Ухвала суду № 105079649, 04.07.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 липня 2022 р. Справа № 160/4920/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4920/22 за позовом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна казначейська служба України про стягнення грошових коштів у розмірі 3166,43 грн. в порядку зворотної вимоги (регресу), -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2022 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- стягнути зі ОСОБА_1 до Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 3166,43 грн. в порядку зворотної вимоги (регресу).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків

15.04.2022 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2022 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 06.07.2022 року. Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі № 160/4920/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну казначейську службу України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом приписів п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметом розгляду в даній справі є вимоги позивача про стягнення зі ОСОБА_1 до Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 3166,43 грн. в порядку зворотної вимоги (регресу).

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 під час проходження державної служби на посаді державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, за наявності його вини, яка підтверджується матеріалами виконавчого провадження № 3257604, судовими рішеннями у справах № 7/19/03-22/315 та № 908/911/19 стягнуто з Державного бюджету суму у розмірі 3166,43 грн. на користь стягувача. Тим самим нанесено збитки Державного бюджету у вказаному розмірі. З урахуванням зазначеного вище, сума грошових коштів, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 в порядку зворотної вимоги (регресу) за завдану Державному бюджету України матеріальну шкоду складає 3166,43 грн.

Також, із письмових пояснень, що надійшли 21.06.2022 року на електронну адресу суду від Державної казначейської служби України вбачається, що рішенням господарського суду Запорізької області від 05.06.2019 року у справі № 908/911/19 задоволено частково позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» та стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція» шкоду у розмірі 3 166,43 грн., завданої внаслідок незаконних дій Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. В свою чергу, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 року у справі № 7/19/03-22/315 дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, що полягають в перерахуванні на користь Публічного акціонерного товариства «Криворізький турбінний завод «Констар» (далі - ПАТ «КОНСТАР») 3 166,43 грн. визнано незаконними, і, внаслідок цих незаконних дій, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області позивачу завдана матеріальна шкода в розмірі 3 166,43 грн.

Право на стягнення шкоди, завданої внаслідок незаконних дії відповідача закріплено у статті 134 та статті 237 КЗпП України.

Відповідно до ч. 4 ст. 1191 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Відповідно до статті 80 Закону України «Про державну службу» матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.

Держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до:

1)державного службовця, який заподіяв шкоду;

2)посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 200/22363/16-а (касаційне провадження № 11-720апп18) викладений правовий висновок про те, що відшкодування шкоди у порядку регресу відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства, що унеможливлює звернення з таким позовом до адміністративного суду.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, правовідносини між сторонами у справі, що переглядається, не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, не спрямовані на захист прав свобод та інтересів особи від порушень із боку суб`єкта владних повноважень й не стосуються оскарження дій останнього.

У цій справі не підлягає доведенню оцінка правомірності дій ОСОБА_1 , тобто не підлягає вирішенню питання щодо правомірності його дій щодо перерахування залишку заборгованості у сумі 3166,43 грн. на рахунок ПАТ "КОНСТАР". Незаконність перерахування вказаних коштів встановлена рішенням Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2018 року у справі № 7/19/03-22/315, у зв`язку з чим, предметом розгляду у цій справі є лише відшкодування шкоди у порядку регресу, тобто вирішення приватно-правових відносин.

З огляду на зазначене, за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір є приватно-правовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

У цьому випадку той факт, що майнової шкоди завдано позивачеві - суб`єкту владних повноважень під час проходження відповідачем служби, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 328/29/20 (касаційне провадження № 61-2521св21), від 22 вересня 2021 року в справі № 676/2149/20 (касаційне провадження № 11318св21) та від 22.12.2021 року у справі № 658/28/21 (касаційне провадження № 61-15142св21).

Отже, суд дійшов висновку, що спір у справі, що розглядається, стосується лише відшкодування шкоди у порядку регресу, тобто вирішення приватно-правових відносин, що регулюються нормами цивільного судочинства.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення в справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі Занд проти Австрії від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…). З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.

За таких обставин, суддя дійшов висновку щодо необхідності закриття провадження у цій справі, оскільки дана справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 238, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №160/4920/22 за позовом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна казначейська служба України про стягнення грошових коштів у розмірі 3166,43 грн. в порядку зворотної вимоги (регресу).

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду, і такий розгляд справи повинен здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна