Рішення № 105100112, 06.07.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2022Справа № 910/2221/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРПАК»

до фізичної особи-підприємця Рибалко Вероніки Олексіївни

про стягнення 120 000, 00 грн

Без виклику (повідомлення) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРПАК» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Рибалко Вероніки Олексіївни про стягнення 120 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором на виконання робіт № 09/072 від 09.07.2020 в частині повного та своєчасного виконання робіт, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом та відмовився від договору підряду й просить стягнути 120 000, 00 грн, перерахованих у якості попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 21.02.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02034, м. Київ, вул. Миколи Лаврухіна, буд. 11, корп. 1, кв. 57.

Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2020 між фізичною особою-підприємцем Рибалко Веронікою Олексіївною (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРПАК» (замовник) було укладено договір на виконання робіт № 09/072 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався за завданням замовника виконати роботи, передбачені п. 2.1 цього Договору, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити ці роботи (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору виконавець має виконати наступні роботи:

- залиття бетонної подушки для будівництва приміщення;

- будівництво складського нежилого приміщення, з металевого каркасу, обшитого профлистом, з центральним входом та пожежним виходом, з двоскатним дахом. Розмір приміщення 20 на 15 метрів (довжина/ширина), висотою 4 метри.

Місце виконання робіт: Київська область, Бородянський район, село Лубянка, вулиця Чкалова 41а.

Згідно п. 3.1 Договору виконавець зобов`язується виконати у строк 30 днів з дати отримання передоплати від замовника відповідно до п. 5.3 цього Договору. Моментом предоплати є дата зарахування коштів від замовника на розрахунковий рахунок виконавця, який вказаний в цьому Договорі.

Загальна вартість робіт за цим договором становить 120 000, 00 грн (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору замовник сплачує протягом 1 робочого дня з моменту підписання цього договору у вигляді передоплати в розмірі 120 000, 00 грн шляхом перерахування коштів на розрахункоий рахунок виконавця. Датою здійснення передплати є дата надходження відповідних коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Здача робіт виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного завершення робіт (п. 5.4 Договору).

Згідно з пунктами 10.1, 10.2 Договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений в п.10.1. цього договору та закінчується в момент виконання всіх зобов`язань сторонами. Закінчення строку дії цього договору не звільняє будь-яку із сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачеві грошові кошти в загальному розмірі 120 000, 00 грн, з яких: 55 000, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 5011 від 09.07.2020, 15 000, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 5013 від 09.07.2020 та 50 000, 00 грн згідно з платіжним дорученням № 5015 від 10.07.2020.

01.02.2021 позивач надіслав відповідачеві претензію про повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що 28.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРАПАК» зверталось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Рибалко Вероніки Олексіївни про стягнення суми грошових коштів у розмірі 131 829, 48 грн через неналежним виконання останньою своїх обов`язків за договором на виконання робіт № 09/072 від 09.07.2020, в частині повного та своєчасного виконання робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 в справі № 910/6893/21 позов задоволено частково, в наслідок чого стягнуто з фізичної особи-підприємця Рибалко Вероніки Олексіївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРПАК» 8, 45 грн пені. У задоволенні іншої частини позову було відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів розірвання договору на виконання робіт № 09/072 від 09.07.2020.

Враховуючи викладене, 11.10.2021 позивач надіслав відповідачеві повідомлення про розірвання договору на виконання робіт № 09/072 від 09.07.2020, у якому також повторно вимагав повернути сплачені кошти.

Вказаний лист не був вручений адресатові через закінчення встановленого терміну зберігання та повернувся відправникові.

З огляду на розірвання договору в односторонньому порядку та неповернення попередньої оплати в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд враховує положення п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, за якими суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови збігаються за складом учасників судового процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Водночас, відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року в справі № 800/442/18, нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Враховуючи, відмінність підстав позовних вимог у справі № 910/6893/21 та у справі, що розглядається, суд дійшов до висновку про допустимість повторного звернення до суду з тими ж вимогами.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів підряду.

Згідно з частинами першою та другою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Глава 61 ЦК України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 ЦК України можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених цим Кодексом.

Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин другої - четвертої статті 849, частини другої статті 852, частини третьої статті 858 ЦК України.

За встановленими обставинами справи, між сторонами припинені зобов`язання за договором на виконання робіт № 09/072 від 09.07.2020 внаслідок односторонньої відмови замовника від цього правочину, реалізованої шляхом направлення 11.10.2021 відповідного повідомлення в порядку частини другої статті 852 ЦК України.

Наведена норма передбачає, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Отже, звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути 120 000, 00 грн, перерахованих у якості попередньої оплати як збитки, завдані йому внаслідок розірвання договору підряду.

Водночас суд не може повною мірою погодитись із такими мотивами позивача.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».

Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Правовий аналіз частин другої - четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем перераховано на рахунок відповідача попередню оплату на загальну суму 120 000, 00 грн, натомість відповідач не приступив до виконання робіт.

Відтак, позивач як замовник фактично скористався власним правом, передбаченим частиною другою статті 849 ЦК України щодо розірвання договору на виконання робіт № 09/072 від 09.07.2020 в односторонньому порядку, а тому з моменту розірвання цього правочину, перераховані кошти є безпідставно набутим майном у розумінні положень статті 1212 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2019 року в справі № 910/21154/17.

Положеннями частин першої, третьої статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини другої статті 849 ЦК України є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов`язанні) відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 120 000, 00 грн безпідставно набутих коштів.

З огляду на результат вирішення спору, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Рибалко Вероніки Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРПАК» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 36; ідентифікаційний код 39759667) 120 000, 00 грн (сто двадцять тисяч гривень 00 коп) безпідставно набутих коштів та 2 481, 00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 06.07.2022.

Суддя О.С. Комарова