Рішення № 105100116, 06.07.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2022Справа № 910/14037/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Військової частини НОМЕР_2

до Комунального підприємства «ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ПО РЕМОНТУ ТА УТРИМАННЮ АВТОМОБІЛЬНИХ ШЛЯХІВ ТА СПОРУД НА НИХ СОЛОМ`ЯНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА»

про стягнення 21 872, 22 грн

Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_2 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «ШЛЯХОВО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ ПО РЕМОНТУ ТА УТРИМАННЮ АВТОМОБІЛЬНИХ ШЛЯХІВ ТА СПОРУД НА НИХ СОЛОМ`ЯНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВ» про стягнення 21 872, 22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, як особою відповідальною за забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки дороги на перехресті вулиці Миколи Василенка та проспекту Любомира Гузара (попередня назва Космонавта Комарова), не забезпечено умов щодо безпеки використання автомобільних доріг, внаслідок чого службовий автомобіль позивача отримав ушкодження на суму 21 872, 22 грн, які позивач і просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 задоволено, внаслідок чого ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 скасовано, а справу № 910/14037/21 передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у зв`язку з відпусткою судді Ващенко Т.М., призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14037/21, за результатом якого вказану справу передано на розгляд судді Комаровій О.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

16.02.2022 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105492090944 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 вручено відповідачу - 08.04.2022.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом на подання відзиву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вирішує справу за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2018 року о 08:10 в місті Києві водій військової частини НОМЕР_2, молодший сержант в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 , керував службовим автомобілем «OPEL OMEGA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить військовій частині НОМЕР_2, та рухався по проспекту Комарова в напрямку вулиці Великої Кільцевої на перехресті з вулицею М. Василенка.

Під час руху на зазначеній ділянці дороги, автомобіль «OPEL OMEGA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав удару каналізаційного люку в задню частину автомобіля, що спричинило ряд ушкоджень.

Як вбачається зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, рапорту інспектора патрульної поліції та акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, ДТП сталася внаслідок наїзду на ненадійно закріплену кришку люка оглядового колодця.

В подальшому, інспектором УПП було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 189003 від 07.09.2018 відносно ОСОБА_2 , працюючого начальником району по експлуатації водопровідних мереж управління експлуатації водопровідних мереж та насосних станцій департаменту експлуатації водопровідного господарства ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Відповідно до вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 30.08.2018 о 08:10, на перехресті проспекту Комарова та вулиці Василенка, в місті Києві, будучи начальником району РЕВМ № 11 ПрАТ «АК Київводоканал» не вжив заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху та не прийняв своєчасних заходів до відновлення безпечних умов руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди під час якої, автомобіль марки «OPEL OMEGA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Своїми діями начальник району РЕВМ № 11 ПрАТ «АК Київводоканал» ОСОБА_2, порушив вимоги п. 1.5 ПДР, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.12.2018 у справі № 760/23720/18 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 140 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до акту № 117 від 30.08.2018 технічного стану військового майна, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_2, унаслідок дорожньо-транспортної пригоди:

- кабіна - пошкоджена (деформована) відновленню не підлягає;

- трансмісія - пошкоджена (має механічні пошкодження, що не підлягають відновленню), а саме зірваний міст та пошкоджені його кріплення;

- акумуляторна батарея - пошкоджена (порушена цілісність);

- деформоване днище кузова та осі, що спричинило поведення кузова;

- відірваний хвостовик карданного валу;

- вирвана піввісь з редуктору моста;

- відірваний глушник та пошкоджені його кріплення;

- відірваний ричаг заднього лівого колеса;

- деформований лонжерон;

- інші елементи автомобіля мають різний ступінь ушкоджень, в тому числі освітлення та світлової сигналізації, гальмівна система, колеса;

- порушена цілісність паливної та системи охолодження;

- порушена геометрія кузова, що унеможливлює його відновлення.

18.09.2019 позивач звернувся до Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою, у якій просив надати інформацію щодо балансоутримувача кришки люка, що знаходиться на перехресті проспекту Комарова та вулиці Василенка у місті Києві.

Того ж дня позивачем до управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації подано запит отримання публічної інформації щодо балансоутримувача кришки люка, що знаходиться на перехресті проспекту Комарова та вулиці Василенка у місті Києві.

Листом № 108-108/ПП/0-1773-3841 від 20.09.2019 Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація направила звернення позивача до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м. Києва».

Листом № 108/29-783 від 19.09.2019 управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило позивача, що з метою отримання запитуваної інформації направлено листи до ПрАТ «АК «Київводоканал» та КП «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м. Києва».

В подальшому, 11.02.2020 позивач звернувся з листом № 627/363 до відповідача із проханням надати інформації щодо перебування на балансі підприємства кришки люка на перехресті проспекту Комарова та вулиці Василенка у місті Києві.

Вказаний лист відповідачем отримано 13.02.2020 (вхідний № 175), проте відповідь в матеріалах справи відсутня.

Аналогічним чином 31.03.2021 позивач звернувся з листом № 627/802 до ПрАТ «АК «Київводоканал» із проханням надати інформації щодо перебування на балансі підприємства кришки люка на перехресті проспекту Комарова та вулиці Василенка у місті Києві.

Листом № 1891/7/36/02-21 від 19.04.2021 ПрАТ «АК «Київводоканал» сповістило позивача про те, що на балансі товариства жодних кришок люків водопровідних мереж немає.

Звертаючись з даним позовом до суду, заявник вказує, що отримання пошкоджень службовим автомобілем позивача, що спричинило матеріальні збитки, є наслідком неналежного виконання власником автомобільної дороги обов`язків щодо утримання її у належному стані.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 14, ч. 1 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ст. 17 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (далі - Правила) встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізних переїздів.

Указані правила є обов`язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об`єктів і користувачів (п. 1 Правил).

Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху встановлює ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану».

Ці вимоги ДСТУ 3587-97 є обов`язковими.

Автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів.

Люки оглядових колодязів повинні відповідати вимогам ГОСТ 3634. Відхилення висотної позначки кришки люка відносно рівня покриття проїзної частини не повинно перевищувати 1,0 см (пункт 3.1.7 ДСТУ 3587-97).

За встановленими обставинами справи, дорожньо-транспортна пригода 30.08.2018 сталася саме внаслідок наїзду автомобіля позивача на ненадійно закріплену кришку люка оглядового колодязя.

Відповідно до пункту 2 Правил, ремонт і утримання дорожніх об`єктів (крім залізничних переїздів), що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління «Укравтодору», а тих, що перебувають у комунальній власності, - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

У постановах від 30.10.2019 у справі № 639/2132/18 та від 18.02.2020 у справі № 916/2586/18 Верховний Суд зробив висновок, що якщо балансоутримувач дороги який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень, допустив бездіяльність, це є підставою для покладення саме на нього обов`язку відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом`янського району м. Києва» було створено шляхом реорганізації відповідно до рішення Київської Міської Ради від 02.10.2001 № 54/1488 «Про деякі питання діяльності підприємств, що входять до складу Київського комунального об`єднання по експлуатації автомобільних шляхів та споруд на них «Київміськгідрошляхміст», є правонаступником комунальних підприємств «Шляхово-експлуатаційні дільниці по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них» Залізничного, Жовтневого, Радянського районів м. Києва в частині прав та обов`язків, що випливають з переданого ними майна, засновано на комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Таким чином, відповідач є балансоутримувачем дороги, на якій сталась ДТП за участі автомобіля позивача, а тому повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги та розташованих на ній каналізаційних споруджень, проте допустив бездіяльність, що є підставою для покладення на нього обов`язку відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України.

За приписами вказаної статті, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: - протиправної поведінки; - шкоди; - причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою; - вини. Наявність зазначених елементів свідчить про існування складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 21.04.2020 у справі № 904/3189/19, від 10.12.2018 у справі № 902/320/17.

З приводу заявлено позивачем розміру збитків у вигляді майнової шкоди у розмірі 21 872, 22 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Суб`єктами оціночної діяльності є, зокрема суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частиною 6 статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відповідно до пп. «д» п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), ця методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.

За приписами пунктів 4.1, 4.3 Методики оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.

За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

При цьому суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, у якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яку необхідно витратити на відновлення транспортного засобу.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Так, на підтвердження заявлених до стягнення з відповідача збитків у вигляді завданої майнової шкоди у розмірі 21 872, 22 грн, позивачем було надано копії акту № 117 від 30.08.2018 технічного стану військового майна, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_2 та довідки вартісної оцінки заподіяної шкоди військовому майну.

Однак, позивачем не надано ані звіту про оцінку майна, як то передбачено вищевказаними приписами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ані доказів провадження такого звіту суб`єктом оціночної діяльності.

Таким чином, позивачем документально не підтверджено розмір завданого збитку, адже заявлена до стягнення сума визначена довільно, без дотримання процедури, передбаченої приписами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

З урахуванням викладеного, враховуючи, що праву на стягнення завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України кореспондує обов`язок з визначення збитків або розміру відшкодування (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») суд вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження заявленого розміру збитків у сумі 21 872, 22 грн.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 06.07.2022.

Суддя О.С. Комарова