Ухвала суду № 105041864, 01.07.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4399/22

Провадження № 1-кс/204/1094/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 липня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

слідчого судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Єфімова А.О.

за участю прокурора Бєлянського В.В.

за участю підозрюваного ОСОБА_1

за участю захисника Гончаренка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тюмень, Росія, росіянина, громадянина України, раніше судимого, одруженого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом скоєння ним кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1 липня 2022 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ УСБУ в Дніпропетровській області Сіренка А.Д., погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури Бєлянським В.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що Слідчим відділом УСБУ у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022040000000111 від 12.04.2022 за підозрою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тюмень, Росія, росіянина, громадянина України, раніше судимого, одруженого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 документованого паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий 22.07.1997 Марганецьким МВ УМВС України в Дніпропетровській області, за фактом скоєння ним кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою. Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно о 05 год. 00 хв. 24 лютого 2022 року підрозділами збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації нанесені інтенсивні обстріли по території України, а також ракетно-бомбові удари по аеродромах в Борисполі, Озерному, Кульбакіному, Чугуєві, Краматорську, Чорнобаївці, Дніпрі та інших військових об`єктах Збройних Сил України, зокрема військових частин Дніпропетровської області, а саме: смт. Черкаське, смт. Гвардійське Новомосковського району, м. Кривого Рогу та м. Нікополя. Таким чином, підрозділи збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації розпочали та продовжують агресивну війну проти України та повномасштабне вторгнення з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-ІХ затверджено Указ Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» яким, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.04.2022 № 2212-ІХ затверджено Указ Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 22.0.2022 № 2263-ІХ затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Крім цього, невстановлені особи на території Дніпропетровської області, систематично отримують та виконують завдання від представників збройних сил та спецслужб Російської Федерації щодо отримання та передачі даних про пересування підрозділів Збройних Сил України, організації територіальної оборони, ситуації в містах, нанесення відміток для десантування підрозділів противника, нанесення ракетних та авіаційних ударів. У ході досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з використанням належного йому мобільного телефону марки «Xiaomi», модель «Redmi 10», IMEI:1 НОМЕР_2 , IMEI:2 НОМЕР_3 , s/n: НОМЕР_4 , з сім-картками операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» з номером телефону НОМЕР_5 та ПрАТ «ВФ Україна» з номером телефону НОМЕР_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та за невстановлених обставин, у месенджері «Telegram» зареєстрував обліковий запис « ОСОБА_2 » на номер телефону НОМЕР_6 . Будучи проросійськи налаштованим, підтримуючи ведення повномасштабної війни Російської Федерації проти України з метою захоплення її території та бажаючи, щоб ворог окупував територію власної країни з метою припинення існування України як держави в цілому, діючи умисно, добровільно та з власної ініціативи, в умовах воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час та за невстановлених обставин ОСОБА_1 вирішив надавати допомогу представникам іноземної держави - Російської Федерації, шляхом надання інформації про місце розташування та пересування підрозділів, військової техніки ЗС України, Національної гвардії України у Дніпропетровській області, своєму сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину Російської Федерації, який обіймає посаду командира важкої вогнеметної системи залпового вогню ТОС-1 «Буратіно», має військове звання старший сержант, використовує номери російського оператора мобільного зв`язку НОМЕР_7 , НОМЕР_8 та має обліковий запис «Alex» у месенджері «Telegram». Продовжуючи реалізацію своєї злочинної діяльності, у період часу з 25-27.05.2022 ОСОБА_1 , діючи умисно, добровільно та з власної ініціативи, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, під час дії на території України воєнного стану, усвідомлюючи та достовірно розуміючи, що його син ОСОБА_3 є представником іноземної держави, а саме військовослужбовцем збройних сил Російської Федерації, з використанням свого вищевказаного мобільного телефону здійснив інтернет-дзвінок у месенджері «Telegram» ОСОБА_3 , в ході якого повідомив останньому місце розташування підрозділів та військової техніки ЗС України на території бази відпочинку «Чайка» Марганецького гірничо-збагачувального комбінату (ЄДРПОУ:00190911), що розташована на території Нікопольського району Дніпропетровської області. За інформацією військової частини НОМЕР_9 Повітряних сил Збройних сил України, у період 25.05.-27.05.2022 на території бази відпочинку «Чайка» Марганецького гірничо-збагачувального комбінату перебували підрозділи та військова техніка військової частини НОМЕР_9 зенітно-ракетних військ Повітряних сил Збройних сил України, а саме: командний пункт 3011 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_9, радіолакатор підсвіту та наведення 5Н63С на автомобільному шасі МАЗ-543М, пускова установка 5П85С на автомобільному шасі МАЗ-543М, пускова установка 5П85Д на автомобільному шасі МАЗ-543М, антенно-щогловий пристрій виробу ФЛ-95 на автомобільному шасі ЗІЛ-131 та військовослужбовці вказаної військової частини у кількості 13 осіб. Крім цього, за інформацією військової частини А7341 ЗС України у зазначений період часу, на території бази відпочинку «Чайка» Марганецького гірничо-збагачувального комбінату перебував командно-спостережний пункт 4 стрілецької роти військової частини А7341 - сили територіальної оборони ЗС України у Кіровоградській області у кількості 28 військовослужбовців. Таким чином, умисні дії ОСОБА_1 , які виразились у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, шляхом надання представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ч. 2 ст. 111 КК України. Крім того, у невстановлений досудовим розслідуванням час та за невстановлених обставин, у громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел, спрямований на придбання, носіння та зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу. У подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , у невстановлений у ході досудового розслідування проміжок часу та за невстановлених у ході досудового розслідування обставин до 30.06.2022, придбав корпус гранати типу Ф-1 з маркуванням «83/51 254-55 Т» у кількості 1 шт., та запал до вказаної гранати типу УЗРГМ з маркуванням «72-83 УЗГРМ-2 583». Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у невстановлений у ході досудового розслідування проміжок часу та за невстановлених у ході досудового розслідування обставин до 30.06.2022, ОСОБА_1 переніс до своєї власної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вищевказані предмети, де їх зберігав без передбаченого законом дозволу. Так, 30.06.2022 під час обшуку за місцем реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , серед іншого було виявлено та вилучено корпус гранати типу «Ф-1» з маркуванням «83/51 254-55 Т» та запал до нього УЗРГМ-2-583 з маркуванням «72-83», які останній зберігав без передбаченого чинним законодавством України дозволу. Таким чином, умисні дії ОСОБА_1 , які виразились у незаконному придбанні, носінні та зберіганні вибухових пристроїв та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, кваліфікуються за ч. 1 ст. 263 КК України. ОСОБА_1 затримано слідчим слідчого відділу УСБУ у Дніпропетровській області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення о 06 год 45 хв. 30.06.2022. У цей же день, тобто 30.06.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у чиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України. Підозра ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень обґрунтовується отриманими під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 30.06.2022; протоколом обшуку від 30.06.2022; протоколом огляду вилучених за результатами обшуку квартири предметів від 30.06.2022; повідомлення про підозру від 30.06.2022; протоколом за результатами проведення НСРД від 03.06.2022; відповідями військових частин на запити слідчого від 27.06.2022. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_1 необхідно застосувати у зв`язку наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також тим, що до вказаної особи, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України повинен бути застосований саме такий запобіжний захід, так як ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк 15 років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна та тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років позбавлення волі. Необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, у зв`язку з чим метою застосування вказаного запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити скоєння кримінального правопорушення, у якому він підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії а також тим, що інший, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Наявність ризику переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується, що підозрюваний ОСОБА_1 раніше судимий за тяжкий злочин та якому інкримінуються злочини за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк 15 років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи особливу тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що ОСОБА_1 може виїхати за межі території України поза пунктами пропуску державного кордону або на тимчасово окуповану територію та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується тим що у кримінальному провадженні ще не зібрано органом досудового розслідування всі речові докази злочину, інкримінованого підозрюваному, триває встановлення інших співучасників злочину, тому знаходячись на свободі, він з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе знищити ці докази, що підтверджують його злочинну діяльність. Наявність ризику незаконно впливу на свідків, експертів, у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що після оголошення підозри ОСОБА_1 , останній обізнаний про можливий факт свідчення проти нього інших громадян. Враховуючи ці обставини, підозрюваний ОСОБА_1 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати поза процесуальним шляхом, на свідків, та на інших осіб. На даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, які причетні до скоєння особливо тяжкого злочину, у зв`язку з чим ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення по справі. На теперішній час встановлюються інші особи, які причетні до злочинної діяльності ОСОБА_1 , зокрема ті особи, які повідомляли останньому про місце розташування підрозділів та військової техніки ВСУ на територій міста Марганець та в інших населених пунктах, які прилягають до вказаного міста. Також, встановлюються інші можливі співучасники злочину, які поділяючи проросійські погляди ОСОБА_1 , повідомляли представникам іноземної країни - Російської Федерації про місце дислокації підрозділів ВСУ. Наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному проваджені, шляхом застосування до останніх методів залякування, підкупу або фізичного впливу. Наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що відносно нього здійснюється досудове розслідування (кримінальне переслідування) за вчинення особливо тяжкого злочину та перебуваючи на волі існує ризик, що останній може розголосити відомості досудового розслідування іншим особам причетним до його протиправної діяльності, що в подальшому перешкоджатиме проведенню кримінальному провадженню шляхом встановлення інших причетних до злочинної діяльності осіб. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити скоєння кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Підозрюваний ОСОБА_1 , може продовжити вчинювати кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, передбачений ч. 2 ст. 111 КК України, оскільки вказана особа не відмовляючись від свого умислу, на протязі травня 2022 неодноразово повідомляла своєму синові військовослужбовцю ЗС РФ ОСОБА_3 місця знаходження підрозділів ЗСУ у м. Марганець, тому перебуваючи на волі у підозрюваного буде можливість отримувати дані, що місця знаходження підрозділів та військової техніки ЗСУ та НГУ, крім того підозрюваний є раніше судимим за тяжкий злочин і після звільнення з місця позбавлення волі, знову вчинив злочин. Так, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 , незаконного впливу на осіб, які причетні до його злочинної діяльності та можливо інших свідків кримінального правопорушення, які встановлюються під час здійснення досудового розслідування. При цьому, застосування більш м`якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_1 , не є доцільним та можливим, оскільки обставини злочину, у вчиненні якого ОСОБА_1 , об`єктивно та обґрунтовано підозрюється, свідчать про нехтування ним встановленими чинним законодавством України, гарантіями захисту прав і свобод людини та зневажливе відношення до загальнолюдських цінностей і дають підстави вважати, що аналогічним чином він, у разі обрання інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, віднесеться до вимог та обмежень запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, та зможе перешкоджати виконанню процесуальних рішень, взагалі не виконувати покладених на нього обов`язків, переховуватися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у вказаному провадженні, продовжити злочину діяльність, здійснити незаконний вплив на підозрюваних та свідків. Все вищезазначене дає стороні обвинувачення достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 , при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, або продовжити скоєння кримінального правопорушення, у якому він підозрюється. Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , відповідає суспільному інтересу, так як кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності за вчинення особливо тяжких кримінальних правопорушень. Оцінюючи в сукупності викладене, варто прийти до висновку, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку підозрюваного ОСОБА_1 , та відповідно до ст.ст. 183, 194, 197 КПК України, йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати йому домашній арешт.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні частково заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави. Крім того, зазначив, що вважає повідомлення його підзахисному про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченою ч. 1 ст. 263 КК України, не обґрунтованою, оскільки гранату було підкинуто та вона не належить підозрюваному. Псля відшукання вказаної гранати, відбитки пальців зняті не були. Крім того, ризики зазначені слідчим та прокурором надумані, оскільки телефон був вилучений під час обшуку та переведений в режим «в літаку» та на даний час знаходиться в слідчого, а тому неможливо будь-яким чином в нього проникнути, як і впливати на невідомих свідків та експертів.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 111 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із рече чи документів, що має важливе значення для встановлення обставин правопорушення; незаконно впливати на свідків та експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити нове кримінальне правопорушення.

Проте, у судовому засіданні було підтверджено наявність лише двох ризиків, а саме: підозрюваний враховуючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також продовжити злочинну діяльність.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам.

Крім того, при розгляді даного клопотання суд враховує той факт, що на даний час в Україні введено військовий стан та тривають активні бойові дії, що в свою чергу збільшує ризик втечі (переховування) підозрюваного настільки, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти даному ризику.

Що стосується посилань захисника підозрюваного на необґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, то варто зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи критерії обґрунтованості підозри викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред`явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою.

Метою затримання є подальше розслідування кримінального провадження шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Виходячи з наданих доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що додані до матеріалів клопотання докази у їх сукупності, дають всі підстави стверджувати про вірогідну причетність підозрюваного до вчинення названого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя зазначає, що на вказаному етапі досудового розслідування він не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зазначено термін «Обгрунтована підозра», який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпьелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A? N182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У зв`язку з викладеним, доводи захисника підозрюваного про необґрунтовану підозру є безпідставними.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання та місця реєстрації, наявність стійких соціальних зв`язків, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також продовжити злочинну діяльність, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначених у клопотанні слідчого.

Так, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 111 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 28 серпня 2022 року, без визначення застави.

Ухвалу направити до СВ СБ України в Дніпропетровській області - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя Т.О. Дубіжанська