Ухвала суду № 105083019, 01.07.2022, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/759/22

Провадження №1-кс/157/345/22

УХВАЛА

Іменем України

01 липня 2022 року слідчий суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області Тімонова В.М.,

за участю: секретаря судового засідання Семенюк О.В.,

прокурора Антонюка В.В.,

слідчого Калапуца Б.В.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника Шворак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Калапуца Богдана Володимировича, погоджене з прокурором Камінь-Каширської окружної прокуратури Антонюком Вадимом Васильовичем, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 червня 2022 року за №12022030530000204, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого на АДРЕСА_2 , освіта професійно-технічна, не одруженого, не працевлаштованого, раніше неодноразово судимого, крайній раз: вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 31.07.2019 за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, на підставі ст. 81 КК України 25.09.2019 умовно-достроково звільненого на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 19 днів,

підозрюваного у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Калапуц Б.В. звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_1 , будучи засудженим вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10.09.2015 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту строком 6 місяців, звільнений 18.05.2016 по відбуттю строку покарання; вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 31.07.2019 за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі та 25.09.2019 ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області умовно-достроково звільнений від відбування покарання, маючи невідбутий строк покарання 1 рік 3 місяці 19 днів, повторно 30.06.2022 близько 16 години, в умовах воєнного стану введеного Указом Президента України № 64/20200 від 24.02.2022, продовженого до 23.08.2022 Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 2263-ІХ від 22.05.2022, перебуваючи на площадці другого поверху центрального під`їзду багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом та з корисливим мотивом, керуючись метою таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, переконавшись, що його дії ніким не помічено, з тумбочки для взуття таємно викрав належний ОСОБА_2 бувший у користуванні мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9C» з силіконовим чохлом вартістю 2 700 грн., в який встановлено сім-карти мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_1 та мобільного оператора «лайфселл» № НОМЕР_2 вартістю по 120 грн. кожна, і тим самим спричинив останній майнову шкоду на загальну суму 2940 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_1 у скоєному повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_2 ; показаннями потерпілої ОСОБА_2 ; слідчим експериментом із потерпілою ОСОБА_2 ; показаннями свідка ОСОБА_3 ; протоколом прийняття речей і документів та іншими зібраними доказами.

Підозрюваний ОСОБА_1 неодружений, на утриманні нікого не має, не працевлаштований, у зв`язку із чим немає будь-яких доходів для задоволення своїх матеріальних та побутових потреб, ніде не навчається, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків за місцем проживання останнього, має незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за скоєння умисних корисливих кримінальних правопорушень. Крім цього, інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення вчинено в умовах воєнного стану та перебуванням під адміністративним наглядом.

Вазане свідчить про наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення, переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а інші, більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання вказаних ризиків.

У судовому засіданні прокурор клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів підтримав повністю з викладених у ньому підстав.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник Шворак Н.В. проти задоволення клопотання заперечили, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Захисник посилався на те, що підозрюваний вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю і щиро розкаюється, має стійкі соціальні зв`язки, не має наміру переховуватися, не буде вчиняти інших злочинів та органом досудового розслідування не доведено, що останній зможе впливати на потерпілу і свідків.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у вчинені крадіжки, вчиненій повторно в умовах воєнного стану.

Обґрунтованість підозри підтверджується наявністю вагомих доказів, зокрема, протоколом прийняття заяви ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення, протоколом допиту потерпілої, згідно з яким ОСОБА_2 показала, що телефон було викрадено 30.06.2022 року біля 16 год., коли він знаходився на тумбочці в під`їзді на другому поверсі житлового будинку, де розташована її квартира, і коли вона замітала сходи цього під`їзду. Протоколом проведення слідчого експерименту із потерпілою ОСОБА_2 за фактом крадіжки мобільного телефону 30.06.2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , згідно з яким останній пояснив, що 30 червня 2022 року близько 16.20 год. ОСОБА_1 продав йому мобільний телефон марки «Redmi 9С» з резиновим чохлом, за який він заплатив йому 800 грн. трьома грошовими купюрами - 500 грн., 200 грн. та 100 грн., при цьому ОСОБА_1 запевнив його, що телефон не крадений; протоколом прийняття речей і документів, які були добровільно видані (надані) для приєднання до матеріалів кримінального провадження від 30.06.2022 року, згідно з яким ОСОБА_3 добровільно видав мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 9С» чорного кольору із сім-картками операторів мобільного зв`язку «Київстар» та «лайфселл» та гумовий чохол синього кольору, які було викрадене і які належать потерпілій.

Відомості про зазначений злочин внесені до ЄРДР за заявою ОСОБА_2 за № 12022030530000204 від 30 червня 2022 року з коротким викладом обставин про те, що 30 червня 2022 року ОСОБА_1 , під час воєнного стану на території України, керуючись корисливим мотивом та метою викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, перебуваючи на другому поверсі під`їзду багатоквартирного будинку по АДРЕСА_4 , з тумбочки для взуття, шляхом вільного доступу, умисно, таємно викрав мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9С», з сім-картою мобільного оператора «Київстар» та силіконовий чохол темно-синього кольору, чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 5000 грн.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 30.06.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий 30 червня 2022 року о 20 год. 00 хв. в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КК України.

30 червня 2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме про те, що він підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Злочин, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 належить до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Встановлено, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, по місцю проживання характеризується негативно, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, умовно-достроково звільнений від відбування покарання, не працевлаштований, офіційного доходу не має, знову підозрюється у вчиненні в умовах воєнного стану нового тяжкого злочину протягом невідбутої частини покарання, що свідчить про його стійку злочинну спрямованість та не бажання стати на шлях виправлення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження дають підстави вважати підозру обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно вплинути на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

З врахуванням зазначених обставин у сукупності з вагомістю доказів, що свідчать про обґрунтованість підозри, і суворістю передбаченого покарання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність високого ступеня ризику щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду та вчинення ним іншого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим клопотання слідчого належить задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням обсягу проведення необхідних слідчих дій, на строк 60 днів.

Більш м`які запобіжні заходи, зокрема, у вигляді домашнього арешту, з урахуванням вищезазначених обставин, не зможуть дієво запобігти зазначеним ризикам.

Згідно із ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного - з моменту затримання.

Згідно з протоколом затримання від 30 червня 2022 року ОСОБА_1 фактично було затримано 30 червня 2022 року о 20 год. 00 хв. Отже, строк тримання під вартою належить обчислювати з цієї дати.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Враховуючи дані про особу підозрюваного, тяжкість злочину, що ставиться йому у вину, ступінь вищевказаних ризиків, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 124050 грн., та в разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ст. 205 КПК України ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 183-184, 193-194, 196-197, 205, 369 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити повністю.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20 години 00 хвилин 28 серпня 2022 року включно.

Визначити розмір застави 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 124050 (сто двадцять чотири тисячі п`ятдесят) гривень, за умови внесення якої на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (рахунок № UA278201720355279002000002504, код ЄДРПОУ 26276277, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) ОСОБА_1 негайно звільнити з-під варти.

У разі внесення вказаної застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

2) не відлучатись з населеного пункту в якому він проживає: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання.

У разі внесення застави з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані з застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що в разі невиконання обов`язків, покладених на нього судом, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом, для використання коштів судового збору.

Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному та його захиснику, прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: В. М. Тімонова