Рішення № 105079577, 20.06.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2022 року Справа № 160/27221/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій, з урахуванням уточнення від 13.01.2022, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що виражаються у відмові виплатити ОСОБА_1 суми недоодержаної пенсії померлого пенсіонера, що була викладена у листі від 22.09.2021 №0400-010508-8;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоодержаної пенсії померлого пенсіонера.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на території м. Донецьк помер її батько ОСОБА_2 . За цим фактом 18.08.2020 органами так званої ДНР було видано «Свидетельство о смерти» за номером НОМЕР_1 . Згодом позивачем у встановленому чинним законодавством порядку було встановлено факт смерті батька на території, непідконтрольній органам державної влади України, та отримано свідоцтво про смерть від 04.09.2020 серії НОМЕР_2 . 06.10.2020 позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату недоодержаних сум пенсій померлого пенсіонера. До такої заяви були додані документи, що підтверджували спільне позивача проживання з батьком на час його смерті, зокрема: копії паспортів з однаковою адресою реєстрації, довідки з Адміністрації Ленінського району міста Донецька. 14.12.2020 відповідач повідомив, що наданими документами не підтверджується факт спільного проживання із батьком та роз`яснив про можливість звернення до суду для встановлення відповідного факту, а також про готовність повторного розгляду цього питання, у разі надання підтверджуючих документів. 30.06.2021 Вінницьким міським судом Вінницької області у справі №127/12513/21 було винесено рішення, яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 з її батьком - ОСОБА_2 по день його смерті. Позивач зазначає, що у вересні 2021 року вона повторно звернулась до відповідача із заявою про виплату недоодержаних сум пенсій померлого пенсіонера, до якої долучила рішення Вінницького міського суду Вінницької області про встановлення факту спільного проживання. Однак, листом від 22.09.2021 відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера, оскільки суми недоодержаної пенсії виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у виплаті сум недоодержаної пенсії померлого пенсіонера є протиправними, наполягає на наявності в неї права на отримання сум недоодержаної пенсії її батька, у зв`язку із чим звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 вказана позовна заява була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

13.01.2022 позивачем усунено недоліки позову, подано уточнену позовну заяву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 прийнято до розгляду позовну заяву (уточнену) та відкрито провадження в адміністративній справі №160/27221/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Також, цією ж ухвалою суду витребувано у відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області докази, які стали підставою для відмови позивачу у виплаті недоотриманої суми пенсії за померлого ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ); інформацію про суму пенсії, яка належала пенсіонерові ОСОБА_2 , та залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 надіслано сторонам у справі, відповідачу разом із копією позовної заяви з додатками у паперовому вигляді, та отримані ним 08.02.2022, згідно із відміткою у розписці, що міститься в матеріалах справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 було постановлено перейти до розгляду адміністративної справи №160/27221/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 18.04.2022 об 10 год. 30 хв.

Цією ж ухвалою суду повторно було витребувано від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області докази, які стали підставою для відмови позивачу у виплаті недоотриманої суми пенсії за померлого ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ); інформацію про суму пенсії, яка належала пенсіонерові ОСОБА_2 , та залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

14.04.2022 на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій представник відповідача просив перенести засідання, призначене на 18.04.2022, та надати матеріали справи на ознайомлення.

18.04.2022 від позивача через Електронний суд надійшло клопотання про розгляд справи, призначене на 18.04.2022, без її участі.

В підготовче засідання 18.04.2022 сторони не з`явились з урахування належного повідомлення про дату, час та місце засідання, що підтверджується матеріалами справи. Усною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання підготовче засідання перенесено та наступне призначено на 10.05.2022 року о 10 год. 00 хв.

10.05.2022 через Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позов та уточнений відзив з доказами направлення позивачу, в яких позовні вимоги не визнає, просить в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування позиції, викладеної у відзиві, відповідач зазначає, що за приписами ч.1 ст.52 Закону №1058 суми пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером по день його смерті. Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону №1058 члени сім`ї, зазначені і в ч.1 цієї статті, повинні звернутись за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Частиною 2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Частиною 3 ст.52 Закону №1058, у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у ч.1 цієї статті, або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною 2 цієї статті строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилась недоотриманою у зв`язку із його смертю, входить до складу спадщини. При цьому, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6-ти місяців після смерті пенсіонера. Позивач не зверталась до відповідача для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю її батька ОСОБА_2 , відповідних документів (свідоцтва про смерть, документів, які підтверджують родинні стосунки, документу, що посвідчує особу заявника) протягом шести місяців після відкриття спадщини не надавала. У зв`язку із тим, що позивач не зверталась до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, то для отримання недоотриманої суми пенсії, надаються документи за наступним переліком: документ що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть та свідоцтво про право на спадщину.

В уточненому відзиві відповідачем додатково зазначено, що неодмінною умовою для задоволення вимог адміністративного позову є встановлення факту порушення прав особи протиправними рішеннями або діями (бездіяльністю) суб`єкта владних повноважень. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. У зв`язку з тим, що позивач не зверталась до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, то для отримання недоотриманої суми пенсії, надаються документи за наступним переліком: документ що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть та свідоцтво про право на спадщину. Відповідач також зазначає не погодження з позицією позивача про те, що припинивши нарахування та виплату пенсії померлому, пенсійний фонду порушив його права, а у подальшому і права його спадкоємця. Відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаним у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина(чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Відповідач зазначає, що позивач не має права на забезпечення пенсією у разі втрати годувальника, про що самим позивачем зазначено у заяві про виплату недоотриманої пенсії померлого пенсіонера від 06.10.2020. Окрім того, оскільки померлий ОСОБА_2 за поновленням виплати пенсії не звертався, в свою чергу, сума недоотриманої пенсії не нараховувалася та не обліковувалася в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

До відзиву відповідачем надано клопотання про надання додаткового часу для подання витребуваної судом інформації щодо сум пенсії, яка належала пенсіонерові ОСОБА_2 .

Сторони в підготовче засідання 10.05.2022 не з`явилися, про час, дату та місце підготовчого засідання судом повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 клопотання відповідача про надання додаткового часу для подання витребуваних доказів задоволено, відкладено підготовче засідання до 20.05.2022 о 10:00 год. та зобов`язано відповідача надати витребувані докази до наступного підготовчого засідання.

12.05.2022 від відповідача до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив, аналогічного змісту раніше надісланому суду засобами електронного зв`язку.

19.05.2022 від позивача через Електронний суд надійшло клопотання про проведення засідання, призначеного на 20.05.2022, без її участі.

20.05.2022 відповідачем подано додаткові письмові пояснення по справі щодо суті спору, а також інформацію про нараховані та невиплачені суми пенсії ОСОБА_2 у зв`язку із його смертю.

У поясненнях відповідачем зазначено, що ОСОБА_2 нараховано доплату підвищення до пенсії в порядку Закону №2262 та постанови КМУ №103 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 35909,28 грн., яка підлягала виплаті в порядку встановленому Постановою № 103, а саме, з 01.01.2019 щомісячно в розмірі 50% суми підвищення що становить 748,11 грн., а з 01.01.2020 по 30.06.2021 в розмірі 100% суми підвищення, що становить 1496,22 грн. щомісячно. За період з 01.01.2019 по 31.08.2020 (по день смерті) ОСОБА_2 виплачено доплату до пенсії на загальну суму 20947,08грн. Відкладена виплата пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, яка залишилась недоотриманою у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 становить 14962,20 грн. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на території м. Донецька, яка не підконтрольна органам влади України. В жовтні 2020 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) надала заяву та пакет документів щодо виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , в якому була відсутня інформація, яка підтверджує проживання разом з пенсіонером на день його смерті, про що її було повідомлено листом від 30.10.2020. 10.09.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов пакет документів від ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) для отримання суми недоодержаної пенсії, в тому числі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2021 по справі і 127/12513/21, яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 з її батьком - ОСОБА_2 по день його смерті. За таких обставин, оскільки повний пакет документів для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 надійшов після спливу 6 місячного терміну після смерті пенсіонера, підстави для виплати недоотриманої пенсії відсутні.

20.05.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового часу для подання інформації, яке не підлягає розгляду, оскільки не підписане електронним підписом.

У підготовче засідання 20.05.2022 позивач не з`явилась, про дату та час засідання повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Надала клопотання 19.05.2022 про проведення засідання без її участі. Представник відповідача проти продовження підготовчого засідання на відсутності позивача не заперечував.

У підготовчому засіданні 20.05.2022 усною ухвалою суду без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання постановлено продовжити судове засідання за даною явкою.

Представник відповідача у підготовчому засіданні 20.05.2022 підтримав позицію, викладену у відзивах, надав пояснення на їх обґрунтування та наполягав відсутності підстав для задоволення позову. Також просив врахувати пояснення щодо суті позову, а також додані документи на виконання вимог ухвали. У підготовчому засіданні до матеріалів справи залучено копію пенсійної справи.

Представник відповідача проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в письмовому провадженні не заперечував. Надав клопотання подальший розгляд справи здійснювати без участі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №160/27221/21 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 17.06.2022 о 10 год. 00 хв.

У судове засідання 17.06.2022 сторони не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання повідомлені належними чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

17.06.2022 позивачем через Електронний суд подано клопотання про відкладення розгляду справи, спираючись воєнний стан в Україні та територіальну віддаленість суду від місця фактичного проживання.

Розглянувши клопотання позивача, доводи на його обґрунтування, суд доходить висновку про наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану на території України» від 24.02.2022 № 64 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 р. № 259/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.04.2022 р. № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 р. № 341/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 р. № 2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжити з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Отже, станом на 17.06.2021 строк дії воєнного стану в Україні не закінчився.

В силу положень частини першої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 р. № 389-VIII у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема, судів.

Відповідно до статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 р. № 389-VIII у умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до статті 26 цього Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Згідно із частиною сьомою статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону № 2112-IX від 03.03.2022), у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

24.02.2022 Рада суддів України прийняла рішення «Щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією збоку рф».

02.03.2022 Рада суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, де зауважено на тому, що визначаючи умови роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Разом з цим, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено доказами обставин, що унеможливили забезпечення своєї участі (або представника) у судовому засіданні, зокрема, в режимі відеоконференції, зважаючи на стабільність ситуації та відсутності наразі активних бойових дій у регіоні, в тому числі регіоні місця проживання позивача.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Керуючись приписами пункту 10 частини першої статті 4 та частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Відповідно до статті 193 Кодексу адміністративного судочинства України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною четвертою статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 08.07.1993, є донькою ОСОБА_2 (а.с.5); відповідно до свідоцтва про шлюб серії № НОМЕР_4 від 01.10.2021 після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 має прізвище ОСОБА_1 (а.с.15).

Відповідно до відомостей з пенсійної справи №0403013029 (МВС) ОСОБА_2 перебував на обліку в пенсійному фонді з 03.04.2007 та отримував пенсію за вислугу років (вислуга років - 21 календарні) у розмірі 58% сум грошового забезпечення.

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у віці 54 років в м. Донецьк, про що зроблений відповідний актовий запис № 2595 (а.с.8).

За інформацією з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, наданої на вимогу суду (а.с.121-122), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» ОСОБА_2 нараховано підвищення до пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 35909,28грн.; за період з 01.01.2019 по 31.08.2020 (по день смерті) ОСОБА_2 виплачено доплату до пенсії на загальну суму 20947,08грн.; недоотримана пенсія, нарахована в результаті перерахунку пенсії на підставі постанови КМУ №103, але не виплачена по день смерті ОСОБА_2 , становить 14962,20грн.

06.10.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату недоодержаних сум пенсій померлого пенсіонера - ОСОБА_2 , яка зареєстрована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за №20883/Ш-0400-20 від 08.10.2020 (а.с.141).

До заяви долучено: копії свідоцтва про смерть від 04.09.2020 серії НОМЕР_2 ; свідоцтва про народження від 08.07.1993 серії НОМЕР_3 , рнокпп та паспорта ОСОБА_1 , рнокпп та паспорта ОСОБА_2 , довідки Адміністрації Ленінського району міста Донецька від 30.09.2020, карту реквізитів для проведення операцій щодо перерахування коштів на рахунок.

Листом від 30.10.2020 №21237-20883/Ш-03/8-0400/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачу, що відповідно до статті 61 Закону N 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. За документ, що засвідчує факт реєстрації місця проживання (разом з померлим за однією адресою), приймаються довідки, видані згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України». Надана довідка про сумісне проживання із померлим батьком ОСОБА_2 видана установою, не уповноваженою на видачу таких документів. У разі неможливості надати такий документ, факт сумісного проживання з померлим ОСОБА_2 встановлюється в судовому порядку. Питання призначення виплати недоотриманих сум пенсій буде розглянуто додатково після надання відповідного документа.

Позивач звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про встановлення факту спільного проживання.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2021 у справі №127/12513/21 (провадження №2-о/127/209/21), яке набрало законної сили 31.07.2021, встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 з її батьком - ОСОБА_2 по день його смерті.

У вересні 2021 позивач знову звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про отримання суми недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю її батька ОСОБА_2 , долучивши рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2021 у справі №127/12513/21.

Супровідним листом від 10.09.2021 №0200-0202-9/56263 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області надіслано матеріали заяви позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Листом від 22.09.2021 №0400-010508-8/125481 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачу, що підстави для виплати недоотриманої пенсії відсутні.

В обґрунтування такого рішення відповідачем у листі від 22.09.2021 №0400-010508-8/125481 зазначено, що відповідно до статті 61 Закону України від 09.04.1992 N 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Оскільки протягом 6 місяців після смерті пенсіонера ОСОБА_2 заява та відповідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надходили, тому підстави для виплати недоотриманої пенсії відсутні.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті суми недоодержаної пенсії померлого пенсіонера, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (частина третя статті 1 Закону № 2262-ХІІ).

Відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Згідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 року №3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України» від 25 листопада 2005 року № 22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті (абз.3 пункту 2.26 розділу II Порядку № 22-1).

Абзацом 1 частини другої, частиною четвертої статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їх діти до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абз. 16 частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»).

Відповідно до частини другої статті 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Системний аналіз правових норм, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку про те, що суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або членам сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Як встановлено матеріалами справи, позивач є донькою ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк.

Позивач вперше звернулась до відповідача із заявою про виплату недоодержаних сум пенсій померлого батька пенсіонера 06.10.2020, тобто до спливу вказаного шестимісячного строку.

Листом від 30.10.2020 №21237-20883/Ш-03/8-0400/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачу, що надана довідка про сумісне проживання із померлим батьком видана установою, не уповноваженою на видачу таких документів, у разі неможливості надати такий документ, факт сумісного проживання з померлим встановлюється в судовому порядку.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2021 у справі №127/12513/21 (провадження №2-о/127/209/21) встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 з її батьком - ОСОБА_2 по день його смерті.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2021 у справі №127/12513/21 набрало законної сили 31.07.2021.

Матеріалами справи підтверджено повторне звернення позивача із заявою про виплату недоодержаних сум пенсій померлого пенсіонера.

Отримання відповідачем рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2020 у справі №127/18632/20 вбачається із змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на таке звернення (від 22.09.2021 №0400-010508-8/125481).

Разом з цим, доказів вчинення відповідачем виплати позивачу недоотриманої пенсії, яка нарахована ОСОБА_2 за життя і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, тобто дій у відповідності до статті 61 Закону №2262, пункту 2.26 розділу II Порядку № 22-1, матеріали справи не містять.

Доводи відповідача, викладені у листі від 22.09.2021 №0400-010508-8/125481, про відсутність підстав для виплати позивачу недоотриманої пенсії померлого пенсіонера, оскільки протягом 6 місяців після смерті пенсіонера ОСОБА_2 заява та відповідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надходили, безпідставні, оскільки спростовуються матеріалами справи.

З урахуванням встановлених обставин позивач у розумінні статті 61 Закону № 2262-ХІІ має право на отримання недоотриманої пенсії померлого батька ОСОБА_2 та звернулась із відповідною заявою до пенсійного органу в межах шестимісячного строку, встановленого для звернення.

Інших доводів на обґрунтування підстав відмови у виплаті позивачу недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера відповідачем не зазначено та матеріалами справи не встановлено.

За наведених обставин, відмовляючи у виплаті позивачу недоотриманої пенсії померлого батька, відповідач діяв протиправно.

При цьому, суд зауважує, що права позивача у даному випадку порушено саме вказаною протиправною відмовою відповідача, оформленою листом від 22.09.2021 №0400-010508-8/125481, а не діями щодо відмови у виплаті.

За змістом положень частин першої, другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись приписами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог і визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у виплаті позивачу недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.09.2021 №0400-010508-8/125481, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача у даному випадку є належним та це необхідне для ефективного захисту цього порушеного права.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, з метою відновлення порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача здійснити на користь ОСОБА_1 виплату пенсії пенсіонера ОСОБА_2 , яка залишилась недоотриманою у зв`язку із його смертю.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності своїх дії (рішення) у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 908,00 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 908,00 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00грн., суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Відповідно до частини п`ятої статті 134 цього Кодексу розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу виключно адвокатам; заявлена до стягнення сума витрат має бути співмірною з наданими послугами, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ці витрати мають бути пов`язаними з розглядом справи та підтверджені відповідними доказами.

Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами пункту 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та витрачений час.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду ордер серії АН №1057048 від 23.12.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1540 від 01.10.2003, договір №2021/12/23 від 23.12.2021 про надання правничої допомоги адвокатом, квитанцію до прибуткового касового ордера №2021/12/23-1 від 23.12.2021 на суму 5000,00 грн.

Разом з цим, наданий договір №2021/12/23 від 23.12.2021 не містить підпису клієнта - ОСОБА_1 , а отже, не має юридичної сили.

Жодних інший доказів, які б визначали порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, матеріали справи не містять.

Не надано і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена.

Крім цього, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид правової послуги та витрачений час.

Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

Однак, таких документів позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем також не надано.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) у виплаті ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.09.2021 №0400-010508-8/125481.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) здійснити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) виплату пенсії пенсіонера ОСОБА_2 , яка залишилась недоотриманою у зв`язку із його смертю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

У задоволені заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду складено 20.06.2022.

Суддя М.М. Бухтіярова