Рішення № 105028939, 22.06.2022, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7423/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю:

секретаря судового засідання Бобика Д.

представників позивача Шумелда Р.Р., ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького (код ЄДРПОУ 02223750, адреса: м.Львів, вул. Стефаника,3) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд з позовною заявою до відповідача, в якому просила стягнути з Львівської Національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького середній заробіток за час затримки виконання рішення Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2018 року у справі №461/1011/18 за період з 04.07.2018 року по 07.06.2021 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Галицького районного суду м.Львова від 03.07.2018 року у справі №461/1011/18 позов ОСОБА_3 до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького задоволено. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 згідно наказу Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького від 11.01.2018 №05-к; поновлено ОСОБА_3 на роботі старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва ХIV-XVIII ст.» Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького; стягнуто з Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.01.208 року в розмірі 22279,25 грн. Судове рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 допущено до негайного виконання. Постановою Львівського апеляційного суду від 27.02.2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного суду від 18.02.2020 року рішення судів першої та другої інстанції залишено без змін. Однак у строки встановлені законом та судовим рішенням, ОСОБА_3 на посаді не поновлено. В порядку примусового виконання рішення відповідачем прийнято наказ №53-к від 28.05.2021 року про поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва 14-18 ст.» та допущено ОСОБА_3 до виконання посадових обов`язків за посадою старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва 14-18 ст.». З наказом позивача ознайомили 07.06.2021 року, до виконання посадових обов`язків допущено 08.06.2021 року. Отже у відповідача був обов`язок щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Відповідач у строки встановлені законом та судовим рішенням не виконав судового рішення. Зазначає, що відповідач зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.07.2018 року по 07.06.2021 року.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 08.09.2022 року відкрито провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

02.11.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що рішенням Галицькогорайонного судум.Львоваз моментуйого проголошення,Львівська національнагалерея мистецтвімені Б.Г.Возницькогоотримала обов`язокпоновити нароботі ОСОБА_3 ,а ОСОБА_3 отримала правопоновлятись навказаній посаді абоне поновлятись.Подальші оскарженняданого судовогорішення збоку Львівської національної галереїмистецтв іменіБ.Г.Возницькогоне впливалині наїї обов`язокпоновити ОСОБА_3 ,ні направо ОСОБА_3 поновлюватись напосаді чивідмовитись віднеї. При цьомунеобхідно зазначити,що рішенняГалицького районногосуду м.Львоває таким,що непотребує додатковогозатвердження будь-якиморганом,установою чи структурою,в томучислі івідповідачем -Львівською національноюгалерею мистецтвімені Б.Г.Возницького,що передбаченост.18ЦПК України.

Крім цього,Кодекс законівпро працюУкраїни непередбачає видання роботодавцем наказупро поновленняна роботі.Зокрема ст.235КЗпПУ «Поновленняна роботі, зміна формулюванняпричин звiльнення,оформлення трудовихвідносин зпрацівником,який виконував роботубез укладеннятрудового договорута встановленняперiодутакої роботи»не передбачає виданнянаказу навиконання рішеннясуду.Ст.236КЗпПУ говоритьпро те,що у разі затримкивласником абоуповноваженим ниморганом виконаннярішення органу,який розглядав трудовийспiрпро поновленняна роботінезаконно звільненогоабо переведеногона іншу роботупрацівника,цей органвиносить ухвалупро виплатуйому середньогозаробітку або рiзницюв заробіткуза часзатримки.Тобто позивачу, ОСОБА_3 ,якщо вонавважала,що їїправо порушено,необхідно булозвернутись доГалицького районногосуду м.Львова звідповідно заявою проневиконання вказаногорішення,що небуло зроблено. За весьчас діїрішення Галицькогорайонного судум.Львова ОСОБА_3 ні разуне звернулась доЛьвівської національноїгалереї мистецтвімені Б.Г.Возницькогодля реалізації свого правана поновленняна посаді.Навпаки,отримавши рішенняпро своєпоновлення на роботiдо Львiвськоїнаціональної галереїмистецтв іменіБ.Г.Возницького, ОСОБА_3 продовжувала перебувати у Львівському міському центрі зайнятості, що свідчить про її небажання скористатись своiм правом на поновлення на роботі до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького. Про це ж свідчить і той факт, що стягуючи з Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького грошові суми, передбачені рішенням галицького районного суду м.Львова позивач нічого не згадувала про поновлення на роботі, чим фактично ухилялась від поновлення на роботі до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького.

Рішення Галицькогорайонного судум.Львова від03.07.2018р.видано ів частині поновлення нароботі ОСОБА_3 та стягненняна їїкористь заробітноїплати зачас вимушеного прогулув межахсуми платежуза одинмісяць,а саме:7170,25грн.,допущено до негайного виконання,тобто,03.07.2018р.,вступило взаконну силу.Таким чиномтермін позовної давності,в даномувипадку розпочинаєтьсяз 04.07.2018р.Позовна заява ОСОБА_3 про стягненнясереднього заробіткуза часзатримки виконаннярішення судупідписана 02.09.2021р. В той же час позивач проводить розрахунок позовних вимог викладених у позовній заяві від 02.09.2021 року за період з 04.07.2018 року по 07.06.2021 року, тобто майже за три роки, що суперечить чинному законодавству України. В позовній заяві позивач не наведено будь-яких причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом. Просив застосувати п.4 ст.267 ЦК України і в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 відмовити.

09.11.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, зазначила, що законом чітковизначений проміжокчасу,за який проводиться стягненняна підставіст.236КЗпП:з днявинесення відповідного рішення органом,що розглядавтрудовий спір,до дняйого фактичного виконання,строки позовноїдавностiслэд рахувативід дняознайомлення працівниказ наказомпро Таким днем,у даномуспорі,є 07.06.2021р.,що підтверджуєтьсякопією наказу пропоновлення нароботі №53-квід 28.05.2021р.з вiдмiткоюпро ознайомлення зним позивача Строки зверненнядо районного,районного умісті,міського чи міськрайонного судуза вирішеннямтрудових спорiввизначені ст.233КЗпП України.Так,ч.1цієї статтіустановлено,що працівникможе звернутисяз заявою провирішення трудовогоспору безпосередньодо районного, районного умісті,міського чиміськрайонного судув тримісячнийстрок здня, коли віндізнався абоповинен бувдізнатися пропорушення свогоправа. Оскільки,позивач ознайомиласьiзнаказом 07.06.2021р.,3-місячнийстрок зверненнядо судуз позовомпро стягнення коштiвза часзатримки виконаннярішення пропоновлення нароботі працівника,закінчується 07.09.2021р. В тойже час,позивач звернуласяз позовомдо суду02.09.2021р.,тобто до закінчення строку звернення до суду. Відтак вважає, що доводи відповідача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Просила позовну заяву задоволити.

29.11.2021 року на адресу суду надійшли заперечення від представника відповідача, в яких зазначено, що відповідь на відзив не ґрунтується на фактичних обставинах справи та суперечить чинним нормам матеріального і процесуального права. Просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов. Наддали аналогічні пояснення викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив. Просили задоволити позов повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив позов. Надав аналогічні пояснення викладеним в відзиві на позов. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до рішення Галицького районного суду м.Львова від 03 липня 2018 року визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 згідно наказу Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького від 11.01.2018 №05-к. Поновлено ОСОБА_3 на роботі старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.» Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького. Стягнено з Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького (79000, м.Львів, вул.Стефаника 3) (79000, м.Львів, вул.Стефаника 3; ЄДРПОУ 02223750) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.01.2018 року у розмірі 22 279,25 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 та стягнення на її користь заробітної платати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць, а саме: 7170,25 грн. допущено до негайного виконання.

Постановою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 27 жовтня 2019 року рішення Галицького районного суду м.Львова від 03. Липня 2018 року залишено без змін.

Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2020 року рішення Галицького районного суду м.Львова від 03 липня 2018 року та постановою Львівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишено без змін.

16 липня 2018 року Галицьким районним судом м.Львова видано виконавчий лист у справі 461/1011/18 за позовом ОСОБА_3 до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі старшого наукового співробітника відділу «Музей європейського мистецтва XIV-XVIII ст.» Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною 1статті 94 КЗпП Українита ч.1ст.1 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першійстатті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованоїЗаконом України від 14 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Відповідно достатті 236 КЗпП Україниу разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положеннястатті 236 КЗпП Українивстановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Згідно ізчастиною п`ятоюстатті 124Конституції Українисудові рiшення є обов`язковими для виконання на всій території України.

Відповідно дочастини п`ятоїстатті 124Конституції Українисудові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов`язковостісудових рішеньзакріплений ів ст.18ЦПК України,судовэ рішення,що набрализаконної сили,обов`язкові длявсіх органів державноївлади іорганів місцевогосамоврядування,підприємств, установ,організацій,посадових числужбових осібта громадяні підлягають виконанню на всійтериторії України, а увипадках,встановлених міжнародними договорами,згода наобов`язковістьяких наданаВерховною Радою України,-і заїї межами;невиконання судовогорішення єпідставою для відповідальностi, встановленої законом.

Частиною п`ятоюстатті 235Кодексу законівпро працю України передбачено,що рішенняпро поновленняна роботінезаконно звiльненогоабо переведеногона іншуроботу працівника,прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Вiдповiднодо вимогпункту 4)частини 1статті 430Цивільного процесуального кодексуУкраїни визначено,що негайновиконуються рішення суду про поновлення на роботі незаконно звiльненого працівника.

Таким чином,у відповідачабув обов`язокщодо негайноговиконання рішення суду вчастині поновленняна посадіта виплатисереднього заробіткуза час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Негайне виконаннясудового рішенняполягає втому,що вононабуває властивостей здійсненняі підлягаєвиконанню нез часунабрання таким законної сили,що передбаченодля переважноїбільшості судовихрішень,а негайно зчасу йогооголошення всудовому засіданні,чим забезпечується швидкий іреальний захистжиттєво важливихправ таінтересів громадяні держави.

Обов`язковість рішеньсуду віднесенаКонституцією Українидо основнихзасад судочинства,а тому,з оглядуна принципзагальнообов`язковості судовихрішень,судові рішенняякiвiдповiднодо закону підлягаютьнегайному виконанню,є обов`язковимидля виконання, зокрема,посадовими особами,від якихзалежить реалізаціяправ особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Вищезазначені правові норми дають підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватись.

Виконання рішеннявважається закінченимз днявидачiвiдповiдного наказу аборозпорядження власникомпідприємства,установи,організації абоуповноваженим ниморганом,фізичною особою,фізичною особою-підприємцем,який прийнявнезаконне рішенняпро звільненняабо переведення працівника.

З копії наказу (з особового складу) Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького №53-к про поновлення на роботі ОСОБА_4 вбачається, що такий датований 20.05.2021 року. При цьому рішення по справі про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу прийнято Галицьким районним судом м.Львова 03 липня 2018 року.

З вищевказаного наказу вбачається, що позивач з наказом №53-к від 20 травня 2021 ознайомлена 07 червня 2021 року, про що свідчить підпис ОСОБА_3 в такому наказі.

За змістомстатті 236КЗпП Українизатримкою виконаннярішення суду пропоновлення працівникана роботінеобхідно вважатине видання власником (уповноважениморганом)наказу пропоновлення працівникана роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Таким чином,наявність рішеннясуду пропоновлення позивачана роботі,яке відповідачему спірнийперіод невиконано,в силустатті 236КЗпП України єпідставою длястягнення зостаннього накористь позивача середнього заробіткуза часзатримки виконаннярішення пропоновлення нароботі.

Питання пронаявність підставдля стягненнясереднього заробітку аборізниці взаробітку зачас затримкивиконання рішенняпро поновлення нароботі напідставі статті236КЗпП Українипідлягають встановленню такіобставини:1)чи маламісце затримкавиконання такого рішення,у разінаявності затримкивиконання рішення-2)період затримки, який необхіднорахувати віднаступного дляпісля постановленнярішення про поновлення нароботі додати виданняроботодавцем наказупро поновлення на роботі,та,відповідно,3)провести розрахунокналежних достягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правовапозиція викладена,зокрема упостановах Верховного Суду від21березня 2018року усправі №243/2748/16-цвід 27червня 2019 року у справі №821/1678/16 вiд 24.06.2021 р. у справі № 640/15058/19.

Підставою длявиплати незаконнозвільненому працівникусереднього заробітку єзатримка власникомабо уповноваженимним органомвиконання рішення про поновлення на роботі.

Крім того,при несвоєчасномупоновленні працівникана роботіз вини власника абоуповноваженого ниморгану середнійзаробіток виплачується йому зачiтковизначений закономпроміжок часу:з дня винесення відповідного рішенняорганом,що розглядавтрудовий спір,до дняйого фактичного виконання.

Рiшенням Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рiшення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для вiдкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рiшення без невиправданих затримок. Вiдповiдно необгрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються Державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рiшень, винесених проти неi або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе вiдповiдальнiсть за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, затримують чи перебувають у межах контролю органів влади.

Тобто, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду вiд 06 червня 2018 року у справі №813/1017/16; від 31 березня 2020 року у справі № 819/991/18.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що саме з вини відповідача відбулася затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, що відповідно достатті 236 КЗпП Україниє підставою для стягнення з Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

З врахуванням вимогст.123 ЦПК Україниперебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Порядок обчисленнясередньої заробітноїплати,затверджений постановою КабінетуМіністрів Українивід 08лютого 1995року №100,застосовується увипадку вимушеногопрогулу таза час затримки виконання рішення суду (підпункт "з" пункту 1).

Згідно висновківВерховного Суду,викладених уп.45постанови вiд14.07.2021р.справі №1340/4393/18,середній заробітокза час затримки виконаннярішення пропоновлення нароботі працівникане входить доструктури заробітноїплати,а єспеціальним видомвідповідальності роботодавцяза порушеннятрудових правпрацівника. З урахуваннямтакого висновкуВС,слід виходитиз того,що в розрахунковому періоді у позивача не було заробітної плати, а відтак, дозастосування підлягають норми абз. 20-22 п.4 Розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою КМУ від 08 лютого 1995 р. N 100 з наступними змінами та доповненнями.

Абзацами 20-22пункту 4Порядку №100передбачено,що якщов розрахунковому періодіу працівникане булозаробітної плати, розрахунки проводятьсяз установленихйому втрудовому договорі тарифної ставки,посадового (місячного)окладу;якщо розмір посадового окладує меншимвід передбаченогозаконодавством розміру мінімальноїзаробітної плати,середня заробітнаплата розраховується зустановленого розмірумінімальної заробітноїплати на розрахунку;якщо розрахуноксередньої заробітної плати обчислюється виходячиз посадовогоокладу чимінімальної заробітної плати,то їїнарахування здійснюєтьсяшляхом множенняпосадового окладучи мiнiмальноїзаробітної плати на кількістьмісяців розрахункового періоду.

Згідно довідки Львівської національноїгалереї мистецтвімені Б.Г.Возницького від22.11.2021р.за №657/10.1-02/21, середньомісячна заробітнаплата позивача становила:

з 03.07.2018р. по 30.11.2018 р. - 4 916,00грн.;

з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р. - 14 748,00грн.;

з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. - 16 080,00 грн.;

з 01.01.2020 р. по 31.08.2020 р. - 10 846,00 грн.;

з 01.09.2020 р. по 31.12.2020 р. - 11 482,00 грн.;

з 01.01.2021 p. пo 27.05.2021 p. - 13 778,00 гpн.

Представником позивача надано розрахунок, з яким суд повністю погоджується та відповідно до якого до стягнення за період часу з 04.07.2018 року по 07.06.2021 року підлягає 433890,00 грн., виходячи з:

1. 4 916,00 грн. х 5 = 24 580,00грн.;

2. 14 748,00 грн. х 1 = 14 748,00грн.;

3. 16 080,00 грн. х 12 = 192 960,00грн.;

4. 10 846,00 грн. х 8 = 86 784,00грн.;

5. 11 482,00 грн. х 4 = 45 928,00грн.;

6. 13 778,00 грн. х 5 = 68 890,00грн.

Щодо доводів представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до1ст.233КЗпП,працівник можезвернутися з заявою провирішення трудовогоспору безпосередньодо районного, районного умісті,міського чиміськрайонного судув тримісячнийстрок з дня,коли віндізнався абоповинен бувдізнатися пропорушення свого права,а усправах прозвільнення -в місячнийстрок здня врученнякопії наказу (розпорядження) про звільнення.

Наказом директораЛьвівської національноїгалереї мистецтв імені Б.Г.Возницького№ 53-квід 28.05.2021р.про поновлення ОСОБА_3 на роботіна посадістаршого науковогоспівробітника відділу«Музей європейського мистецтва14-18ст.»поновлено нароботі тадопущено ОСОБА_3 до виконанняпосадових обов`язківза посадоюстаршого наукового співробітникавідділу «Музейєвропейського мистецтва14-18 ст.».Питання виплатиза періоднесвоєчасного виконаннясудового рішення усправі №461/1011/18даним наказом,і вподальшому, роботодавцем не вирiшено.

Також, законом чітко визначений проміжок часу, за який проводиться стягнення на підставі ст. 236 КЗпП: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір до дня його фактичного виконання; враховуючи висновки Верховного Суду з цих питань (від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16 від 24.06.2021р. у справі № 640/15058/19), строки позовноїдавності необхідно рахувати від дня ознайомлення працівника з наказом про поновлення на роботі.

З наказом ОСОБА_3 ознайомилась 07.06.2021р.,про щосвідчить її підпис,таким чиномдень колипозивач дізналасьпро поновленняїї на роботі тапорушення їїправа 07.06.2021р. Таким чином, тримісячний строк позовної давності не порушено.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, посилання сторін на мотиви заявлених позовних вимог та їх заперечення, наведені в процесі судового розгляду, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить з наступного.

Частиною 1ст. 141 ЦПК Українивизначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, визначено 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В позовній заяві позивачем ОСОБА_3 зазначено ціну позову в розмірі 245987,82 грн. та сплачено 2459,87 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 02.09.2021 року.

При цьому, судом задоволено позов ОСОБА_3 до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду на суму 433890,00 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий на користь ОСОБА_3 в розмірі 2459,87 грн. та на користь держави в розмірі 1817,03 грн.

Керуючись ст.ст.10,12,81,141,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького (код ЄДРПОУ 02223750, адреса: м.Львів, вул. Стефаника,3) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Стягнути з Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького (код ЄДРПОУ 02223750, адреса: м.Львів, вул. Стефаника,3) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 433890 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 04.07.2018 р. по 07.06.2021 р., з яких підлягає утриманню прибутковий податок й інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького (код ЄДРПОУ 02223750, адреса: м.Львів, вул. Стефаника,3) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на оплату судового збору в розмірі 2459,87 грн.

Стягнути з Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького (код ЄДРПОУ 02223750, адреса: м.Львів, вул. Стефаника,3) на користь держави судовий збір в розмірі 1817,03 грн.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Радченко В.Є.