Рішення № 105036962, 30.06.2022, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/692/22

Провадження №2-а/157/39/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2022 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання - Вавдіюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, поліцейський сектору реагування патрульної поліції Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Назарук Георгій Анатолійович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - поліцейський сектору реагування патрульної поліції Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Назарук Г.А. , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Назарука Г.А. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 401738 від 15.05.2022 року, провадження у справі закрити, стягнути з відповідача понесені судові витрати. В обґрунтування вимог представник позивача Колєснік Б.В. зазначає, що Оскаржувану постанову було винесено поліцейським Назаруком Г.А. щодо ОСОБА_1 15.05.2022 року. і цю постанову позивач не отримував, жоден з працівників поліції останньому її не надав для ознайомлення, не надходила вона позивачу і засобами поштового зв`язку, що підтверджується самою постановою, копія якої долучена до позову. 14.06.2022 він, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Камінь-Каширського районного суду Волинської області з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи № 157/563/22, що підтверджується долученою копією клопотання від 14.06.2022 року за вхідним № 2350/22Вх із відміткою про ознайомлення. Саме 14.06.2022 року стало відомо про існування оскаржуваної постанови, копія якої була долучена поліцейським до матеріалів справи № 157/563/22. Тобто, фактичним днем отримання копії постанови є 14.06.2022 року, а не день її винесення. Докази протилежного у працівників поліції відсутні. У зв`язку із цим сторона позивача заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження постанови. За змістом оскаржуваної постанови, позивач нібито керував о 00 год. 10 хв. 15.05.2022 у м. Камінь-Каширський по вулиці Комарова транспортним засобом «Mercedes-Benz 124», д.н.з. НОМЕР_1 , не пред`явив для перевірки посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.1 (а), п. 2.1 (б) ПДР України та в чому поліцейський вбачає ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КпАП України. Однак, оскаржувана постанова не містить жодного посилання на докази вчинення позивачем інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КУпАП. Оскільки ж обставини, викладені в оскаржуваній постанові, позивачем не визнавались та на даний час оспорюються, адже він цього правопорушення не вчиняв, транспортним засобом не керував, вважає, що у поліцейського взагалі відсутні будь-які докази протилежного з огляду на те, що у графі «7. До постанови додаються» оскаржуваної постанови зазначено лише «відеоматеріали», не міститься жодних відомостей про серію відеокамери, дату її виробництва, назву камери, на яку здійснювався відеозапис, не долучено до постанови свідоцтва щодо технічного приладу, що не дає можливості встановити факт, що відеозапис на камеру було проведено спеціальним технічним приладом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються у підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень. Разом з тим, переконані, що у поліцейського відсутні докази керування позивачем автомобілем марки «Mercedes-Benz 124». Тобто, у відповідача немає жодного доказу навіть факту керування ОСОБА_1 вказаним у постанові автомобілем. Вважає, що з відеозапису повинно бути очевидним, що автомобіль перебуває в динамічному стані і що ним, відповідно, керує (приводить у рух) в цей час саме позивач. Разом з тим, на наявному у справі № 157/563/22 відеозаписі зафіксовано лише момент як поліцейські підходять до транспортного засобу, який перебуває у нерухомому стані та у якого увімкнені зовнішні освітлювальні прилади. Разом з тим, знаходження особи за кермом транспортного засобу, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), не е доказом вчинення нею адміністративного правопорушення, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. Окрім того доцільно звернути увагу на той факт, що коли поліцейський автомобіль під`їхав до автомобіля, останній був в нерухомому стані. Після цього до його клієнта підійшов працівник поліції та одразу ж почав вимагати пред`явлення йому документів на право керування автомобілем, хоча фактично підстав для цього не було, транспортний засіб не був зупинений відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», підстави такої зупинки об`єктивно відсутні. Окремо звертає увагу на порушення поліцейським вимог ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 року № 1026, оскільки останнім не було здійснено безперервну відеофіксацію обставин складення адміністративних матеріалів.Отже, поліцейський неналежним чином виконав свій обов`язок щодо збирання доказів, закріплений ч. 2 ст. 251 КУпАП, а це, в свою чергу, свідчить про недоведеність обставин, викладених в постанові і, відповідно, недоведеність складу й події правопорушень. Вважає, що оскаржувана постанова, є незаконною, протиправною, такою, що винесена із грубим і очевидним порушенням законодавства України та об`єктивною відсутністю будь-яких доказів подій правопорушень, внаслідок чого має бути скасована, а провадження у справі закрито. Працівником поліції Назаруком Г.А. при складанні постанови було вчинено порушення наступних правових норм: недотримання приписів ст. ст. 32 ,35 Закону України и «Про Національну поліцію» в силу того, що зупинка транспортного засобу фактично не мала місця, як і не було підстав для цього, ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та вимог Інструкції № 1026, оскільки у поліцейського відсутні відеофайли безперервної фіксації подій 15.06.2022 року, порушення вимог ст. 268 КпАП України в силу здійснення розгляду справи без повідомлення позивача та за відсутності останнього, недотримання приписів ст. 280 КпАП України внаслідок невстановлення поліцейським при винесенні оскаржуваної постанови наявності події та складу правопорушень, порушення ст. 283 КпАП України, так як в оскаржуваній постанові не зазначено жодного доказу наявності події адміністративних правопорушень, інкримінованих позивачу (графа, в якій поліцейський зобов`язаний перелічити наявні докази, зазначено лише «відеоматеріали»), в результаті чого взагалі незрозуміло, яким чином працівник поліції дійшов висновку про винуватість позивача. Сторона позивача вважає оскаржувану постанову серії БАВ № 401738 від 15.05.2022 протиправною, такою, що містить неправдиву інформацію, яка не підкріплена жодним належним доказом і не відповідає дійсності, а також складеною з очевидними, грубими порушеннями чинного законодавства України. В даній ситуації позивач не керував транспортним засобом, тобто останній не є водієм транспортного засобу, а відтак до позивача не могло бути застосоване адміністративне стягнення за ст. 126 КпАП України. Водночас, пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений уст. 35 Закону. Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Так, п.п. 1,3 ч. 1 вказаної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до .вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у позивача пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки ж інспектор позивача не зупиняв, а останній взагалі не керував транспортним засобом, то і підстав у поліцейського вимагати відповідні документи не було. Позивачем було понесено витрати на професійну правничу допомогу, в загальному розмірі 3300 грн. Дана обставина підтверджується долученими до позовної заяви: договором № 205 про надання правової допомоги від 14.06.2022 року, укладеного між позивачем та його представником, за змістом якого сторони узгодили умови надання правової допомоги й порядок визначення розміру гонорару адвоката (Розділ 3 Договору); актом №1 про надання правової допомоги від 16.06.2022 року, відповідно до якого позивачу було надано правову допомогу на загальну суму 3300,00 грн.: 1) 500,00 грн. - ознайомлення з матеріалами справи, опрацювання нормативно-правових актів та судової практики щодо подібних правовідносин, формування правової позиції по справі; 2) 2800,00 грн. - складення, погодження з клієнтом та направлення до суду позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови поліцейського; копією прибуткового касового ордера № 94 від 16.06.2022 року та оригіналом квитанції до нього, за змістом яких адвокатом Колєсніком Б.В. прийнято від позивача на підставі договору № 205 від 14.06.2022 року та акта № 1 від 16.06.2022 року грошові кошти у сумі 3300,00 грн. Отже, стороною позивача доведено належними та допустимими доказами факт понесення витрат на правничу допомогу у сумі 3300 грн., розмір витрат розраховано в доданому акті № 1 від 16.06.2022 року із дотриманням вимог договору № 205 про надання правової допомоги від 14.06.2022 року, він є співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та значенням справи для позивача. З огляду на вказане, всі вище вказані витрати підлягають відшкодуванню відповідно до положень чинного законодавства за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції у Волинській області, службовою особою якого є - поліцейський Назарук Г.А.

У відзиві на позов представник відповідача Савчук М.В. просить у задоволені позовних вимог відмовити та в обґрунтування заперечень зазначає, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України, і факт порушення останнім ПДР підтверджується відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Суд встановив, що постановою поліцейського СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Назарука Г.А. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №401738 від 15 травня 2022 року, позивача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.

Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 15 травня 2022 року о 00 год. 10 хв. у м. Камені-Каширському по вул. Комарова керував транспортним засобом «Мерседес Бенц 124» н.з. НОМЕР_1 , не пред`явив для перевірки посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.1. «а», 2.1. «б» Правил дорожнього руху.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КпАП України передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У відповідності до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).

Згідно 3 ч. 9 ст. 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідач як суб`єкти владних повноважень не надав суду відеозапису, про який зазначається в оскаржуваній постанові, та не довів іншими доказами правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Окрім того, суду не надано представником відповідача жодних доказів на підтвердження того, що поданий ним суду відзив був надісланий позивачу та його представнику.

Окрім того, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім зазначених даних повинна містити також відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ст. 283 КУпАП).

Однак, постанова, що оскаржується, в порушення частини 3 статті 283 КпАП України не містить інформації про технічний засіб, яким здійснено відеозапис.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову належить скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з позовом до суду про оскарження постанови поліцейського звернувся 16 червня 2022 року. Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач не отримував копії постанови, розгляд справи проводився у його відсутності, та про зазначену постанову вперше стало відомо його представнику під час ознайомлення 14 червня 2022 року з матеріалами іншої справи, де містилася оскаржувана постанова. Зазначені обставини відповідачем належними доказами не спростовані.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення позивачем не пропущено.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частинами 3 та 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ч. 9 ст. 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження судових витрат, які позивач поніс за надання правничої допомоги адвокатом Колєсніком Б.В., останнім надані: договір № 205 про надання правової допомоги від 14 червня 2022 року, що укладений між позивачем та адвокатом Колєсніком Б.В., акт № 1 про надання правової допомоги, згідно з яким останнім було надано правничу допомогу, що полягала в ознайомленні з матеріалами справи, опрацюванні нормативно-правової бази, що регулює спірні відносини, судової практики та формування правової позиції по справі, а також у складенні і направленні до суду позовної заяви, та вартість її склала 3300 грн. , а також надано прибутковий касовий ордер та квитанцію до прибуткового касового ордера № 94 від 16 червня 2022 року, у відповідності до якої позивач зазначену суму коштів сплатив адвокату Колєсніку Б.В.

Враховуючи обсяг наданої адвокатом Колєсніком Б.В. правничої допомоги, зміст підготовленої ним позовної заяви, її обсяг та кількість часу, необхідного для підготовки, критерії реальності адвокатських витрат та розумності, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати за надання правничої допомоги адвокатом Колєсніком Б.В. належить стягнути з відповідача як суб`єкта владних повноважень у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки вимоги позивача задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП у Волинській області на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 496 грн. 20 коп.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП у Волинській області судові витрати у розмірі 3796 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 159, 242-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, поліцейський сектору реагування патрульної поліції Камінь-Каширського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області Назарук Георгій Анатолійович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.

Постанову серії БАВ № 401738 від 15 травня 2022 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КпАП України у виді штрафу у розмірі 425 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області (місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська область, ЄДРПОУ - 40108604) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 3796 (три тисячі сімсот дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення виготовлено 30 червня 2022 року.

Головуючий:О. В. Антонюк