Рішення № 105094398, 05.07.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9062/21

2/212/541/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Зюркевич В.В., за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового процесу, за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст.247 ЦПК України, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення недоотриманої одноразової виплати, що нараховується при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

07 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ПрАТ «Суха Балка») про стягнення недоотриманої одноразової виплати, що нараховується при що нараховується при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що від понад 20 років працював у ПрАТ «Суха Балка» токарем, підземним гірничим робітником, газозварювальником, машиністом бурової установки на шахті «Ювілейна». 30.06.2016 року він був звільнений з роботи за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.

Колективним договором на 2013-2014 роки ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» пунктом 5.16. передбачено, що при звільнені працівника в зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова допомога при безперервному стажі в ПАТ протягом останнього року праці в розмірах, кратних середньомісячному заробітку: для підземних працівників та працівників ДСФ, віднесених до списку № 1 від 2,5 до 10 років 1, від 10 до 15 років -2, від 15 і більше -3; для поверхневих працівників від 7,5 до 15 років 1, від 15 до 20 років 2, від 20 і більше років -3. При цьому стаж роботи є безперервним, якщо працівник був звільнений з ПАТ в зв`язку з інвалідністю в потім знову був прийнятий на роботу в ПАТ і за час перерви, яка не включається в стаж, не працював.

Відповідно до довідки про середньоденний заробіток за червень 2016 року виданої ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 , таб. № 1370, посада: машиніст бурової установки його середньомісячний розмір заробітної плати складає 14109,3 грн. Відповідно до розрахункової відомості за червень 2016 року сума допомоги при виході на пенсію складає 28 218,75 грн. Тобто при звільненні в зв`язку з виходом на пенсію ОСОБА_1 отримав виплату матеріальної допомоги у розмірі 2-х середньомісячних заробітних плат.

Але позивач не згоден в розміром виплаченої йому одноразової допомоги і вважає,що згідно п.6.1 Галузевої Угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 рр., яка була чинною на день звільнення позивача й положення, якої поширюються на ПрАТ «Суха Балка», встановлено виплачувати працівнику при фактичному виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу його роботи на підприємстві, але не менше: при стажі від 7,5 до 15 років - середньомісячної заробітної плати; від 15 до 20 років - двомісячної середньої заробітної плати; від 20 і більше років - тримісячної середньої заробітної плати.

Враховуючи викладене позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 14109,38 грн. вихідної допомоги, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 200000 грн.

17 листопада 2021 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі доказами.

Відповідач скористався правом надання суду відзиву на позовну заяву та 07 грудня 2021 року надав його до суду. Згідно поданого відзиву, відповідач не погоджується в повній мірі з пред`явленими позовними вимогами вважаючи, що підприємство здійснило при звільненні ОСОБА_1 всі належні виплати.

Представник позивача своєю заявою просила суд розглядати справу за її відсутності.

Представник відповідача своєю заявою просив суд відкласти розгляд справи, у задоволенні клопотання відмовлено.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності дост. 247 ч. 2 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 27.10.1993 року був прийнятий на шахту Фрунзе ПрАТ «Суха Балка» токарем 3 розряду, 11.10.1994 року переведений газозварювальником 4 розряду на підземні роботи з повним робочим днем на ш.ім. Фрунзе, 01.02.1995 року по тій же шахті переведений гірничим працівником, а 23.05.1995 підземним машиністом. 13.10.2000 року позивач був звільнений за власним бажанням та до 07.10.2001 року перебував на обліку в Саксаганському центрі зайнятості і вже 08.10.2001 року був прийнятий в ПАТ на посаду підземного машиніста бурової установки де і працював до моменту звільнення 30.06.2016 року за власним бажанням по виходу на пенсію за віком.

Як вбачається із наданих позивачем відомостей про виплату грошових коштів, відповідачем не було перераховано при звільненні працівнику вихідну допомогу в розмірі 28218,75 грн., що також не спростовується відповідачем у заяві по суті справи.

Відповідно дост. 97 КЗпП Україниформи і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно до положеньст. 13 КЗпП Україниколективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно дост. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Пунктом 5.16 Колективного договору на 2013-2012 роки ПАТ «Євраз Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка», (далі - Колективний договір) встановлено зобов`язання підприємства відповідача при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію з ПАТ за віком та за вислугою років, виплачувати одноразову матеріальну допомогу при безперервному стажі роботи в ПАТ (підприємствах, правонаступником яких є ПАТ) та в інших підприємствах, закладах, організаціях з яких працівник був запрошений на роботу до ПАТ в порядку переводу за згодою між керівниками підприємств, закладів, організацій та відсутності порушень трудової дисципліни (протягом останнього року роботи) в наступних розмірах, кратних середньомісячному заробітку: для поверхневих працівників від 7,5 до 15 років-1, від 15 до 20 років-2, від 20 і більше років-3.

В період з 13.10.2000 року по 07.10.2001 року дійсно перебував на обліку в Саксаганському центрі зайнятості м.Кривого Рогу.

Статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 року N 3356-XIIвстановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Стаття 9 цього Законупередбачає, що Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги Галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.

Згідно до п.6.1 Галузевої Угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки (далі - Галузева Угода), яка була чинною на день звільнення позивача й положення, якої поширюються на ПрАТ «Суха Балка», встановлено виплачувати працівнику при фактичному виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу його роботи на підприємстві, але не менше: при стажі від 7,5 до 15 років - середньомісячної заробітної плати; від 15 до 20 років - двомісячної середньої заробітної плати; від 20 і більше років - тримісячної середньої заробітної плати. Додаткові умови виплат можуть встановлюватись у колективному договорі.

При цьому Положення пункту 6.1 Галузевої угоди не містять будь-яких застережень щодо залежності розміру соціальних пільг та гарантій працівника від наявності конкретного розміру безперервного трудового стажу.

Статтею 16 КЗпП Українивстановлено, що умови колективного договору, що погіршують порівняно із чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

Вимоги до власників підприємства, передбачені Галузевою Угодою гірничо-металургійного комплексу України та колективного договору підприємства, в частині соціальних гарантій працівників при виході на пенсію, які були чинні на час звільнення позивача із підприємства відповідача різняться, так Галузевою Угодою передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу, така ж норма передбачена і колективним договором, однак колективний договір погіршує становище працівників підприємства в порівнянні з умовами Галузевої Угоди, оскільки встановлює обмеження у виплаті вихідної допомоги у зв`язку із наявністю порушень працівником трудової дисципліни.

У зв`язку з викладеним, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин умови саме Галузевої Угоди, виконання якої є обов`язком для відповідача, а не Колективного договору, положення якого погіршують становище працівника.

Галузевою Угодою гірничо-металургійного комплексу України в частині соціальних гарантій (соціального захисту), яка була чинна на час звільнення позивача із підприємства, передбачено виплачувати при виході на пенсію працівнику одноразову допомогу залежно від стажу його роботи на підприємстві та без врахування порушень трудової дисципліни працівником (протягом останнього року роботи).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №212/343/17-ц, від 26 лютого 2020 року у справі №215/1270/16-ц, у справі № 212/6331/19 від 29 липня 2020 року.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача на підземних та поверхневих роботах більше 20 років та був звільнений за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.

Отже, на ОСОБА_1 розповсюджується дія п.6.1 Галузевої Угоди гірничо - металургійного комплексу України та йому при звільненні роботодавцем повинна бути сплачена вихідна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100( із змінами та доповненнями) затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати. Пунктом 2 вищевказаного Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Позивач був звільнений з підприємства відповідача 30.06.2016 року, тому розрахунковим періодом є два попередні повні місяці: лютий - березень 2016 року. В зазначені місяці середньомісячна заробітна плата позивача за два останні місяці перед звільненням склала 14109,38 грн.

При середньомісячній заробітній платі 14109,38 грн. вихідна допомога повинна становити три розміри середньомісячного заробітку що дорівнює 42328,17 грн., але позивачу було виплачено лише 28218,75 грн., тому с позивача належить стягнути суму недоплаченої допомоги у розмірі 14109,38 грн.

Відповідно до вимогст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України.

Згідно зіст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП Українипередбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1статті 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день звільнення позивача 30.06.2016 року, відповідач не провів виплату позивачеві всіх належних сум, а саме не в повному обсязі виплатив вихідну допомогу при виході на пенсію.

Так, час затримки розрахунку при звільненні становить 63 місяці (з 30.06.2016 року по 01.09.2021 року), а тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні буде становити 863006,13 грн. із розрахунку середнього розміру плати 91,02 грн. за нормою робочого часу 150,5 год/міс.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 70546 гривень 90 копійок.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Згідно із ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно до ч.2ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 3 статті 137ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В обґрунтування заявлених вимог до позовної заяви додано договір про надання правничої допомоги, який було укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Бузинарською Д.М. від 13.08.2021 року та акт наданих послуг між зазначеними особами, зі змісту якого убачається вартість фактично отриманих та сплачених послуг складає 5000 грн. Також надано квитанцію від 28.09.2021 року про сплату послуг на правничу допомогу згідно зазначеного договору від 13.08.2021 року та акт наданих послуг за договором, підписаний сторонами.

Суд вважає, що вимога в частині відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. належним чином доведена позивачем матеріалами справи, і тому підлягає задоволенню, частково,пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи задоволення позовних вимог частково, керуючисьст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення недоотриманої одноразової виплати, що нараховується при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок невиплаченої одноразової допомоги працівнику при виході на пенсію за віком грошові кошти в сумі 14109,38 гривень (чотирнадцять тисяч сто дев`ять гривень 38 копійок) та середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні в розмірі 70546 гривень 90 копійок (сімдесят тисяч п`ятсот сорок шість гривень 90 копійок).

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 1529 гривень 86 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Суха Балка», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5, код ЄРДПОУ 00191329.

Повний текст рішення суду складений 05 липня 2021 року.

Суддя: Р. В. Дехта