Рішення № 105059548, 04.07.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6193/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державного бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 15, м. Київ, 01032) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 27 квітня 2022 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державного бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 15, м. Київ, 01032), в якій позивач просив:

- Визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань по ненаданню інформації про спрямування запиту на інформацію ОСОБА_1 від 28.03.2022 року до ТУ ДБР у м. Миколаєві;

- Зобов`язати Державне бюро розслідувань надати інформацію про спрямування запиту на інформацію ОСОБА_1 від 28.03.2022 року до ТУ ДБР у м. Миколаєві.

Ухвалою від 04 травня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.03.2022 року позивач звернувся із запитом на інформацію до Державного бюро розслідувань, з використанням порядку надсилання запиту на інформацію та за формою, розміщеною на сайті ДБР, у якому просив надати копії розрахунково-платіжних відомостей ОСОБА_2 - працівника ТУ ДБР у м. Миколаєві за січень-лютий поточного року.

Позивач зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Так, станом на 25.04.2022 року жодної інформації про розгляд запиту на інформацію позивачем не отримано.

Позивач вважає, що неповідомлення у визначений спеціальним законом строк про спрямування за належною адресою запиту на інформацію позивача, відповідач створив перешкоди в реалізації позивачем права на вільне отримання інформації, тобто, вчинив бездіяльність.

До суду 20 травня 2022 року від Державного бюро розслідувань 20.05.2022 року (вхід. № ЕП/13893/22) надійшло клопотання про залишення позову без руху.

Ухвалою від 27 травня 2022 року судом відмовлено представнику відповідача у залишенні позовної заяви без руху.

У встановлений судом строк, від Державного бюро розслідувань надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № 17247/22 від 24.05.2022 року), який був надісланий поштою 20.05.2022 року, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що за інформацією Управління забезпечення діяльності ДБР жодних запитів надісланих від ОСОБА_1 та датованих 28.03.2022 року щодо надання копії розрахунково-платіжних відомостей ОСОБА_2 працівника Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві за січень-лютий поточного року в системі електронного документообігу зареєстровано не було.

Відповідач звертає увагу, що позивачем до позовної заяви надано роздруківку з офіційного сайту ДБР, відповідно до якої вбачається, що під час заповнення форми запиту на публічну інформацію позивачем вказано ТУ ДБР, розташоване у м. Миколаєві.

При цьому, надана роздруківка вказує на те, що позивачем лише заповнено форму запиту про надання публічної інформації. У той же час, підтвердження направлення та отримання вказаного запиту відповідним адресатом взагалі відсутні в матеріалах справи.

Окрім цього, відповідач звернув увагу, що у звязку з введенням воєнного стану в України Службою безпеки України скеровано лист № 99/92 від 17.04.2022 року міністерствам, іншим органам виконавчої влади відповідно до якого починаючи з 25.02.2022 року тимчасово заборонено надання відповідей на запити на публічну інформацію, що не стосується воєнного стану, військової діяльності, надання медичної допомоги, евакуації населення тощо.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив проводити розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Проте відповідачем не наведено належного обґрунтування, для з`ясування яких обставин, необхідно проводити розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

У свою чергу суд зазначає, що дана справа відноситься до категорії нескладних, яка відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України належить до справ, що належать розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) - оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Тому такі доводи відповідача судом відхиляються.

Позивачем не надано до суду відповідь на відзив.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

Так, судом встановлено, що 28.03.2022 року позивач на сайті Державного бюро розслідувань оформив запит: суб`єкт звернення - фізична особа, електрона пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 , контактний телефон відсутній адресат - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, загальний опис інформації: «Прошу надати на адресу електронної пошти копії розрахунково-платіжних відомостей ОСОБА_2 за січень-лютий поточного року», 28.03.2022 року. Відповідь прошу надати електронною поштою.

Предметом спору є бездіяльність по не наданню інформацію по направленню цього запиту за належністю до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві.

Матеріалами справи підтверджено, що представником відповідача було здійснено запит до Керівника управління правового забезпечення ДБР у відповідь на який, зазначено, що за результатами опрацювання та в межах компетенції, Управлінням інформаційних технологій було проведено дослідження електронної кореспонденції, яка надходила на адресу ДБУ у визначений термін та наявний аналіз свідчить, що 28.03.2022 року офіційний запит громадянина ОСОБА_1 на поштовий сервер ДБР не надходив та відповідно в архівах відсутній.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до роздруківки тестового запиту, після належного надсилання запиту на публічну інформацію відповідно до механіки роботи офіційного сайту ДБР формується інтерактивне вікно «Дані успішно відправлено».

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню повністю, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ст. 1, 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

У позовній заяві позивач зазначає, що 28.03.2022 року звернувся із запитом на інформацію до Державного бюро розслідувань, з використанням порядку надсилання запиту на інформацію та за формою, розміщеною на сайті ДБР, однак відповідач, заперечує проти цього факту, зазначивши, що в базі та архіві електронної кореспонденції ДБР вказаний позивачем запит не надходив, а тому й не був зареєстрований.

Так, відповідно до п. 5,6 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що позивачем заповнено відповідну форму запиту на інформацію, що знаходиться на офіційному веб-сайті Державного бюро розслідування.

Між тим, відповідач зазначає, що підтвердження направлення та отримання вказаного запиту відповідним адресатом відсутні в матеріалах справи, з чим суд погоджується, адже відповідно до наданої представником відповідача роздруківки тестового запиту після належного надсилання запиту на публічну інформацію, відповідно до механіки роботи офіційного сайту ДБР формується інтерактивне вікно «Дані успішно відправлено», що свідчать про належне направлення запиту.

Проте із поданої позивачем роздруківки з сайту Державного бюро розслідувань не вбачається формування інтерактивного вікна «Дані успішно відправлено», зазначені позиції «надіслати» / «очистити».

А тому, з огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що відповідачем у відзиві на позовну заяву та доданих документах доведено не подання ОСОБА_1 28.03.2022 року запиту на інформацію до Державного бюро розслідувань, з використанням порядку надсилання запиту на інформацію та за формою, розміщеною на сайті ДБР, у якому просив надати копії розрахунково-платіжних відомостей ОСОБА_2 - працівника ТУ ДБР у м. Миколаєві за січень-лютий поточного року, а позивачем вказаний факт - не спростовано.

Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

З урахуванням вище встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань по ненаданню інформації про спрямування запиту на інформацію ОСОБА_1 від 28.03.2022 року до ТУ ДБР у м. Миколаєві є безпідставними та не належать задоволенню, адже судом бездіяльність Державного бюро розслідувань не встановлена.

У звязку з вищевикладеним, суд доходить висновку, що відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а тому решт позовних вимог є безпідставними та не належать задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги не належать задоволенню повністю.

У зв`язку з тим, що судові витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено повністю, відсутні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Державного бюро розслідувань (код ЄДРПОУ 41760289, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 15, м. Київ, 01032) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 Розділу IV Прикінцеві положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.