Рішення № 10505182, 26.07.2010, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-4625\10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2010 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі головуючого судді Пивоварової Ю.О., при секретарі Шестаковій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної ради м. Донецька про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, вказавши, що він є інвалідом 3 групи ЧАЕС та відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат у 2009 році. Однак Управління праці та соціального захисту Пролетарської районної ради у м. Донецьку (УТСЗН) виплачувало йому у 2009 році допомогу на оздоровлення у розмірі 90 грн.. Вважає, що УТСЗН недоплатило йому щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5000 грн. за 2009 рік, а також моральну шкоду у такому ж розмірі, яку і просив стягнути з відповідача на його користь.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив стягнути з відповідача недоплачену допомогу на оздоровлення за 2009 рік та моральну шкоду.

Представник відповідача за довіреністю Черних І.В. у судове засідання не з»явилась, надавши до суду заперечення проти позовних вимог, згідно яких позов не визнала у зв»язку з тим, що фінансування щорічної допомоги на оздоровлення проводиться із державного бюджету. УПСЗН є органом виконавчої влади, у своїй діяльності керується в тому числі Постановами та Розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а саме: № 836 від 26.07.96 року та № 562 від 12.07.05 року, якими встановлений розмір щорічної допомоги на оздоровлення.

Суд, вислухавши пояснення позивача, з»ясувавши позицію представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 3 групи, що підтверджується копіями відповідних довідок та оспорювали сторони у судовому засіданні, у зв”язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Ст. 48 вказаного вище Закону передбачена щорічна компенсація на оздоровлення, зокрема інвалідам 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» розмір мінімальної заробітної плати становить з 1 січня 2009 року 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 01 липня 2009 року 630 грн., з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень та з 1 грудня 2009 року 669 гривень на місяць.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» розмір мінімальної заробітної плати становить з 1 січня 2010 року 869 гривень, з 1 квітня 2009 року - 884 гривень, з 01 липня 2010 року 888 грн., з 1 жовтня 2010 року - 907 гривень та з 1 грудня 2010 року 922 гривень на місяць.

Зі змісту вказаних вище Законів не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих від ЧАЕС».

Доводи представника відповідача з приводу того, що призначаючи допомогу на оздоровлення необхідно керуватись Постановами Кабінету Міністрів № 836 від 26.07.96 року та № 562 від 12.07.05 року, які передбачають порядок застосування Закону України “Про статус та соціальний захист громадян ...” у 2009 році суд вважає необгрунтованими, оскільки діючі на той період часу закони не містили обмежень щодо застосування ст.48 вказаного вище Закону України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, суд вважає, що застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 року та № 562 від 12.07.05 року.

Таким чином, враховуючи момент фактичної виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення, що підтверджується довідкою, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по виплаті щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 3446 грн. (884*4-90).

В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди суд керується п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», згідно якого спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;

- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону “Про інформацію”, ст. 44 Закону “Про авторське право і суміжні права” ;

- при порушенні зобовязань, які підпадають під дію Закону “Про захист прав споживачів” чи інших законів, що регулюють такі зобовязання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не вказав жодної правової підстави для стягнення моральної шкоди, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи” право на відшкодування моральної шкоди у зв»язку з несвоєчасною виплатою допомоги на оздоровлення не передбачено, суд вважає, що в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законів України «Про Державний бюджет на відповідний рік», Законів України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на відповідний рік», керуючись ст. 10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної ради м. Донецька про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної ради м. Донецька м. Донецьк, пл.. Героїв Сталінграду, 1, р\р\ 35212019001512 ГУДКУ Донецькій області МФО 834016 ОКПО 25968228 на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 суму недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі 3446 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя