Рішення № 105079555, 27.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Справа № 160/12191/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправною відмови Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), викладену в листі №0400-01303-8/34727 від 12.03.2021 року та листі №13419-9203/м-01/8-0400/21 від 22.04.2021 року, в зарахуванні позивачу до пільгового стажу за списком № 2 періоду роботи в спеціалізованому управлінні № 4 Виробничого об`єднання з ремонту гірничорудного обладнання Кривбасрудоремонт ( з 08.1995 - 1996 роки - спеціалізоване управління № 4 ВАТ Кривбасрудоремонт) з 08.08.1986 по 30.09.1988 року , з 01.10.1990 по 30.06.1993 року, з 01.09.1993 року по 17.08.1996 року

- зобов`язання відповідача зарахувати позивачу, як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, період роботи з 08.08.1986 по 30.09.1988 року , з 01.10.1990 по 30.06.1993 року , з 01.09.1993 року по 17.08.1996 року до пільгового стажу роботи за професіями, робота на яких дає право на призначення пенсії за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, згідно з пунктом б частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, частини першої, пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за списком № 2 згідно з пунктом б частини першої статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, частини першої, пункту 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, починаючи з дати звернення до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2. Однак, відповідачем відмовлено, оскільки не враховано період роботи з 08.08.1986 по 30.09.1988, а також з 01.10.1990 по 30.06.1993 та за період 01.09.1993 по 17.08.1996, оскільки відсутня пільгова довідка ВАТ «Кривбасрудоремонт», яке знаходиться в стадії припинення. Позивач вважає відмову у призначенні пенсії протиправною, тому звернувся до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.11.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що до пільгового стажу позивача не враховано період роботи з 08.08.1986 по 30.09.1988, з 01.10.1990 по 30.06.1993, з 01.09.1993 по 17.08.1996, оскільки відсутня пільгова довідка ВАТ «Кривбасрудоремонт», яке знаходиться в стадії припинення. Крім того, до страхового стажу не враховано періоди роботи з 01.07.1993 по 31.08.1993, з 01.10.1988 по 31.09.1990, оскільки у трудовій книжці є запис, про те, що зазначений період не враховувати у зв`язку відбуванням виправних робіт. Страховий стаж позивача на момент звернення складає 29 років 05 місяців 14 днів, за списком №2 09 років 03 місяці 23 дні. Відтак у призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного пенсійного віку.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2021р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом №0400-010303-8/34727 від 12.03.2021 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж позивача на момент звернення складає 29 років 05 місяців 14 днів, за списком №2 09 років 03 місяці 23 дні. Крім того, зазначено, що до пільгового стажу за списком №2 не враховано період роботи з 08.08.1986 по 30.09.1988, з 01.10.1990 по 30.06.1993, з 01.09.1993 по 17.08.1996, оскільки відсутня пільгова довідка від ВАТ «Кривбасрудоремонт», яке знаходиться в стадії припинення. Також повідомлено, що до страхового стажу не враховано періоди роботи з 01.07.1993 по 31.08.1993, з 01.10.1988 по 31.09.1990, оскільки у трудовій книжці є запис, що не враховувати у зв`язку відбуванням виправних робіт.

17.03.2021р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із посиланням про надання усіх необхідних документів та зазначенням, що підприємство ВАТ «Кривбасрудоремонт» ще не ліквідовано.

Листом №13419-9203/М-01/8-0400/21 від 22.04.2021 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено, що з 08.08.1986 по 17.08.1996 позивач працював у ВАТ «Кривбасрудоремонт» та державна реєстрація якого знаходиться у стадії припинення. Довідка, яка уточнює пільговий характер роботи не надавалась. Для врахування зазначеного періоду роботи до спеціального стажу за даними довідки архівного відділу виконкому Криворізької міської ради від 04.11.2020 №М-2406 відсутні законні підстави.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно ст.1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, пенсія на пільгових умовах призначається із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. За відсутності 30 років страхового стажу пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків.

Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до п.4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з п.4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.

Згідно з п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відповідно п.4.2. Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до Роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв`язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об`єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що атестація має проводитися у передбачені п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.10.2018 в справі №348/1079/17), постанові від 18 вересня 2018 року по справі №345/3301/17 та постанові від 01.11.2018 №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічна правова позиція щодо правозастосування викладена у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №2040/6395/18, що в силу приписів ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом першої інстанції.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 08.08.1986 (запис №6) прийнято на роботу до Спеціалізованого управління №4 Виробничого об`єднання з ремонту гірничорудного обладнання «Кривбасрудоремонт» слюсарем з ремонту гірничорудного обладнання, де останній працював до 17.08.1996 року (запис №13).

Відповідачем не зараховано період з роботи позивача з 08.08.1986 по 30.09.1998, з 01.10.1990 по 30.06.1993, з 01.09.1993 по 17.08.1996, оскільки відсутня пільгова довідка від ВАТ «Кривбасрудоремонт», яке знаходить в стані припинення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для підтвердження зазначеного стажу роботи надано копії: архівних довідок від 04.11.2020 №М-2405 та №М2406 видані Архівним відділом виконкому Криворізької міської ради, де зазначено розмір заробітної плати та підстави нарахування.

Крім того, до архівної довідки №М2406 від 04.11.2020 виданої Архівним відділом виконкому Криворізької міської ради надано копія наказу №16 від 13.04.1994 по Спеціалізованому управлінню №4 Державного підприємства з ремонту гірничорудного обладнання «Кривбасрудоремонт» «Об утверджении перечня робочих мест, производств, работ, профессий, должностей, имеющих право на льготное пенсионное обеспечение по Списку №2» (мова оригіналу) з відповідним переліком посад, професій, робочих місць, робот.

Також, до зазначеної довідки надані три Картки умов праці слюсаря по ремонту гірничорудного обладнання, де вказано, що дана професія відноситься до пенсійного забезпечення за Списком №2.

Вимагаючи деякі документи (уточнюючу довідку підприємства), органи Пенсійного фонду України переслідують в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження, повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно (ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України) з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Відповідно до п.20 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Так, вказаний порядок підтвердження трудового стажу є обов`язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства, будь-яких інших підтверджень не вимагається.

Згідно зі ст.ст.13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до пільгового стажу зараховується робота працівників, які безпосередньо зайняті повний робочий день на відповідних роботах, за умови підтвердження первинними документами роботи саме такої роботи повний робочий день, при цьому такими документами можуть бути: журнали виходів на роботу, табелі використання робочого часу, деякі накази чи розпорядження по підприємству. Кожен з цих документів дає лише часткове підтвердження зайнятості на роботах із шкідливими умовами праці, але сукупні дані цих документів можуть бути доказом повної зайнятості працівника.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року за №383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. При цьому пунктом 10 цього Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Отже, записів в трудовій книжці позивача достатньо, оскільки в трудовій книжці зазначені періоди роботи, назви професій.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином це обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

До того ж, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення, у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зарахувати позивачу, як працівнику, зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, період роботи з 08.08.1986 по 30.09.1988 року, з 01.10.1990 по 30.06.1993 року, з 01.09.1993 року по 17.08.1996 року до пільгового стажу роботи за професіями, робота на яких дає право на призначення пенсії за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини першої, пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за списком №2 згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частини першої, пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , починаючи з дати звернення до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, суд виходить з наступного.

Статтею 58 Закону України №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пенсію позивача.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про розрахунок, перерахунок пенсії, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за заявою позивача з урахуванням висновків суду.

Оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 454грн. 00коп.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними відмови Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені в листі №0400-01303-8/34727 від 12.03.2021 року та №13419-9203/М-01/8-0400/21 від 22.04.2021 року, в зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком №2 період роботи з 08.08.1986 по 30.09.1988, з 01.10.1990 по 30.06.1993, з 01.09.1993 по 17.08.1996.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова