Рішення № 105094342, 30.06.2022, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7320/21

2/212/337/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2022 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Ваврушак Н.М., секретаря судового засідання Кушнарьової К.О., за участі представника позивача - адвоката Швець М.Є., представника відповідача - адвоката Заклецького В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,-

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Швець М.Є. звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Суха Балка»(далі ПАТ «Суха Балка»)про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку зі смертю працівника на виробництві, яку оцінює в розмірі 300000,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначає, що 03 березня 1993 року на шахті «Ювілейна», під час виконання трудових обов`язків з батьком позивача ОСОБА_2 стався нещасний випадок зі смертельним наслідком. Загибеллю батька на виробництві позивачу завдано моральну шкоду. Вказує, що моральна шкода полягає в тому, що вона втратила близьку людину, що відображається на її психоемоційному стані, у зв`язку із чим вона зазнає суттєвих незворотних негативних змін, які відбулись у її житті.

27 серпня 2021 рокусудом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

20 вересня 2021 року до суду подано відзив на позовну заяву, у якій представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав їх необґрунтованості. Зазначила, що шкода, завдана позивачу, спричинена не з вини підприємства та позивачем не надано належних доказів на підтвердження завдання моральної шкоди.

29 листопада 2021 року до суду подано відповідь на відзив, у якій представник позивача послався на те, що доводи відповідача, наведені у відзиві, є необґрунтованими та такими, що протирічать законодавству, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця. Вважає, що саме порушення норм законодавства та посадових інструкцій відповідальних осіб підприємства призвело до загибелі працівника під час виконання трудових обов`язків.

02 грудня 2021 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив представника ПАТ «Суха Балка», у яких послалася на те, що праця на гірничодобувному підприємстві обумовлена наявністю шкідливих виробних факторів, усунути які неможливо з об`єктивних причин, про що було відомо ОСОБА_2 , та повторно наголосила на тому що, з боку підприємства відсутня вина, яка призвела до настання нещасного випадку працівника. Крім того, сума моральної шкоди, зазначеної позивачем, не є аргументованою, завищеною, такою, що не відповідає принципам розумності та справедливості.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, у якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача - адвокат Швець М.Є. у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що у березні 1993 року настала смерть батька позивача на виробництві та в цей час діяла відповідна норма закону щодо забезпечення належних, безпечних умов праці та відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві, - ЗУ «Про охорону праці», з травня 1993 року ст. 440-1 ЦК УРСР.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві. Зазначив, що вина та протиправні дії підприємства, які б спричинили смерть працівника на виробництві, відсутні.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько: ОСОБА_2 ; мати: ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03 червня 1981 року та зареєстрованого Жовтневим відділом РАЦСу м. Кривого Рогу (а. с. 10).

03 березня 1993 року на шахті «Ювілейна», під час виконання трудових обов`язків підривником 4го розряду ОСОБА_2 стався нещасний випадок зі смертельним наслідком, що підтверджується Актом форми Н-1 за № 11 від 13.03.1993р. (а. с.14-18).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: компресійна асфіксія при здавлені грудної клітини та живота (а. с. 26-27).

Як встановлено судом спірні правовідносини виникли між сторонами у зв`язку із настанням нещасного випадку зі смертельним наслідком з працівникомшахти«Ювілейна» ОСОБА_2 .

Пред`являючи позовні вимоги позивач виходила того, що у зв`язку зі смертю її батька за положеннями ст. 440-1 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, вона має право на відшкодування моральної шкоди.

Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року, з подальшими змінами та доповненнями, №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту, застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Спори щодо відшкодування моральної шкоди повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.

Смерть батька позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала 03 березня 1993 року, тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року.

Діючим на час виникнення між сторонами правовідносин законодавством ЦК УРСР, в редакції 1963 року, не було передбачено відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я.

ЦК Української РСР 1963 року доповнено статтею 440-1 згідно з Законом N 3188-12 від 06.05.1993 року, наступного змісту: «Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.».

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР.

Вказана правова позиція знайшла своє відображення у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року, справа № 210/2271/19, 31 березня 2022 року, справа № 210/2283/20.

Отже, законодавство, що було чинним на час загибелі на виробництві батька позивача, а саме 03 березня 1993 року, не містило положень про відшкодування моральної шкоди роботодавцем членам сім`ї загиблого.

За таких обставин, суд приходить до висновку що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди роботодавцем не ґрунтуються на законі, а тому у їх задоволенні слід відмовити. При цьому посилання позивача на статтю 440-1 ЦК УРСР, як на підставу звернення з вказаним позовом, суд вважає безпідставними, оскільки вказаною статтею доповнено ЦК УРСР з 06.05.1993 року, тобто після виникнення між сторонами правовідносин.

На підставі ст. ст. 3, 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України, ст. 440-1 ЦК УРСР, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві в повному обсягу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», код ЄДРПОУ 00191329, місцезнаходження юридичної особи: вул. Конституційна, буд. 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029.

Повний текст рішення складено та підписано 05 липня 2022 року.

Суддя: Н. М. Ваврушак