Рішення № 105056129, 04.07.2022, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/919/15-ц

2/467/85/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2022 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря Сіваченко Ю.І.,

представника позивача Мазур В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 145681,41 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 16.04.2015 року за курсом долару 21,78 становить 3172941 грн. 21 коп. та судові витрати, а також стягнути з ОСОБА_1 1000 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ОСОБА_2 згідно кредитного договору № HEK0GA0000000071 від 18 серпня 2008 року, отримала кредит у розмірі 31245,62 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,0 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту 18 серпня 2028 року.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що відповідач виконує свої зобов`язання за Договором щодо повернення кредитних коштів неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 16 квітня 2015 року складає 145727,33 доларів США, з яких: 31915,52 доларів США заборгованість за кредитом, 29794,85 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом, 8004,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 69062,63 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 11.48 доларів США штраф ( фіксована частина), 6938,85 доларів США штраф ( процентна складова).

Позивач просив суд стягнути з відповідача 145681,41 доларів США, що еквівалентно 3172941 грн. 21 коп. та судові витрати.

Також, у відповідності до договору поруки № 02/ДЗ від 15 серпня 2014 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 кредитний договір між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 забезпечено порукою у розмірі 1000 грн., які позивач також просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь.

Заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 3172941 грн. 21 коп. та судовий збір в сумі 3644 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 1000 грн. та судовий збір в сумі 10 грн.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 11 січня 2022 року заочне рішення суду від 24 липня 2015 року скасоване, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач ОСОБА_2 надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якій просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з тих підстав, що останній платіж за кредитним договором вона сплатила в кінці листопада 2008 року, тоді, як банк із даним звернувся до 16.04.2015 року, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги. Крім того, надала суду заяву про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.

Представник позивача надіслав суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просив про задоволення позову, а підстави, на які посилається відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, вважає такими, що не відповідають дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні, яке було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача, позицію щодо заявленого позову не висловила. В подальшому участь в судових засіданнях не приймала. Однак суд враховує наявність в матеріалах справи заяви представника позивача про слухання справи за його відсутності (а.с. 21).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась будучи належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась будучи належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, причини неявки суду не відомі.

Оскільки учасники справи на засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, з`ясувавши всі обставини справив межах заявлених позовних вимог, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18 серпня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір № HEK0GA0000000071, за умовами якого Банк передав позичальнику кредитні кошти у розмірі 31245,62 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,0 % на рік, з кінцевим терміном повернення кредиту до 18 серпня 2028 року.

Сторони дійшли згоди про те, що погашення заборгованості здійснюється в період з 18 по 23 число кожного місяця у розмірі 514,79 доларів США (а.с. 9-11)

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним кредитним договором, яка станом на 16 квітня 2015 року, згідно доданого до справи розрахунку (а.с. 5-7), становить 145727,33 доларів США, з яких: 31915,52 доларів США заборгованість за кредитом, 29794,85 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом, 8004,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 69062,63 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 11.48 доларів США штраф (фіксована частина), 6938,85 доларів США штраф (процентна складова).

Зобов`язання позичальника, що випливають з кредитного договору, забезпечені шляхом укладення з ОСОБА_1 договору поруки № 02/ДЗ від 15.08.2014 року, що обмежується сумою 1000 грн. (а.с. 12-13).

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29 жовтня 2013 року позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НЕК0GА0000000071 від 18.08.2008 року в розмірі 69757,04 долари США звернуто стягнення на предмет іпотеки - чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки НЕК0GА0000000071 від 18.08.2008 року) шляхом надання права іпотекодержателю ПАТ КБ «ПриватБанк» на продаж предмета іпотеки. Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації обумовлена сторонами договору іпотеки і складає 217980,00 грн. та стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. (а.с. 38-39).

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 05 лютого 2014 року рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 серпня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 в сумі 60260,05 доларів США, що станом на 05 лютого 2013 року еквівалентно 481658,60 грн. і складається з: 31510,02 доларів США - заборгованості за кредитом, 12030,87 доларів США - заборгованості по процентам за користування кредитом, 3202,94 доларів США - заборгованості по комісії, 10616,86 доларів США - пені, 31,33 доларів США - штрафу (фіксована частина), 2868,03 доларів США - штрафу (процентна складова), звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 12 листопада 2001 року, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу. В іншій частині рішення залишити без змін. (а.с. 35-37).

Як видно із змісту судових рішень, у червні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Каховського міськрайонного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки - чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НЕК0GА0000000071 від 18.08.2008 року. У позові було зазначено, що станом на 07 червня 2011 року за вищевказаним договором утворилась заборгованість у розмірі 60260,05 доларів США.

Також видно, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № НЕК0GА0000000071 від 18.08.2008 року, між сторонами того ж дня був укладений договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , яка належить їй на праві власності за договором дарування.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів (а.с. 63-64) видно, що квартира АДРЕСА_2 перебуває під обтяженням згідно договору іпотеки від 18 серпня 2008 року.

Як видно із розрахунку заборгованості, останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 був сплачений 19 листопада 2008 року. На дану обставину наголошувала суд відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву. Тобто з 2008 року позичальник взагалі перестав виконувати свої зобов`язання з погашення заборгованості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

У справі судом установлено, що внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, у червні 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НЕК0GА0000000071 від 18 серпня 2008 року та рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29 жовтня 2013 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НЕК0GА0000000071 від 18.08.2008 року в розмірі 69757,04 долари США звернуто стягнення на предмет іпотеки - чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення, зокрема шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, банк змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Таким чином, використовуючи своє право, надане ч. 1 ст. 651, ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а також пунктом 2.3.7 кредитного договору, ПАТ КБ «ПриватБанк» у червні 2011 року звернулося до суду з позовом про дострокове стягнення з позичальника всієї заборгованості за кредитом та рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29 жовтня 2013 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - чотирьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НЕК0GА0000000071 від 18.08.2008 року в розмірі 69757,04 доларів США.

Однак, рішенням апеляційного суду Херсонської області від 05 лютого 2014 року рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 29 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 18 серпня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 в сумі 60260,05 доларів США, що станом на 05 лютого 2013 року еквівалентно 481658,60 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 .

Отже, при вирішенні питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір заборгованості потрібно визначати згідно рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що набрало законної сили. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 01 серпня 2018 року, розглянувши справу №541/62/16-ц.

Також, як видно, банк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, і змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором з 18 серпня 2028 року на 07 червня 2011 року.

Враховуючи, що банк змінив строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором з 18 серпня 2028 року на 07 червня 2011 року, то він мав право звернутися до суду з позовом до боржника з 07 червня 2011 року, в межах трирічного строку позовної давності.

Між тим, з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся до поручителя лише у травні 2015 року.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки.

Так, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити в їх задоволенні в зв`язку з пропуском строку позовної давності.

У випадку недоведеності позову суд відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав, а не застосовує наслідки пропуску позовної давності.

Таким чином, нарахування Банком заборгованості за користування кредитом протягом періоду після зміни строку виконання основного зобов`язання є безпідставним. Тому, в задоволенні позовних вимог Банку до позичальника ОСОБА_2 необхідно відмовити за безпідставністю цих вимог.

Оскільки в задоволенні основних вимог відмовлено, тому вимоги банку заявлені до ОСОБА_1 в частині стягнення 1000 грн., задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова