Ухвала суду № 105054954, 01.07.2022, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/784/20

Номер провадження 1-кп/350/18/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2022 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.

секретаря Маєвської С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12019090220000150, яке внесене до ЄРДР 10.05.2019 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.1ст.286,ч.2ст.15,ч.1ст.115,ч.1ст.263 КК України,

з участюсторін кримінальногопровадження:

прокурора Кравця В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Керницького В.М.

суд, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.1ст.286,ч.2ст.15,ч.1ст.115,ч.1ст.263 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому просить продовжити раніше застосований запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Клопотання мотивовано тим, що розгляд кримінального провадження не закінчений, злочини у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 проти життя та здоров`я особи та громадської безпеки, відносяться до категорії особливо тяжкого та тяжкого злочинів, за вчинення яких відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України, передбачено покарання у вигляді від семи до п`ятнадцяти років позбавлення волі; відповідно до ч. 1 ст. 263 КК України - від трьох до семи років позбавлення волі.

На даний час зберігаються ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює неминучість призначення покарання, пов`язаного з позбавленням волі, за вчинений ним особливо тяжкий злочин, незаконно впливати на свідків та потерпілого, оскільки після отримання додатків до клопотання, щодо обрання міри запобіжного заходу йому будуть відомі їхні анкетні дані та адреси проживання, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий.

У судовому засідання прокурор просив задовольнити клопотання та продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Керницький В.М. заперечили проти заявленого клопотання посилаючись на те, що прокурором не наведено жодних підстав та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім цього, у даному провадженні допитані потерпілі, більшість свідків, вплинути на інших учасників процесу обвинувачений немає можливості. А тому просили обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного .

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого

Як вбачається зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При прийнятті даного рішення суд приймає до уваги правову позицію, яка викладена в Листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року, № 511-550/0/4-13, де вказано що суд повинен зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України).

В постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 зазначено, що як свідчить судова практика, в окремих випадках суди без жодної мотивації в ухвалі на підставі ч. 3 ст. 315 КПК України продовжують застосування тримання під вартою автоматично, що прямо суперечить практиці ЄСПЛ. Крім цього, відсутність розгляду цих питань порушує вимоги глави 18 КПК. Деякі суди при продовженні застосування тримання під вартою під час підготовчого судового засідання посилаються на ст. 331 КПК, яка регулює порядок продовження застосування тримання під вартою під час судового розгляду, а не судового провадження, що також не є правильним.

Необхідно зазначити про відповідні правові позиції ЄСПЛ щодо мотивування судових рішень, зокрема у п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 року у справі Вєренцов проти України ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов`язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі Харченко проти України суд також зауважує, що згідно зі статтею 253 КПК України національний суд, віддаючи особу до суду, зобов`язаний вирішити питання про зміну, скасування чи обрання запобіжного заходу. Не вбачається, що від суду вимагається умотивовувати своє рішення про подовження строку тримання обвинуваченого під вартою та встановлювати строк, на який особа має залишатися під вартою.

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Незважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії ст.62Конституції України щодо презумпції невинуватості підсудного.

Суд вважає, що подальше перебування підсудного ОСОБА_1 під вартою буде суперечити п.п. «c» п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави, оскільки час, який особа знаходиться під вартою, хоча і є співмірним з тяжкістю обвинувачення, однак останнє на даний час не є доведеним.

Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

У відповідності до ст.3Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, суд приймає до уваги наступні відомості: стан здоров`я, наявність у останнього зареєстрованого місця проживання; інші відомості, що характеризують його особу; те, що стороною обвинувачення не було доведено неможливості застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки останнього впродовж судового розгляду кримінального провадження, натомість, стороною захисту доведено підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу .

На підставі викладеного суд вважає, що не має подальшої необхідності тримати обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою. На цей час судом не встановлено виняткових обставин, які б виправдовували подальше обмеження права обвинуваченого на свободу, та свідчили б про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Таким чином, зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_1 ніяким чином не зашкодить встановленню всіх обставин по кримінальному провадженні.

Тому суд, приходить до висновку, що застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим через надмірну суворість, та вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання обвинуваченого буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки, запобігання названим вище ризикам.

Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що саме такий запобіжний захід як домашній арешт в змозі забезпечити дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час продовження судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, тривалість знаходження обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, проте має постійне місце проживання, суд вважає недоцільним збереження застосованого запобіжного заходу та вважає за необхідне змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, з покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі ст.ст.177, 178, 186, 193, 194, 196, 331 КПК України, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.5, 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, суд,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволити частково.

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосування електронного засобу контролю, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком на два місяці, а саме до 29 серпня 2022 року включно.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Перегінське - з-під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки: - прибувати за кожною вимогою до суду; - не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання; - носити електронний засіб контролю.

Строк дії обов`язків, покладених судом на обвинуваченого, визначити до 29 серпня 2022 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Виконання даної ухвали покласти на Відділення поліції №2 (селище Рожнятів) Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області.

Контроль за виконанням обвинуваченим обов`язків покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури Майковського Р.Р.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області протягом семи діб після її оголошення.

Суддя А.М. Бейко