Рішення № 105033584, 25.01.2022, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/184/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2022 Справа № 908/2658/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/2658/21

за позовом Приватного підприємства НІК (69093, м. Запоріжжя, вул. Узбекистанська, б. 15)

до відповідача-1 Відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, вул. Воз`єднання України, б. 32)

до відповідача-2 Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 168)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, б. 6)

про стягнення 970 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 Кріль Ю.А., довіреність №04-08.2-10/163 від 06.01.2022

від третьої особи Кріль Ю.А.

СУТЬ СПОРУ

Приватне підприємство НІК звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 13.09.2021 доВідділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про стягнення 970 000,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 21.09.2021 позовну заяву залишено без руху в порядку ч.1 ст. 174 НПК України.

08.10.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява від 05.10.2021, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.

08.10.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява від 01.10.2021, в якій просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну казначейську службу України.

Також 08.10.2021 від позивача надійшли письмові пояснення від 01.10.2021, відповідно до яких позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму 970 000,00 грн, оскільки зазначена у позові сума 9820000,00 грн є помилковою.

Ухвалою суду від 19.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2658/21, присвоєно справі номер провадження 12/2658/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 08.11.2021 о 14:15.

Ухвалою суду від 08.11.2021 відкладено підготовче засідання на 29.11.2021 о 15:00.

Ухвалою суду від 29.11.2021 відкладено підготовче засідання на 20.12.2021 о 14:15.

29.11.2021 на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

- позивачем помилково визначено Головне управління як відповідача, оскільки до повноважень Головного управління не належить відшкодування моральної шкоди, завданої діями органів поліції, оскільки у територіальних органах Державної казначейської служби рахунки щодо відшкодування майнової шкоди, завданої органами державної влади, не відкриваються і, відповідно, видатки на ці цілі не передбачено. У разі, якщо Законом України про Державний бюджет на відповідний рік передбачаються загальнодержавні видатки на відшкодування вищезазначеної шкоди, відповідні рахунки відкриваються в Державній казначейські службі України, яка є окремою юридичною особою.

- у рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001 по справі № 1-36/2001 зазначає, що про органи поліції не зазначено у вказаному рішенні, а зазначено про органи внутрішніх справ;

- за текстом вказаного рішення Конституційного Суду України розглядається питання щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, яке регламентоване Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", положення якого не розповсюджуються на предмет спору по справі №908/2658/21;

- постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України" територіальні органи Національної поліції не визначено правонаступниками територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, що ліквідуються;

-на сторінці 3 позову позивач вказує, що приватним підприємством "НІК" всі грошові кошти, які є штрафними санкціями за порушення умов договору, сплачено товариству з обмеженою відповідальністю "МАНКІ БРАЗЕРС' добровільно.

- у справі № 908/3131/20 щодо стягнення боргу з ПП "НІК" на користь ТОК "МАНКІ БРАЗЕРС" в рамках розгляду якої, незважаючи на прийняте судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, ПП "НІК" погоджувався з такими позовними вимогами і на стадії апеляційного розгляду справи уклав мирову угоду.

- ПП НІК не заперечувався факт щодо порушення умов договору, укладеного з ТОВ "МАНКІ БРАЗЕРС", не з його вини;

- сплачені приватним підприємством "НІК" кошти на користь ТОВ "МАНКІ БРАЗЕРС" не є в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками, оскільки сплачені кошти не є витратами, які підприємство зазнало у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витратами, які підприємство зробило або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; а також не є упущеною вигодою;

- позивачем не додано жодного доказу про визнання дій органу національної поліції протиправними, що свідчить про відсутність усіх складових елементів шкоди;

- майнова шкода, завдана приватному підприємству "НІК", у разі задоволення позовної вимоги щодо її стягнення, враховуючи статті 1162 та 1172 Цивільного кодексу України, лише за наявності відповідного документу про визнання дій винної особи протиправними має відшкодовуватись саме органом поліції, а не за рахунок коштів Державного бюджету України;

Також 29.11.2021 на електронну адресу суду від третьої особи Державної казначейської служби України надійшли пояснення по суті спору, аналогічні до відзиву відповідача-2.

10.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивачем викладено мотиви, які, на його думку, спростовують доводи відповідача.

Так, позивач зазначає, що із врахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №641/8857/17, Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 №215 та положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12.10.2011 №1280, враховуючи, що ГУ ДКС України в Запорізькій області є органом, через який Державна казначейська служба України здійснює свої повноваження, залучення його у якості відповілдача-2 є вірним.

Також зазначає, що через накладений арешт в межах кримінального провадження на об`єкт нерухомості, який виступав предметом договору, укладеного між ПП «НІК» та ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРС», позивач був позбавлений можливості виконати умови договору щодо його передачі у власність ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРС, а тому до позивача були застосовані передбачені укладеним договором штрафні санкції, які в розумінні ст. 22 ЦК України є збитками, тобто витратами, понесеними позивачем для відновлення свого порушеного права. Таким чином, сплачені кошти на користь ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРС» в розумінні ст. 22 ЦК України є збитками, оскільки були понесені через неправомірні дії відповідача-1.

В якості доказу щодо визнання дій органу національної поліції протиправними позивач посилається на ухвалу Орджонікідзевсього районного суду М.Запоріжжя від 05.11.2019 у справі №335/3483/18, якою накладено арешт на майно позивача, та ухвалу Орджонікідзевсього районного суду м. Запоріжжя від 03.09.2020 у справі №335/7168/20, якою за клопотання ПП «НІК» накладений арешт скасовано.

Крім того, позивач вважає, що доводи відповідача-2 про відшкодування збитків органом поліції, а не за рахунок Державного бюджету України, протирічать ст. 56 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Разом із відповіддю на відзив від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій, зокрема, у вступній частині позивачем у якості відповідача-3 зазначено Державну казначейську службу України. При цьому в прохальній частині позовної заяви відсутнє клопотання про залучення відповідача-3.

Судом уточнена позовна заява прийнята до розгляду.

Ухвалою суду від 20.12.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/2658/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.01.2022 о 10:30.

Ухвалою суду від 13.01.2022 розгляд справи відкладено на 25.01.2022 о 10:15.

18.01.2021 від позивача також надійшли пояснення, в яких зазначено, зокрема, що відшкодування шкоди Приватному підприємству НІК підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого у спірних правовідносинах є Державна казначейська служба України у Запорізькій області.

В судове засідання 25.01.2022 представники позивача та відповідача-1 не з`явилися. Відповідач-1 про причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позов не скористався.

25.01.2022 від представника позивача адвоката Рогозіна О.В. на електронну адресу суду надійшла заява (без ЕЦП) про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю адвоката.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Оскільки вказане клопотання представника позивача не містить електронного цифрового підпису, а тому, з урахуванням вищезазначеного суд позбавлений можливості прийняти його в якості офіційного документу.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, визначені нормами Господарського процесуального кодексу України, а також відсутність на заяві представника позивача, яка на дійшла на електронну адресу суду, електронно-цифрового підпису, суд вважає за необхідне залишити заяву представника позивача без задоволення та за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 25.01.2022 представник відповідача-2 та третьої особи підтримав позицію, викладену у відзиві та поясненнях, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, враховуючи позицію представника позивача та заперечення представника відповідача, суд установив.

Позов мотивовано тим, що 04.06.2019 між ПП «НІК» - Орендодавець та ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРС» - Орендар було укладено договір оренди №14-06/19 нежитлового приміщення з правом викупу (надалі -Договір), за умовами розділу 1 якого Орендодавець зобов`язується надати Орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення №11 з правом викупу, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, б. 11, Л1-11 (далі - Приміщення). Приміщення розташоване на дев`ятому поверсі, загальна площа якого складає 482,1 кв.м.

Відповідно до п. 1.3 Договору, приміщення надається для господарських потреб, з подальшим проведенням ремонтних робіт Орендарем, що призведе до невід`ємних покращень.

У п. 1.6 Договору зазначено, що орендар повинен виконати ремонт орендованого приміщення в ході якого має право виконувати невід`ємні покращення на що надається згода Орендодавця.

Пунктом 1.7 Договору передбачено, що в строк не пізніше 14 днів після виконання ремонту орендованого приміщення Орендодавець повинен в спосіб, передбачений законом передати право власності на предмет оренди - приміщення № 11, Л1-11, що знаходиться на поверсі №9 за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського б. 11.

Зазначене приміщення було прийнято Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНКІ БРАЗЕРС», на підставі акту приймання-передавання нежитлового приміщення до Договору оренди №14-06/19 нежитлового приміщення з правом викупу від 04.06.2019.

Згідно з розділом 4 Договору орендна плата за час виконання ремонтних робіт не встановлюється. Орендар зобов`язаний після підписання вказаного договору за власний рахунок приступити до виконання ремонтних робіт Приміщення.

У пункті 7.1 Договору (в договорі зазначено 8.1.) вказано, що Приміщення, яке орендується, переходить у власність Орендаря, за умови сплати Орендарем на користь Орендодавця грошових коштів у сумі 9 600 000 гривень з моменту перерахування даних грошових коштів на рахунок Орендодавця. Таким чином ціна договору складає 9 600 000 гривень.

Відповідно до п. 8.2.2 Договору, у випадку виконання ремонтних робіт Орендарем та не передачі Орендодавцем майнових прав на Приміщення у 14 денний строк Орендодавець, сплачує 1% від ціни договору за кожен день не виконання умов договору до його повного виконання.

Після завершення ремонтних робіт, 30.12.2019ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРС» надіслало ПП НІК лист з проханням вжити всіх необхідних заходів щодо відчуження нежитлового приміщення №11 дев`ятого поверху літ. ЛІ -11, загальною площею 482,1 кв.м, що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 11, приміщення 11. Закінчення ремонтних робіт підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт за Договором оренди №14-06/19 нежитлового приміщення з правом викупу від 04.06.2019, який складено та підписано сторонами 15.12.2019.

Листом від 06.01.2020 ПП НІК повідомило ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРС», що на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2019 у справі №335/3483/18 накладено арешт на нерухоме майно із забороною розпорядження об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11 в тому числі й на нежиле приміщення дев`ятого поверху №11 літера ЛІ-11. На вимогу про вжиття необхідних заходів щодо відчуження нежитлового приміщення №11 дев`ятого поверху літ. Л1-11, загальною площею 482,1 кв.м, що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 11, приміщення 11, не вбачається можливим у зв`язку з вищезазначеним.

16.01.2020 представниками ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРС» особисто було вручено нарочно лист директору ПП «НІК» з вимогою компенсувати вартість ремонтних робіт у сумі 3000000,00 грн та сплатити 1% від ціни договору за кожен день не виконання умов Договору до його повного виконання у розмірі 96000 грн щоденно, до дня фактичного погашення штрафу. Станом на 16 січня 2020 штраф складав 1 632 000,00 грн за 17 днів прострочення.

ПП «НІК» листом від 20.01.2020 повідомило ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРС», що не може сплатити суму штрафу у зв`язку з відсутністю коштів.

В подальшому ПП «НІК» було здійснено часткову сплату штрафу згідно з п. 8.2.2 договору, за період з 30.12.2019 по 06.01.2020 у розмірі 750000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №592 від 19.11.2020 та платіжним дорученням №601 від 01.12.2020.

Позивач вказує, що надалі у ПП «НІК» виникла заборгованість зі сплати штрафу перед ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРС» за період з 07.01.2020 по 03.12.2020 у сумі 31 776 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.03.2021 у справі № 908/3131/20 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРС» про стягнення з ПП НІК грошових коштів за період з 07.01.2020 по 10.01.2020 у розмірі 288 000,00 грн.

Під час розгляду апеляційної скарги на рішення суду від 10.03.2021 у справі №908/3131/20 між Приватним підприємством «НІК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНКІ БРАЗЕРС» була укладена мирова угода.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2021 спільну заяву ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРС» та ПП «НІК» про затвердження мирової угоди у справі № 908/3131/20 задоволено, затверджено мирову угоду, визнано нечинним рішення Господарського суду Запорізької області від 10.03.2021 у справі № 908/3131/20.

Пунктом 4 затвердженої Центральним апеляційним господарським судом мирової угоди встановлено: «Сторони домовилися, що на виконання даної мирової угоди Відповідач перераховує Позивачу грошові кошти в загальній сумі 220000,00 (двісті двадцять тисяч гривень 00 копійок) протягом 10 (десяти) банківських днів з дати затвердження Центральним Апеляційним Господарським судом цієї мирової угоди на поточний рахунок Позивача».

Вказані грошові кошти, що перераховані на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНКІ БРАЗЕРС» є для Приватного підприємства «НІК» збитками, що були спричинені неправомірними діями органів досудового слідства, а саме Відділом поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області (Вознесенівським ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області).

На думку позивача, не з вини ПП «НІК», а внаслідок незаконних дій співробітників Національної поліції України та прокуратури було накладено арешт на майно Приватного підприємства «НІК» відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2019у справі № 335/3483/18.

Так, на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНКІ БРАЗЕРС» з вимогою до Приватного підприємства «НІК» про відчуження приміщення дане майно Позивача ще перебувало у арешті на підставі клопотання слідчого СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Корольова О.С. у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 30.01.2017 за № 4201708000000035, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, про арешт майна.

27.08.2020 Приватним підприємством НІК було подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя клопотання про скасування арешту майна з посиланням на те, що підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна відсутні.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі №335/7168/20 (1-кс/335/3700/2020) від 03.09.2020 року ПП «НІК» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні задоволено та скасовано арешт нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського 11, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.11.2019 у справі №335/3483/18 (1-кс/335/7749/19), а саме: нежиле приміщення дев`ятого поверху №11 літера Л1-11 приміщення 293-310, 312-319.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок неправомірних дій відповідача-1 щодо незаконного арешту нерухомого майна не відбулося відчуження нежитлового приміщення №11 дев`ятого поверху літ. Л1-11. загальною площею 482,1 кв.м. що розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Маяковського, будинок 11, приміщення 11, не відбулось.

Крім того, Приватним підприємством «НІК» понесені збитки у розмірі 550000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №592 від 19.11.2020; у розмірі 200000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №601 від 01.12.2020; у розмірі 220000,00 грн, що підтверджується ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2021, якою затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНКІ БРАЗЕРС» та Приватним підприємством «НІК» та платіжними дорученнями № 189 від 30.08.2021 та №192 від 03.09.2021.У сукупності завдана відповідачем-1 шкода складає 970000,00 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної ) шкоди.

За приписами ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Предметом спору є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача понесених ним грошових витрат (шкоди), завданих неправомірними рішеннями відповідача-1щодо накладення арешту на нерухоме майно, яке належить позивачеві на праві власності, отже, правовідносини, які виникли між сторонами у справі з приводу стягнення заявленої позивачем до стягнення суми, є позадоговірними, а тому до цих правовідносин застосовуються положення глави 82 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України до збитків відносяться, серед іншого, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, передбачаються особливості відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до приписів даної статті така шкода відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до приписів статті 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Приймаючи до уваги спеціальні норми, викладені у статтях 1173 та 1174 Цивільного кодексу України щодо наявності чи відсутності вини, наявність вини заподіювача шкоди презюмується.

Отже, оскільки вина заподіювача шкоди презюмується, позивач повинен довести протиправність поведінки відповідача, факт заподіяння матеріальної шкоди та її розмір, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та матеріальною шкодою.

Так, незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

За приписами ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного, на його думку, права до предмета доказування у цьому спорі відноситься встановлення наявності/відсутності всіх складових цивільного правопорушення і саме залежно від підтвердження/спростування вказаних обставин має бути вирішений цей спір.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи;

б) наявність шкоди. Під майновою шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1155 ЦК завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Під збитками (грошовим виразом шкоди) розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою (збитками) є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода (збитки) стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

У пункті 1 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року № 04-5/239) визначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Згідно ж до п. 6 вказаних Роз`яснень встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Таким чином, предметом доведення по справам про стягнення збитків є: по-перше, наявність збитків та визначення правових підстав їх виникнення, по-друге, наявність вини особи, яка завдала ці збитки, а по-третє, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і завданими збитками.

Як у випадках порушення зобов`язання за договором, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Суд відзначає, що за умовами даного делікту відповідальність особи настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою.

В п. 6 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року № 04-5/239) зазначено, що для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 13 ГПК України).

В обґрунтування незаконності рішення відповідача-2 про застосування арешту нерухомого майна, власником якого є ПП НІК, позивач посилається на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2020 у справі №335/7168/20 про скасування арешту нерухомого майна.

В той же час, як вбачається з мотивувальної частини зазначеної ухвали (абзац 5 стор. 4 ухвали), слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду клопотання ПП НІК про скасування арешту потреба у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту нерухомого майна відпала.

Тобто арешт знятий внаслідок того, що відпала необхідність, а не внаслідок протиправності або незаконності дій.

Інших доказів, які б підтверджували протиправність дій відповідача-1, позивачем не надано.

З огляду на викладене, в даному випадку судом не встановлено всіх необхідних складових для настання цивільно-правової відповідальності.

Згідно з приписами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонами надано всі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

За викладених обставин суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак в задоволені позову Приватного підприємства НІК до Відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про стягнення 970 000,00 грн шкоди відмовляється.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.01.2022, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме: його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1.У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства НІК до Відділення поліції №1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області та Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про стягнення 970 000,00 грн шкоди відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача Приватне підприємство НІК.

Повне рішення складено 29.06.2022 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.