Ухвала суду № 105038951, 28.06.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/12254/21

Провадження по справі № 1-кп/522/893/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 червня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Циб І.В.,

за участі секретаря судового засідання Маланчової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 адвоката Левіта В.С., про скасування арешту та повернення вилученого майна у кримінальному провадженні №62021150000000082 від 15.01.2021 року,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Полубок Д.Ю.,

захисника обвинуваченої адвоката Левіта В.С.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №62021150000000082 від 15.01.2021 року стосовно ОСОБА_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Від захисника обвинуваченої ОСОБА_1 адвоката Левіта В.С., надійшло клопотання про часткове скасування арешту та повернення вилученого майна у кримінальному провадженні № 62021150000000082 від 15.01.2021 року, накладеного ухвалами слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.02.2021 року, а саме грошові кошти в сумі 1800 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США в кількості 17 шт. та 2 купюри номіналом по 50 доларів США, та посвідчення співробітника ГУ ДМС в Одеській області серії НОМЕР_1 від 12.12.2018 року, яке він підтримав в судовому засіданні та просив задовольнити, посилаючись на те, що вказане майно не є речовими доказами в даному кримінальному провадженні, крім того, воно належить не обвинуваченій, а її матері ОСОБА_2 , тому арешт накладено безпідставно та необґрунтовано. Таким чином, вилучені грошові кошти не містять на собі слідів кримінального правопорушення, не є предметом неправомірної вигоди, належать іншій особі, тому не можуть бути предметом конфіскації та підлягають поверненню володільцю. Стосовно посвідчення, адвокат зазначив, що наразі ОСОБА_1 продовжує працювати в ГУ ДМС в Одеській області, а відсутність посвідчення створює їй певні труднощі на пропускному пункті.

Обвинувачена підтримала захисника.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення поданого клопотання, просила відмовити в його задоволенні. Вказала, що майно було вилучене в ході обшуку, проведеного 04.02.2021 року за адресою реєстрації та фактичного мешкання обвинуваченої. Крім того, санкція статті, яка інкримінується обвинуваченій ОСОБА_1 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, яка в свою чергу є безальтернативною. Тому, у разі визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, вказане майно можливо підлягатиме спеціальній конфіскації. Крім того, сторона захисту вже зверталась зі схожим клопотанням про скасування арешту з грошових коштів та ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2021 року було відмовлено в його задоволенні. Також вказала на те, що особа, якій належать вказані в клопотанні грошові кошти має право звернутися до суду із клопотанням про скасування арешту на майно.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши наявні матеріали та доводи клопотання, дійшов висновку про таке.

Згідно із ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Абзацом 2 частини 1 статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В своїх доводах щодо часткового скасування арешту накладеного ухвалами слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.02.2021 року, а саме грошові кошти в сумі 1800 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США в кількості 17 шт. та 2 купюри номіналом по 50 доларів США, та посвідчення співробітника ГУ ДМС в Одеській області серії НОМЕР_1 від 12.12.2018 року, захисник обвинуваченої посилався, що в даному кримінальному провадженні вони не є речовими доказами. Крім того, вказані грошові кошти не належать обвинуваченій, а їх власником є матір ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Наразі їй необхідні ці кошти.

Вищевказаними ухвалами суду арешт на зазначені грошові кошти накладався з метою збереження речових доказів.

Проте судом встановлено, що зазначені грошові кошти не є речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

При цьому стороною захисту не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що арештовані грошові кошти належать саме ОСОБА_2 , а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Адвокат долучив договір про надання правничої допомоги від 25.04.2022 року укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Левіт В.С. При цьому, вказане клопотання про скасування арешту та повернення грошових коштів в сумі 1800 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США в кількості 17 шт. та 2 купюри номіналом по 50 доларів США, подано в інтересах ОСОБА_1 , а не в інтересах ОСОБА_2 .

При цьому, вже в судовому засіданні сторона захисту вказала, що дані грошові кошти належать також її чоловікові ОСОБА_3 , який працює моряком, на підтвердження чого надано суду виписку про рух його коштів за період з 01.01.2029 року по 23.06.2022 року, копію свідоцтва про одруження та копію його паспорту. Однак ОСОБА_3 до суду з відповідним клопотанням не звертався.

Крім того, прокурор вказав, що в подальшому, в разі визнання винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КПК України, щодо арештованого майна буде застосована спеціальна конфіскація.

Аналізуючи позицію сторони захисту, суд вважає доводи поданого клопотання суперечливими, оскільки незрозуміло кому належать грошові кошти матері або чоловіку обвинуваченої чи самій обвинуваченій.

Таким чином, суд доходить висновку, що клопотання в частині скасування арешту та повернення грошових коштів подане неналежним чином без дотримання вимог ст. 174 КПК України, оскільки подане адвокатом в інтересах особи, якій, на його думку, ці кошти не належать.

Проте суд роз`яснює, що особа, якій належить арештоване майно вправі звернутися з відповідним клопотанням згідно вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що судом ще не завершилось дослідження доказів у вказаному кримінальному провадженні, для перевірки відсутності підстав для обмеження права на вільне володіння вказаного майна, наразі вирішення питання про скасування арештів, накладених на майно, є передчасним. Крім того, суд бере до уваги санкцію статті, яка інкримінується обвинуваченій ОСОБА_1 , що передбачає покарання у виді обов`язкової конфіскації, яка може бути до неї застосована у разі доведення її винуватості.

Крім того, суд зазначає, що рішення щодо речових доказів і документів та конфіскації зазначаються у резолютивній частині вироку згідно вимогам абзацу пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні поданого клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 адвоката Левіта В.С., про скасування арешту та повернення вилученого майна у кримінальному провадженні № 62021150000000082 від 15.01.2021 року, накладеного ухвалами слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.02.2021 року, а саме грошові кошти в сумі 1800 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США в кількості 17 шт. та 2 купюри номіналом по 50 доларів США, та посвідчення співробітника ГУ ДМС в Одеській області серії НОД №000454 від 12.12.2018 року, необхідно відмовити у зв`язку із недоведеністю, що в застосуванні цього заходу відпала потреба та недотриманням вимог КПК України при його поданні.

Керуючись ст. 131, 132, 170, 173, 174, 372, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 адвоката Левіта В.С., про скасування арешту та повернення вилученого майна у кримінальному провадженні № 62021150000000082 від 15.01.2021 року, накладеного ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.02.2021 року, а саме грошові кошти в сумі 1800 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США в кількості 17 шт. та 2 купюри номіналом по 50 доларів США, та посвідчення співробітника ГУ ДМС в Одеській області серії НОД №000454 від 12.12.2018 року відмовити, з підстав викладених в мотивувальній частині ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси І.В. Циб