Рішення № 105080323, 05.07.2022, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2022 року м. Ужгород№ 260/1586/22 Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючого Плеханової З.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6,м.Київ,03168), третя особа без самостійних вимог: Закарпатський обласний ТЦКСП, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії.

02 травня 2022 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від відкрито спрощене позовне провадження в даній справі та залучено в якості третьої особи без самостійних вимог Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум., яку зобовязано с надати суду - всі матеріали , які розглядала комісія під час винесення рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги згідно протоколу №23 від 10.02.2022 року;- Положення про діяльність комісії, документи на підставі яких вона створена та про склад комісії., а також запропоновано відповідачу надати відзив на позов та докази, які в нього є в термін протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.

09 червня 2021 року представник відповідача подано клопотання , яким просили залучити в якості третьої особи Закарпатський обласний ТЦКСП

21 червня 2022 року Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог Закарпатський обласний ТЦКСП (88015, м. Ужгород, вул. Бородіна, 22. ЄДРПОУ 08410861)., а також повторно зобовязано Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум виконати вимоги ухвали.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу 16.06.2015 р. під час первинного огляду органами МСЕК встановлено III групу Інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, а 20.12.2021 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок цієї ж причини . Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу було відмовлено у виплаті допомоги відповідно до п.4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з тим, що групу інвалідності позивача змінено понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності. Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

23 червня 2022 року на адресу суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позов, відповідно до якого Міністерство оборони України позов не визнає та вважає таким, що не підлягає задоволенню.

Так, зазначено, що відповідно до довідки МСЕК серія АВ №0582878 від 03.10.2016 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов`язане з захистом Батьківщини. Допомога у зв`язку з встановленням III групи інвалідності виплачена в сумі 217500грн.Тобто, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ-ї групи інвалідності, передбаченим ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У подальшому під час повторного огляду органами МСЕК позивачу встановлено II групу інвалідності .внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Дата встановлення ІІ групи інвалідності 20.12.2021 р. відповідно до довідки МСЕК серія 12 ААВ№381864 від 20.12.2021),тобто після спливу дворічного терміну, з моменту встановлення йому ІІІ групи інвалідності. Станом, на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності діяв п.4 ст.16-3 у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-УІІІ, який чітко встановив термін, при дотриманні якого у випадку зміни групи інвалідності здійснюється виплата одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше сплачених сум. Відтак, на думку відповідача, позивач не має права на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

2. Обставини, встановлені судом.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим Ужгородським ГУ УМВС України в Закарпатській області 04.05.2011 р.

Позивач проходив службу у Збройних Силах України.

Згідно з довідкою МСЕК серія АВ №0582878 від 03.10.2016 року позивачеві було первинно встановлено ІІІ групу інвалідності з 03.10.2016 року захворювання пов`язане з захистом Батьківщини.

В свідоцтві про хворобу від 24.05.2019 №102, копія якого додана до матеріалів справи , зазначено, що позивач брав безпосередню участь в зоні проведення АТО на території Донецької і Луганської областей з 19.05 по 05.09.2014. Являється учасником бойових дій, що підтверджується Посвідченням серії НОМЕР_2 від 09.06.2015. Є інвалідом III групи.

Допомога у зв`язку з встановленням III групи інвалідності виплачена в сумі 217500 грн., що сторонами не оспорюється

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною комісією серії 12ААВ №381864 позивачу 20.12.2021 під час повторного огляду встановлено II групу інвалідності внаслідок цієї ж причини.

В подальшому у 2022 році позивач звернувся з заявою до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності.

10 лютого 2022 року Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянувши документи позивача прийшла до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, що відображено у протоколі №23 з таких підстав:

- Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулась, протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від121.08.2019 справа № 806/2187/18, від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19, постанові Верховного Суду від 02.12.2020 № 1.380.2019.00695 (судове провадження № К/9901/15869/20) та правовому висновку Верховного Суду від 21.07.2020 № 1488/0/58-20, від 24.03.2021 у справі № 826/6671/16;

- Заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.

- Допомога у зв`язку з встановленням III групи інвалідності виплачена в сумі 217500грн.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Приписами ч. 5 ст. 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною першою ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" врегульовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пунктом "б" ч.1 ст. 16-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп. 4 п. 2 ст. 16 цього Закону).

Частинами 2, 4 ст. 16-3 наведеного Закону передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", визначено перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

У відповідності з положеннями ч. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013 № 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975), який врегульовує питання пов`язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 3 Порядку 975 унормовано, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності-дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності-дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Відповідно до листа Міністерства охорони здоров`я України від 27.04.2016 року №16.06-16/625-16/10515, днем встановлення ступеня втрати працездатності, інвалідності, у розумінні підпункту 4 частини 2 статті 16 Закону та пункту 3 Порядку, вважається дата проходження громадянином первинного огляду МСЕК. Дата підвищення групи інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 критеріями для встановлення інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності. Ступінь втрати здоров`я визначається у відсотках втрати працездатності (групи інвалідності).

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону Х» 2011-ХІІ, який набрав чинності з 01.01.2014 та пункту 8 Порядку у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулась протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Позивачу ПЕРВИННО групу інвалідності встановлено 03.10.2016, а II групу інвалідності яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, встановлено через 5 років і 2 місяці, а саме 20.12.2021 року, тобто більше ніж через два роки після встановлення ПЕРВИІШОЇ групи інвалідності.

Положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.

Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-УІІІ (набрав чинності з 01.01.2017) пункт статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців.

Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Правовідносини щодо первинного встановлення втрати працездатності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011- XII застосовується до позивача.

Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення III групи інвалідності позивачеві (03.10.2016) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком вже діяла.

З огляду на вищевикладене, право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду. Передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року, а зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).

Окремо слід звернути увагу на практику застосування норм 3 пункту 4 статті 16-3 Закону судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 та від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.00695.

У постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі М240/10153/19 зазначено наступне:

«Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті.

Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців»

Ухвалюючи вказану постанову, Судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ:

1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;

2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;

3)зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно віддати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після ) ."

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року N 8-зп зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. '

Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 року № 2136-УІІІ, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 16-3 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (справа про посилений соціальний захист військовослужбовців) 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 у справі № 3-192/2020(465/20) ухвалив:

1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 статті 16-3 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами.

2. Пункт 4 статті 16-3 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За наведених обставин Рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року у справі №3-192/2020 (465/20),на яке посилається позивач, на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності

Отже, вимога пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ зі змінами щодо повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності втратила чинність з 06.04.2022 року.

Відповідно до п. 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Тобто, законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічний висновок із застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року по справі 822/220/18.

Необхідно звернути увагу, на той факт, що на данай час положення статті 16-3 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не скасовано та не визнавалось неконституційним.

Частиною 2 пункту 8 Порядку 975, який не скасований та діє по теперішній час, зазначено, що "У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється ".

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 21.05.2021 справа №806/2187/18, від 15.07.2020 у справі №240/10153/19, постанові Верховного Суду від 02.12.2020 №1.380.2019.00695 та правового висновку Верховного Суду від 21.07.2020 №1488/0/58-20 від 24.03.2021 у справі 826/6671/16.

10 лютого 2022 року Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянувши документи позивача прийшла до вірного висновку про відмову, в призначенні одноразової грошової допомоги, що відображено у протоколі №23, оскільки положення пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ зі змінами були чинними та підлягали застосуванню.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року №1- рп/99 дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позивачу ПЕРВИННО групу інвалідності встановлено 03.10.2016, а П групу інвалідності яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, встановлено через 5 років і 2 місяці, а саме 20.12.2021 року, тобто більше ніж через два роки після встановлення ПЕРВИННОЇ групи інвалідності. А отже, підстав, для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням останнім II групи інвалідності не має, у зв'язку з вищенаведеним.

Таким чином, Комісія Міністерства оборони України, керуючись законодавством, що діяло на 20,12,2021 року прийшла до вірного рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

Підсумовуючи викладене суд прийшов висновку, що позивачем не доведений факт неправомірності рішення Міністерства оборони України, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський , буд. 6,м.Київ,03168, код за ЄДРПОУ 00034022 ), третя особа без самостійних вимог: Закарпатський обласний ТЦКСП , Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б.Плеханова