Рішення № 105076793, 29.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2022Справа № 910/18480/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Музиченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ТЕХ ГРУП", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП", м. Київ

про стягнення 1 243 233,39 грн, -

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ТЕХ ГРУП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП" про стягнення:

- за договором №17/10/2019 від 17.10.2019 про надання послуг баштового крану основного боргу в сумі 509760 грн, інфляційних втрат в розмірі 8453,52 грн та 3% річних в сумі 17363,27 грн;

- за договором №08/11/2019 від 08.11.2019 про надання послуг баштового крану основного боргу в сумі 639460 грн, інфляційних втрат в сумі 38874,96 грн та 3% річних в розмірі 29321,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договорами №08/11/2019 від 08.11.2019 та №17/10/2019 від 17.10.2019 про надання послуг баштового крану в частині своєчасної оплати послуг.

Ухвалою від 22.11.2021 позовну заяву було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 13.12.2021 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.01.2022.

Відповідач у відзиві №227 від 29.12.2021 проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що позивачем в позовній заяві не вірно визначено предмети договорів про надання послуг баштового крану, а саме ідентифікуючі ознаки баштових кранів. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено, що згідно змісту наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП" станом на 01.09.2021 становила 884 830 грн.

12.01.2022 судом було відкладено підготовче засідання на 02.02.2022.

Ухвалою від 02.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2022.

Ухвалою від 06.04.2022 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.04.2022.

Ухвалою від 27.04.2022 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.06.2022.

01.06.2022 розгляд справи по суті відкладено на 29.06.2022.

У судове засідання представники позивача та відповідача не з`явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Зокрема, про вручення позивачу ухвали про повідомлення свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0105492394510.

Одночасно, щодо повідомлення відповідача суд зауважує, що частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, конверт з ухвалою суду від 01.06.2022 було повернуто на адресу Господарського суду міста Києва з відміткою від08.06.2022 "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З приводу неявки сторін суд вважає за доцільне зауважити, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка сторін а не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 29.06.2022.

В судовому засіданні 29.06.2022 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

17.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ТЕХ ГРУП" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП" (замовник) було укладено договір №17/10/2019 про надання послуг баштового крану, за умовами п.1.1 якого виконавець зобов`язується надавати, а замовник прийняти та оплатити послуги з обслуговування, експлуатації та виконання робіт баштовим краном із залученням машиністів баштового крану стаціонарного типу R54/16, виробництва компанії Shenyang Sanyo Building Machinery Co.Ltd, заводський номер 153. Умови надання послуг: строки, вартість, адреса будівництва, та інші умови, які сторони будуть вважати обов`язковими, визначаються сторонами у додаткових угодах до цього договору.

Згідно п.2.3 договору №17/10/2019 від 17.10.2019 загальна вартість даного договору становить загальну вартість послуг, наданих протягом дії цього договору та визначається сукупністю всіх сум, вказаних в актах здачі-приймання наданих послуг.

У п.2.4 договору №17/10/2019 від 17.10.2019 оплата послуг за даним договором здійснюється замовником щомісячно в термін до десятого числа місяця наступного за звітним.

У п.3.1.3 договору №17/10/2019 від 17.10.2019 визначено обов`язок виконавця надавати замовнику для оформлення акти здачі-приймання виконаних робіт, не пізніше 3 числа місяця наступного за звітним, при умові оформлення рапортів про роботу баштового крану представником замовника на об`єкті до 30 числа звітного місяця.

Відповідно до п.3.1.7 договору №17/10/2019 від 17.10.2019 виконавець зобов`язаний демонтувати баштовий кран по завершенню надання послуг або дострокового припинення дії договору протягом 14 календарних днів з моменту настання відповідної події.

Пунктом 4.1.6 договору №17/10/2019 від 17.10.2019 унормовано, що після завершення виконавцем монтажу та налагодження баштового крану, підписати акт здачі-приймання робіт з монтажу та налагодження баштового крану.

Договір набирає чинності за дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 включно (п.8.1 договору №17/10/2019 від 17.10.2019).

У додатковій угоді №1 від 17.10.2019 до договору №17/10/2019 від 17.10.2019 сторони погодили, що адресою будівельного майданчику, де будуть надаватись послуги є: м.Київ, бульвар Кольцова, 29А.

Згідно п.2 додаткової угоди №1 від 17.10.2019 до договору №17/10/2019 від 17.10.2019 строки надання послуг з 17.10.2019 по 31.12.2020, що включає в себе: монтаж, послуги з обслуговування та експлуатації баштового крану, здачу в експлуатацію, демонтаж баштового крану. Строки надання послуг, у зв`язку із об`єктивними умовами, можуть зміщатись.

Надання послуг за договором розпочинається з моменту здійснення повної попередньої оплати замовником послуг виконавця відповідно до умов передбачених договором та п.5 цієї додаткової угоди.

У п.5 додаткової угоди №1 від 17.10.2019 до договору №17/10/2019 від 17.10.2019: вартість анкерного кріплення, до встановлення баштового крану 12500; доставка баштового крану на будівельний об`єкт замовника 52000 грн; вартість монтажу крана на будівельному об`єкті замовника 130000 грн; вартість роботи автокрана при монтажу баштового крана (в залежності від умов монтажу на об`єкті) 45390 грн; вартість нарощування висоти +21 м з урахуванням доставки секцій на будівельний об`єкт замовника 53000 грн; вартість зрощування висоти -21 м з урахуванням доставки секцій на будівельний об`єкт замовника 53000 грн; вартість демонтажу крана на будівельному об`єкті замовника 114000 грн; вартість роботи автокрана при демонтажі баштового крану (в залежності від умов демонтажу на об`єкті) 45390 грн; вивіз баштового крану з будівельного об`єкту замовника 52000 грн.

08.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ТЕХ ГРУП" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП" (замовник) було укладено договір №08/11/2019 про надання послуг баштового крану, за умовами п.1.1 якого виконавець зобов`язується надавати, а замовник прийняти та оплатити послуги з обслуговування, експлуатації та виконання робіт баштовим краном із залученням машиністів баштового крану стаціонарного типу НК 30/21В, виробництва компанії Gangxi Construction Engineering Goung Machinery Manufacturing Co.Ltd Nannig (Китай), заводський номер 08UA01GTHIEZS00168-3. Умови надання послуг: строки, вартість, адреса будівництва, та інші умови, які сторони будуть вважати обов`язковими, визначаються сторонами у додаткових угодах до цього договору.

Згідно п.2.3 договору №08/11/2019 від 08.11.2019 загальна вартість даного договору становить загальну вартість послуг, наданих протягом дії цього договору та визначається сукупністю всіх сум, вказаних в актах здачі-приймання наданих послуг.

У п.2.4 договору №08/11/2019 від 08.11.2019 оплата послуг за даним договором здійснюється замовником щомісячно в термін до десятого числа місяця наступного за звітним.

У п.3.1.3 договору №08/11/2019 від 08.11.2019 визначено обов`язок виконавця надавати замовнику для оформлення акти здачі-приймання виконаних робіт, не пізніше 3 числа місяця наступного за звітним, при умові оформлення рапортів про роботу баштового крану представником замовника на об`єкті до 30 числа звітного місяця.

Відповідно до п.3.1.7 договору №08/11/2019 від 08.11.2019 виконавець зобов`язаний демонтувати баштовий кран по завершенню надання послуг або дострокового припинення дії договору протягом 14 календарних днів з моменту настання відповідної події.

Пунктом 4.1.6 договору №08/11/2019 від 08.11.2019 унормовано, що після завершення виконавцем монтажу та налагодження баштового крану, підписати акт здачі-приймання робіт з монтажу та налагодження баштового крану.

Договір набирає чинності за дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 включно (п.8.1 договору №08/11/2019 від 08.11.2019).

У додатковій угоді №1 від 08.11.2019 до договору №08/11/2019 від 08.11.2019 сторони погодили, що адресою будівельного майданчику, де будуть надаватись послуги є: м.Київ, бульвар Кольцова, 24А.

Згідно п.2 додаткової угоди №1 від 08.11.2019 до договору №08/11/2019 від 08.11.2019 строки надання послуг з 08.11.2019 по 31.12.2020, що включає в себе: монтаж, послуги з обслуговування та експлуатації баштового крану, здачу в експлуатацію, демонтаж баштового крану. Строки надання послуг, у зв`язку із об`єктивними умовами, можуть зміщатись.

Надання послуг за договором розпочинається з моменту здійснення повної попередньої оплати замовником послуг виконавця відповідно до умов передбачених договором та п.5 цієї додаткової угоди.

У п.5 додаткової угоди №1 від 08.11.2019 до договору №08/11/2019 від 08.11.2019 визначено: вартість анкерного кріплення, до встановлення баштового крану 12500; доставка баштового крану на будівельний об`єкт замовника 52000 грн; вартість монтажу крана на будівельному об`єкті замовника 130000 грн; вартість роботи автокрана при монтажу баштового крана (в залежності від умов монтажу на об`єкті) 45390 грн; вартість нарощування висоти +21 м з урахуванням доставки секцій на будівельний об`єкт замовника 53000 грн; вартість зрощування висоти -21 м з урахуванням доставки секцій на будівельний об`єкт замовника 53000 грн; вартість демонтажу крана на будівельному об`єкті замовника 114000 грн; вартість роботи автокрана при демонтажі баштового крану (в залежності від умов демонтажу на об`єкті) 45390 грн; вивіз баштового крану з будівельного об`єкту замовника 52000 грн.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договори №17/10/2019 від 17.10.2019 й №08/11/2019 від 08.11.2019 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсними визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договори №17/10/2019 від 17.10.2019 й №08/11/2019 від 08.11.2019 як підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Як свідчать матеріали справи, за наслідками виконання умов договору №17/10/2019 від 17.10.2019 сторонами було складено та підписано наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №128 від 01.07.2021 на суму 148 680 грн; №149 від 02.08.2021 на суму 191160 грн; №166 від 01.09.2021 на суму 169920 грн.

На підставі умов договору №08/11/2019 від 08.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ТЕХ ГРУП" було надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП" прийнято послуги згідно актів №86 від 01.06.2021 на суму 159300 грн, №150 від 02.08.2021 на суму 191 160 грн, №127 від 01.07.2021 на суму 148680 грн, №165 від 01.09.2021 на суму 171 690 грн.

Проте, як зазначено у позовній заяві, відповідачем було лише частково здійснено розрахунки за послуги, які було надано за договорами №17/10/2019 від 17.10.2019 й №08/11/2019 від 08.11.2019, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП" утворилась заборгованість за договором №17/10/2019 від 17.10.2019 в розмірі 509 760 грн й за договором №08/11/2019 від 08.11.2019 в сумі 639 460 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат й звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем наголошено, що позивачем в позовній заяві не вірно визначено предмети договорів про надання послуг баштового крану, а саме ідентифікуючі ознаки баштових кранів. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено, що згідно змісту наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП" станом на 01.09.2021 становила 884 830 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вказувалось судом вище, у п.2.4 договору №17/10/2019 від 17.10.2019 оплата послуг за даним договором здійснюється замовником щомісячно в термін до десятого числа місяця наступного за звітним.

Згідно п.2 додаткової угоди №1 від 17.10.2019 до договору №17/10/2019 від 17.10.2019 строки надання послуг з 17.10.2019 по 31.12.2020, що включає в себе: монтаж, послуги з обслуговування та експлуатації баштового крану, здачу в експлуатацію, демонтаж баштового крану. Строки надання послуг, у зв`язку із об`єктивними умовами, можуть зміщатись.

Надання послуг за договором розпочинається з моменту здійснення повної попередньої оплати замовником послуг виконавця відповідно до умов передбачених договором та п.5 цієї додаткової угоди.

У п.5 додаткової угоди №1 від 17.10.2019 до договору №17/10/2019 від 17.10.2019: вартість анкерного кріплення, до встановлення баштового крану 12500; доставка баштового крану на будівельний об`єкт замовника 52000 грн; вартість монтажу крана на будівельному об`єкті замовника 130000 грн; вартість роботи автокрана при монтажу баштового крана (в залежності від умов монтажу на об`єкті) 45390 грн; вартість нарощування висоти +21 м з урахуванням доставки секцій на будівельний об`єкт замовника 53000 грн; вартість зрощування висоти -21 м з урахуванням доставки секцій на будівельний об`єкт замовника 53000 грн; вартість демонтажу крана на будівельному об`єкті замовника 114000 грн; вартість роботи автокрана при демонтажі баштового крану (в залежності від умов демонтажу на об`єкті) 45390 грн; вивіз баштового крану з будівельного об`єкту замовника 52000 грн.

У п.2.4 договору №08/11/2019 від 08.11.2019 оплата послуг за даним договором здійснюється замовником щомісячно в термін до десятого числа місяця наступного за звітним.

Згідно п.2 додаткової угоди №1 від 08.11.2019 до договору №08/11/2019 від 08.11.2019 строки надання послуг з 08.11.2019 по 31.12.2020, що включає в себе: монтаж, послуги з обслуговування та експлуатації баштового крану, здачу в експлуатацію, демонтаж баштового крану. Строки надання послуг, у зв`язку із об`єктивними умовами, можуть зміщатись.

Надання послуг за договором розпочинається з моменту здійснення повної попередньої оплати замовником послуг виконавця відповідно до умов передбачених договором та п.5 цієї додаткової угоди.

У п.5 додаткової угоди №1 від 08.11.2019 до договору №08/11/2019 від 08.11.2019 визначено: вартість анкерного кріплення, до встановлення баштового крану 12500; доставка баштового крану на будівельний об`єкт замовника 52000 грн; вартість монтажу крана на будівельному об`єкті замовника 130000 грн; вартість роботи автокрана при монтажу баштового крана (в залежності від умов монтажу на об`єкті) 45390 грн; вартість нарощування висоти +21 м з урахуванням доставки секцій на будівельний об`єкт замовника 53000 грн; вартість зрощування висоти -21 м з урахуванням доставки секцій на будівельний об`єкт замовника 53000 грн; вартість демонтажу крана на будівельному об`єкті замовника 114000 грн; вартість роботи автокрана при демонтажі баштового крану (в залежності від умов демонтажу на об`єкті) 45390 грн; вивіз баштового крану з будівельного об`єкту замовника 52000 грн.

Судом було встановлено, що за наслідками виконання умов договору №17/10/2019 від 17.10.2019 сторонами було складено та підписано наступні акти здачі-приймання робіт (надання послуг): №128 від 01.07.2021 на суму 148 680 грн; №149 від 02.08.2021 на суму 191160 грн; №166 від 01.09.2021 на суму 169920 грн.

На підставі умов договору №08/11/2019 від 08.11.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ТЕХ ГРУП" було надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП" прийнято послуги згідно актів №86 від 01.06.2021 на суму 159300 грн, №150 від 02.08.2021 на суму 191 160 грн, №127 від 01.07.2021 на суму 148680 грн, №165 від 01.09.2021 на суму 171 690 грн.

Наразі, суд критично оцінює заперечення відповідача щодо ідентифікуючих ознак баштових кранів, а також осіб, якими було підписано рапорти про роботу баштового крану, оскільки зі змісту умов договорів вбачається, що акти наданих послуг надаються при умові оформлення рапортів про роботу баштового крану, в матеріалах справи відсутні докази висловлення відповідачем, як замовником послуг, будь-яких заперечень щодо змісту актів. До того ж, судом враховано, що всі наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані представниками контрагентів без жодних зауважень та заперечень, що фактично вказує на погодженні замовника з їх змістом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, з огляду на умови укладених між сторонами правочинів та вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк оплати наданих в межах договорів №17/10/2019 від 17.10.2019 й №08/11/2019 від 08.11.2019 у червні-вересні 2021, настав.

Проте, як вказувалось вище, за твердженнями позивача, відповідачем було лише частково здійснено розрахунки за послуги, які було надано за договорами №17/10/2019 від 17.10.2019 й №08/11/2019 від 08.11.2019, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП" утворилась заборгованість за договором №17/10/2019 від 17.10.2019 в розмірі 509 760 грн й за договором №08/11/2019 від 08.11.2019 в сумі 639 460 грн.

Одночасно, відповідачем вказано про те, що згідно змісту наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП" станом на 01.09.2021 становила 884 830 грн.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.сЖодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наразі, на підтвердження обставин відсутності заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, відповідач посилається на акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2021 по 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ТЕХ ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП".

Зі змісту вказаного акту вбачається, що сальдо за розрахунками сторін станом на 01.08.2021 становило 160 900 грн, сальдо кінцеве станом на 01.09.2021 - 884 830 грн.

У вказаному акті посилання на спірні правочини відсутнє, вказано лише про зобов`язання на суму 191160 грн (149 від 02.08.2021, на суму 169920 грн (166 від 01.09.2021),

на суму 191 160 грн (150 від 02.08.2021), на суму 171 690 грн (165 від 01.09.2021).

В контексті наведеного судом враховано пояснення позивача від 28.01.2021, в яких вказано, що розбіжність між змістом акту та фактичною сумою заборгованості відповідача виникла з урахуванням того, що у додатку №1 до договору №17/10/2019 від 17.10.2019 вказано, що надання послуг згідно цього додатку розпочинається з моменту здійснення повної попередньої оплати замовником послуг, передбачених у п.5 додаткової угоди, яким визначено вартість послуг по демонтажу, зрощуванню висоти крану, демонтажу та вивезенню крана. Згідно платіжного доручення №197 від 21.12.2019 відповідачем було здійснено оплату вищевказаних послуг на суму 317390 грн, проте, станови на дату складання акту звірки (01.09.2021)із зазначених робіт було виконано лише нарощування висоти з урахуванням суми доставки секцій на суму 53 000 грн. Решта робіт станом на час підписання акту звірки ще не були виконані, тому їх вартість 264390 грн відображена в акті звірки, а саме зменшена загальна сума заборгованості замовника перед виконавцем.

Судом враховано, що платіжне доручення №197 від 21.12.2019 на суму 317390 грн дійсно має призначення платежу "оплата за демонтаж, нарощув, зрощування висоти башт.крана на Кольцова, 24-А зг. дог. №17/10/2019 від 17.10.2019 в т.ч. ПДВ 20% 52898,33 грн.".

Відповідачем означені обставини належними, допустимими та більш вирогідними доказами спростовано не було.

Виходячи з вищевикладеного у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доказово обґрунтовано твердження про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП" заборгованості за договором №17/10/2019 від 17.10.2019 про надання послуг баштового крану основного боргу в сумі 509760 грн та за договором №08/11/2019 від 08.11.2019 про надання послуг баштового крану основного боргу в сумі 639460 грн, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині оплати наданих послуг, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення за договором №17/10/2019 від 17.10.2019 інфляційних втрат в розмірі 8453,52 грн та 3% річних в сумі 17363,27 грн, за договором №08/11/2019 від 08.11.2019 інфляційних втрат в сумі 38874,96 грн та 3% річних в розмірі 29321,64 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку судом встановлено, що останній містить помилки.

Зокрема, позивачем не враховано, що право на застосування наслідків невиконання грошового зобов`язання виникає у кредитора з наступного дня після закінчення строку його виконання.

Умовами укладених між сторонами правочинів унормовано, що оплата послуг за даним договором здійснюється замовником щомісячно в термін до десятого числа місяця наступного за звітним.

До того ж, заявником не вірно визначено кількість днів у періодах прострочення, зокрема, у розрахунку 3% річних вказано дату початку розрахунку 01.10.2021, дату закінчення 29.10.2021, а кількість днів 151, розмір 3% річних за вказаний період позивачем визначено у 6326,61 грн, що арифметично є не вірним.

Одночасно, під час розрахунку інфляційних втрат позивачем не враховано, що Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Отже, з урахуванням наведеного вище, після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обгрунтованим є стягнення з відповідача за порушення грошових зобов`язань за договором №17/10/2019 від 17.10.2019 3% річних в розмірі 3374,54 грн, інфляційних втрат в сумі 4078,08 грн та за договором №08/11/2019 від 08.11.2019 3% річних в сумі 4762,59 грн й інфляційних втрат в сумі 5741,17 грн

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 145, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ТЕХ ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП" про стягнення 1 243 233,39 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАЙБУД ГРУП" (03022, місто Київ, вул.Васильківська, будинок 30, ЄДРПОУ 39861149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАУЕР ТЕХ ГРУП" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул.Квітнева, будинок 48, кімната 22, ЄДРПОУ 41212629) заборгованість за договором №17/10/2019 від 17.10.2019 в розмірі 509 760 грн, 3% річних в розмірі 3374,54 грн, інфляційні втрати в сумі 4078,08 грн та заборгованість за договором №08/11/2019 від 08.11.2019 в сумі 639 460 грн, 3% річних в сумі 4762,59 грн, інфляційні втрати в сумі 5741,17 грн та судовий збір в розмірі 17507,65 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Судовий збір в сумі 1140,85 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04.07.2022.

Суддя В.В. Князьков