Рішення № 105100101, 06.07.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2022Справа № 910/2228/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРК ЛОГІСТИКС УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС»

про стягнення 20 000, 00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАРК ЛОГІСТИКС УКРАЇНА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» про стягнення 20 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як перевізник не забезпечив схоронність ввіреного йому вантажу, у зв`язку з чим позивач поніс збитки у розмірі вартості втраченого вантажу. В подальшому страховою компанією позивачеві відшкодовано суму збитків за виключенням франшизи у розмірі 20 000, 00 грн, яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

12.04.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТРАНСПЕЛЕ» на позовну заяву, разом із доданими до нього документами повернуто заявникові без розгляду.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105492090863 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 вручено відповідачу - 25.04.2022.

Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом на подання відзиву, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вирішує справу за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПАРК ЛОГІСТИКС УКРАЇНА» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» (перевізник) було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 149 ЛА (далі - Договір), за умовами якого експедитор доручає за заявками, а перевізник приймає та організовує за плату в інтересах експедитора замовлені ним міжнародні та міжміські перевезення вантажів автомобільним транспортом (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору загальні умови перевезення вантажів визначаються в заявках (договорах-заявках на перевезення вантажів), які є невід`ємною частиною даного Договору. При тлумаченні положень цього Договору пріоритет має Договір-заявка.

Відповідно до пункту 5.4 Договору перевізник несе відповідальність за виконання умов транспортного замовлення із відшкодуванням усіх документально підтверджених збитків та штрафів, які виникали чи пред`являлись внаслідок його дій чи недогляду. Перевізник зобов`язується здійснити відшкодування вказаних сум або надати свої вмотивовані заперечення протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії експедитора.

10.03.2020 сторонами укладено Договір-заявку на перевезення вантажу за маршрутом Франція - Україна.

Відповідно до інвойсу VC206823 від 05.03.2020 та CMR (міжнародної товарно-транспортної накладної) № FR-UA-E108-BTE, продавцем товару та вантажовідправником є LIMAGRAIN EUROPE (France), а отримувачем вантажу є ПП «БІЗОН-ТЕХ 2006» (Україна). Перевізник - ТОВ «ЛАА ТРАНС». Умови поставки - DAP (Інкотермс 2010) м. Запоріжжя. Вантаж - насіння соняшника для посіву вагою 16 857,50 кг (1 650 мішків).

По прибуттю вантажу, уповноваженими особами вантажоодержувача складено акт б/н від 19.03.2020 про виявлення недостачі вантажу, а саме 333 мішків, про що також зроблено застереження у CMR № FR-UA-E108-BTE.

З пояснень водія вбачається, що на митному терміналі в м. Запоріжжя було виявлено обрізання пломбувального тросу та недостача вантажу. За даним фактом водій звернувся до правоохоронних органів.

В подальшому позивачем отримано претензію від BBL TRANSPORT SAS та XL INSURANCE SE № 01-17/03-2021 від 17.03.2021 про відшкодування заподіяної шкоди у зв`язку із частковою втратою вантажу на суму 34 979,37 Євро, з огляду на наявне у цих осіб право суброгації від компанії-постачальника LIMAGRAIN CEREALES EUROPE.

20.05.2021 позивачем сплачено XL INSURANCE SE 34 979,37 Євро, що підтверджується SWIFT повідомленням банку (номер трансакції 210519/COR/60101).

25.09.2019 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПАРК ЛОГІСТИКС УКРАЇНА» (страхувальник) було укладено договір № 12-15.06.19.00004 добровільного страхування відповідальності транспортного експедитора, який здійснює експедирування вантажів автомобільним транспортом, предметом якого є майнові інтереси, пов`язані з виникненням обов`язку страхувальника відшкодувати шкоду, що виникла по застрахованих ризиках внаслідок події, визнаної страховим випадком.

За фактом втрати частини вантажу, позивач 19.03.2020 повідомив страховика.

Розмір страхового відшкодування розраховано у гривнях, виходячи з офіційного курсу, установленого Національним банком України на день страхового акту, який склав 1 143 835,89 грн (34 979,37 Євро х 32,7003 грн).

У пункті 3 основної частини вказаного Договору встановлено, що за кожним страховим випадком встановлюється безумовна франшиза по відповідальності вантажу у розмірі 10 000,00 грн і спеціальна франшиза у розмірі 20 000,00 грн.

Страховими актами № ЦМ-20-1843 Експ від 02.04.2021 та № ЦМ-20-1843 Експ від 28.07.2021, втрату вантажу при перевезенні визнано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 987 112,02 грн та 136 723,87 грн відповідно. Загальний розмір страхового відшкодування становить 1 123 835,89 грн за вирахуванням 20 000,00 грн франшизи.

Як вбачається з банківських виписок по рахунку позивача, страховиком 05.04.2021 сплачено 987 112,02 грн та 06.08.2021 сплачено 136 723,87 грн.

14.09.2021 позивач направив відповідачеві претензію № 866 від 14.09.2021, в якій вимагав сплатити 20 000,00 грн франшизи.

Лист із претензією не було вручено відповідачу та через закінчення терміну зберігання повернуто відправникові.

18.10.2021 позивач повторно звернувся до відповідача із претензією № 994 від 18.10.2021.

У відповідь на вказану претензію, відповідач листом від 19.10.2021 відмовив у її задоволенні з огляду на відсутність належних, допустимих та достовірних доказів того, що ТОВ «СПАРК ЛОГІСТИКС УКРАЇНА» зазнало шкоди.

03.11.2021 позивач направив відповідачеві лист № 1122 від 01.11.2021, у якому вкотре вимагав сплатити 20 000,00 грн, яку відповідач отримав, проте залишив без розгляду.

З огляду на те, що відповідачем не було сплачено позивачу суму франшизи в добровільному порядку, останній звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів перевезення вантажу та транспортного експедирування.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Дана норма кореспондується зі статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та статтею 316 Господарського кодексу України.

За встановленими обставинами справи, у відповідності до умов Договору та Договору-заявки відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечити доставку вантажу, переданого вантажовідправником до місця призначення і передати його особі уповноваженій на отримання вантажу (вантажоодержувачу).

За приписами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

01.08.2006 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу», якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (ч.ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Отже, загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинуватість шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Умовами пункту 5.4 Договору передбачено, що перевізник несе відповідальність за виконання умов транспортного замовлення із відшкодуванням усіх документально підтверджених збитків та штрафів, які виникали чи пред`являлись внаслідок його дій чи недогляду. Перевізник зобов`язується здійснити відшкодування вказаних сум або надати свої вмотивовані заперечення протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії експедитора.

За приписами частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України унормовано особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізнику.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Як встановлено судом, відповідач не виконав своїх зобов`язань згідно укладеного Договору та Договору-заявки, а саме, не доставив прийнятий до перевезення вантаж вантажоодержувачу у повному обсязі, не забезпечив збереження вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні претензії експедитора, відповідачем як перевізником не доведено наявності жодної підстави, передбаченої вищенаведеними нормами права та умовами договору звільнення від відповідальності за спричинення позивачу збитків внаслідок часткової втрати вантажу.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (стаття 224 Господарського кодексу України).

Згідно зі ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Матеріалами справи підтверджено нестачу вантажу, яка сталась під час здійснення перевезення, а саме: актом б/н від 19.03.2020 про виявлення недостачі вантажу (333 мішків), поясненнями водія до вказаного акту та відмітки у CMR № FR-UA-E108-BTE. Вартість відсутнього товару складає 34 979,37 Євро.

Згідно зі статтями 13, 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування. Експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

В силу ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Судом встановлено, що 19.03.2020 ТОВ «СПАРК ЛОГІСТИКС УКРАЇНА» повідомило ПрАТ «СК «Перша» про страховий випадок, а саме про викрадення вантажу під час перевезення.

Розмір страхового відшкодування розраховано у гривнях, виходячи з офіційного курсу, установленого Національним банком України на день страхового акту, який склав 1 143 835,89 грн (34 979,37 Євро х 32,7003 грн).

Страховими актами № ЦМ-20-1843 Експ від 02.04.2021 та № ЦМ-20-1843 Експ від 28.07.2021, втрату вантажу при перевезенні визнано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Перша» страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 1 123 835,89 грн, тобто за вирахуванням 20 000,00 грн франшизи.

За приписами частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

До складу збитків, як зазначено у частині 1 статті 225 Господарського кодексу України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із частинами 1, 4 статті 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Отже, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Матеріалами справи підтверджено недотримання перевізником умов укладеного між сторонами договору, згідно якого на перевізника покладено повну матеріальну відповідальність за втрату вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі вантажоодержувачу. Перевізник в повній мірі не забезпечив цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює перевезення вантажів автомобільним транспортом, а відшкодування збитків, матеріальної шкоди є видом відповідальності за порушення зобов`язання. В свою чергу перевізником не доведено, що часткова втрата вантажу сталася не з його вини або внаслідок обставин, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

З аналізу наведених положень законодавства та матеріалів даної справи, суд констатує наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 20 000,00 грн, понесених позивачем внаслідок часткової втрати вантажу.

Судові витрати, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАА ТРАНС» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36; ідентифікаційний код 31718995) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРК ЛОГІСТИКС УКРАЇНА» (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Житній Базар, буд. 8; ідентифікаційний код 40219445) 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп) збитків та 2 481, 00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 06.07.2022.

Суддя О.С. Комарова