Рішення № 105079792, 05.07.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2022 року Справа№200/17257/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84112, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та призначити ОСОБА_1 з 21.01.2021 достроково пенсію за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як особі з числа військовозобов`язаних, якій надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що як військовозобов`язаний та учасник бойових дій має право на дострокове призначення пенсії за віком. 21.01.2021 року він звернувся до відповідача із заявою № 509 про призначення пенсії згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України від 09 липня 2013 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте 27.01.2021 року Слов*янське ОУПФУ Донецької області (правонаступиком якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області) прийняло рішення № 22, яким відмовило в призначенні пенсії у зв`язку з тим, що позивач не підтвердив наявність у нього статусу військовослужбовця або військовозобов`язаного. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним і таким, що підлягає скасуванню, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 28.12.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії і відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02.02.2022 року клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про проведення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін в порядку загального позовного провадження - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 05.07.2022 року поновлено позивачу строк звернення до суду.

Відповідач засобами поштового зв`язку надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого посилається на те, що позивач не є військовослужбовцем або військовозобов`язаним, а тому не має права на пенсію відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.

21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні".

Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.

Указом Президента України від 18.05.2022, затвердженим Верховною Радою України (законопроекти №7389 та №7390), продовжено строк дії воєнного стану із 25 травня 2022 на 90 діб (тобто до 23 серпня 2022).

Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Відповідно військового квитка НОМЕР_3 від 31.03.2002 року, ОСОБА_1 проходила строкову військову службу в період до 15.10.2002 року, їй присвоєне військове звання «сержант».

14.10.2015 року позивач прийнятий на військовий облік Слов*янського об`єднаного міського військового комісаріату. Відмітка про зняття ОСОБА_1 з військового обліку в її військовому квитку серії НОМЕР_3 від 31.03.2002 року відсутня. Вказана інформація у тому числі підтверджується довідкою Слов*янського об`єднаного міського військового комісаріату від 18.01.2021 року № 4.

23.11.2016 року Слов*янським ОМВК Донецької області видано позивачу посвідчення серії НОМЕР_4 , згідно з яким останній має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

21.01.2021 року позивач звернувся до Слов`янського об`єднаного управління ПФУ в Донецькій області із заявою про призначення пенсії згідно Закону України № 1058-1V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно змісту рішення Слов`янського об`єднаного управління ПФУ в Донецькій області № 22 від 27.01.2021 року зазначено, що позивачем при зверненні було надано посвідчення учасника бойових дій НОМЕР_4 від 23.11.2016 року, довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № 490 від 27.09.2016 року, військовий квиток НОМЕР_3 від 31.03.2002 року тощо.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, батьки військовослужбовців і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 20 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок бойових дій відповідно до п. п. 12 та 13 ст. 7 Закону № 3551, особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 11 ст. 7 Закону № 3551, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Слов*янське ОУ ПФУ зазначило, що в результаті розгляду наданих документів встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій згідно посвідчення НОМЕР_4 від 23.11.2016 року. Згідно довідки МО України про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захист нехалежності, суверенітету та територіальної цілісності України № 490 від 27.09.2016 року ОСОБА_1 значиться як працівник Збройних сил України, що не передбачено вищезазначеним законом для призначення дострокової пенсії за віком. В призначенні пенсії було відмовлено.

18.10.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Листом Головного управління пенсійного фонду в Донецькій області № 17411-16717/3-15/8-0500/21 від 09.11.2021 року позивачу повідомлено про прийняття рішення № 22 від 27.01.2021 року про відмову в призначенні пенсії.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

Ст. 115 Розділу XIV-1 Закону № 1058 регламентує пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 20 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. п. 12 та 13 ст. 7 Закону № 3551, особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 11 ст. 7 Закону № 3551, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону № 3551, відповідно до абз. абз. 6 і 7 п. 1 ст. 10 зазначеного Закону, а також абз. 8 п. 1 ст. 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Аналіз положень п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058 зумовлює висновок, що жінка набуває право на дострокове призначення пенсії за віком при дотриманні сукупності таких вимог: досягнення 50 років; наявність страхового стажу не менше 20 років; належність до однієї з категорій осіб, що перелічені у п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058.

Такими категоріями осіб є:

1. військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення;

2. військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення;

3. дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення;

4. особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 20 ст. 6 Закону № 3551;

5. особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. п. 12 та 13 ст. 7 Закону № 3551;

6. особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6 Закону № 3551;

7. особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п. 11 ст. 7 Закону № 3551;

8. дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону № 3551, відповідно до абз. абз. 6 і 7 п. 1 ст. 10 зазначеного Закону, а також абз. 8 п. 1 ст. 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних.

Позивач вважає, що має право на дострокове призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058, як особа з числа військовозобов`язаних, якій надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ст. 6 Закону № 3551, та яка досягла 50 річного віку і має страховий стаж, більший за 20 років.

Відповідач не заперечує факт досягнення ОСОБА_1 віку та наявність у неї страхового стажу, обумовлених п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058.

Водночас відповідач стверджує, що позивач не має права на дострокове призначення пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058, оскільки він не є військовослужбовцем чи військовозобов`язаним.

Таким чином, для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, суду належить з`ясувати, чи належить ОСОБА_1 до осіб з числа військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551.

Вирішуючи питання щодо належності ОСОБА_1 до осіб з числа військовозобов`язаних, суд виходить з такого.

Загальні засади проходження військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232), який на час виникнення спірних правовідносин діяв у редакції від 09 серпня 2019 року.

Ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 визначає, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;

призовники - особи, приписані до призовних дільниць;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Отже, по відношенню до військового обов`язку військовослужбовці та військовозобов`язані утворюють дві окремі категорії громадян України.

Позивач претендує на дострокове призначення пенсії за віком як військовозобов`язаний.

Військовий облік громадян України регламентований главою VI Закону № 2232.

Загальні правила військового обліку визначені ст. 33 Закону № 2232.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 2232 військовий облік поділяється на облік призовників і облік військовозобов`язаних.

Ч. 3 ст. 33 Закону № 2232 передбачено, що військовий облік усіх військовозобов`язаних ведеться за місцем їх проживання.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 33 Закону № 2232 військовий облік військовозобов`язаних за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону № 2232 військовий облік військовозобов`язаних ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ст. 35 Закону № 2232 регламентує загальний і спеціальний облік військовозобов`язаних та облік резервістів.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього регламентовано положеннями ст. 37 Закону № 2232.

П. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232 визначено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України: 1) звільнені з військової служби в запас; 2) які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; 3) військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; 4) звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; 5) які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; 6) виключені з військового обліку Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України; 7) які відповідно до ст. 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу; 8) які досягли граничного (27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону № 2232 зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України: 1) які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; 2) які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу до Національної поліції, податкової міліції, в органи і підрозділи цивільного захисту, в Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України та в Державну кримінально-виконавчу службу України; 3) які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; 4) в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону № 2232 виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності; 9) померли.

Механізм організації та ведення військового обліку військовозобов`язаних центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), військовими комісаріатами, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921 (далі - Порядок № 921).

П. 16 Порядку № 921 визначено, що військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 перебувала на військовому обліку у Слов*янському об`єднаному міському військовому комісаріаті, що підтверджено військовим квитком серії НОМЕР_3 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що по відношенню до військового обов`язку ОСОБА_1 належала до категорії військовозобов`язаних.

Судом встановлено, що, крім інших документів, разом з заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 надала відповідачу військовий квиток.

Таким чином, посадові особи відповідача об`єктивно мали можливість встановити належність ОСОБА_1 до категорії військовозобов`язаних на підставі відповідного військово-облікового документа яким є військовий квиток.

З приводу наявності у ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій суд відзначає наступне.

Як було зазначено вище, право на дострокове призначення пенсії за віком мають особи з числа військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551.

Судом встановлено, що 23.11.2016 року Слов*янським ОМВК Донецької області видано позивачу посвідчення серії НОМЕР_4 , згідно з яким останній має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551 в редакції від 24.03.2016 року, учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення

Таким чином, ОСОБА_1 наданий статус учасника бойових дій на підставі п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551.

Докази позбавлення позивача статусу учасника бойових дій, суду не надані.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 досягла 50 років, мав страховий стаж більше 20 років, була військовозобов`язаною і мала статус учасника бойових дій, що наданий їй відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551, а тому мала право на дострокове призначення пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058.

З огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення № 22 від 21.01.2021 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Висновок суду про протиправність рішення відповідача ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято не на підставі закону, не є обґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.

Порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та призначити ОСОБА_1 з 21.01.2021 достроково пенсію за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як особі з числа військовозобов`язаних, якій надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При обранні способу захисту порушеного права судом враховано, що відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважав й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Ст. 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З приводу дискреційних повноваженнь, суд зазначає таке.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою тощо.

Судом встановлено, що позивач досяг 50 років, має страховий стаж більше 20 років, є військовозобов`язаним, статус учасника бойових дій наданий йому відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551. Підстави, з яких відповідач відмовив позивачу в достроковому призначенні пенсії, не знайшли свого підтвердження. Як наслідок, застосований судом спосіб захисту порушеного права позивача не є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Крім того, повноваження суду щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії прямо передбачені п. 7 ч.2 ст. 245 КАС України, а ефективний спосіб відновлення порушеного права має виключати подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та забезпечувати, а також необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84112, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 22 від 27.01.2021 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії та призначити ОСОБА_1 з 21.01.2021 достроково пенсію за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як особі з числа військовозобов`язаних, якій надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84112, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 (дев*ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Стойка