Ухвала суду № 105075055, 04.07.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6544/22

провадження № 1-кс/753/1150/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2022 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва Коренюк А.М. з секретарем судового засідання Сердюковою Г.В. за участі прокурора Яценка О.О., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Воронова В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Мельнічука А.Ю., погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва Яценком О.О., за матеріалами кримінального провадження№12022100020001861 відомості про яке внесено до ЄРДР від 30.06.2022 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Веймар (Німеччина), українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 20.03.2020 року Дніпровським районним судом міста Києва за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києва Мельнічука А.Ю.,за погодженням з процесуальним керівником - прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва Яценком О.О.,звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 за матеріалами кримінального провадження№12022100020001861,відомості про яке внесено до ЄРДР від 30.06.2022 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12022100020001861 від 30.06.2022 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, крім того Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, крім того Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , 30.06.2022 приблизно о 16 годині 00 хвилин, перебуваючи в торговому залі магазину «Новус», що розташований за адресою: м. Київ, пр-т. Григоренка, 18, в якому здійснює свою господарську діяльність ТОВ «Новус Україна», ідентифікаційний номер 36003603, вирішив умисно, з корисливих мотивів, повторно таємно викрасти чуже майно, в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи у торговому залі вказаного магазину, переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу взяв з полиць товари, які належить магазину ТОВ «Новус Україна», а саме: віскі «Jack Daniel`s» 40% об`ємом 1 л. в кількості 3 шт. загальною вартістю 1767 грн. 63 коп. (без ПДВ), дезодорант Nivea для чоловіків Invisible Power стік 40 мл, в кількості 1 шт.вартістю 41 грн. 50 коп. (без ПДВ), які сховав до рюкзаку, який тримав при собі.

В подальшому, ОСОБА_1 , утримуючи вищевказане майно при собі в рюкзаку, пройшов касову зону, не розрахувавшись за товар, тим самим намагалався повторно таємно викрасти чуже майно, що належить ТОВ «Новус Україна», в умовах воєнного стану, однак виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, повторне таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_1 затримали працівники охорони біля виходу з магазину.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 міг завдати матеріального збитку ТОВ «Новус Україна» (ідентифікаційний код 36003603) на загальну суму 1 809 грн. 13 коп. (без ПДВ).

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

У вчиненні даного злочину - закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Веймар (Німеччина), українець, громадянин України, не працюючий, останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 20.03.2020 року Дніпровським районним судом міста Києва за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України: - переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, й вказані обставини можуть спонукати підозрюваного до втечі з метою уникнення покарання, адже підозрюваний раніше судимий за майновий злочин аналогічного характеру 20.03.2020 року. Окрім того, про наявність вказаних ризиків, а також призначення реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі, вказує те, що підозрюваний повторно вчинив злочин майнового характеру та може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має постійного джерела доходів, не працевлаштований, єдиним встановленим джерелом доходів є зайняття протиправною діяльністю - крадіжки. Разом з тим, раніше засуджений за вчинення корисливого злочину проти власності. Покарання, призначене вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2020 року не перевиховало його, підозрюваний не став на шлях виправлення, й знову через короткий період часу вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник просили застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, такий як домашній арешт у нічний час доби, вважаючи, що підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою не має, оскільки матиме добросовісну процесуальну поведінку. Водночас підозрюваний визнав свою вину у вчиненні злочину.

Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до клопотання, з`ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, думку підозрюваного, проаналізувавши надані стороною обвинувачення доказів підозри, у їх сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 30.06.2022 року о 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

01.07.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Наявність підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом прийняття заяви про вчинення злочину;

- протоколом ОМП;

- протоколами допиту свідків;

- протоколом затримання у порядку ст. 208 КПК України;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Так, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, що згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, надають підстави для обрання запобіжного заходу відносно такого підозрюваного, оскільки існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991 року).

Практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

При цьому слідчий суддя враховує те, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа та інші.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також ризиків, дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, що зазначені в п.п.1, 5 ч. 1 цієї статті, що є підставою для застосування до нього запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду й розуміння наслідків покарання може вплинути на зміну його процесуальної поведінки.

Відповідно до частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зазначені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, й вказані обставини можуть спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, адже підозрюваний був раніше судимий за майновий злочин аналогічного характеру згідно вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2020 року. Окрім того, про наявність вказаних ризиків, а також призначення реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі вказує те, що підозрюваний вчинив інкримінований йому злочин повторно, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має постійного джерела доходів, не працевлаштований, єдиним встановленим джерелом доходів є зайняття протиправною діяльністю. Разом з тим, підозрюваний раніше судимий за вчинення корисливого злочину проти власності (крадіжка) за аналогічних обставин - викрадення з магазину товарів. Покарання, призначене вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2020 року, не перевиховало його, підозрюваний не став на шлях виправлення, й знову через короткий період часу вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності (крадіжка).

Підстави, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного в установах попереднього ув`язнення за станом здоров`я, відсутні.

Практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тому саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним у цьому кримінальному провадженні.

Тримання під вартою є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих ст. 194 даного Кодексу, тобто утримання під вартою відповідає критерію розумності.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлені ризики існують, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити їх уникнення та забезпечення покладених на підозрювану обов`язків.

Щодо питання уникнення наявних ризиків шляхом застосування іншого запобіжного заходу не пов`язаного з тримання особи під вартою, то у світлі факторів пов`язаних з характером підозрюваного, як особи, яка раніше судима за аналогічний злочин проти власності (крадіжка) згідно вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2020 року, який на шлях виправлення не став, висновків не зробив, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.

Позиція підозрюваної щодо застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, жодним чином вказані висновки не спростовують, адже покарання, призначене вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20.03.2020 року не перевиховало його, він не став на шлях виправлення, й знову вчинив нове кримінальне правопорушення проти власності (крадіжка).

З урахування сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, злочину, який ним вчинений, в силу характеру вчиненого діяння та одночасної потереби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий суддя приходить до висновку про те, що прокурор довів дійсні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу, а саме - тримання під вартою, й слідчий суддя вважає, що лише такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного з урахуванням обставин правопорушення та його особи, адже підозрюваний не працевлаштований, свідомо обрав для себе єдине джерело доходу - направлене на повторне, таємне викрадення чужого майна, зважаючи на вчинений ним злочин, й усвідомлення наслідків покарання, може вплинути на його процесуальну поведінку - переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого злочину - продовження злочинної діяльності, що є підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою з правом внесення застави, у розмірі, який відповідатиме завданим його злочинними діями майновим збиткам (1 809, 13 грн.), який визначений слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, й з урахуванням того, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб(п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

З урахуванням п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, особи підозрюваного, його майнового стану та процесуальної поведінки, визначити розмір застави у мінімальному розмірі, визначеному п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України - двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 49 620 грн. 00 коп. (2 481 х 20 = 49 620 грн. 00), який буде достатнім для виконання покладених на нього обов`язків, та є співмірним до розміру збитків, що завдані злочином, до якого він причетний.

Норма статті 194 КПК України передбачає необхідність визначення обов`язків, з передбачених цією статтею, які будуть покладені на підозрюваного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 182, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Мельнічука А.Ю., погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва Яценко О.О., за матеріалами кримінального провадження№12022100020001861 відомості про яке внесено до ЄРДР від 30.06.2022 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Веймар (Німеччина), українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 20.03.2020 року Дніпровським районним судом міста Києва за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів із визначенням розміру застави (правом внесення застави) в сумі 49 620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) грн. 00 (нуль) коп., що становить двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власносності.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду, а також виконувати наступні обов`язки терміном 60 (шістдесят) днів:

-не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну,

-утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим цього кримінального провадження.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з часу фактичного затримання, тобто з 30 червня 2022 року 18 години 00 хвилин.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 29 серпня 2022 року о 18 годині 00 хвилин.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ: