Рішення № 105087514, 24.06.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/5133/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

позивача-відповідача ОСОБА_1 ,

представників позивача-відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача-позивача ОСОБА_4 ,

представників відповідача-позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

представника 3-ої особи ОСОБА_9

розглянувши в порядку загального позовного провадження у закритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 , 3-я особа: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною та зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , 3-ті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,

в с т а н о в и в:

Позивач, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_10 , 3-я особа: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 . За час перебування сторін в шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу за взаємною згодою сторін старший син ОСОБА_13 залишився проживати з відповідачем, а молодший ОСОБА_14 - з позивачем. Після того, як ОСОБА_13 став проживати з батьком, відповідач почав систематично чинити ОСОБА_15 . Перешкоди у спілкування з сином та налаштовувати проти матері. Еміль почав віддалятися від позивача і не бажав спілкуватись, зустрічатись, проводити час зі своєю матір`ю. Не зважаючи на все це, ОСОБА_16 щотижня відвідувала Навчально-виховний комплекс «Домінанта», де навчався син, та ОСОБА_17 школу джазового та естрадного мистецтва, в якій Еміль вчився грі на фортепіано. Позивач спілкувалась з вчителями ОСОБА_13 , цікавилась його успішністю та відвідувала концерти, де грав Еміль. До того ж, Позивач неодноразово намагалася поспілкуватись з ОСОБА_13 в школі, але ОСОБА_13 , перебуваючи під впливом батька та бабусі з тіткою, вкрай холодно сприймав спроби матері налагодити контакт з ним. Щодо молодшого сина ОСОБА_18 , то протягом трьох років Позивач жодного разу не перешкоджала Відповідачу бачитися з сином, тому що розуміла, що у дітей завжди буде двоє батьків, незалежно від того, що вони розлучилися. Проте, незважаючи на всі попередні домовленості, Відповідач, підступно, без згоди Позивача фактично викрав ОСОБА_18 . Після того як Відповідач взяв ОСОБА_18 на один день, як він це робить протягом останніх трьох років, він позбавив Позивача можливості спілкуватись із сином, виконувати свої материнські обов`язки, оскільки Відповідач утримує сина в себе в квартирі та перешкоджає спілкуванню сина з нею. «08» березня 2020 року Відповідач, як завжди, приїхав до будинку в місті Українка та забрав молодшого сина ОСОБА_18 , щоб провести спільно з ним добу і обіцяв повернути на наступний день - «09» березня 2020 року. Однак, всупереч домовленостям Відповідач не повернув ОСОБА_18 додому. На день звернення позивача з позовом до суду вона так і жодного разу не побачила сина: ані шляхом відео-дзвінка ані наживо. Таким чином, відповідач фактично позбавив позивача спілкування з її сином ОСОБА_18 . Позивач вказує, що ОСОБА_19 має щільний робочий графік, тому здійснювати належний догляд. Виховання та розвиток дітей не в змозі. Натомість позивач має дохід від підприємницької діяльності та гнучкий графік роботи, що в свою чергу, може забезпечити щоденний нагляд та піклування за обома дітьми. 12 березня 2020 року позивач не чекаючи поки відповідач поверне їй молодшого сина, вирішила самостійно поїхали до квартири відповідача та забрати ОСОБА_18 . Приїхавши в Київ за адресою АДРЕСА_1 позивач почула, що діти знаходяться в квартирі без догляду дорослих. Згодом приїхав відповідач та зі скандалом та криками виштовхав позивача на перший поверх. Після цього позивач викликала поліцію. Однак, будь-яких позитивних рішень працівниками поліції не було прийнято, працівники ювенальної поліції взагалі не приїхали, однак лише по додатку «Фейстайм» позивач вдалося побачити на декілька секунд ОСОБА_18 в піжамі. Після цього, позивач неодноразово намагалась поговорити з позивачем з приводу того, щоб він повернув молодшого сина, однак всі розмови не приносили бажаного результату. Відповідач всіляко ухилявся від конструктивних розмов. 13 березня 2020 року позивач в останній раз бачила ОСОБА_18 по відео зв`язку. Між позивачем та відповідачем відбувалися довготриваючі переписки, однак результату ніякого не було досягнуто. Як зазначає позивач, Відповідач, шляхом самочинного позбавлення Позивача чотирирічного сина ОСОБА_18 , змушував Позивача укласти якісь письмові угоди з якоюсь ОСОБА_20 , навіть не пояснюючи умови цих угод. І коли він зрозумів, що Позивач без фахової допомоги юриста нічого укладати не буде, кардинально змінив свою тактику. Такі дії відповідача говорять лиш про те, що він самовільно змінив місце проживання молодшого сина не зважаючи на усні домовленості, які були актуальними близько трьох років, утримує дитину та перешкоджає спілкуванню позивачу з ОСОБА_18 та ОСОБА_13 , не піклується на не займається вихованням дітей. Зустрічі адвокатів позивача та відповідача не привели до бажаних результатів та домовитися не вдалося. «26» березня 2020 року, Позивач надіслала до Відділу ювенальної превенції Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у м. Києві, до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації заяви про протиправне утримання дитини, однак відповіді не отримала. Як вбачається з листування, відповідач не відповідає на питання позивача. Відповідач протягом двадцяти трьох днів позбавляє матір і дітей безпосередньому спілкуванні. Відповідач одноособово вирішив покласти обов`язок виховання на сторонніх людей, в той час, як мати кожного дня просить повернути чотирирічного ОСОБА_18 додому і воліє і далі піклуватись про сина та виховувати його. При цьому, намірів перешкоджати Відповідачу у побаченнях з сином Позивач не має, а навпаки - завжди підтримувала їх спілкування та розуміла роль батька у житті дітей. Станом на день звернення до суду Позивач не знає, де перебувають діти чи в квартирі Відповідача чи в когось із його знайомих. Позивач не може дізнатись, в якому діти психологічному і фізичному стані. Відповідач же, в свою чергу, продовжує ігнорувати звернення Позивача про повернення чотирирічного ОСОБА_18 додому, не відповідає Позивачеві та взагалі не намагається дійти згоди щодо визначення графіку побачень його з ОСОБА_18 . Утримання дитини одним із батьків, наділених правами спільного піклування, без згоди іншого з батьків є незаконним. Позивач звертає увагу суду, що вона майже три роки самостійно забезпечувала сина всім необхідним, створювала умови для проживання та розвитку дитини, а тому переконана, що місце проживання чотирирічного ОСОБА_18 з нею буде відповідати його інтересам, бо всі діти потребують материнського піклування, особливо такі маленькі, як ОСОБА_14 , який більшу частину свого життя прожив з матір`ю. На жаль, Відповідач не робить жодного кроку назустріч Позивачеві, щоб визначити місце проживання дитини в добровільному порядку. Він самовпевнено вирішив, що переховування чотирирічної дитини від матері - це якнайкраще для дитини і свої інтереси Відповідач ставить вище, ніж інтереси дитини. Врегулювати спір в позасудовому порядку не вбачається можливим.

13 травня 2020 року відповідачем був поданий відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне. Так, відповідач підтвердив те, що після розлучення старший син залишився проживати з батьком, а молодший з матір`ю. Натомість, позивач взагалі не проявляла бажання щодо спілкування з ОСОБА_13 , ніяк не приймала участь у його вихованні, не намагалась спілкуватися з ним, не цікавилась його життям. Все матеріальне забезпечення повністю покладено на відповідача. Однак, позивач постійно чинила перешкоди у його спілкуванні з ОСОБА_18 . Постійно маніпулювала відповідачем, не давала можливості відповідачу поїхали за кордон у відпустку з двома дітьми для того, щоб більше часу проводити з синами, встановлювала не прийнятний графік побачень ОСОБА_4 з ОСОБА_18 лише по 2 голини у вихідний день. Останнім часом у відповідача з`явилися цілком обґрунтовуванні побоювання щодо психічного стану дитини ОСОБА_18 . Відповідач сказав про це позивач, однак остання ніяким чином не відреагувала, втому числі на прохання пройти відповідне дослідження у лікарів. Молодший син залишався разом зі співмешканцем своєї бабусі, що свідчить про те, що позивач не приділяла належної уваги синові. Відповідач не заперечує того факту, що він не привозить до місця проживання позивачки молодшого сина ОСОБА_18 , однак він не позбавляє права матері у спілкуванні з сином. Діти проживали в квартирі відповідача, оточені турботою та любов`ю, перебувають у достатньому матеріальному забезпеченні. Вихованням дітей, в той час коли відповідач перебуває на роботі, займається гувернантка. До того ж, у квартирі тимчасово проживає рідна бабуся відповідача, яка є вчителькою молодших класів та іноземної мови. До ОСОБА_21 інколи приїздить його рідна сестра - ОСОБА_22 , яка також допомагає у догляді за дітьми. Встановлений діагноз ДЦП жодним чином не впливає на її дієздатність, воно полягає у обмеженій дрібній моториці пальців, що не заважає їй працювати масажистом. Відповідач матеріально забезпечений та може повністю утримувати дітей. До кримінальної відповідальності відповідач не притягувався. Натомість, позивач не має постійного доходу, не працевлаштована. Щодо участі у вихованні та спілкуванні зі старшим сином ОСОБА_13 , то відповідач вважає. Що предмет спору фактично відсутній, оскільки позивач ніколи не зверталась до правоохоронних органів про вчинення перешкод та місце проживання було визначено з батьком за бажанням старшої дитини.

Позивачем була подана відповідь на відзив в якій вона просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та з приводу обставин викладених у відзиві зазначила наступне. Щодо того, що старший син залишився проживати з батьком після розлучення, то позивач вказала, що відповідач постійно залякував дитину та жорстко відносився по відношенню до нього, тому позивач прийняла рішення, що спокій дитини важливіший та не заперечувала щодо того щоб ОСОБА_13 проживав з батьком. Натомість, твердження відповідача про те, що позивач не виявляє бажання спілкуватися з ОСОБА_13 , позивач також відхиляє за пояснює, що постійно приймає участь у шкільному житті дитини, спілкується, відвідує всі заходи пов`язані за старшим чином, натомість відповідач постійно вчиняє перешкоди шляхом блокування номеру в телефоні сина. Позивач за особисті кошти, не вимагаючи від батька жодної копійки, надавала можливість дитині подорожувати та оздоровлюватись. Позивач навчила ОСОБА_18 майстерності гірських лиж, катанню на велосипеді тощо. Крім того, Позивач за особисті кошти розширювала світогляд ОСОБА_18 , показувала іншу культуру та мову, відвідувала з дитиною відомі картинні галереї, музеї, театри та інші культурні заходи. Тому, фраза Відповідача, що Позивач не займається ОСОБА_18 , є нічим іншим, як черговим наклепом та не має нічого спільного з реальністю. Позивач вказує, що твердження відповідача про те, що позивач постійно чинила перешкоди у спілкуванні батька з молодшим сином також не є правдою, оскільки Позивачем до позову було надано копії трьох останніх нотаріальних заяв-згод від «24» лютого 2020 року, які доводять, що протягом трьох років колишнє подружжя не чинило один одному перешкод у закордонних подорожах спільних дітей і надавали один одному відповідні нотаріальні заяви про надання згоди на тимчасові виїзди дитини за кордон. Відповідач жодного разу не просив того, щоб Позивач надала згоду на виїзд з ним молодшого сина ОСОБА_18 , бо батьку це було не потрібно. Він насолоджувався подорожами або один, залишаючи ОСОБА_13 на сторонніх людей, або з ОСОБА_13 і при цьому ні разу не запросив ОСОБА_18 . Додатково, на підтвердження того, що сторони добровільно обмінювались нотаріальними заявами-згодами на дітей і того, що Відповідач не просив надати заяву-згоду на поїздки за кордон з ним ОСОБА_18 . Щодо графіку зустрічей ОСОБА_4 та ОСОБА_18 , то позивач вказує, що іноді сама пропонувала привезти ОСОБА_18 до батька і для Відповідача це було зручно і не несподівано. В них вже були місця, в яких вони зустрічались, коли мати привозила ОСОБА_18 для побачень з батьком. Навпаки, відповідач інколи пропускав дні побачень з сином без зазначення причини. Щодо того, що ОСОБА_14 проживає в двокімнатній квартирі з бабусею та її співмешканцем, то позивач зазначила, що це не відповідає дійсності, оскільки загальна площа зазначеної квартири складає 96,5 м.кв. і ця квартира має три кімнати, в одній із яких проживав ОСОБА_14 , в іншій Позивач, а в третій бабуся ОСОБА_18 з дідусем. Бабуся та дідусь ОСОБА_18 завжди брали активну участь у вихованні онука ОСОБА_18 , а також ОСОБА_13 до того часу, поки батько заборонив ОСОБА_13 відвідувати домівку матері та спілкуватись з ріднею зі сторони Позивача. Крім того, мати Позивача ОСОБА_23 (бабуся ОСОБА_18 ) офіційно одружена з ОСОБА_24 з грудня 2003 року, а проживали цивільним шлюбом з 1989 року і саме ОСОБА_24 брав участь у вихованні Позивача з шестирічного віку, а тому він не є так званим співмешканцем бабусі. До того ж, дідусь ОСОБА_18 , ОСОБА_24 має вищу педагогічну освіту, є вчителем історії і викладав цей предмет в школі міста Українка. Позивач вказує, що відповідач не приділяє належного часу для виховання дітей та за дітьми доглядають сторонні люди. Також, позивач у відповіді на відзив зазначила, що відповідача було позбавлено батьківських прав у Вірменії, що свідчить про неналежне виконання батьківських обов`язків відповідачем. Надані відповідачем докази його доходу не відображають цілком реальну картину, оскільки знімки монітора комп`ютера не можуть бути належними доказами.

13 травня 2020 року відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської РВД, Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської РДА Київської області, про визначення місця проживання дітей.

Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що відповідачу постійно чиняться перешкоди у спілкуванні з молодшим сином та надається вкрай мало часу для побачень. У батька дитини з`явилися побоювання щодо психологічного стану ОСОБА_18 та просив ОСОБА_16 провести відповідне обстеження. Позивач за зустрічним позовом маючи медичну освіту помітив нетипову поведінку для хлопчика 3-річного віку із сексуальним підтекстом. Крім того, мати ОСОБА_25 нехтуючи вимогами закону зареєструвала місце проживання ОСОБА_18 з 11 жовтня 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 без згоди батька, що є порушенням його прав. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що він має постійний стабільний дохід та роботу, до кримінальної відповідальності не притягався. Визначення місця проживання дітей разом з батьком буде відповідати інтересам дітей.

01 червня 2022 року відповідач за зустрічним позовом подала відзив на зустрічну позовну заяву в якому позовні вимоги визнає частково, а саме не заперечує щодо визначення проживання ОСОБА_13 разом з батьком. В іншій частині зустрічних позовних вимог заперечує та просить відмовити з огляду на наступне. Так, ОСОБА_16 завжди виявляла бажання в спілкуванні та вихованні по відношенню до ОСОБА_13 про що свідчать фотокартки. Натомість, батько ОСОБА_26 всіляко чинить перешкоди шляхом залякування дитини та жорстокого ставлення. Також відповідач всіляко сприяла зустрічам ОСОБА_18 з його батьком, коли той, в свою чергу, міг декілька тижнів не приїжджати до дитини та ОСОБА_27 самостійно доводилося писати та привозити дитину. Крім того, молодша дитина має свою власну кімнату, проживає разом з люблячими дітьми та мати всіляко займається вихованням дитини та культурним розвитком: походи в театри та музеї, кіно та на виставки. Навпаки, відповідач постійно залишає дітей на сторонніх осіб та не доглядає їх. Ситуація, яка склалася у Вірменії лиш говорить про те, що позивач є безвідповідальною людиною, яка не цікавиться життям своїх дітей.

16 червня 2020 року позивач за зустрічним позов подав відповідь на відзив в якому просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі та з приводу заперечень викладених у відзиві пояснив наступне. ОСОБА_19 зазначив, що не налаштовував старшого сина проти матері, оскільки дитині на той час було майже 14 років та він самостійно може вирішити з ким йому спілкуватися та що розповідати. Щодо тверджень ОСОБА_16 про те, що вона приймає участь у шкільному житті ОСОБА_13 , то позивач не заперечує даного факту в період до дня розлучення. Так як спілкування з вчителями та зацікавленість в успіхах дитини була за період перебування сторін у шлюбі та проживали разом з дітьми. Щодо фізичного насилля над ОСОБА_16 , то відповідачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження вказаної обставини. Стосовно того, що батько дітей є безвідповідальним аргументуючи це рішенням по позбавлення батьківських прав, то позивач зазначив, що таке рішення було прийнято без його участі, не було повідомлено про розгляд справи та має намір його оскаржити в апеляційному порядку. Щодо вимагання коштів, то дана обставина судом не була встановлена та не має будь-якого відношення до розгляду даної справи. На даний час ОСОБА_19 працевлаштований та є дипломованим спеціалістом стоматологом. Позивач займається ліцензованою господарською діяльністю та підтверджує це наданими податковими деклараціями за 2019 та 2020 роки. Натомість, відповідач не працевлаштована та не отримує доходу та відповідно не має можливості утримувати дітей. Діти проживають разом з батьком та не бажають повертатися до матері. ОСОБА_19 викликав працівників ювенальної поліції на виконання ухвали суд про забезпечення позову, однак молодший син відмовився йти до матері, про що позивач повідомив поліцію. Дану обставину також підтверджує акт державного виконавця від 10 червня 2020 року. Підтвердженням схильності дітей до батька є нотаріально засвідчені пояснення матері ОСОБА_21 .

26 червня 2020 року відповідач за зустрічним позовом подала заперечення на відповідь на відзив по зустрічному позову та зазначила наступне. Так, висловлювання ОСОБА_28 відносно того, що рішення вірменського суду про позбавлення його батьківських прав є незаконним, голослівні. Відповідач за первісним позовом не наділений давати оцінку судовим рішенням. Позивач знову наголошує на тому, що відповідач постійно зайнятий на роботі та часу на виховання дітей в нього немає. Тому, наявність певного кола осіб, які проживають періодично з Відповідачем, не пов`язана з обов`язком батьків на виховання, утримання та розвиток дітей. І те, що Відповідач має вищий дохід ніж Позивач чи його матеріально-побутове становище краще, а також наявність чи відсутність у його власності рухомого майна, не є вирішальними при визначенні місця проживання дітей. Щодо того, що позивач не має доходу, то ОСОБА_16 зазначила, що Позивач працює в ТОВ «ЕМСІТІ КОМПАНІ» на посаді менеджера зі збуту. Разом з тим, мати Позивача - ОСОБА_23 має свій бізнес з продажу дитячого одягу, в якому їй допомагає Позивач. Звісно, мати Позивача надає фінансову підтримку своїй дитині і балує онука. Отже, Позивач є працевлаштованою, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно, матеріально забезпечена, стан її здоров`я не перешкоджає утримувати та виховувати ОСОБА_18 , її житлово-побутові умови відповідають нормам санітарії та сприяють нормальному фізичному та гармонійному розвитку дитини. З приводу виконання ухвали суду про забезпечення позову, то позивач зазначила, що ОСОБА_18 на той час було лише чотири роки та він не бачив матері три місяці, тому така поведінка дитини є цілком логічною. Натомість, відповідач вводить суд в оману щодо акту Лер давного виконавця, оскільки в акті чітко вказано, що рішення не виконано. Крім того, позивач не мала змогу обійняти дитину, оскільки між нею та дитиною був старший син ОСОБА_13 , який не пропускав матір до квартири, та Відповідач, який голосно кричав на Позивача забороняючи їй зайти в помешкання, де знаходився ОСОБА_14 . Окремо хочемо звернути увагу на той факт, що старший син ОСОБА_13 вчиняє дії виключно під впливом батька. Проживаючи три роки з батьком ОСОБА_13 перейняв від нього зневагу до жінок та до своєї матері. Адже неможливо в одну мить змінитись і перестати любити матір, яка народила та весь свій час приділяла вихованню. Таке ставлення ОСОБА_13 є нічим іншим, як проекцією поведінки батька та його ставлення до Позивача за те, що вона вирішила розлучитись з ним. Позивач вказує, що відповідач негативно впливає на старшого сина та всіляко обмежує спілкування з молодшим. Щодо письмових пояснень матері відповідача, то позивач зазначає, що такі докази не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки вони не є доказами в розумінні ЦПК України. Крім того, матір Відповідача є зацікавленою особою вся інформація, викладена в так званих поясненнях є спотвореною і отриманою нею зі слів її сина. Останні три роки вона особисто не була присутньою при спілкуванні Позивача з Відповідачем, Позивача з сином, передачею ОСОБА_18 Відповідачеві на вихідних і т.д.

Позивачем за зустрічним позовом була подана заява про зміну предмету позову в якій просить суд визначити місце проживання ОСОБА_29 разом з батьком ОСОБА_11 .

Вимоги заяви мотивовані тим, що після розлучення старший син залишився проживати разом з батьком, а молодший - з матір`ю. Протягом 2019-2020 років під час зустрічей батька з ОСОБА_18 , дитина все частіше почала виявляти небажання повертатися до свого постійного місця проживання - помешкання позивача. 08 березня 2020 року під час чергового повернення дитини відповідачем до помешкання позивача, малолітній син категорично відмовився повертатися до матері. Влаштував істерику, почав плакати та просити батька не віддавати його матері, просив залишитися з ним, тому ОСОБА_19 прийняв рішення залишити дитину проживати разом з собою. Одразу після прийняття такого рішення, відповідач повідомив позивача та запропонував обговорити варіанти вирішення проблеми обмеження відповідача у спілкуванні з дитиною та питання психоемоційного стану дитини. Проте позивач категорично відмовилась вирішити дану проблему, а навпаки, почала войовничі дії проти відповідача шляхом приниження, знищення його ділової репутації та наклепу. Все це призвело до того, що позивач звернулась з позовом до суду та під час відкриття провадження судом було вжито заходи забезпечення позову. ОСОБА_19 належно виконував ухвалу суду, натомість дитина категорично відмовлялась покидати житло відповідача та їхати разом з позивачем. В свою чергу позивач щоразу приводила з собою на виконавчі дії багато незнайомих та часто агресивно налаштованих осіб. Така атмосфера вкрай негативно впливала на психоемоційний стан як молодшого сина так і старшого. В подальшому, виконавче провадження було передано до Обухівського району. В подальшому в рамках виконання ухвали про забезпечення позову, відповідач щочетверга забезпечував яку старшого сина ОСОБА_13 до Міського центру дитини, де мали відбуватися зустрічі з позивачем. Проте під час цих зустрічей сам ОСОБА_13 відмовлявся розмовляти з позивачем та самовільно покидав кабінет психолога. На деякі зустрічі з ОСОБА_13 не приходила сама позивач. Таким чином, між позивачем та відповідачем наявний гострий конфлікт. Спір щодо питання визначення місця проживання дитини. Відповідач переконаний, що в найкращих інтересах дитини буде проживати разом з ним. Відповідач переконаний, що в найкращих інтересах дитини буде проживати разом з ним. Відповідач стверджує, що позивач не належним чином виконувала свої батьківські обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, що призвело до серйозних негативних наслідків.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги первісного позову підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. В задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити. По суті обставин справи надала наступні пояснення. Сторони з листопада місяця 2017 року по березень 2020 року ??? Відповідач два з половиною роки не цікавився ОСОБА_18 , лише з`являвся на 2-3 години у вихідний день неділю. В березні 2020 року забрав молодшого сина та не повернув. Посилання відповідача на те, що позивач не виконує свої батьківські обов`язки нічим не підтверджуються. На даний час дитина проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_30 та вітчимом Філіпом, адаптувалася до умов проживання у Франції, відвідує школу, гуртки та займається з психологом. Щодо старшого сина, то мати намагалась з ним спілкуватися та підтримувати гарні відносини, але ОСОБА_13 не захотів. Контакту з ОСОБА_13 позивач не має.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги первісного позову підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. В задоволенні зустрічних позовних вимог просила відмовити. По суті обставин справи надала наступні пояснення. Щодо вітчима Філіпа представник позивача повідомила, що у нього є два ресторани в США. Перед тим, як дитина проживала з батьком 7 місяців, перед 08 березня 2020 року, молодший син був у відповідача, так як ОСОБА_31 була у від`їзді. Крім того, позивач іноді залишала ОСОБА_18 з іншими людьми. Також представник позивача під час надання своїх пояснень підтвердила факт того, що батько ОСОБА_19 любить своїх дітей.

Відповідач в судовому засіданні щодо задоволення первісних позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив відмовити. Щодо вимог зустрічного позову, то відповідач їх підтримав та наполягав на їх задоволенні. По суті пояснив, що вони з ОСОБА_30 прожили 17 років. ОСОБА_32 не їздив відпочивати без дітей, оскільки у дітей між собою дуже тісний емоційний зв`язок та вони не можуть один без одного. Після розлучення обидві дитини залишилися проживати з матір`ю. Однак, старший син почав чинити супротив щодо проживання з матір`ю, голодував. Еміль розповідав своєму батьку, що його мати та інші особи говорили про ОСОБА_21 погані речі після чого ОСОБА_13 попросився жити разом зі своїм батьком, а ОСОБА_31 не заперечувала. Пізніше відповідач дізнався, що ОСОБА_31 іноді не проживавала по 2-3 тижні разом зі своєю матір`ю та вітчимом. Однак вони працюють на постійній основі та з ким залишався молодший син йому не відомо. ОСОБА_31 ніколи не працювала та у ФОП з`являлась пару разів. Спочатку з ОСОБА_18 відповідач бачився в неділю на 1 годину, говорили що йому потрібно спати. Іноді зустрічей не було з ініціативи Ліни. Марк весь цей час проживав з ОСОБА_30 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_33 дитину віддав вітчим. На наступний день йому зателефонувала ОСОБА_31 та попросила повернути ОСОБА_18 , однак коли відповідач забирав напередодні дитину, йому ОСОБА_34 сказав, що ОСОБА_31 буде в Києві через тиждень. 12 березня 2020 року в квартиру відповідача намагалися увірватися поліція та ОСОБА_34 . Відповідач просив ОСОБА_35 обговорити проблему, на що ОСОБА_31 відповіла відмовою. З цього часу відносини між колишнім подружжям погіршилися. Щодо емоційного стану ОСОБА_18 відповідач пояснив, що з моменту розлучення останній постійно плакав, чинив супротив і не на всі зустрічі з ОСОБА_18 старший син приїздив з відповідачем. ОСОБА_31 ніколи не приймала участі у процесі передачі ОСОБА_18 . З того часу, як старший син почав проживати з батьком, ОСОБА_31 ніколи не спілкувалась з ОСОБА_13 . Бували випадки, коли ОСОБА_13 телефонував своєму батьку і розказував, що його мати прийшла до шкоди та ганьбила на очах інших учнів. Відповідач ніколи не застосовував по відношенню до дітей та Ліни психологічного чи фізичного насилля. Навпаки, відповідач вказав, що ОСОБА_31 сама застосовувала психологічне насилля до всіх членів сім`ї, вона дуже різка по відношенню до всіх. Після того, як молодший син почав проживати з батьком він пропонував ОСОБА_36 вирішити дане питання мирним шляхом, але вона постійно на зустрічі з ОСОБА_18 брала із собою журналістів та представників. Після чого ОСОБА_14 почав лякатися, ховався під ліжком та казав, що він вже дома. Після того, як з відповідачем почали проживати всі діти, він змінив свій робочий графік та працював всього по 2-3 години. Його умови проживання дозволяють проживати всім дітям з ним, площа квартири складає 135 м2, у кожного своя кімната, але за бажанням дітей вони проживають в одній кімнаті. З моменту виїзду Ліни до Франції, всі зв`язки з нею обірвалися. ОСОБА_31 до дітей застосовувала принизливі вислови, підвищувала голос. В школі 2020 року було встановлено, що ОСОБА_14 відставав у розвитку. Дана проблема не могла виникнути за один день.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення первісного позову та наполягав на задоволенні зустрічного позову. По суті обставин справи пояснив, що в четвер, коли позивач повернулась з Франції в березні 2020 року, позивач приїхала з аеропорту зі сторонніми особами. Будучи позивач та відповідач у конфлікті, ОСОБА_26 намагався поспілкуватися зі своєю колишньою дружиною, але безрезультатно. Відповідач в телефонному режимі повідомляв Ліну, що він скасував дозвіл на виїзд ОСОБА_18 за кордон. Відповідач не вважає позивача поганою матір`ю. В період з 10 березня 2020 року по 06 жовтня 2021 року позивач приїжджала до дитини зі сторонніми особами, вона не бажала зустрічатися з дитиною на одинці.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення первісного позову та наполягав на задоволенні зустрічного позову. По суті пояснила, що 06 жовтня 2020 року, коли позивач викрала дитину в порушення ухвали суду про забезпечення позову, в той день дитина повинна була бути у відповідача. ОСОБА_37 не віддавав ОСОБА_18 , а ОСОБА_14 не бажав іти до матері. Іншими судовими рішенням встановлено, що вини в діях відповідача в тому, що він не надавав дитини на виконання ухвали суду.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА в судове засідання не з`явився. Неодноразова на адресу суду були направлені листи про слухання справи у відсутність представника. Просив прийняти рішення згідно норм чинного законодавства з урахуванням найкращих інтересів дітей. В раніше наданих усних поясненнях повідомив, що 26 травня на засіданні Комісії були присутні сторони та фактично підтримав висновок, який міститься в матеріалах справи.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Обухівської РДА Київської області в судове засідання не з`явився. Неодноразова на адресу суду були направлені листи про слухання справи у відсутність представника. Просив прийняти рішення згідно норм чинного законодавства з урахуванням найкращих інтересів дітей.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21 квітня 2020 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21 квітня 2020 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом: - встановлення графіку зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у вільний від його навчання час, кожного четверга протягом однієї години в присутності і в кабінеті практикуючого психолога Міського центру дитини за адресою: АДРЕСА_3 ; - зобов`язання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 кожного четверга забезпечити явку малолітнього сина - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до кабінету практикуючого психолога для зустрічей з матір`ю дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . В решті заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року заяву позивача ОСОБА_1 , від імені якої діє її представник адвокат Власюк К.П., про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову наступним шляхом: - визначено місце та час спілкування малолітньої дитини ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до винесення судом рішення: - щотижня у будні дні: з 10-00 кожної середи до 10-00 кожної суботи; - щомісячно у вихідні дні: з 10-00 кожної першої суботи до 20-00 кожної першої неділі та з 10-00 кожної третьої суботи до 20-00 кожної третьої неділі та, коли випадає, з 0-00 кожної п`ятої суботи до 20-00 кожної п`ятої неділі; - зобов`язати батька, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , передавати малолітню дитину, ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , матері, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем її проживання згідно визначеного судом часу спілкування. В решті заяви про забезпечення позову відмовлено.

13 травня 2020 року представником відповідача ОСОБА_5 була полана апеляційна скарга на ухвалу суду від 21 квітня 2020 року.

В підготовчому засіданні 22 травня 2020 року судом було прийнято до розгляду разом з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про витребування доказів про перетин кордону залишено без задоволення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали від 21 квітня 2020 року залишено без задоволення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 травня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали від 22 квітня 2020 року залишено без задоволення.

25 травня 2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

25 червня 2020 року представником відповідача ОСОБА_5 , було подано клопотання про залучення доказів на спростування обставин, викладені позивачем за первісним позовом.

16 червня 2020 року представником відповідача була подана заява про виклик свідків.

26 червня 2020 року від сторони позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

26 червня 2020 року від сторони позивач надійшла заява про виклик свідків.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2020 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення електронного доказу відмовлено.

10 липня 2020 року від сторони позивача надійшло клопотання про стягнення в дохід державного бюджету з відповідача штрафу.

17 липня 2020 року представником відповідача ОСОБА_5 було подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_10 адвоката Беніцької В.І. залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року залишено без змін.

19 серпня 2020 року від сторони позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме диску з відеозаписами до матеріалів справи.

09 вересня 2020 року від сторони позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

21 жовтня 2020 року представник відповідача ОСОБА_6 подала клопотання про виклик експерта в судове засідання.

21 жовтня 2020 року представник відповідача ОСОБА_6 подала клопотання про виклик та допит свідків.

В підготовчому засіданні 22 жовтня 2020 року задоволено клопотання сторони позивача про допит свідків.

В підготовчому засіданні 22 жовтня 2020 року задоволено клопотання сторони позивач про долучення доказів та витягу з ЄДРДР.

В підготовчому засіданні 22 жовтня 2020 року задоволено клопотання сторони позивача про долучення диску з відеозаписом.

В підготовчому засіданні 22 жовтня 2020 року задоволено клопотання сторони про долучення акту обстеження умов проживання ОСОБА_18 .

В підготовчому засіданні 22 жовтня 2020 року задоволено клопотання сторони відповідача про долучення довідки.

В підготовчому засіданні 22 жовтня 2020 року задоволено клопотання сторони відповідача про долучення доказів з поліції.

В підготовчому засіданні 22 жовтня 2020 року задоволено клопотання сторони відповідача про допит свідків частково.

В підготовчому засіданні 22 жовтня 2020 року задоволено клопотання сторони відповідача про долучення копії акту державного виконавця та відеоматеріалів.

В підготовчому засіданні 22 жовтня 2020 року задоволено частково клопотання сторони відповідача про допит свідків.

В підготовчому засіданні 22 жовтня 2020 року прийнято заяву сторони відповідача про зменшення позовних вимог.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про заміну заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали від 22.04.2020 року залишено без задоволення.

19 листопада 2020 року на адресу суду від ГУ ДНС у Київській області на виконання ухвали суду від 22 жовтня 2020 року надійшов лист про неможливість надання інформації.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2020 року клопотання представників відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування доказів задоволено частково. Витребувао від Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві: копію заяви ОСОБА_1 від 21.08.2017 року, на підставі якої Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві було внесено відомості у к/п № 12017100040011718 до ЄДРДР; інформацію щодо слідчих дій, які були проведені, за результатами досудового розслідування № 12017100040011718; інформацію щодо стадії кримінального провадження № 12017100040011718 на день надання відповіді. Витребувати від Головного управління Державної податкової служби у Київській області інформацію про доходи ОСОБА_1 з січня 2020 року по дату надання відповіді. В решті клопотання відмовлено.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року заяву позивача за зустрічним позовом ОСОБА_10 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення зустрічного позову наступним шляхом: зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , повернути дитину ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на територію України; зобов`язано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , передавати малолітню дитину, ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьку ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за місцем його проживання за адресою АДРЕСА_1 , згідно визначеного ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2020 року часу спілкування. В решті заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Встановлено графік проведення судових засідань. Витребувано від Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації письмовий висновок щодо предмету спору, а саме визначення місця проживання дитини - ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 грудня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_40 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали від 22.04.2020 року залишено без задоволення.

18 грудня 2020 року на адресу суду від Дніпровського УП ГУНП в м. Києві на виконання ухвали суду надійшли витребуванні документи.

22 грудня 2021 року на адресу суду від Київського апеляційного суду надійшов лист про витребування цивільної справи у зв`язку із надходженням апеляційної скарги представника позивача на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року.

05 січня 2021 року стороною позивача були подані наступні клопотання: про долучення до матеріалів справи відеозапису розмови позивача з сином ОСОБА_18 ; про долучення до матеріалів справи висновку за результатами дослідження з використанням поліграфа від 24 липня 2020 року; про долучення до матеріалів справи рецензії на висновок психологів.

В судовому засіданні 13 січня 2021 року судом було задоволено клопотання сторони позивача частково, а саме долучено до матеріалів справи відео. В задоволенні інших клопотань відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року залишено без змін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року клопотання представника відповідача про залишення первісного позову без розгляду задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_10 , 3-я особа: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною залишено без розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Яровенко Н.О. залишено без розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_7 про проведення закритого судового засідання відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року визнано заяву представника відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Яровенко Н.О. необґрунтованою та продовжено розгляд справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року визнано заяви представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відвід судді Яровенко Н.О. необґрунтованими та продовжено розгляд справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року визначено проводити розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , 3-ті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей у закритому судовому засіданні.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 лютого 2021 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження по справі відмовлено.

24 лютого 2021 року від Київського апеляційного суду надійшов лист з ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 17 лютого 2021 року, відповідно до якого апеляційна інстанція просить їм надати матеріали даної цивільної справи.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року без змін.

В подальшому, ухвалою Верховного суду від 09 березня 2021 року було відкрито касаційне провадження на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року та Постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року та витребувано матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного суду від 16 квітня 2021 року було відкрито касаційне провадження на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року та Постанову Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року та витребувано матеріали цивільної справи.

Постановою Верховного суду від 09 червня 2021 року касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 листопада 2020 року та Постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення його зустрічного позову відмовлено. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року та Постанову Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року скасовано, справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

18 червня 2021 року на адресу суду від Служби у справах дітей та сім`є Дніпровської РДА надійшов висновок органу опіки та піклування Дніпровської РДА від 14 червня 2021 року № 103/4819/41/3.

01 березня 2021 року від ГУ ДПС у Київській області надійшов лист про надання інформації на виконання ухвали суду від 22 жовтня 2020 року.

21 липня 2021 року до суду від сторони позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

18 серпня 2021 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та допит свідка.

В судовому засіданні 18 серпня 2021 року судом задоволено клопотання представника позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18 серпня 2021 року судом задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів до матеріалів справи.

26 серпня 2021 року представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи нотаріально засвідченого перекладу апостильованої постанови Судового трибуналу Шамбері від 11 травня 2021 року.

В судовому засіданні від 30 серпня 2021 року судом було задоволено клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи нотаріально засвідченого перекладу апостильованої постанови Судового трибуналу Шамбері від 11 травня 2021 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2021 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 про витребування доказів залишено без задоволення.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2021 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 про залучення третьої особи та витребування доказів залишено без задоволення.

03 вересня 2021 року судом було скеровано лист на адресу ГУ ДПС у Київській області.

В судовому засіданні 25 листопада 2021 року судом було задоволено клопотання представника позивача про допит експерта Кречика та психолога Шахраюк.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року витребувано від Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації письмовий висновок щодо предмету спору, а саме визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 відносно сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 вересня 2021 року на адресу суду від ГУ ДПС у Київській області надійшла відповідь на виконання ухвали суду 22 жовтня 2020 року.

27 вересня 2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії нотаріально засвідченого перекладу Висновку від 06 вересня 2021 року.

01 жовтня 2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

22 жовтня 2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії нотаріально засвідченого перекладу довідки з банку.

29 жовтня 2021 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії нотаріально посвідченого перекладу листа адвоката Каролін Бріс.

21 грудня 2021 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21 грудня 2021 року судом було долучено до матеріалів справи висновок від 06 вересня 2021 року.

В судовому засіданні 21 грудня 2021 року судом було відмовлено в долучення доказів по клопотанню від 01 жовтня 2021 року та повернуто додатки.

В судовому засіданні 21 грудня 2021 року судом було долучено до матеріалів справи довідку з банку.

В судовому засіданні 21 грудня 2021 року судом було відмовлено в долучені листа адвоката Кароліни Бріс.

В судовому засіданні 21 грудня 2021 року судом було задоволено частково клопотання представника відповідача про долучення доказів.

05 травня 2022 року до суду від Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА надійшов висновок органу опіки та піклування Дніпровської РДА від 26 квітня 2022 року № 103/1792/41/3.

22 червня 2022 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

24 червня 2022 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява - повідомлення, яка містить заключне слово Позивача Акопян Ліни та промова представника позивача в судових дебатах.

24 червня 2022 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

В судовому засіданні 24 червня 2022 року судом було задоволено клопотання про участь представника позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 24 червня 2022 року судом було частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи копії рішення касаційного суду Перша цивільна палата від 20 квітня 2022 року Французької Республіки.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача як свідка, представників відповідача, представника третьої особи, свідків, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, 15 лютого 2002 року ОСОБА_19 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Під час перебування сторін у шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_38 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2017 року по справі № 755/12260/17 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу було задоволено. Шлюб між ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї 15 лютого 2002 року (актовий запис №216) розірвано. Після розірвання шлюбу дружині залишено прізвище « ОСОБА_41 », прізвище чоловіка залишено « ОСОБА_41 ».

Під час слухання справи судом було з`ясовано, що за усною домовленістю між колишнім подружжям, старший син ОСОБА_13 залишився проживати з батьком, а молодший син ОСОБА_14 з матір`ю, оскільки на той час дитині було трошки більше ніж 2 роки. Також сторони між собою домовилися, що відповідач ОСОБА_26 буде проводити з ОСОБА_18 час кожної неділі. Так продовжувалося до березня 2020 року.

Після того, як відповідач 09 березня 2020 року не повернув ОСОБА_18 позивачу у сторін виник конфлікт щодо місця проживання ОСОБА_18 та, оскільки вирішити дану проблему в досудовому порядку не вдалося, у зв`язку із чим сторони і звернулися до суду з позовами про визначення місця проживання ОСОБА_18 .

Позивач звертаючись до суду з позовом зазначає, що відповідач фактично викрав молодшого сина та перешкоджає їй як матері брати участь у його вихованні, спілкуватися з нею та не віддає дитину, в той час коли фактично в усному порядку між сторонами існувала домовленість, щодо місця проживання ОСОБА_18 з матір`ю. Крім цього, позивач також вказує, що відповідач чинить їй перешкоди у спілкуванні зі старшим сином ОСОБА_13 та позбавляє її права на участь у його вихованні.

Відповідач ОСОБА_26 звернувся до суду із зустрічним позовом в якому просить суд визначити місце проживання ОСОБА_18 з ним мотивуючи тим, що визначення місця проживання дитини з батьком буде відповідати інтересам дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 11 жовтня 2019 року, що підтверджується копією довідки про реєстрацію місця проживання особи виданої виконавчим комітетом Української міської ради.

Згідно акту обстеження квартири АДРЕСА_4 від 25 березня 2020 року, комісією встановлено, що ОСОБА_42 має гарні умови проживання. Забезпечений всім необхідним та має власну кімнату. Акт був дійсний з 25 березня 2020 року по 25 квітня 2020 року.

З довідки, виданої 31 березня 2020 року завідувачем ДНЗ «Альонушка» вбачається, що ОСОБА_43 , 02 липня 2015 року відвідував ДНЗ «Альонушка» Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» з 01 серпня 2018 року по день надання довідки.

З психолого-педагогічної характеристики дитини ОСОБА_38 від 31 березня 2020 року вбачається, що дитина з 10 березня 2020 року садок не відвідує. З пояснень, наданих матір`ю, батько дитини ОСОБА_19 , переховує хлопчика і їй невідомо де син перебуває і в якому він стані. Натомість щодо загальної характеристика хлопчика зазначено, що дитина любить відвідувати дитячий садочок. Переважає пізнавальний вид спілкування з педагогом. Особливості характеру: хлопчик товариський, активний, комунікабельний, ласкавий та доброзичливий. Мати цікавиться успіхами та розвитком дитини, відвідує всі заходи в дитячому садку, в яких бере участь дитина. Батька ОСОБА_28 ніколи не бачили.

З договору про надання освітніх послуг ТОВ «Дошкільний навчальний заклад «Ерудитландія» від 20 квітня 2018 року вбачається, що позивач уклала даний договір з метою надання освітніх послуг з організації дитини дошкільного віку ОСОБА_29 .

З характеристики за місцем проживання на ОСОБА_1 № 142 від 27 березня 2020 року вбачається, що позивач за адресою: АДРЕСА_5 не зареєстрована, але проживає. До підприємства по обслуговування житла виконавчого комітету Української міської ради, з боку мешканців будинку АДРЕСА_6 на поведінку гр. ОСОБА_1 письмових та усних скарг не надходило.

23 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського УП ГУНП в м. Києві, Управління превентивної діяльності ГУ НП у м. Києві відділу ювенальної превенції та Начальника служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА із заявою про протиправне утримання дитини в якій просила притягнути ОСОБА_28 до відповідальності, оскільки дана особа порушує права малолітньої дитини - ОСОБА_38

23 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 направила лист адвокату Беніцькій В.І. та ОСОБА_33 щодо можливого мирного врегулювання спору між позивачем та відповідачем стосовно дитини ОСОБА_18 .

24 березня 2020 року адвокат Беніцька В.І. надіслала відповідь на лист ОСОБА_1 .

На виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2020 року про забезпечення первісного позову було відкрито виконавче провадження.

27 травня 2020 року ОСОБА_26 надав усні пояснення старшому інспектору сектору ювенальної превенції Дніпровського УП ГУНП в м. Києві в яких пояснив, що 27 травня 2020 року відповідач повинен був передати молодшого сина ОСОБА_18 його матері ОСОБА_15 . Однак ОСОБА_14 не захотів йти до мами та постійно влаштовує істерики. По відношенню до дітей батько ніякого психологічного тиску не вчиняв.

28 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 повторно звернулась до Начальника Дніпровського УП ГУНП в м. Києві із заявою щодо вжиття заходів стосовно ОСОБА_28 , який перешкоджав позивачу бачитися із дітьми та забрати ОСОБА_18 до його постійного місця проживання.

Так, під час виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 22.04.2020 року, 10 червня 2020 року був складений акт державного виконавця Кенюк Л.В. в якому встановлено, що виходом державного виконавця за адресою проживання боржника ОСОБА_4 ), а саме АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання рішення боржником встановлено, що рішення не виконано. Дитина вийшла до дверей та повернулась з криком не бажаючи спілкуватися.

17 червня 2020 року державним виконавцем був складений акт, яким встановлено, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_7 , прибудинкова територія (дитячий майданчик), дитину боржником стягувачу не передано. Наступні виконавчі дії призначено на 24 червня 2020 року.

24 червня 2020 року державним виконавцем був складений акт в якому встановлено, що виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання ухвали суду боржник рішення суду не виконав.

01 липня 2020 року був складений акт державного виконавця в якому встановлено, що виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання ухвали встановлено, що батько ( ОСОБА_19 ) підвів дитину двічі до матері. Син ОСОБА_14 сказав, що не хочу йти до мами та хоче бути з батьком. Мама передала подарунки та солодощі. ОСОБА_14 сказав мамі «пока» та пішов до кімнати. Сторонні особи, які були в квартирі, не перешкоджали батьку передати ОСОБА_18 матері. Двері до квартири боржника були відчинені. Факт передачі дитини батьком матері не зафіксований. Ухвала не виконана.

08 липня 2020 року був складений акт державного виконавця в якому за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що дитина вийшла до мами. Спілкується з мамою, грається, показує різні подарунки та іграшки. Також ОСОБА_14 отримав від позивача подарунки. Дитина на контакт йде, проявляє ініціативу, дозволяє взяти себе на руки, поцілувати та обняти. Марк дозволив мамі зайти до квартири (коридор).

15 липня 2020 року був складений акт державного виконавця в якому встановлено, що виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання ухвали дитина не передана. Зі слів боржника, ОСОБА_4 , син ОСОБА_14 знаходиться в садочку. Адресу садочка боржник відмовився називати.

22 липня 2020 року був складений акт державного виконавця в якому встановлено, що виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 , дитина вийшла до мами в коридор, зраділа. Мама запитала чи ОСОБА_14 скучив за нею та дитина відповіла, що скучила. Мама прийшла з подарунками та попросила ОСОБА_18 взутися, так як він був босий. ОСОБА_14 вернувся до квартири, але дитина не взувалась, так як папа сказав, що ОСОБА_14 поїде з мамою додому. ОСОБА_14 розплакався і побіг до своєї кімнати. Дитина не була передана.

29 липня 2020 року був складений акт державного виконавця в якому встановлено, що виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки виконання ухвали встановлено, що на дзвінки двері нікто не відчинив. В телефонній розмові з ОСОБА_44 встановлено, що він разом з представником та дитиною знаходиться за адресою проживання ОСОБА_1 (зі слів боржника).

04 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Обухівського міськрайонного ВДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Василовичем Р.Д. була винесена постанова про прийняття виконавчого провадження ВП № 62234924 щодо примусового виконання ухвали № 755/5133/20 виданої 22 квітня 2020 року.

19 серпня 2020 року був складений акт державного виконавця в якому встановлено, що ОСОБА_26 пустив дитину ОСОБА_18 до фактичного місця проживання: АДРЕСА_5 . Передача відбулась. О 10-15 годині ОСОБА_19 насильницьким шляхом забрав дитину з квартири. О 10-12 викликали поліцію. Дитина кричала . Передача не відбулась. Боржник у акті державного виконавця о 10-19 не підписався. Виконавчі дії завершено о 10-41 годині.

Постановами державного виконавця від 10 червня 2020 року, від 17 червня 2020 року, від 24 червня 2020 року, від 01 липня 2020 року та від 07 липня 2020 року, за невиконання ухвали № 755/5133/20 накладено на боржника ОСОБА_26 штраф на користь держави в розмірі 3400 грн.

20 липня 2020 року працівниками служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської РДА був складений акт № 70 обстеження умов проживання дитини та встановлено, що умови для дітей створені. Діти забезпечені всім необхідним для життя та розвитку. В квартирі АДРЕСА_1 чисто, прибрано. Квартира облаштована всіма необхідними меблями та оргтехнікою. Діти мають окремі кімнати, окремі спальні місця, місце для навчання, відпочинку, одяг, взуття, постільні речі. У дітей є все необхідне для життя та розвитку.

31 липня 2020 року була видана довідка № 1-31 з якої вбачається, що ОСОБА_45 відвідує Центр розвитку дитини «Монтессорі. Перші кроки» з 06 липня 2020 року за графіком: понеділок - п`ятниця з 08:45 до 13:15. Дитину приводить і забирає батько ОСОБА_19 .

В подальшому 06.10.2020 року, в той день коли дитина за ухвалою суду від 22.04.2020 року перебувала з батьком, ОСОБА_46 забрала ОСОБА_18 з Центру розвитку дитини «Монтессорі» та вивезла за кордон. Саме з цього часу дитина перебуває за кордоном та до України не поверталась.

13 жовтня 2020 року ОСОБА_47 , менеджер по роботі з клієнтами ФОП ОСОБА_48 склала доповідну записку в якій повідомила, що 06.10.2020 знаходячись на робочому місці, близько 12:25 помітила як до центру зайшли дві раніше невідомих особи: чоловік і жінка. Вони не представилися, на прохання представитися, вдягнути маски та бахіли ніяк не відредагували. Не звертаючи уваги на звернення адміністрації, жінка почала рухатися в бік класу вікової категорії 2-3. ОСОБА_47 побігла за жінкою, але фізично не змогла її зупинити. Через привідкриті двері класу вікової категорії 3-6, де знаходився ОСОБА_42 , помітила біляве волосся. Відчинивши двері до класу ОСОБА_47 побачила жінку, яка зненацька стрімко схопила ОСОБА_29 , який у цей час сказав: « ОСОБА_49 , я хочу з татом». Жінка з дитиною на руках разом з чоловіком швидко попрямувала на вихід із центру. На прохання зупинитися ніяк не відреагували. Вийшовши на вулицю, чоловік і жінка з дитиною на руках попрямували в бік шлагбаума на в`їзд. Після чого працівник помітила як від`їхав білий бус, за кермом якого був чоловік, що заходив до центру. Усю відому мені інформацію стосовно подій від 06.10.2020 менеджер надала працівникам поліції.

13 жовтня 2020 року ОСОБА_50 , вихователь-методист ФОП ОСОБА_48 склала доповідну записку в якій повідомила, що ОСОБА_50 , вихователь-методист ФОП ОСОБА_48 , 06.10.20 20р. знаходилась на своєму робочому місці, в класі 3-6. Близько 12:30 години в клас зайшла жінка з білявим волоссям та в темному спортивному одязі і підійшла до ОСОБА_29 . На питання: «Хто Ви? Що відбувається?» - ніяк не відреагувала. ОСОБА_42 побачивши її сказав: «Мама, я хочу бути з татом». Проте ця жінка зненацька стрімко схопила ОСОБА_18 на руки і винесла з класу. Коли вихователь кинулася із класу, то ця жінка вже покинула приміщення. Усю інформацію стосовно подій від 06.10.2020 було передано працівникам поліції.

09 жовтня 2020 року були внесені відомості до ЄРДР стосовно підроблення та використання документів для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_29 та присвоєно номер кримінального провадження № 120201000070002950. Попередньо кваліфіковано кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 353 КК України.

З листа Дніпровського УП ГУНП в м. Києві від 09 листопада 2020 року № 12421/125/20-2020 вбачається, що в їх провадженні перебуває ОРС категорії «Розшук» № 04-221/20 від 07 жовтня 2020 року заведеної на встановлення місця знаходження безвісно зниклого громадянина ОСОБА_29 . СВ Дніпровського УП ГУНП в м. Києві відомості внесено до ЄРДР № 12020110040005575 від 31.10.2020 року передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, який пропав з дитячого садка по АДРЕСА_8 06.10.2020 року, оскільки проведеними оперативно-розшуковими заходами встановити місце знаходження на території України на даний час не надалось можливим. Проведеними заходами встановлено, що ОСОБА_38 ( ОСОБА_51 ), ІНФОРМАЦІЯ_10 , 06.10.2020 року разом з матір`ю громадянкою України ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та співмешканцем громадянином Франції ОСОБА_52 ( ОСОБА_53 ) ІНФОРМАЦІЯ_11 , без згоди батька виїхали за межі території України рейсом № 1386 КИІВ- АМСТЕРДАМ та на територію У країни по теперішній час не повернулись.

Під час слухання справи, після події 06.10.2020 року, відповідач в судовому засіданні пояснив, що скасував 29 вересня 2020 року будь-які заяви для виїзду у будь-які країни світу його малолітнього сина ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у супроводі його матері ОСОБА_1 , що були ним видані та підписані. На підтвердження даного факту відповідачем долучена до матеріалів справи копія заяви, що посвідчена приватним нотаріусом КМНО Гунько І.І. Також, ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що про скасування дозволу він особисто повідомив ОСОБА_54 по телефону.

З відповіді Дніпровського УП ГУНП в м. Києві від 24 листопада 2020 року № А-6221/125/80-2020 вбачається, що відповідно до отриманої інформації з ДМС України гр. ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має закордонний паспорт № НОМЕР_2 виданий 03 червня 2020 року та дійсний до 03 червня 2024 року та закордонний паспорт № НОМЕР_3 виданий 30 вересня 2020 року та дійсний до 30 вересня 2024 року, а громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 закордонний паспорт № НОМЕР_4 виданий 27 серпня 2014 року дійсний до 30 вересня 2024 року та закордонний паспорт № НОМЕР_5 виданий 27 червня 2017 року дійсний до 26 червня 2027 року.

28 липня 2020 року був складений висновок за результатами психологічного обстеження на звернення ОСОБА_55 про проведення психологічного дослідження із наступною підготовкою письмового висновку психологів щодо оцінки рівня психічного розвитку, емоційного стану та особливостей ставлення до кожного з батьків - ОСОБА_29 та особливостей дитячо-батьківських стосунків ОСОБА_18 з батьком ОСОБА_55 та з матір`ю ОСОБА_1 . З даного висновку вбачається, що у період з 03.07.2020 року по 17.07.2020 року відбулося 7 зустрічей з ОСОБА_18 та ОСОБА_11 . За результатами зустрічей був зроблений наступний висновок. Так, психічний розвиток ОСОБА_29 не відповідає віковій нормі. Таке уповільнення психічного розвитку вказує на педагогічну занедбаність. Аналіз усієї сукупності даних виявлених у ході даного психологічного дослідження, дозволяє стверджувати, що ОСОБА_1 не несла відповідальності не задовольняла основні потреби свого сина: повага до нього, емоційний конфлікт, спілкування з ним, достатній інформаційний і сенсорний простір для пізнавального розвитку - турбувалась про психологічну безпеку і переживання суб`єктивного благополуччя своєї власної дитини. На теперішній момент ситуація конфлікту продовжується, скандали, багато чужих людей приходять до квартири, що викликають систематично тривогу і страждання у ОСОБА_18 . Своїх батьків ОСОБА_42 не сприймає як подружню пару. ОСОБА_42 виявляє надійну прихильність до свого батька, якість турботи якого забезпечила переживання дитиною почуття безпеки стабільності. Виходячи з результатів дослідження ОСОБА_42 виявляє специфічні особливості у ставленні до своєї рідної матері, поведінка якої в ситуаціях між особистої взаємодії з сином призвели до наявності конфлікту у нього, який привів до емоційної напруженості у вигляді тривоги і психологічного захисту - агресії. Цей стан ситуативної тривожності у ОСОБА_18 виникає у ситуаціях взаємодії з матір`ю. Внаслідок цього у хлопчика сформувалося неприйняття її і небажання бачитися з рідною матір`ю.

Стороною відповідача відповідно до ст. 106 ЦПК України був поданий висновок судово-психіатричного експерта № 83, який повністю відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України та може бути врахований суд, саме як висновок.

На вирішення експертів було поставлено сім запитань за результатами яких були надані наступні відповіді. Малолітня дитина ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_7 виявляє наступні індивідуально-психологічні особливості: низький рівень сформованості пізнавальних здібностей (нерівномірність розвинення когнітивних процесів, фрагментарний рівень знань про навколишній світ, відсутність сформованості початкових автоматизованих інтелектуальних навичок, низький рівень розвитку дрібної моторики, нерозвиненості монологічного мовлення, виражена вузькість словарного запасу), низька самооцінка, зниження здатності до вольової регуляції поведінки, низький рівень сформованості моральних навичок, що вказує невідповідність психічного розвитку дитини віковій нормі внаслідок педагогічної занедбаності. Психоемоційний стан малолітньої дитини ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на даний час характеризується вираженими негативними змінами у вигляді нестійкості настрою, емоційної лабільності, вираженої ситуативної тривожності, негативізму, зниженого рівня контактності, довірливості та доброзичливості у спілкуванні, які є проявом психотравмуючного впливу виховної поведінки матері ОСОБА_1 (відсутність достатніх умов для забезпечення основних потреб дитини: у повазі до нього та його інтересів, у спілкуванні з близькими людьми - батьком та братом, у створені належних умов для пізнання та розвитку) та вибраного матір`ю способу вирішення сімейного конфлікту (періодичний прихід з юрбою людей до квартири, спонукання дитини до зміни місця проживання, без врахування інтересів та бажань дитини). ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_7 виявляє виражене позитивне значиме ставлення до батька ( ОСОБА_56 ), виражену прив`язаність та прихильність, міцний емоційний зв`язок з ним. До матері ( ОСОБА_1 ) дитина виявляє виражене ситуативно- негативне ставлення та негативізм. До старшого брата ( ОСОБА_12 ) дитина виявляє значиме позитивне ставлення та прихильність. Виховна поведінка матері малолітньої дитини ОСОБА_1 , зважуючи, що у період після розлучення до 08.03.2020 року відповідальність за виховання та розвиток ОСОБА_38 несла вона, призвела до формування у дитини стану педагогічної занедбаності, що вказує на те, що матір в достатній мірі не займалася вихованням та розвитком дитини, не забезпечувала йому достатніх можливостей для всебічного та гармонійного психічного розвитку, формування відчуття суб`єктивного благополуччя. Виховна поведінка батька ОСОБА_56 характеризується наявністю комплексу дій спрямованих на покрашення психічного розвитку дитини, поліпшення її психоемоційного стану та формування у дитини відчуття благополуччя. На даний час у дитини ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , спостерігаються виражені негативні зміни психоемоційного стану (нестійкість настрою, емоційна лабільність, виражена ситуативна тривожність, негативізм), які є проявом психотравмуючного впливу виховної поведінки матері ОСОБА_1 та вибраного нею способу вирішення сімейного конфлікту. Ці фактори здійснили негативний вплив на психіку дитини, поглиблюють її емоційні переживання, сприяють поглибленню у дитини негативізму до матері та підвищують рівень психотрамування дитини. Ознак залежності в оцінці дитиною ОСОБА_38 досліджуваної сімейної ситуації від впливу з боку батьків - ОСОБА_1 та ОСОБА_28 та/чи інших дорослих не виявлено. У дитини виявлено стійке бажання до спільного проживання з батьком ОСОБА_57 . Дитина категорично відкидає варіант спільного проживання з матір`ю ОСОБА_1 .

Стороною позивача було надано психологічне клінічне спостереження стосовно ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проведене психологом-психотерапевтом ШФП Говядовською Юлією 25.03.2021 року в м. Женева. Так, з клінічного спостереження вбачається, що упродовж всього березня 2021 року психолог-психотерапевт спостерігала за ОСОБА_18 , раз на два тижні проводилися сеанси, під час яких вдалося пізнати ОСОБА_18 , навчитися взаємодіяти з ним віч-на-віч, спостерігати за ним під час його взаємодії з матір`ю та вітчимом. За результатами спостереження психолог зробила висновок, що поточне середовище, в якому розвивається ОСОБА_14 , видається адекватним та сприятливим для розвитку ОСОБА_18 як в освітньому та соціальному плані, так і в сімейному та емоційному. Вочевидь, він чудово адаптувався до свого шкільного середовища, він вкладає свої сили і реалізує себе у своїх стосунках з матір`ю та вітчимом. В судовому засіданні з пояснень представників позивача встановлено, що клінічне спостереження за ОСОБА_18 відбувалося за допомогою відео зв`язку, очного спілкування не було. Переклад психологічного дослідження був здійснений з французької мови на українську, однак не апостильований.

06 вересня 2021 року було проведено психологічне клінічне спостереження стосовно ОСОБА_29 , яке проведено психологом ШФП ОСОБА_58 та за результатами дослідження надано висновок, що поточне середовище, в якому розвивається ОСОБА_14 , продовжує сприяти розвитку ОСОБА_18 як в освітньому та соціальному плані, так і в сімейному та емоційному. Він так само чудово адаптується до свого шкільного середовища, він вкладає свої сили і всебічно розвивається у своїх стосунках з матір`ю та вітчимом. Здається, що ОСОБА_14 добре міцно прив`язаний до свого поточного сьогодення та розкривається в ньому повною мірою. Беручи до уваги вік ОСОБА_18 , його хороший розвиток та вищезазначені спостереження, психолог вважає важливим, щоб ОСОБА_14 продовжував розвиватися в теперішньому середовищі і рекомендувала уникати будь-яких змін, що дозволить ОСОБА_18 вкладати сили у стабільні і сталі зв`язки зі своєю сім`єю, шкільним оточенням, а також стосунки зі своєю Франції. Сеанси психотерапії з ОСОБА_18 можуть бути для нього корисними і наразі ОСОБА_14 продовжить відео-сеанси з психологом, а коли стане можливо-очні сеанси.

Із змісту ч. 4 ст. 19 СК України випливає, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування надає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

14 червня 2021 року № 103/4819/41/3 був наданий висновок органу опіки та піклування Дніпровської РДА про визначення місця проживання ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (протокол засідання Комісії від 26 травня 2021 року).

На час розгляду зазначеного питання Комісією встановлено, що батьки дитини ОСОБА_19 та ОСОБА_1 проживали в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в листопаді 2017 року. Одразу після розлучення, за домовленістю між батьками, неповнолітній ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишився проживати з батьком ОСОБА_11 , а малолітній ОСОБА_38 , 2015 р.н., з матір`ю ОСОБА_1 . З березня 2020 року малолітній ОСОБА_42 постійно мешкав з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї було проведено обстеження житлово- побутових умов за вказаною адресою. Під час обстеження встановлено, в квартирі чисто, прибрано, наявні всі необхідні меблі та побутова техніка. Малолітній ОСОБА_14 має окрему кімнату, де є все необхідне для проживання, відпочинку та розвитку дитини, батько дитини ОСОБА_19 працює в ТОВ „ Денталсіті", має стабільний дохід та бажає, щоб дитина проживала з ним. Громадянин має можливість створити всі умови для гармонійного розвитку дитини. Питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вирішується в Дніпровському районному суді м. Києва, так як між батьками виник спір. Мати дитини, ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , тривалий час перебуває за кордоном, що унеможливлює спілкування батька ОСОБА_56 з малолітнім сином ОСОБА_59 . Приймаючи до уваги зазначене вище, керуючись ст. 161 Сімейного кодексу України, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_11

ІНФОРМАЦІЯ_12 початкова школа ОСОБА_60 , яка знаходиться у Франції в м. Маржансель, надала лист, перекладений на українську мову, в якій зазначили, що з грудня 2020 року ОСОБА_14 навчається у підготовчому класі даної школи. З моменту свого зарахування ОСОБА_14 відвідує школу на регулярній основі. Марк є приємним і жвавим учнем, що прагне досягти успіху. Він ідеально інтегрувався у життя свого класу та школи. Має швидкий прогрес у вивченні французької мови. У лютому 2021 року школа надіслала запит щодо включення ОСОБА_18 до групи нещодавно прибулих учнів, що розмовляють іншими мовами. Мати ОСОБА_16 бере активну участь у навчанні сина. Вона виявляє великий інтерес до шкільних досягнень ОСОБА_18 , бере участь у класних проектах та шкільних поїздках. Вона завжди присутня біля входів і виходів у «мамині часи».

Із акту № 70 обстеження умов проживання вбачається, що умови для дітей створені. Діти забезпечені всім необхідним для життя та розвитку. В квартирі АДРЕСА_1 чисто, прибрано. Квартира облаштована всіма необхідними меблями та оргтехнікою. Діти мають окремі кімнати, окремі спальні місця, місце для навчання, відпочинку, одяг, взуття, постільні речі. У дітей є все необхідне для життя та розвитку.

Під час судового розгляду були допитані свідки як сторони позивача, так і сторони відповідача.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 надала свідчення, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_61 . З відповідачем перебуває в неприязних стосунках. Коли народилися онуки, то вона двічі на тиждень приїздила до ОСОБА_62 та ОСОБА_63 . Відповідач зраджував її доньці та сильно побив та дуже часто погрожував як свідку, так і її чоловіку. Однак свідком побиття Ліни з боку Хачика ОСОБА_23 не була, їй розповідала її донька. Охарактеризувавши свою доньку, свідок зазначила, що її донька є м`якою, турботливою матір`ю та творчою. Вона, як бабуся перестала спілкуватися зі старшим онуком літом 2016 року, коли ОСОБА_31 пішла від свого чоловіка. Діти спочатку проживали з матір`ю. Але ОСОБА_63 після цього почав говорити, що вони не проживуть без нього, ображав. Через місяць літом 2016 року ОСОБА_13 почав проживати з батьком. До батьків ОСОБА_31 ставилась дуже турботливо. З того часу, як ОСОБА_13 почав проживати з батьком, він перестав спілкуватися з матір`ю, не брав трубку, в школі не спілкувався, оскільки, як зазначила свідок, ОСОБА_13 боїться свого батька. ОСОБА_63 приїздив до свого молодшого сина один раз на тиждень. Були випадки, коли відповідач не приїздив і по три тижні. ОСОБА_31 дуже любить дітей, є гарною матір`ю та весь свій час приділяла дітям. Також на запитання судді свідок ОСОБА_23 повідомила, що позивач не збирається повертатися в Україну.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_64 надала свідчення, що вона є сусідкою позивача та перебуває у дружніх відносинах. Свідок проживає на ОСОБА_65 , 1. 19 серпня 2020 року в 09-20 годин свідок вийшла на вулицю і побачила ОСОБА_63 з ОСОБА_18 . Вони йшли по двору. Марк запросив ОСОБА_64 та її сина в гості до них. Коли син свідка та ОСОБА_14 зайшли до квартири бабусі ОСОБА_18 , двері зачинилися, а свідок залишилась на сходовій клітині. В цей момент ОСОБА_19 її штовхнув та пошкодив лікоть. З приводу ОСОБА_62 свідок зазначила, що вона є чудовою матір`ю, лагідною та ніжною. В стресових ситуаціях завжди залишалась спокійною. ОСОБА_32 не кричала на дитину. ОСОБА_32 не бачила, щоб ОСОБА_31 била ОСОБА_18 . Щодо спілкування з ОСОБА_63 , то свідок зазначила, що спілкувалась з ним буквально пару разів. З Ліною частіше, приходила в гості.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 надав свідчення, що він є вітчимом ОСОБА_61 . З відповідачем немає ніяких відносин. З відповідачем свідок знайомий з 2001 року. Були в добрих відносинах. В душі ОСОБА_26 гарний лікар, але маніпулятор. Жорстка людина, досягає мети за будь-яку ціну. Розлучилося подружжя в 2017 році, але ще з народження ОСОБА_66 декілька разів покидала ОСОБА_63 , але згодом відносини відновлювалися. З народження ОСОБА_18 все погіршилося. ОСОБА_63 почав все контролювати, не давав можливості влаштуватися на роботу. До весілля ОСОБА_31 була досить успішною людиною. Після одруження - домогосподарка, обслуговувала всю сім`ю ОСОБА_41 , оскільки з ними також проживав рідний брат ОСОБА_67 . З ОСОБА_13 у свідка була можливість спілкуватися лише тоді, коли ОСОБА_63 приїздив до ОСОБА_18 . 09 березня 2020 року свідок з ОСОБА_30 приїхали до квартири ОСОБА_63 , однак відповідач вийшов з квартири та сказав, що не поверне ОСОБА_18 . Також з квартири вийшов брат відповідача - ОСОБА_68 . Після розлучення ОСОБА_62 та ОСОБА_63 , останній приїздив в місто Українка, щоб забрати ОСОБА_18 . Відповідач ніколи не казав, що йому не вистачає часу на зустрічі з ОСОБА_18 . Крім того, ОСОБА_31 ніколи не перешкоджала батьку ОСОБА_18 з ним бачитися. Щодо перешкод у спілкуванні з ОСОБА_13 , то будь-яких заяв з цього приводу не було. За період перебування сторін у шлюбі, подружжя жили разом. За цей час у них вдома святкувалися всі свята. Стосунки були дуже тісні. Обмежень у спілкуванні з онуками не було. З період шлюбу ОСОБА_37 як батько проявив себе хороший. Свідок поважав ОСОБА_63 як чоловіка ОСОБА_62 , як батька його онуків. На момент розірвання шлюбу ОСОБА_31 з дітьми почала проживати у квартирі ОСОБА_23 та ОСОБА_24 в місті Українка. У свідка з ОСОБА_13 були хороші, довірительні відносини . Потім в квітні 2017 року ОСОБА_13 почав свідка називати по прізвищу. З приводу того, чому ОСОБА_13 почав проживати з батьком, свідок ОСОБА_24 пояснив, що батько сказав ОСОБА_13 , що той не переступить поріг його квартири і ОСОБА_13 залишився проживати з ним. З 2017 року по 2020 року ОСОБА_31 практично нікуди не виїжджала. Про ОСОБА_34 свідок знає, що він хороша людина, як ОСОБА_31 з ним познайомилась він не знає. Бачив його разів 5. Вперше в 2020 році. Філіп жодного разу не залишався ночувати у них вдома в Українці, лише був в гостях. За час перебування в гостях, Філіп спілкувався з ОСОБА_18 . 06 жовтня 2020 року ОСОБА_31 виїхала до Франції з метою захисту себе та ОСОБА_18 , оскільки ОСОБА_31 була позбавлена можливості спілкуватися з ОСОБА_18 . Свідок підтримує рішення ОСОБА_62 щодо їх виїзду за кордон. Також свідок повідомив, що виїхати до Франції Ліні допоміг адвокат на ім`я ОСОБА_69 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_70 надала свідчення, що вона є подругою матері позивача з 2001 року. Повідомила, що близько трьох разів була присутня на родинних святах. Про всі події, які відбувалися в родинні Акопянів свідок знає зі слів матері позивача ОСОБА_23 та ОСОБА_62 . Вперше свідок побачила ОСОБА_63 близько 12 років назад на дні народженні вітчима. Відповідач дуже добре ставився до ОСОБА_62 . Ліну свідок бачила дуже часто. Хороша, інтелектуальна людина, агресію відносно дітей не помічала, не кричала, не била. Про ОСОБА_63 нічого сказати не може, все знає зі слів подруги ОСОБА_23 . Скарги відносно ОСОБА_63 від ОСОБА_62 свідок чула лише після розлучення. Щодо того, що позивач втекла до Франції, то це було зроблено тому, що ОСОБА_31 не могла спілкуватися з ОСОБА_18 . Свідку повідомила її подруга ОСОБА_23 десь за місяць до того, як вона виїхала.

Допитаний свідок в судовому засіданні ОСОБА_71 надав наступні свідчення. Він є рідним братом відповідача. З Ліною свідок познайомився в квітні 2004 року. ОСОБА_72 та ОСОБА_62 можна було охарактеризувати як спокійною та благополучною. З часом у ОСОБА_62 почалася нестриманість, нелюдяність, навіть до своїх батьків. В 2017 році сім`я розпалась і деякий час ОСОБА_63 намагався зберегти сім`ю. Еміль дуже важко переніс розлучення батьків. Свідок повідомив, що в сім`ї дітей більше любив ОСОБА_63 ніж ОСОБА_31 , оскільки вона йому сказала, що це йде із сім`ї так як вона була одна. ОСОБА_31 могла на сніданок ОСОБА_13 замовити їжу з ОСОБА_73 і вважала, що це нормально. З 2017 року відносини між позивачем та відповідачем почали погіршуватися поступово. ОСОБА_63 намагався повернути ОСОБА_35 , але ніколи насилля до неї не застосовував. Після розірвання шлюбу ОСОБА_31 отримала нову квартиру в якій була лише кухню. Натомість ОСОБА_63 повністю її облаштував та пояснив, що це зроблено лиш тому що вона мати його дітей. Після розірвання шлюбу позивач та відповідач проводжували спілкування. Після розірвання шлюбу старший син самостійно сказав, що хоче проживати з батьком. Після розірвання шлюбу, ОСОБА_63 забирав ОСОБА_18 в неділю, діти грали разом, проводили час. Все це займало близько 6 годин, після чого ОСОБА_31 телефонувала ОСОБА_63 та наполегливо просила відповідача повернути ОСОБА_18 . Бували випадки, що ОСОБА_31 не давала ОСОБА_74 , не брала трубку в неділю, була за кордоном. ОСОБА_26 завжди заїжджав та забирав молодшого сина самостійно. Він дуже тепло відноситься до дітей. Щодо того, як ОСОБА_63 забрав ОСОБА_18 та не повернув, то свідок пояснив, що з часом як ОСОБА_14 почав дорослішати, він все рідше хотів повертатися до дому до ОСОБА_62 . Дитина плакала та для того, щоб він поїхав до мами його заманювали іграшками. В той день, коли батько не віддав ОСОБА_75 , ОСОБА_14 категорично відмовився їхати додому. ОСОБА_63 зателефонував ОСОБА_36 , щоб попросили залишити дитину в себе, однак ОСОБА_31 відмовила йому в категоричній формі. Однак не зважаючи на це, ОСОБА_63 все одно залишив ОСОБА_18 в себе. Свідок повідомив, що коли ОСОБА_14 грався, то негативним героєм він завжди називав по імені Філіп. Після 09 березня 2020 року ОСОБА_31 почала вести себе не адекватно, з`ясовувала відносини. Щодо відносин ОСОБА_62 та ОСОБА_13 свідок зазначив, що вони бачилися лиш тоді, коли ОСОБА_63 приїздив за ОСОБА_18 та за рік близько 1-2 рази приїздила до школи ОСОБА_13 . Навіть вдома, коли ОСОБА_31 приїжджала забрати ОСОБА_18 , вона не проявляла інтересу до старшого сина. Зі слів ОСОБА_13 свідок знає, що ОСОБА_31 йому ніколи не телефонувала. Щодо підкупу ОСОБА_13 , щоб той залишився проживати з батьком, свідок повідомив, що навіть після розлучення ОСОБА_63 завжди допомагав матеріально колишній дружині та своїм дітям та вони ніколи не потребували коштів. ОСОБА_63 ніколи в присутності своїх дітей не висловлювався негативно по відношенню до ОСОБА_62 , навпаки він вважав, що відносини налагодяться. По всій квартирі ОСОБА_63 висіли фото ОСОБА_62 . Після розлучення ОСОБА_31 почала обливати брудом ОСОБА_63 , а саме в фейсбуці, на телебаченні, коментарями знайомих та сусідів. Еміль дуже переживав, його однокласники в школі показували йому відео із інтернет - мережі про його сім`ю. ОСОБА_14 розказував про ОСОБА_34 , що він поганий. Після того, як ОСОБА_14 почав проживати з батьком, то його настрій покращився, він був веселий. Інколи дитина підходила батька та питала його чи не віддасть він його матері. Одного разу коли ОСОБА_14 грав на дитячому майданчику, вони звернули увагу, що ОСОБА_14 не вміє комунікувати з дітьми. Тоді батько вирішив віддати ОСОБА_18 до садочка, де вихователь також повідомила, що ОСОБА_14 не вміє спілкуватися з дітьми. Натомість поки жив з батьком, ОСОБА_14 постійно контактував з іншими дітьми. Перешкод у спілкуванні з ОСОБА_18 ніколи ОСОБА_36 не чинили, але вона категорично відмовлялась приїздити до них додому. В неї завжди були відмовки. В період виконання ухвали суду один раз вони приїхали віддати ОСОБА_18 , однак ні ОСОБА_62 , ні її родичів вдома не було. Щодо умов проживання двох дітей разом з батьком, то свідок повідомив, що діти мали все необхідне та власні кімнати. Дітьми займалися всі члени родини: ОСОБА_63 , ОСОБА_31 , мати ОСОБА_63 , сестра ОСОБА_63 та свідка та домогосподарка, яка по освіті є педагог. В той період часу, коли ОСОБА_14 з ними проживав, ОСОБА_63 майже весь час проводив з дітьми. Еміль відвідував спортивні гуртки, танці, музичну школу, шахи та ходить до спортивної зали. ОСОБА_18 віддав ОСОБА_63 в приватний садочок. Стосунки дітей між собою дуже тісні, вони дуже прив`язані один до одного, весь час проводили разом. Діти між собою не конкурували, хоча більше часу приділяли ОСОБА_18 . ОСОБА_18 купили велосипед, а згодом всім іншим членам родини та вони каталися разом. Ходили в кіно та гуляли. Щодо подій під час виконання ували суду про забезпечення позову, то ОСОБА_68 повідомив, що до квартири приходила поліція, невідомі люди з камерами, ОСОБА_31 з камерою на грудях. Вона не бажала вирішення конфлікту, а лише хотіла створити образ жертви. Адвокати Ліни говорили, що їм не вигідно що ОСОБА_31 бачилась з ОСОБА_18 . ОСОБА_63 був не проти зустрічей ОСОБА_62 з ОСОБА_18 , однак ОСОБА_31 завжди була фінансово мотивована. На запитання про ОСОБА_76 , свідок повідомив, що знає її давно. Відгукується про неї як про позитивну та спокійну людину. Разом з ОСОБА_63 вони живуть більше року. ОСОБА_76 спілкувалась з дітьми, вони дуже добре спілкувалися. 06 жовтня 2020 року ОСОБА_31 приїхала на мікроавтобусі з невідомими людьми, вони дуже добре підготувалися до цієї події. Особисто свідок бачив, як мікроавтобус проїхав на великій швидкості з порушенням ПДР, на той час свідок не знав що там ОСОБА_31 з ОСОБА_18 . Потім почали всіх обдзвонювати, але всі телефони були вимкнені. В той день бачили вітчима ОСОБА_62 , але той повідомив, що не знає де ОСОБА_31 та ОСОБА_14 . З того часу поспілкуватися з ОСОБА_30 не могли, всі телефони не працювали, в соціальних мережах також не вдавалося. В той же день, ОСОБА_63 звернувся до поліції. У викраденні ОСОБА_18 брали участь невідомі люди. В день народження ОСОБА_77 зі старшим сином приїхали у Францію, ОСОБА_31 спілкувалась з ОСОБА_13 на англійській мові, до будинку не пустила та з ОСОБА_18 не дала побачитися. Хоча до цього ОСОБА_31 в соціальній мережі виставила пост в якому написала, що хоче спілкуватися зі старшим сином та її двері завжди відчинені. Після події у Франції ОСОБА_31 видалила пост про ОСОБА_13 та більше не спілкувалась з ним ані по телефону, ані особисто. Еміль називає маму по імені. Позивач не привітала сина з днем народження, який був в 2021 році. Стосунки дітей з родиною ОСОБА_62 , то по розповідям ОСОБА_13 свідок зазначив, що єдиними нормальними та теплими відносинами у Еміля були з бабусею його мати (прабабусею). З бабусею (матір`ю ОСОБА_62 ) та її чоловіком теплих відносин не було, вони ніколи не телефонували. Еміль завжди називав чоловіка бабусі по прізвищу - ОСОБА_78 . Той особисто ОСОБА_13 розказував, що він залежить повністю від своєї дружини ОСОБА_23 , оскільки проживає в її квартирі. ОСОБА_63 дуже допомагав ОСОБА_23 . Був випадок, коли мати ОСОБА_62 виставила ОСОБА_63 рахунок за ремонт в її квартирі, відверто завищений, але ОСОБА_63 без будь-яких коливань його повністю сплатив. ОСОБА_31 дуже любила відпочивати на хороших курортах. Стосунки ОСОБА_63 з родиною ОСОБА_62 завжди були добрі, він завжди допомагав, возив відпочивати, на святах говорив хороші тости.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_79 повідомила, що вона є цивільною дружною ОСОБА_68 . З ОСОБА_30 вона познайомилась коли вони разом з ОСОБА_63 приїздили за ОСОБА_18 в Українку. Марк завжди радів зустрічам зі своїм батьком. Вони помітили раніше, що ОСОБА_14 відстає в розвитку. Марк майже кожного разу відмовлявся їхати до ОСОБА_62 . Була свідком коли одного разу ОСОБА_63 зателефонував ОСОБА_36 і сказав, що ОСОБА_14 відмовляється їхати до неї. ОСОБА_31 приїхала його забрати, а ОСОБА_14 почав плакати. Свідок зазначила, що ОСОБА_63 пропонував ОСОБА_36 врегулювати питання щодо ОСОБА_18 в суді, однак вона відмовилась. Також свідок ніколи не чула, щоб ОСОБА_63 налаштовував дітей проти їхньої матері. В той час, коли ОСОБА_14 жив з батьком, ОСОБА_63 дуже багато часу проводив з дітьми. Діти дуже гарно спілкувалися між собою, дуже дружні та гарно ладили з батьком та дядьком ОСОБА_68 . Свідок дуже часто бувала в гостях у ОСОБА_63 , майже кожен день. Коли ОСОБА_63 був у шлюбі з ОСОБА_30 , то ОСОБА_63 не часто спілкувався з братом, так як ОСОБА_31 була проти. Зі слів ОСОБА_13 свідок знає, що старший син самостійно забажав проживати з батьком так як ОСОБА_13 неподобалося, що його мати погано говорить про батька та брехала. Щодо спілкування з ОСОБА_30 , то свідок лише раз говорила з нею і то вже тоді, коли був конфлікт у позивача та відповідача. Щодо відношення батька до дітей, то ОСОБА_63 виважений, терплячий, на дітей не кричить, допомагає у навчанні та організовує вільний час дітей. Відповідач працює лише тоді, коли ОСОБА_13 зайнятий на гуртках або школі. ОСОБА_14 та ОСОБА_13 мали повноцінні братські відносини. За проханням ОСОБА_80 дозволила брати ОСОБА_18 з неділі до понеділка. Коли ОСОБА_14 злився він закривав когось в темній кімнаті (перейняв модель поведінки в родині ОСОБА_62 ). У ОСОБА_18 були істерики, що він не хотів їхати до мами. 09 березня 2020 року свідок була присутня під час всіх тих подій, що відбулися цього дня. ОСОБА_14 плакав, кричав, не хотів їхати до мами. ОСОБА_63 зателефонував колишній дружині та сказав, що ОСОБА_14 вередує та не хоче їхати та сказав, що ОСОБА_14 залишиться ночувати у нього, а завтра щоб ОСОБА_31 приїхала особисто за ним. На наступний день ОСОБА_31 не приїхала, а приїхала приблизно на третій день. Після даного конфлікту ОСОБА_31 більше жодного разу не приїжджала сама, а постійно з журналістами та адвокатами. Спочатку ОСОБА_14 відмовлявся ходити до садочку, але коли йому запропонували сходити в гості до діток, то ОСОБА_14 погодився. Після цього, під час зустрічей з ОСОБА_30 , ОСОБА_14 говорив що садок який вибрала йому мама поганий, а в той що він ходить - хороший. Щодо ОСОБА_76 , то свідок повідомила, що вона живе з ОСОБА_63 . Вона є веселою та позитивною людиною, завжди перебуває в гарному настрої. Коли виконували ухвалу суду про забезпечення позову, то ОСОБА_31 завжди приходила з адвокатами, журналістами та виконавцями. Одного разу, коли ОСОБА_31 зайшла до квартири, то ОСОБА_14 із задоволенням показував свої іграшки та кімнату, однак коли мати йому сказала, щоб він пішов з нею, то ОСОБА_14 сказав що залишиться з батьком. Щодо ОСОБА_13 , то свідок повідомила, що ОСОБА_31 ніякого інтересу не проявляла до старшого сина. Так само, як і батьки ОСОБА_62 не намагалися поспілкуватися з ОСОБА_13 . Свідок вважає, що ОСОБА_18 краще з батьком жити. Психолог говорив, що у ОСОБА_18 наявні психологічні травми. Вихователі дитячого садочку, який ОСОБА_14 почав відвідувати з серпня 2020 року, помітили певні зрушення у розвитку ОСОБА_18 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_81 надав наступні свідчення. Так, з позивачем на момент допиту, свідок не мав ніяких відносин. З відповідачем перебуває в дружніх відносинах з 2006 року. Познайомився з відповідачем коли той прийшов працювати в клініку « ІНФОРМАЦІЯ_13 », зараз працює в «Астра дент». Відразу почали товаришувати. ОСОБА_63 завжди намагався зберегти сім`ю, не конфліктував з Ліною. ОСОБА_31 підвищувала голос на дітей, однак ОСОБА_63 завжди зупиняв. Також ОСОБА_82 був свідком того, коли ОСОБА_63 приїздив за ОСОБА_18 , а ОСОБА_31 шантажувала його та не давала дитину. На запитання представників відповідача повідомив, що бував вдома у ОСОБА_63 та ОСОБА_62 в середньому 1 раз на місяць. Умови проживання дітей: окремі кімнати, все що необхідно для дітей було. ОСОБА_63 весь свій вільний час приділяв дітям. Причиною розлучення свідок назвав необґрунтовані ревнощі ОСОБА_62 . Позивач ревнувала постійно ОСОБА_63 до колективу, це було видно на корпоративах. Після розлучення спілкування припинилося. ОСОБА_31 видалила свідка із соціальних мереж. Свідком психічних насилля по відношенню до ОСОБА_62 зі сторони ОСОБА_63 свідок не бачив та скарг інколи від ОСОБА_62 не чув. Після розлучення позивача та відповідача, ОСОБА_63 продовжував спілкування з ОСОБА_30 . Старшин син після розлучення залишився проживати з батьком. Еміль був замкнутий, в депресивному стані, пригнічений, тому батько проводив дуже багато часу с сином. Будь яких образ зі сторони ОСОБА_63 до ОСОБА_62 свідок також ніколи не чув, навпаки - постійно казав, що це його мама. Щодо зустрічей ОСОБА_63 з ОСОБА_18 , то свідок зазначив, що спочатку була усна домовленість між колишнім подружжям, щодо зустрічей з ОСОБА_18 , однак потім ОСОБА_31 почала перешкоджати у зустрічі ОСОБА_63 з ОСОБА_18 . До ОСОБА_66 не приїздила, а ОСОБА_13 не приїжджав до ОСОБА_62 в Українку і говорив що не хоче спілкуватися з мамою, бабою та дідом, оскільки йому не комфортно і вони на нього здійснюють тиск. Щодо ОСОБА_18 , то свідок пояснив, що ОСОБА_14 як дитина був замкнутий, плакав та не хотів повертатися до мами. Свідок це пов`язує з тим, що у ОСОБА_62 з`явився новий чоловік та ОСОБА_18 було не комфортно. Коли вимикали світло в кімнаті, то ОСОБА_14 починав плакати. ОСОБА_63 скоротив свою роботу до половини дня, щоб більше уваги приділяти дітям. Проживаючи з батьком діти спілкувалися з ОСОБА_68 , матір`ю ОСОБА_63 , його сестрою, яка знаходилась постійно з ОСОБА_63 після його розлучення з ОСОБА_30 . Щодо ОСОБА_76 , то свідок ОСОБА_81 зазначив, що вона є дівчиною ОСОБА_63 , проживала разом з ОСОБА_63 . Після того, як ОСОБА_14 почав проживати з батьком, то ОСОБА_31 здійснювала тиск на ОСОБА_63 через соціальні мережі, ЗМІ. В той момент ОСОБА_31 про ОСОБА_13 не згадувала, не проявляла ініціативи зустрітися з ОСОБА_13 , уникала старшого сина. ОСОБА_63 як батько уважний, піклується про дітей, весь свій вільний ас віддавав дітям, спілкувався з ними, водив на гуртки, розвивав дітей. Між ОСОБА_13 та його батьком склалися довірительні відносини, дружні. За час проживання ОСОБА_18 з ОСОБА_63 дитина змінилась, перестала боятися темноти, став веселий. Щодо ОСОБА_62 , то свідок повідомив, що ОСОБА_31 погано готувала, вони після роботи заїжджали в кафе. ОСОБА_31 ніколи не працювала, вона хотіла стати діджеєм. ОСОБА_31 займалась з ОСОБА_13 музикою. До школи ОСОБА_13 відвозив ОСОБА_63 . ОСОБА_14 змінився після того, як у ОСОБА_62 з`явився ОСОБА_34 . Щодо публікацій ОСОБА_62 в соціальних мережах по ОСОБА_63 , то це дуже засмучувало ОСОБА_13 та його однокласники шуткували над ним. Свідок бачив як ОСОБА_31 телефонувала ОСОБА_13 , а той вимикав телефон та не бажав спілкуватися з мамою. ОСОБА_14 залишився проживати з ОСОБА_30 тому, що був дуже маленьким. Однак ОСОБА_13 самостійно приймав рішення з ким він буде жити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_83 надав свідчення, що він перебуває з відповідачем в дружніх відносинах близько 12 років. З позивачем немає ніяких відносин на сьогодні. Із сім`єю ОСОБА_63 вони перебувають також у дружніх відносинах, багато років дружать сім`ями досить тісно. ОСОБА_31 ніколи не працювала, а була на утриманні у відповідача. ОСОБА_63 хороший друг, чоловік, багато допомагав сім`ї ОСОБА_62 в матеріальному плані. Дітей відвозив до садочку та школи. Потім ОСОБА_31 спровокувала конфлікт та вони розлучились. Свідок вважає, що це сталося том, що у ОСОБА_62 з`явилися інші інтереси. ОСОБА_31 звинуватила ОСОБА_63 в побитті, зґвалтуванні, про що свідок дізнався лише після їх розлучення. До розлучення ОСОБА_31 ніколи не скаржилась на ОСОБА_63 . Після розлучення ОСОБА_14 залишився проживати з ОСОБА_30 . ОСОБА_31 обмежувала ОСОБА_63 в спілкуванні з ОСОБА_18 , від`їжджала за кордон та залишала ОСОБА_18 з бабусею та відмовляла ОСОБА_63 , щоб той забрав ОСОБА_18 на час поки відсутня ОСОБА_31 . ОСОБА_63 побачив, що ОСОБА_14 був дуже нервовий, тому і залишив молодшого сина в себе. ОСОБА_63 бажав зберегти сім`ю, в квартирах на стінах були фото ОСОБА_62 . На запитання представника відповідача, свідок повідомив, що його та ОСОБА_63 пов`язують лише дружні відносини. Вдома у ОСОБА_63 був майже кожні вихідні. ОСОБА_63 до дітей відносився дуже турботливо, заробляв гроші. ОСОБА_63 був дуже строгим до ОСОБА_13 . ОСОБА_31 жорстко та грубо відносилась до ОСОБА_13 , натомість ОСОБА_63 ніколи грубо не ставився ні до ОСОБА_62 , ні до дітей. Еміль по власному бажанню залишився проживати з батьком, а ОСОБА_14 по домовленості залишився проживати з ОСОБА_30 . Еміль не бажав спілкуватися зі своїми бабою та дідом, хоча ОСОБА_63 наполягав на їхньому спілкуванні. Після того, як ОСОБА_14 став жити з ОСОБА_30 , то дитина стала знервована, зупинився у рості, погано говорив, боявся темноти, згадував, що ОСОБА_18 закривали в темній кімнаті. Під час гри ОСОБА_14 згадував ОСОБА_34 . Також свідок був присутній коли ОСОБА_14 відмовся їхати до ОСОБА_62 . Ще до березня 2020 року ОСОБА_31 неохоче давала ОСОБА_18 батьку. Коли ОСОБА_14 відмовлявся повертатися до мами, то ОСОБА_63 купував йому нову іграшку від імені ОСОБА_62 і лише тоді дитина згодна була повернутися до матері. Щодо відносин між дітьми, то свідок повідомив, що вони добре товаришували, ОСОБА_13 завжди грався з ОСОБА_18 , приділяв йому увагу. Натомість ОСОБА_31 з ОСОБА_13 не спілкувалась, вона вважала, що ОСОБА_13 не повинен так себе поводити і тому ОСОБА_13 не бажав їхати до матері в Українку. Відносини між матір`ю та старшим сином були прохолодними. У Франції, коли ОСОБА_13 спілкувався з ОСОБА_30 , вона йому відмовляла в зустрічі з ОСОБА_18 . Коли ОСОБА_14 став жити з ОСОБА_63 , то ОСОБА_14 почав ходити в садочок, щоб дитина розвивалась. ОСОБА_63 відповідальний, уважний, а ОСОБА_31 груба та жорстка. Щодо причин розлучення, то свідок не знає, щоб ОСОБА_63 зраджував ОСОБА_36 . На запитання представників позивача свідок повідомив, що ОСОБА_31 до ОСОБА_18 відносилась добре, але ОСОБА_13 не бажав спілкуватись з мамою і його спілкування з Ліною у Франції це вимушена міра.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_84 засвідчила, шо вона є дружиною відповідача. Познайомилась з ОСОБА_63 у 2019 році. Родина ОСОБА_63 дуже дружня. ОСОБА_14 завжди їхав до дому ОСОБА_62 з істерикою, заохочували новою іграшкою. Коли ОСОБА_63 зі своєю дружиною відвозили ОСОБА_18 в Українку, то завжди виходили забирати дідусь та бабуся. Еміль також їздив в Українку, але ОСОБА_31 ніколи не виходила хоча б щоб поговорити з сином.. В березні 2020 року ОСОБА_14 відмовився повертатися до ОСОБА_62 . На той час ОСОБА_62 не було в країні та батьки ОСОБА_62 приїхали забрати ОСОБА_18 . Через декілька днів приїхала ОСОБА_31 з адвокатами та журналістами. Говорити з ОСОБА_85 відмовилась. Коли виконували ухвалу, то ОСОБА_31 завжди приходила з адвокатами, виконавцями, журналістами. Марк плакав та не бажав йти до мами. Кожного разу, після виконання ухвали, ОСОБА_31 писала в соціальних мережах перекручену інформацію. За час проживання ОСОБА_86 в сім`ї ОСОБА_63 , склалися дружні стосунки з дітьми. ОСОБА_63 завозив ОСОБА_18 в садочок і їхав на роботу ОСОБА_63 багато заробляє, як і вона. Подружжя має спільний бюджет. У ОСОБА_18 та ОСОБА_13 були свої кімнати, забезпечені всім необхідним, в домі є домогосподарка, завжди є їжа, чисто та чистий одяг. Еміль особисто свідку говорив, що мама його називала зрадником тому, що він вибрав жити з батьком. Йому не зрозуміло, чому мама б`ється за ОСОБА_18 , а на нього не звертає уваги. Еміль говорить, що він не потрібен ОСОБА_36 . Після 09 березня 2020 року психологічний стан ОСОБА_18 поліпшився, перестав боятися темряви. В садочку вихователь звернула увагу ОСОБА_63 , що дитина яка бажає йти до школи, він не готовий. Не розвинута дрібна моторика. Натомість, через декілька місяців спільного проживання з батьком, ОСОБА_14 заспокоївся. Щодо відносин між ОСОБА_13 та бабою з дідом, то ОСОБА_13 казав, що вони відносяться до нього як до ворога. Вона ніколи не чула та не бачила, щоб ОСОБА_63 погано говорив чи відносився до ОСОБА_62 , а в домі у Ліни все навпаки. Щодо того з ким повинен жити ОСОБА_14 , то свідок повідомила, що в першу чергу ОСОБА_14 не повинен жити з ОСОБА_34 . З батьком буде краще, оскільки він не ставить свої інтереси вище інтересів дитини, що робила ОСОБА_31 . На запитання представників позивача, свідок повідомила, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_63 з 21 грудня 2020 року. 09 березня 2020 року і після до моменту приїзду ОСОБА_62 , бабусь та дідусь декілька разів приїздили з поліцією. Марк не хотів їхати в м. Українка, його ніхто не віддавав. Адвокати Ліни відмовлялися вирішити питання мирним шляхом. Адвокат ОСОБА_87 сказала, що відносини з адвокатами Ліни, як з колегами, значно погіршились, вони навіть писали на адвоката скаргу. З 2019 року свідок була присутня під час передачі ОСОБА_75 . Ті іграшки, які були куплені ОСОБА_18 , щоб його заспокоїти, ОСОБА_14 завжди забирав із собою. Відпочивали родиною ОСОБА_41 в Арменії чи теплих країнах. Ухвала суду про передачу дитини виконувалась постійно, але те, що дитина не хотіла йти до ОСОБА_62 це нікого не цікавила.

Позивачем була надана виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно з якої вбачається, що ФОП ОСОБА_1 30 березня 2020 року стала на облік як платник податку та платник єдиного внеску.

Згідно довідки про доходи № 29/05-20 від 29 травня 2020 року про те, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «ЕСМІТІ КОМПАНІ» з 25 травня 2020 року. На момент видачі довідки займала посаду менеджер (управитель) зі збуту. Оклад працівника складав 4800,00 грн.

14 вересня 2021 року ГУ ДПС у Київській області надав відповідь щодо сум та джерел виплачених доходів ОСОБА_1 за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2021 року. З наданих відомостей вбачається, що ОСОБА_1 у січні 2020 року здійснювала підприємницьку діяльність, з лютого 2020 року по квітень 2020 року працювала в ТОВ «Емсіті Компані» та 06 жовтня 2020 року була звільнена.

На запит сторони позивача, надано лист - відповідь з банківської установи «BNP Paribas» станом на 13 жовтня 2021 року паном ОСОБА_88 є банківські рахунки: поточний рахунок (номер відсутній) баланс на 13 жовтня 2021 року + 2863,38 EUR, поточний рахунок (номер відсутній) баланс на 13 жовтня 2021 року + 749,15 USD, інвестиційний рахунок (номер відсутній) баланс на 13 жовтня 2021 року 47 921,11 EUR.

Згідно довідки від 28 квітня 2020 року № ДС000000005, ОСОБА_26 працює в ТОВ «Денталсіті» з 11 лютого 2020 року та на момент видачі довідки займав посаду лікар-стоматолог-хірург. Дохід за період з 11 лютого 2020 року по 31 березня 2020 року склав 8550,00 грн.

З довідки від 05 червня 2020 року № 02 вбачається, що ОСОБА_26 працює лікарем - стоматологом - хірургом в ТОВ «Денталсіті» за таким графіком роботи: вівторок з 09:00 години до 15:00 години, середа з 09:00 години до 12:00 години, четвер з 09:00 години до 15:00 години, п`яниця з 09:00 години до 12:00 години, субота з 09:00 години до 15:00 години, неділя та понеділок вихідні дні.

Відповідачем була надана характеристика з місця роботи ТОВ «Денталсіті» в якій зазначено, що відповідач працює в ТОВ «Денталсіті» з лютого 2020 року. За час роботи проявив себе як відповідальний співробітник та професіонал. За період роботи ОСОБА_21 керівництво отримувало позитивні відгуки про відповідача, як спеціаліста. У побутовому спілкуванні в колективі ОСОБА_37 виявив себе як харизматична людина, неконфліктна, завжди готовий прийти на допомогу.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 1306 від 06 червня 2019 року «про ліцензування медичної практики», ФОП ОСОБА_26 було видано ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальністю стоматологія, ортодонтія, хірургічна стоматологія, терапевтична стоматологія, ортопедична стоматологія, дитяча стоматологія; за спеціальністю молодшого спеціаліста з медичною освітою: сестринська справа за місцем провадження діяльності м. Київ. Вул. В. Васильківська, 25 та АДРЕСА_9 .

Згідно податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_28 за 2020 рік, обсяг доходу за звітний період склав 1 895 025,00 грн.

Згідно договору про поділ майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Сибіга С.Е. 02 жовтня 2017 року та зареєстрований в реєстрі за № 863, сторони домовились, що автомобіль марки Toyota Rav4, 2009 року випуску д.н.з. НОМЕР_6 , квартира АДРЕСА_10 вважатиметься таким, що належить ОСОБА_1 . Автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado, 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 , квартира АДРЕСА_11 , нежитлові приміщення №87 першого поверху в будинку АДРЕСА_12 , вважатиметься такими, що належить ОСОБА_89 на праві особистої приватної власності.

В судовому засіданні встановлено, що квартира, яку позивач отримала за договором поділу майна подружжя була відчужена позивачем.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 99067973 від 02 жовтня 2017 року, ОСОБА_26 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва № С36-3107/2018-4 від 26 листопада 2018 року про участь у фонді фінансування будівництва виду А «ЖК Сонячна рів`єра», відповідач здійснив інвестування в квартиру в житлово-офісних комплексах, що розташовані за адресою між АДРЕСА_7 та АДРЕСА_13 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:66:178:0258).

Також з фотокопії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що, ОСОБА_90 є власником т/з Mersedes-Benz GLS 350 д.н.з. НОМЕР_8 з 18 квітня 2018 року.

25 червня 2020 року КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» була видана довідка № 432658 про те, що ОСОБА_26 за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.

Згідно довідки від 26 червня 2020 року виданої ТМО «Психіатрія» у м. Києві КМПЛ №2 ОСОБА_19 в диспансерному відділенні Київської міської психоневрологічної лікарні 32 на обліку у лікаря - психіатра не перебуває.

03 серпня 2020 року генеральним директором ТОВ «МГ-сервіс» була видана характеристика на ім`я ОСОБА_28 в якій зазначено, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою проживає з 2010 року із сином ОСОБА_13 та рідною сестрою ОСОБА_22 . З березня 2020 року ОСОБА_26 почав проживати разом з молодшим сином ОСОБА_18 . За час проживання за вказаною адресою відповідач зарекомендував себе як зразковий громадянин. Конфліктів не мав із сусідами, труднощі не створював, громадський порядок не порушував. За інформацією, ОСОБА_26 має велику та дружню сім`ю. В помешканні відповідача чисто та охайно. Поганих звичок за відповідачем помічено. Також у сварках чи бійках не був задіяний. За словами сусідів в останні місяці до квартири ОСОБА_28 раз на тиждень приходять групи людей, які створюють нетривалий галас та шум. З пояснень відповідача стало відомо, що то приходила мати дітей ОСОБА_18 та ОСОБА_13 з адвокатами та журналістами з метою виконання судового рішення.

Відповідно до характеристики ОСОБА_12 виданої директором НВК «Домінанта», Еміль навчається в даному закладі з 1 класу. Має достатній та високий рівень навчальних досягнень. Виконує будь-які доручення добровільно, завжди готовий прийти на допомогу товаришам, має почуття самоконтролю. Батько ОСОБА_26 приділяє значну увагу вихованню та навчанню дитини, допомагає хлопчику в розвитку творчих здібностей та фізичного здоров`я. Регулярно цікавиться успіхами дитини. Мати участі у вихованні сина не бере.

Також відповідно до характеристики ОСОБА_91 зі Школи джазового та естрадного мистецтв Дніпровського району міста Києва № 40 від 30 квітня 2020 року, батько приділяє належну увагу навчанню і вихованню дитини, постійно підтримує зв`язок зі школою та викладачами, фінансово забезпечує навчання сина в мистецькій школі - плата за навчання в закладі вноситься систематично та вчасно.

Частина 8 статті 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч. 9 ст. 7 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч.1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 №789-ХІІ передбачено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно Принципу 6 Декларації прав дитини (резолюція 1386 (ХІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року), дитина повинна зростати під піклуванням та відповідальністю своїх батьків, та, у всякому разі, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно ч.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Відповідно до вимог ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають працювати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б виділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати всі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Відтак з комплексного аналізу норм сімейного права вбачається, що насамперед суд має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце проживання, місце навчання, психологічний стан дитини, ставлення батьків до виховання своїх обов`язків, стабільність, комплексність та послідовність батьків у своїх діях по відношенню до дитини тощо.

Оцінюючи докази по справі слід зазначити наступне.

09.03.2020 року, в той день коли дитина ОСОБА_14 відмовився їхати до матері ОСОБА_61 , остання була відсутня в Україні. В той день дитина повинна була бути передана батьками позивачки, ОСОБА_23 та вітчиму ОСОБА_24 . Повернулась ОСОБА_46 в Україну лише 12.03.2020 року, саме з цього часу в сторін фактично виник конфлікт щодо місця проживання ОСОБА_18 . Оцінюючи в сукупності покази свідків можна зазначити наступне, що жоден свідок не підтвердив того факту, що ОСОБА_37 є поганим батьком. Навпаки, всі свідки підтвердили те, що відповідач повністю займався своїми дітьми та весь свій вільний час їм приділяв. На час коли ОСОБА_14 проживав разом з батьком, відповідач зменшив робочі години, щоб більше часу проводити з дітьми. Забезпечував всім необхідним та займався їхнім духовним та соціальним розвитком. В той час, ОСОБА_31 часто була за кордоном. Коли ОСОБА_26 приїжджав за ОСОБА_18 в місто Українку, то свідки підтвердили, що практично постійно ОСОБА_14 передавали або його баба ОСОБА_23 або ОСОБА_24 . Також свідки повідомили, що ОСОБА_31 дозволяла собі прояви агресії та могла накричати на дітей. Була поганою господинею, а саме не готувала їжу та не займалась хатніми справами. Більше того, ОСОБА_1 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_92 не працювала та не отримувала будь-якого доходу.

З висновку експерта № 83, який відповідає вимогам ст. 160 ЦПК України, вбачається, що експертиза була проведена в період з 08.07.2020 року по 04.08.20202 року, експертиза проведена для подання до Дніпровського районного суду м. Києва у цивільній справі № 755/5133/20. Психічний розвиток ОСОБА_29 не відповідає віковій нормі. Таке уповільнення психічного розвитку вказує на педагогічну занедбаність. На момент дослідження у ОСОБА_29 присутні важкі для нього переживання, з якими він не може впоратися через вікову незрілість психіки, інтенсивність подій психотравмуючих. Аналіз усієї сукупності даних виявлених у ході даного психологічного дослідження дозволяє стверджувати, що матір, ОСОБА_46 , не несла відповідальності і не задовольняла основні потреби свого сина: повага до нього, емоційний контакт, спілкування з ним, достатній інформаційний і сенсорний простір для пізнавального розвитку - не турбувалася про психологічну безпеку і переживання суб`єктивного благополуччя своєї власної дитини. Своїх батьків ОСОБА_42 не сприймає як подружню пару, виявляє надійну прихильність до свого батька, якість турботи якого забезпечила переживання дитиною почуття безпеки та стабільності. Акопян ОСОБА_14 , у теперішній час при сумісному проживанні з батьком ОСОБА_11 , дитина знаходиться у сприятливих для нього умовах проживання і виховання. У взаємодії з матір`ю, ОСОБА_93 , дитина знаходиться у стані емоційного напруження, стресу, що перешкоджає відчуття ним стану безпеки і благополуччя і не може бути сприятливою для нього та його особистого розвитку. Виховна поведінка матері малолітнього ОСОБА_29 , призвела до формування у дитини стану педагогічної занедбаності, що вказує на те, що матір в достатній мірі не займалася вихованням та розвитком дитини. , не забезпечувала йому достатніх можливостей для всебічного та гармонійного психічного розвитку, формування відчуття суб`єктивного благополуччя. Виховна поведінка батька ОСОБА_4 характеризується наявністю комплексу дій спрямованих на покращення психічного розвитку дитини, поліпшення її психоемоційного стану та формування у дитини відчуття благополуччя. На час проведення дослідження спостерігаються виражені негативні зміни психоемоційного стану (нестійкість настрою, емоційна лабільність, виражена ситуативна тривожність, негативізм), які є проявом психотравмуючого впливу виховної поведінки матері ОСОБА_1 та вибраного нею способу вирішення сімейного конфлікту. Даний висновок суд бере до уваги. Натомість суд не бере до уваги психологічний висновок: діагностика та рекомендації від 24.06.2020 року, який в матеріали справи надала сторона позивача, оскільки він базується на онлайн-зустрічах з ОСОБА_93 , спілкування з ОСОБА_18 не відбувалося. У висновку лише містяться результати бесіди з Ліною. Висновок містить чисельні загальнотеоретичні виклади щодо природи та сукупність можливих проявів різних психоемоційних станів, які можуть спостерігатися у неповнолітніх дітей, однак не обґрунтовуються, яким чином дані стани мають відношення до досліджувальної ситуації. Крім цього, відсутній аналіз психологічних особливостей ОСОБА_94 та його фактичне ставлення до ситуації, що склалася та ставлення до батьків.

За час слухання справи в суді ситуація щодо спілкування батьків з ОСОБА_59 змінювалась. Так, представники позивача під час слухання справи наголошували на тому, що ОСОБА_19 не виконував ухвалу суду про забезпечення позову від 21 квітня 2020 року, однак ознайомившись із актами державних виконавців та із відеозаписами, які були записані тоді, коли розпочиналися виконавчі дії, судом було встановлено, що дитина фактично самостійно не хотіла їхати зі своєю матір`ю. В той час, коли дитина гралась із позивачем за місцем свого проживання, на той час за адресою: АДРЕСА_1 , то ОСОБА_14 був абсолютно спокійно покував нові іграшки, спілкувався та не вередував. Однак, як тільки ОСОБА_1 говорила про те, що ОСОБА_14 має поїхати разом з нею в місто Українка, ОСОБА_14 починав плакати, істерики та казати, що він не хоче їхати з мамою, а залишиться з татом. Тому фактично, невиконання ухвали суду про забезпечення позову зі сторони боржника ОСОБА_28 не було, що також встановлено судовими рішення стосовно оскарження штрафів накладених на ОСОБА_4 за невиконання ухвали суду від 21 квітня 2022 року в інших судових процесах. Одночасно з цим, суд звертає увагу на те, що між сторонами на той час і по сьогодні існує серйозний конфлікт щодо місця проживання ОСОБА_18 та способів спілкування з ним кожного із батьків. Сторони допустили погіршення психологічного та емоційного стану дитини ОСОБА_18 , що в подальшому призвело до тих наслідків, що дитина плакала, закривалась в кімнаті та повністю відгороджувалась від всіх людей.

За час слухання справи в суді першої інстанції, дитина ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_2 змінила місце свого проживання і з жовтня 2020 року фактично проживає на території Франції разом зі своєю матір`ю ОСОБА_30 та вітчимом Філіпом. Акопян ОСОБА_31 та Філіп перебувають у зареєстрованому шлюбі, що також підтвердили представники позивача в судових засіданнях. Судом з пояснень сторін по справі, свідків встановлено, що з жовтня 2020 року ОСОБА_19 позбавлений можливості будь-якого спілкування з ОСОБА_18 . Всі намагання ОСОБА_4 поспілкуватись з ОСОБА_18 у Франції не дали результату, ОСОБА_46 жодного разу не надала можливості ним поспілкуватись. Більше того, ОСОБА_46 також не надала можливості поспілкуватись з ОСОБА_18 і старшому брату ОСОБА_13 .

Суд наголошує, що позивач ОСОБА_1 фактично примусово вивезла дитину на територію Франції, чим позбавила ОСОБА_18 на повноцінне спілкування з його сім`єю в тому числі з його батьком ОСОБА_11 , рідним братом, бабусею, дідусем та іншими родичами. На даний час дитина проживає разом зі своєю матір`ю та вітчимом ОСОБА_88 , який є не рідною ОСОБА_18 людиною. В судовому засіданні свідки повідомили, що дитина не спілкувалась та не була знайома з чоловіком його матері - ОСОБА_34 . Дана обстановка не може позитивно впливати на емоційний стан дитини, його розвиток та нормальне життя. Також, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 , яка є матір`ю позивача по справі, підтвердила те, що її донька не збирається повертатися в Україну та за весь час її перебування у Франції, ні свідок ОСОБА_23 , ні чоловік свідка, який є вітчимом ОСОБА_1 , ОСОБА_24 , жодного разу не приїжджали в гості до ОСОБА_62 та не бачилися з онуком ОСОБА_18 .

На даний час ОСОБА_46 не має будь-якого доходу. На підтвердження свого матеріального становища позивачем була надана довідка, з якої вбачається, що на рахунках ОСОБА_95 є кошти в загальному розмірі 50 784, 99 євро та 749,15 доларів США, натомість у випадку, якщо ОСОБА_16 та ОСОБА_96 розлучаться, то ОСОБА_31 фактично буде повністю позбавлена будь-яких засобів для існування, що ставить під загрозу нормальне та повноцінне забезпечення малолітнього ОСОБА_18 . Крім цього, не було надано доказів на підтвердження того, чи перебуває у власності Ліни будь-яке майно на території Франції. Одночасно із цим, також не було надано доказів наявності у власності чоловіка ОСОБА_61 будь-якого нерухомого майна. Натомість, відповідач має постійний стабільний дохід, який може забезпечити належний рівень існування, як ОСОБА_13 так і молодшого сина ОСОБА_18 . У відповідача на праві власності перебувають об`єкти нерухомості, а саме квартира АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення в місті Києві та транспортний засіб Mersedes-Benz. Крім того, відповідач здійснює підприємницьку діяльність та зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується податковими деклараціями. На даний час відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_97 , яка теж здійснює приватну підприємницьку діяльність, що підтверджується податковими деклараціями. Під час своїх пояснень в якості свідка зазначила, що в них з чоловіком є спільний бюджет, тобто у відповідності до ч. 2 ст. 61 СК України заробітна плата та інші доходи, одержані одним із подружжя є спільною сумісною власністю подружжя. Натомість відомостей про те, що чоловік ОСОБА_98 працевлаштований та має регулярний достатній дохід нічим не підтверджується. Також нічим не підтверджується і пояснення представників позивача, що у чоловіка Ліни є два ресторани в США.

Окремо слід звернути увагу, що представники позивача, під час слухання справи звертали увагу суду на рішення суду першої інстанції Котайкської області Республіки Арменія від 30.11.2004 року, яким ОСОБА_4 було позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_14 . Так, представники позивача повідомили, що ОСОБА_19 щоб залишити мати дитини та дитину у спокої, не налаштовувати дитину проти матері і не втручатися в їхне життя, вимагав 17 тисяч доларів США, що характеризує ОСОБА_4 досить негативно. Але, детально ознайомившись з рішенням суду слід зазначити, що інформація щодо вимагання коштів викладена в описовій частині рішення, в якій викладається позиція позивача. Судом даного факту не було встановлено. Крім цього, дане рішення було ухвалено без присутності ОСОБА_4 та про його існування ОСОБА_19 дізнався лише під час розгляду даної справи, що особисто повідомив в судовому засіданні.

В судовому засіданні також було встановлено, що між сторонами на території Франції також відбувалися судові процеси щодо ОСОБА_18 та його повернення на територію України.

Постановою судового трибуналу Шамбері від 11.05.2021 року відхилено клопотання про негайне повернення в Україну дитини ОСОБА_99 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та проголошено заборону на виїзд дитини ОСОБА_99 з території Франції без дозволу обох батьків, в тому числі в Україну.

В подальшому, 23 листопада 2021 року Апеляційним судом Намбері 3-я палата колегії винесена постанова за апеляційною скаргою на постанову судді у сімейних справах, реєстровий RG21/00423, винесена в Шамбері від 11 травня 2021 року за результатами розгляду якої скасовано наказ, виданий суддею у справах сім`ї суду Шамбері 11 травня 2021 року. Наказано негайно повернути дитину ОСОБА_99 в Україну. Наказано заборонити виїзд за територію Франції неповнолітнього ОСОБА_18 без дозволу обох його батьків ОСОБА_21 , ОСОБА_1 розлученої з Акопяном прізвище в другому шлюбі ОСОБА_100 , за винятком виїзду до України.

20 квітня 2022 року рішенням Касаційного суду Першої цивільної палати суд вирішив скасувати всі положення, винесені 23 листопада 2021 року між сторонами та Апеляційним судом Шамбері. Повернуто справу сторін в той стан, у якому вони перебували до даного рішення і надіслати їх назад до Апеляційного суду Гренобля.

Вказані рішення прийняті відповідно Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року.

Відповідно до ст. 19 Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, ніяке рішення, прийняте відповідно до цієї Конвенції, щодо повернення дитини, не розглядається як встановлення обставин будь-якого питання про піклування.

Отже, суд не приймає до уваги вказані рішення Французької Республіки.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи спір по даній справи, суд зобов`язаний керуватися виключно інтересами дитини та достовірно встановити із ким із батьків дитині буде краще та з ким із батьків дитина буде перебувати в повній соціальній захищеності.

В даній справі, при встановлених даних обставинах, суд не може тлумачити як наявність у матері переваги перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дітей, при цьому приймає до уваги рівність прав обох батьків щодо своїх дітей.

Поняття «відірвання, розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати ОСОБА_18 у разі визначення місця проживання його з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з сином, турботою відносно нього та участі у його вихованні й може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дітей щодо встановлення іншого часу спілкування.

Згідно зі статтями 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

При визначенні місця проживання дитини у разі окремого проживання батьків застосовується принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував позитивні зобов`язання держави щодо забезпечення вказаних інтересів в аспекті дотримання статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вказував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови. По-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків з сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або неблагонадійною. По-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним («Neulinger and Shuruk v. Switzerland» від 8 січня 2009 року, заява № 41615/07, « Mamchur v. Ukraine» від 16 липня 2015 року, заява № 10383/09).

Згідно із частиною четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права.

Отже, найкращі інтереси дітей повинні мати першочергове значення. При цьому, найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року в справі № 6-1945цс17).

Так, житлово-побутові умови сторін та створені кожним з них умови для проживання малолітніх дітей суд оцінює, як рівні, якщо не брати до уваги, що ОСОБА_46 не має у власності будь-якого житла ані в Україні, ані у Франції.

Згідно наданими сторонами відомостями про їх доходи, ОСОБА_46 взагалі не має будь-якого доходу, тоді як ОСОБА_19 має постійний дохід.

Проте суд вважає, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для визначення місця проживання дітей біля нього.

Суттєве значення має ставлення батьків до дитини та дитини до своїх батьків, характеристика середовища в якому існує дитина, проживаючи з одним із батьків.

Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. Є. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по- перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по- друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Оцінюючі всі наявні докази в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що залишаючись проживати з матір`ю ОСОБА_14 позбавляється права на спілкування з батьком ОСОБА_11 , рідним братом, бабусею, дідусем та іншими членами родини, тобто фактично відірваний від своєї родини. Залишаючись проживати з матір`ю ОСОБА_14 , виходячи з обставин встановлених під час слухання справи, має можливість спілкуватись з мамою ОСОБА_93 та її чоловіком у Франції, тоді як майже всі рідні ОСОБА_18 проживають в Україні. Відповідач буде фактично позбавлений права на виховання ОСОБА_18 , спілкування з ним та забезпечувати його. Крім того, під час слухання справи суду не вдалося можливим встановити в яких умовах проживає ОСОБА_14 , хто його оточує та чи забезпечена дитина всім необхідним для повноцінного розвитку. В разі розірвання шлюбу ОСОБА_61 з ОСОБА_101 , ОСОБА_31 разом із ОСОБА_18 залишається в країні, громадянкою якої вона не є, не маючи постійної роботи, постійного доходу та власного житла. В разі настання вказаних подій дитина фактично опиняється в дуже скрутному матеріальному, побутовому та психологічному становище.

Виходячи виключно із інтересів самої дитини, суд приходить до висновку про доцільність подальшого проживання малолітньої дитини ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_11 .

Щодо позовної вимоги про відібрання ОСОБА_29 від батька ОСОБА_4 без позбавлення його батьківських прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Щодо батьків, які не виконують свої батьківські обов`язки належним чином, законодавством України, крім позбавлення батьківських прав, передбачено застосування такого заходу, як відібрання дитини у батьків (або одного з них) без позбавлення їх батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 170 СК України відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав є можливим за рішенням суду у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання, здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Статтею 164 СК України встановлено підстави для позбавлення батьківських прав.

У відповідності до пунктів 2-5 ст. 164 СК України, до яких відсилає наведена стаття 170 СК, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

За змістом частини 1 ст. 170 СК України відібрання дитини від батьків без позбавлення останніх батьківських прав можуть зумовити інші випадки, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Таким чином, законом внормовано коло випадків, коли дитина може бути відібрана від батьків, яке є вичерпним, тобто для застосування положень статті 170 СК України суду необхідно констатувати, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини або жорстоко поводиться з сином або є хронічним алкоголіком чи наркоманом або вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракування та бродяжництва або створює умови, що є небезпечними для життя, здоров`я і морального виховання сина.

Як випливає із змісту роз`яснень в пункті 16 постанови Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Позивачем суду не лише не надано доказів про наявність підстав для відібрання дитини, що містяться в статті 170 СК України, а й навіть не зазначено, з якої з перелічених підстав належить здійснити відібрання сина.

Крім того, позивачем не було навіть надано висновку органу опіки та піклування, щодо доцільності відібрання ОСОБА_18 від батька ОСОБА_28 без позбавлення його прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд враховує основоположні принципи цивільного і цивільного процесуального законодавства про необхідність застосування знаряддя захисту права лише за наявності його порушення та такого, що відповідає змісту порушення.

У зв`язку з викладеним суд не вбачає підстав для застосування до правовідносин, які виникли між сторонами, обраного позивачем способу захисту права, вжиття якого не може носити характер самоцілі, а повинно бути підпорядковане змісту порушення цивільного права та інтересу.

Окрім наведених міркувань, відмовляючи в задоволенні позову, суд враховує, що на даний час дитина проживає разом з матір`ю на території країни Франції з жовтня 2020 року, тому такий спосіб захисту, як відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав, фактично на даний час є неактуальним та не доцільним.

Таким чином суд доходить висновку про невідповідність застосованого способу захисту цивільного права змісту правовідносин, які існують, що не дає підстав для ухвалення рішення про задоволення такої позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання не чинити перешкод матері ОСОБА_1 у спілкуванні із сином ОСОБА_13 та встановити спосіб участі у його вихованні, суд приходить до наступного висновку.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначено СК України.

Ч. 2 ст. 1 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Ст. 51 Конституції України кожному з подружжя гарантовані рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Положеннями ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч. 5 цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Ст. 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до Порядку провадження органами опіки і піклування діяльності, пов`язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об`єднаних територіальних громад.

Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що позивач в досудовому порядку намагалась врегулювати дане питання, а саме зверталась до органу опіки та піклування за місцем проживання ОСОБА_13 та отримала документ, який би регулював спосіб участі виховання та графік побачень матері з сином.

За приписами ч. 1 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Тлумачення наведеної законодавчої норми свідчить про те, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є негаторним позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.

Ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно з п. 4 ч. 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності закріплений у ЦПК України. Так, ч. ч. 1-2 ст. 12 цього Кодексу передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Як встановлено судом під час слухання справи, позивач звертаючись до суду з даною позовною вимогою не наводить будь - яких обґрунтувань щодо даної вимоги, а також ніяким чином її не обґрунтовує. Під час слухання справи позивач не заявила клопотання щодо витребування висновку органу опіки та піклування стосовно вирішення питання про усунення перешкод у спілкування та вихованні ОСОБА_13 . Судом під час слухання справи було допитано низку свідків. Які в свою чергу підтвердили той факт, що позивач ніяким чином не цікавилась життям старшого сина, не намагалась з ним зв`язати по телефону чи будь яким іншим способом. Крім того, представниками позивача на стадії подання доказів, дачі пояснень та допиту свідків не було надано суду будь - яких доказів на обґрунтування позовної вимоги, питання свідкам ставилися виключно відносно молодшої дитини ОСОБА_18 та всі докази, що надавалися стороною позивача також в більшій мірі стосувалися лише ОСОБА_18 .

Крім цього, із протоколів спостереження наданих Міським центром дитини вбачається, що на виконання ухвали суду від 21 квітня 2020 року в частині, яка стосувалась ОСОБА_102 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були організовані зустрічі за участі психолога. Із восьми запланованих зустрічей дитини з матір`ю шість з них було проведено в присутності ОСОБА_102 та його матері ОСОБА_1 . На двох із цих зустрічей був присутнім лише хлопець. Мати не з`являлась без попередження про скасування зустрічі та про причини свої неявки.

Додатково, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що мати ОСОБА_1 виїхала з України на території країни Франція в жовтні 2020 року та станом на сьогодні в Україну не повернулась. Свідок ОСОБА_23 , яка була допитана в судовому засіданні, повідомила суду, що її донька ОСОБА_31 не збирається повертатися в Україну. У зв`язку з чим суду не зрозуміло, яким чином позивачу чиняться перешкоди у спілкуванні з ОСОБА_13 та як вона збирається брати участь у його вихованні та спілкуванні в подальшому.

За змістом ч. 1 ст. 159 СК України позов про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні може бути пред`явлено виключно тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У своєму висновку від 26 квітня 2022 року (протокол засідання Комісії № 4 від 23.02.2022 року) Комісією було встановлено, що батьки дитини ОСОБА_19 та ОСОБА_1 проживали в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в листопаді 2017 року. Одразу після розлучення, за домовленістю між батьками, неповнолітній ОСОБА_12 ,- ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати з батьком ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 . Спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї було проведено обстеження житлово-побутових умов за вказаною адресою. Під час обстеження встановлено, що в квартирі чисто, прибрано, наявні всі необхідні меблі та побутова техніка, створено всі належні умови для проживання, навчання та розвитку дитини. Питання щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні матері ОСОБА_1 з сином ОСОБА_12 , 2006 р.н., на даний час вирішується в Дніпровському районному суді м. Києва, так як між батьками виник спір. Мати дитини, ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але тривалий час перебуває за кордоном, що унеможливлює спілкування її з сином. На засіданні Комісії був присутній неповнолітній ОСОБА_103 , який підтвердив своє бажання бачитися та спілкуватися з матір`ю під час перебування її в Україні. Приймаючи до уваги зазначене, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської РДА, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити участь матері ОСОБА_1 у вихованні неповнолітнього ОСОБА_102 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , за бажанням дитини під час перебування матері в Україні.

Підсумовуючи зазначене, у суду є всі підстави вважати, що позивач не довела факту наявності перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_13 у зв`язку з чим встановлення способу участі у вихованні дитини не є доцільним.

Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року із змінами, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-ХІІ передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_10 , 3-я особа: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною в повному обсязі та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , 3-ті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на результат розгляду справи, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_28 слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 840,60 грн.

На підставі викладеного, ст. 19, 141, 153, 161 СК України, ст. 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_10 , 3-я особа: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , 3-ті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з батьком ОСОБА_11 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 судові витрати в розмірі 840, 60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 04 липня 2022 року.

Дані сторін:

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач-позивач: ОСОБА_19 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ЄДРПОУ 33646419, адреса місцезнаходження: Київська область, Обухівській район, м. Обухів, вулиця Малишка, 10;

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37397237, адреса місцезнаходження: місто Київ, Харківське шосе, 4-а.

Суддя Н.О. Яровенко