Постанова № 1050195, 04.10.2007, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04 жовтня 2007 р. Справа № 7/177-2007

За позовом Ужгородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Система-Оіл”( далі Товариство), м. Ужгород

до відповідача Компанії „Kermit Trade and Investment S. A.”(далі Фірма), British Virgin Islands

про визнання недійсною угоди

Суддя С. Швед

від позивача – Петрова О.М., (довіреність від 18.05.2007р. №6856/П/10);

Бондарєв С.В.,(довіреність від 09.07.2007 р. № 9317/Б/10);

від відповідача 1- Янчий М.В.(довіреність від 01.01.2007 р.)

Прокурор –Сливка Я.Б.

Секретар судового засідання –А. В. Ряшко

ВСТАНОВИВ:

Прокурором заявлено вимоги про визнання удаваним укладеного відповідачами договору комісії від 02.03.2006 р. № 17 на організацію експорту нафтопродуктів на підставі статті 235 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України як вчиненого з метою приховання правочину поворотної фінансової допомоги та ухилення від оподаткування, оскільки суми поворотної фінансової допомоги підлягають включенню в об’єкт оподаткування відповідно до підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі–Закон №334/94-ВР).

Прокурор, який прийняв участь у судовому процесі, позов підтримав у повному обсязі.

Представники органу державної податкової служби позов підтримали, надавши розрахунок сум податку на прибуток, які не сплачені у результаті укладеного удаваного договору (1115393,92 грн.).

Представник Товариства позов відхилив і зазначив, що сторони не мали умислу на укладення удаваного договору з метою ухилення від оподаткування та завдання шкоди державі. Кошти у зв’язку з відмовою Фірми від отримання нафтопродуктів Товариством повернуто.

Відповідач 2 , належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, заперечень проти позову не подав, представника для участі у справі не направив. Зважаючи на наявні у справі матеріали, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи без участі цього відповідача.

В судовому засіданні досліджено у якості доказів укладений між відповідачами договір від 02.03.2006 р. № 17, платіжні документи про рух коштів по договору, висновок АКБ „Мрія-Банк” від 30.10.2006 р. № 402 щодо підстав проведення операції по надходженню коштів від нерезидента за договором, акт податкової перевірки від 02.11.2006 р. № 89/23-0/33013865.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши подані по справі докази, суд констатує такі висновки:

За результатами податкової перевірки (акт перевірки Ужгородської МДПІ від 02.11.2006р. №89/23-0/33013865) встановлено надходження 09.03.2006р. коштів у сумі 499935 EUR на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Система-Оіл” (далі - Товариство) в установі банку від нерезидента –Фірми „Kermit Trade and Investment S. A.”, British Virgin Islands (далі - Фірма) на виконання укладеного між ними договору комісії від 02.03.2006р. на організацію експорту Фірмі нафтопродуктів на суму 500 000 EUR (а.с. 12-16).

У зв’язку з невиконанням експорту нафтопродуктів попередня оплата частково була повернута, і станом на 01.07.2006р. у Товариства по бухгалтерському обліку рахувалась дебіторська заборгованість перед Фірмою у сумі 319 035 EUR.

Укладений між відповідачами договір комісії на забезпечення експорту нафтопродуктів Фірмі –нерезиденту не суперечить загальновизнаним правилам укладення правочинів та торговим звичаям. Попереднє перерахування коштів комітентом (Фірмою) комісіонеру (Товариству) для придбання товарів передбачено договором. Операції перерахування коштів здійснювалась під контролем установи банку.

Відсутність порушень валютного законодавства по даній операції підтверджено висновками податкової перевірки (п. 3.2.1. „Дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій”, розділ 4 „Висновок” акту перевірки від 02.11.2006р. №89/23-0/330/3865, а.с. а.с. 40-42,44).

Факт невиконання умов договору Товариством не дає однозначних підстав вважати отримані кошти поворотною фінансовою допомогою.

За визначенням п.п. 1.22.2. п. 1.22 ст. 1 Закону №334/94-ВР поворотна фінансова допомога –це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Оспорюваний договір таких умов не передбачає.

У ситуації з договірних відносин між сторонами, заборгованість Товариства перед Фірмою є дебіторською, була у встановленому порядку відображена по бухобліку Товариства і до складу доходу на предмет оподаткування податком на прибуток може бути віднесена при неповерненні її кредитору у встановленому порядку (п. 1.25 ст. 1, абзац п’ятий п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР).

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ні податковою перевіркою, ні адміністративним або кримінальним розслідуванням належних доказів про наявність умислу сторін на укладення удаваної угоди (ст. 235 Цивільного кодексу України) з метою завідомо суперечною інтересам держави в обґрунтування позовних вимог не наведено і по справі не подано.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

Поставлена у позовній заяві вимога до суду щодо з’ясування обставин персоніфікації використання отриманих коштів є нереальною, оскільки грошові знаки є знеуособленими і вільними у грошовому обігу. До того ж ця обставина не має відношення до встановлення наявності або відсутності умислу сторін угоди на укладення її з метою, суперечною інтересам держави.

Також слід зазначити, що положення статті 207 Господарського кодексу України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави, водночас суперечить публічним та моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби можуть на підставі пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” та частини першої статті 208 Господарського кодексу України звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній частині судового рішення. При цьому у разі нікчемності правочину він є недійсним з моменту укладення і вчинені по ньому операції не можуть бути об’єктом оподаткування із-за їх незаконності (судова практика Вищого адміністративного суду України, Ухвала від 26.07.2007р. у справі № 42/12-05 за позовом ДПІ у Московському районі м.Харкова до ТОВ „Завод „Почаєвець” та Приватного підприємства „УкрДонецькТехноБуд” про визнання недійсною угоди та стягнення коштів).

З огляду на наведене підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 19, 124, 129 Конституції України, 7-9, 69-71, 86, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена за правилами, передбаченими статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя С.Швед

Постанову оформлено: 11.10.2007 р.