісно займав позицію, що комісія фіксувала ненадання позивачем послуг з 18 по 21 вересня 2020 року. Потім все ж таки визнав, що частину дзвінків нібито переадресував в кінці дня 18.09.2020 та з 19.09.2020, у зв`язку із зафіксованими порушеннями 18.09.2020.

При цьому, в наказі №109 від 18.09.2020, який предував всім подіям, останнім абзацом пункту 2 вже було доручено заступнику керівника ОСОБА_4 "вжити всіх необхідних заходів щодо забезпечення супроводу, впровадження та підтримки створених інформаційно-комунікаційних систем, платформ, веб-порталів та серверів власними силами Підприємства".

Тобто, до моменту початку роботи комісії існувала правова підстава для опрацюванню телефонних дзвінків та відповіді на електронну пошту власними силами замовника, що спростовує доводи замовника, що переадресація була наслідком виявлених порушень.

При цьому, свідки в письмових поясненнях стверджують, що власними силами надавали послуги з 18.09.2020, що відповідає змісту наказу №109 від 18.09.2020.

Надання виконавцем послуг обумовлено наданням замовником йому віддаленого доступу до читання та внесення змін (за допомогою ПЗ) і безперешкодний фізичний доступ до Системи (п. 4.8.9 додатку №1 до Договору) (а.с. 32 т. 1) та наданням контактних телефонів, адрес електронної пошти, веб-адреси для комунікації з користувачами та Систему реєстрації звернень (Service Desk) (п. 3 додатку Б-1 до Договору) (а.с. 42 т. 1).

Сторонами не ставиться під сумнів, що з початку надання послуг за Договором такі доступи були надані.

Без них не є можливим надання послуг, а надання доступу знаходиться у зоні можливостей замовника, адже він є користувачем послуг телефонії та доступу до електронної адреси з доменним ім`ям kyivcity.gov.ua.

Встановлення наявності правових підстав для ініціювання надання послуг, що передбачені Договором та мають бути виконані виконавцем, власними силами замовника (наказ №109 від 18.09.2020, останній абзац пункту 2) дає підстави для висновку про порушення умов Договору та найбільш вірогідним висновок, що відповідач свідомо обмежив доступ позивач до Системи з 18.09.2020, що виключало можливість надання ним таких послуг.

Позивач мав для цього можливості та правову підставу (наказ №109 від 18.09.2020, останній абзац пункту 2).

Таким чином, відсутність відповіді на дзвінки з 18.09.2020 не свідчить про порушення виконавцем умов Договору, а є наслідком обмеження замовником доступу позивача до Системи.

Прикметно, що свідок ОСОБА_2 на запитання представника відповідача про наявність телефонного виклику-гудка на дзвінки 18.09.2020 підтвердила, що після прослуховування автовідповідача йшов дзвінок-виклик, проте при прослуховуванні відеозапису - таких викликів не було. Одразу по завершенню повідомлення автовідповідача припинялося з`єднання. Останнє з`єднання, яке міститься на відеозаписі 18.09.2020 з огляду на характер запитань, які ставила ОСОБА_2 , не дає підстав для встановлення особи, яка відповіла на дзвінок.

Суд відзначає, що запитання, які ставилися у цьому дзвінку істотно відрізняються від питань, які ставилися при відповіді на дзвінки працівниками Підприємства 19.09.2020, що свідчить про певну непослідовність роботи комісії.

Вказані обставини, непослідовність та суперечливість доказів відповідача з огляду на порушення ним п. 5.1.5 Договору щодо повідомлення виконавця про виявлені порушення, початок спірної ситуації після повернення актів 16.09.2020, з наступним прийняттям одного із таких актів, свідчить про недоведеність порушення відповідача у припиненні наданні послуг за Договором з 18.09.2020.

Щодо розірвання Договору.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 907 Цивільного кодексу України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

За змістом п.п. 5.2.1, 5.2.9 Договору замовник, серед іншого, має право: достроково розірвати цей договір, повідомивши про це виконавця письмово у строк за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання договору, узгодивши з виконавцем усі умови розірвання договору; у будь-який час до закінчення строку дії договору відмовитися від послуг виконавця, здійснивши з ним розрахунки за фактично надані послуги шляхом підписання сторонами додаткової угоди до цього договору.

З огляду на викладені положення вбачається, що умовами Договору не передбачено права замовника на одностороннє його розірвання (в т.ч. при неналежному виконанні його умов виконавцем), адже в будь-якому випадку розірвання могло мати місце не інакше як шляхом погодження умов такого розірвання сторонами (шляхом укладення додаткової угоди).

До того ж, судом на підставі зібраних в матеріалах справи доказів не встановлено наявності порушень виконавцем умов Договору, в той час, як припинення виконавцем надання послуг з 18.09.2020 є наслідком дій замовника.

Відтак, правові підстави вважати, що Договір міг бути розірваним з 25.09.2020 на підставі листа Підприємства від 22.09.2020 №02-2082 відсутні за будь-яких умов, адже таке розірвання не було погоджено виконавцем.

Суд визнає, що у випадку, якби позивач самоусунувся від виконання умов Договору, Підприємство не тільки могло, а й повинно було б забезпечувати надання послуг киянам та гостям столиці щодо функціонування електронних сервісів.

Однак, в такому випадку замовник послуг не може без інформування виконавця самостійно надавати такі послуги чи передоручити їх виконання іншій особі, а пояснень неможливості такого інформування відповідачем не надано.

Посилання відповідача на неможливість забезпечити надання послуг по лінії №3 з вказівкою на лист від 19.05.2020 судом відхиляються, адже наявність такого листа не перешкоджала приймати та оплачувати послуги у червні та липні 2020 року.

Наведені в своїй сукупності обставини дають підстави для висновку, що в очах стороннього спостерігача дана ситуація виглядає таким чином, що у середині вересня відповідач вирішив в односторонньому порядку терміново відмовитися від виконання Договору, однак, не мав правових підстав для цього, у зв`язку з чим вдався до дій, які і було ним реалізовано з 16 по 25 вересня 2020 року.

Отже, вирішуючи спір у даній справі, суд, на підставі зібраних в матеріалах справи доказів, не встановив наявності факту неналежного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за Договором, зокрема, у серпні-вересні 2020 року, в той час, як фактичне припинення надання таких послуг виконавцем з 18.09.2020 було обумовлено волею замовника.

Частиною 1 ст. 902 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто, а у відповідності до ч. 1 ст. 903 вказаного кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, в силу наведених норм та враховуючи приписи п.п. 1.1, 3.3, 5.1.1 Договору визначені актами приймання-передачі наданих послуг за серпень та вересень 2020 року №№6/4794, 7/4794 послуги, за відсутності спростування замовником їх належного надання, мають бути оплачені ним у визначені умовами Договору строки.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи приписи п. 3.3 Договору та положення ст.ст. 530, 903 Цивільного кодексу України зобов`язання відповідача по оплаті наданих позивачем за Договором згідно актів приймання-передачі наданих послуг за серпень та вересень 2020 року №№6/4794, 7/4794 мало бути виконано на протязі 60 робочих днів з моменту підписання таких актів.

В той же час, акти приймання-передачі наданих послуг за серпень та вересень 2020 року №№6/4794, 7/4794 не містять підпису замовника, а судом встановлено, що їх повернення виконавцю без підписання не мало правового підґрунтя, адже відповідачем не було доведено факт неналежного надання виконавцем визначеного ними обсягу послуг чи порушення порядку їх здачі.

Відтак, визначаючи строки виконання замовником грошового зобов`язання по оплаті наданих згідно таких актів послуг суд виходиться із сукупності застосування приписів п. 4.7 Договору, який передбачає, що замовник протягом 10 робочих днів з дня отримання акта зобов`язаний його підписати або надати вмотивовану відмову від підписання, та п. 3.3 Договору, а саме:

- акт за серпень 2020 року №6/4794 було повернуто на адресу виконавця без підписання листом 16.09.2020, однак в межах вирішення даної справи замовником не доведено правомірності такого повернення, тому суд вважає за доцільне відраховувати визначений п. 3.3 Договору строк з вказаної дати. Тобто, послуги за серпень 2020 року згідно акту №6/4794 на суму 3 959 768,30 грн. мали бути оплачені до 10.12.2020;

- акт за вересень 2020 року №7/4794 було повернуто на адресу виконавця без підписання листом 20.10.2020, однак в межах вирішення даної справи замовником не доведено правомірності такого повернення, тому суд вважає за доцільне відраховувати визначений п. 3.3 Договору строк з вказаної дати. Тобто, послуги за вересень 2020 року згідно акту №7/4794 на суму 1 752 941,03 грн. мали бути оплачені до 16.01.2021.

В той же час, матеріали справи не містять доказів виконання такого грошового зобов`язання замовником у визначені строки, а судом за наслідками оцінки зібраних в матеріалах справи доказів не знайдено правового підтвердження його доводів щодо відмови в оплаті спірних послуг.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Отже, матеріалами справи належним чином підтверджується, що на виконання умов Договору у період серпень - вересень 2020 року (до моменту блокування замовником можливості надання виконавцем послуг - 18.09.2020) позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 5 712 709,33 грн., грошове зобов`язання по оплаті яких мало бути виконано до 10.12.2020 (за серпень 2020 року) та до 16.01.2021 (за вересень 2020 року), однак, у визначені строки не було виконано замовником.

Вказаний розмір заборгованості не спростовано відповідачем в межах розгляду даної справи. Доказів її погашення на момент прийняття рішення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Підприємства заборгованості за надані послуги у розмірі 5 712 709,33 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 279 068,62 грн., нараховані за прострочення по сплаті загальної суми заборгованості у період лютий-серпень 2021 року, та 3% річних у розмірі 107 993,68 грн., нараховані за прострочення по сплаті загальної суми заборгованості у період з 29.01.2021 по 15.09.2021.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договору строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що останніми днями виконання грошового зобов`язання відповідача по оплаті наданих виконавцем в серпні-вересні 2020 року є 10.12.2020 (за серпень 2020 року) та до 16.01.2021 (за вересень 2020 року), а тому з 11.12.2020 та 17.01.2021, відповідно, відповідач є таким, що прострочив виконання такого грошового зобов`язання.

Отже, визначення позивачем початку нарахування інфляційних втрат з лютого 2021 року та 3% річних з 29.01.2021 є правомірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних суд приходиться до висновку про обґрунтованість та правомірність вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 279 068,62 грн. та 3% річних у розмірі 107 993,68 грн.

Щодо збитків у вигляді упущеної вигоди.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 вказаного кодексу до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина заподіювача презюмується та не підлягає доведенню постраждалим, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

В даному випадку фактична суть спору в цій частині полягає у тому, що позивач вважає збитками суму коштів в якості не отриманого прибутку за наслідками протиправної відмови позивача щодо подальшого виконання виконавцем умов Договору.

Зокрема, відповідно до п. 3.1 Договору його ціна становила 37 611 000,00 грн., а періодом надання послуг було визначено 02.03.2020 - 28.12.2020 (302 календарних дні).

Тобто, з укладенням правочину сторони передбачали, що в середньому вартість надання послуг виконавця в день становитиме близько 124 539,74 грн.

На момент відмови замовника від подальшого виконання умов Договору (18.09.2020) виконавцем було надано, а замовником прийнято без зауважень та в послідуючому оплачено послуги за березень - липень 2020 року на загальну суму 19 213 096,24 грн.

Судом встановлено наявність правових підстав для стягнення з замовника на користь виконавця заборгованості із оплати наданих останнім у серпні-вересні (в частині) 2020 року на загальну суму 5 712 709,33 грн.

Тобто, на момент відмови замовника від подальшого виконання виконавцем Договору загальна вартість вже наданих виконавцем послуг становила 24 925 805,57 грн., а період їх надання: 02.03.2020 - 17.09.2020 (200 календарних днів).

Виходячи з наведено в середньому добова вартість вже наданих виконавцем за Договором послуг становить 124 629,03 грн., що фактично відповідає передбаченій сторонами при укладенні такого правочину вартості послуг за один день, а більше того, фактично дорівнює добі надання послуг за кожний місяць надання послуг окремо, які були прийняті замовником.

Різниця між ціною Договору та вартістю наданих на кінець вересня 2020 року послуг становить 12 685 194,43 грн., а залишок часу до визначеного п. 4.2 Договору строку надання послуг (18.09.2020 - 28.12.2020) - 102 дні, що становить середньодобову вартість у розмірі 124 364,65 грн.

Підсумовуючи викладене вбачається, що:

- 124 539,74 грн. - добова вартість надання послуг, закладена в ціну Договору;

- 124 629,03 грн. - фактична добова вартість надання послуг за Договором;

- 124 364,65 грн. - залишкова добова вартість надання послуг до кінця строку дії Договору.

Отже, безумовним є висновок про те, що при наданні виконавцем визначених Договором послуг до кінця строку його дії він обґрунтовано міг очікувати на отримання прибутку не менше визначеної в п. 3.1 Договору ціни.

Аналогічний висновок щодо порядку обґрунтування розміру завданих збитків у вигляді упущеної вигоди викладено в постановах Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №923/700/17 та від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, в яких суд касаційної інстанції констатував, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані, а в даному випадку матеріали справи не містять підстав вважати, що Договір не був би виконаний з боку виконавця в повному обсязі якби замовник не ініціював дострокове зупинення надання послуг.

Тому цілком обґрунтованим є визначення розміру збитків в якості упущеної вигоди виходячи із розміру вартості фактично наданих послуг (до моменту блокування можливості подальшого їх надання з боку замовника - 17.09.2020) та загальної ціни Договору (37 611 000,00 грн.), різниця яких становить суму 12 685 194,43 грн.

Посилання відповідача на додаткову угоду до Договору від 22.04.2020, якою визначено щогодинну тарифікацію наданих послуг, не впливає на суму неодержаних збитків, адже зміст актів (тарифікація години наданих послуг) за період до укладання такої угоди (березень-квітень), та після неї (зокрема, травень-липень) - не змінився. Тобто, оформлення приймання-передачі наданих послуг не змінювалося.

Твердження, що відповідач міг правомірно за Договором зменшити обсяг послуг з одного боку відповідає умовам договору (прямо передбачено п. 5.2.4 Договору), проте з іншого - таке право не було реалізовано. І відповідач міг би до або замість розірвання скористатися таким правом, проте не скористався, а тому посилатися на те, що могло бути вчинено, проте реально не було вчинено є безпідставним.

Таким чином, матеріалами справи належним чином підтверджується розмір не одержаного виконавцем доходу, який він міг би одержати у разі продовження надання послуг за Договором до кінця строку його дії, що становить суму 12 685 194,43 грн., яка була погоджена сторонами в п. 3.1 Договору).

Судом встановлено, що фактичне припинення надання виконавцем з 18.09.2020 послуг за Договором зумовлено виключно діями відповідача свідомо направленими на це, однак їх правомірність останній в межах даного спору довести не зміг, а судом встановлено, що правових підстав у замовника для відмови від подальшого надання виконавцем послуг не було.

Такі обставини поведінки Підприємства як замовника за Договором і є підтвердженням його протиправної поведінки та як наслідок вини відповідача у завданні відповідної шкоди позивачу і причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, адже за встановлених обставин дійсного перебігу спірних правовідносин відповідачем не спростовано, що припинення надання виконавцем послуг за Договором було наслідком інших чинників, а не його прямих дій, в той час як із наявних в матеріалах справи документів вбачається блокування можливості виконання Товариством своїх обов`язків за Договором та намагання достроково розірвати на підставі цього дію Договору.

Отже, в силу приписів ст.ст. 13, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України суд вважає належним чином доведеним доводи позивача відносно позбавлення його можливості отримання очікуваного доходу за Договором у загальному розмірі 12 685 194,43 грн. протягом періоду з 18.09.2020 по 28.12.2020, з моменту фактичного блокування Підприємством можливості виконання Товариством своїх обов`язків за Договором, які підтверджуються наявними в матеріалах справи та не спростовано відповідачем.

З огляду на викладене підтверджується наявність всіх складових цивільного правопорушення в діях відповідача, що свідчить про правомірність та обґрунтованість заявлених Товариством до стягнення з Підприємства збитків у визначеній ним сумі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову Товариства до Підприємства про стягнення заборгованості у розмірі 5 712 709,33 грн., 3% річних у розмірі 107 993,68 грн., інфляційних втрат у розмірі 279 068,62 грн. збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 12 685 194,43 грн. в повному обсязі.

В силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо розподілу судових витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В позовній заяві Товариством було викладено заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в якій позивач вказував, що поніс та очікує додатково понести витрати на правничу допомогу у загальному орієнтовному розмірі 60 000,00 грн., відшкодування яких просив покласти на відповідача.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було долучено до матеріалів справи договір №03/2021 про надання правової допомоги від 07.09.2021, додаткову угоду №1/2021 до такого договору від 07.09.2021, ордер серії КС№350017 від 07.09.2021 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши зазначені документи суд вважає співмірними заявлені позивачем до відшкодування витрати у визначеному розмірі з урахуванням наступного.

Відповідно до додаткової угоди №1/2021 до договору №03/2021 про надання правової допомоги від 07.09.2021 адвокат (Купайгородський Еміль Омелянович) зобов`язався надати клієнту (Товариству), а Товариство прийняти та оплатити правову допомогу, пов`язану із захистом прав та інтересів Товариства у господарському суді першої інстанції у справі Товариства проти Підприємства про стягнення грошових коштів (боргу) за Договором та збитків (відшкодування упущеної вигоди), яка складається з:

- правового аналізу наданих клієнтом первісних документів по справі, тривалістю 4 години, вартістю 8 000,00 грн.;

- підготування та подання позовної заяви до суду, тривалістю 16 годин, вартістю 32 000,00 грн.;

- підготовки та участі в судових засіданнях по справі в Господарському суді міста Києва (враховуючи витрачений час на дорогу для участі у судовому засіданні та у зворотному напрямку, та його очікування), тривалістю 10 годин, вартістю 20 000,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява (23 сторінки з додатками на 154 аркушах) та всі процесуальні документи від імені Товариства підписані та подавалися до суду адвокатом Купайгородським Е.О., який також взяв участь в кожному з призначених у даній справі засіданні, кількість яких становила 10, а загальний час їх проведення - близько 12 годин.

Таким чином, з огляду на обсяг здійсненої роботи адвоката суд вважає обґрунтованим розмір витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог у повному обсязі та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 60 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл Ю Сі Ті Компані" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (02192, м. Київ, вул. Космічна, буд. 12-А; ідентифікаційний код 04013755) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дабл Ю Сі Ті Компані" (02225, м. Київ, вул. Оноре Де Бальзака, буд. 16; ідентифікаційний код 40222290) заборгованість у розмірі 5 712 709 (п`ять мільйонів сімсот дванадцять тисяч сімсот дев`ять) грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 107 993 (сто сім тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 279 068 (двісті сімдесят дев`ять тисяч шістдесят вісім) грн. 62 коп., збитки у розмірі 12 685 194 (дванадцять мільйонів шістсот вісімдесят п`ять сто дев`яносто чотири) грн. 43 коп., судовий збір у розмірі 281 774 (двісті вісімдесят одна тисяча сімсот сімдесят чотири) грн. 49 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 60 000 (шістдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.07.2022.

Суддя Р.В. Бойко