Рішення № 105013909, 29.06.2022, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/239/22

Провадження № 2/535/152/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

29 червня 2022 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю:секретаря судового засіданняКотенко П.І.

Справа № 535/239/22

Імена (найменування) учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 ;

відповідач: ОСОБА_3 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування при виконавчому комітеті Котелевської селищної ради Полтавської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позов про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна.

Стислий виклад позиції сторін.

10 травня 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила позбавити відповідачів батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, на підставі частини третьої статті 60 ЦК України позивач просить встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 та призначити ОСОБА_1 його опікуном. В обґрунтування позову зазначила що з часу народження дитини вона з чоловіком ОСОБА_5 самостійно виховують і матеріально утримують свого онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки дитини практично самоусунулись від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавляться життям дитини, його потребами, позбавили його батьківського спілкування, фінансово не забезпечують. Малолітня дитина в даний час забезпечена всіма необхідними речами, одягом, засобами гігієни та піклуванням з боку позивача. Позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх малолітнього сина відповідатиме інтересам дитини.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

10 травня 2022 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом.

11 травня 2022 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху.

11 травня 2022 року позивачем виправлено недоліки позовної заяви.

12 травня 2022 року постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 10 год 00 хв 09 червня 2022 року; залучено Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Котелевської селищної ради Полтавської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; направлено відповідачам та третій особі копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів; запропоновано відповідачам та третій особі подати до суду відзив на позов в строк до 06 червня 2022 року.

12 травня 2022 року представником третьої особи - Органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Котелевської селищної ради Полтавської областідо суду надано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 та встановлення над ним опіки.

09 червня 2022 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год 00 хв 29 червня 2022 року.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином. На адресу місця реєстрації відповідача судом було направлено судову повістку разом з копіями відповідних документів, які були повернуті працівниками пошти у зв`язку з відсутністю адресату за вказаною адресою..

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. На адресу місця реєстрації відповідача судом було направлено судову повістку разом з копіями відповідних документів, які були повернуті працівниками пошти у зв`язку з відсутністю адресату за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 991 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судові повістки відповідачам вручені у встановленому законом порядку.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила позов задовольнити, справу розглядати у її відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідачів, не заперечувала проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Котелевської селищної ради Полтавської області у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі.

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не з`явились в судове засідання та не подали відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого Котелевським відділом ЗАГС Полтавської області позивач ОСОБА_1 є матір`ю відповідача ОСОБА_2 , та відповідно бабусею малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області №93 від 12 січня 2022 року, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та має наступний склад сім`ї: чоловік - ОСОБА_5 , син - ОСОБА_6 , син - ОСОБА_2 , онук - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно акту обстеження умов проживання сім`ї позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного начальником служби у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавської області Коваленко Т.О., директором КЗ «Центр соціальних служб» Котелевської селищної ради Полтавської області Салівоном С.П., умови проживання сім`ї ОСОБА_1 задовільні, малолітня дитина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , забезпечений окремою кімнатою, облаштованою місцем для ігор та відпочинку. Відповідач ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає, ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно сина.

Відповідно до довідки Закладу дошкільної освіти «Дзвіночок1» №3 від 14.01.2021, неповнолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує вказаний дошкільний заклад. Протягом навчального року батьки дитини не брали участі у навчанні та вихованні свого сина. Всі обов`язки по навчанню, вихованню та матеріальному забезпеченню дитини виконує бабуся дитини - ОСОБА_1 та дідусь ОСОБА_5 .

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 (справа №490/10338/15-ц) вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

За змістом положень частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав відповідачів, позивач посилається на те, що відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню сина не приймають участі у житті дитини, не піклуються про його здоров`я, про його фізичний та духовний стан, не допомагають фінансово.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Суд бере до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, а саме: право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкоджати цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», пункт 49, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 47), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Невжиття заходів щодо спілкування з дитиною, турботи про неї, розцінюється як свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, сукупність зібраних у справі доказів свідчить про те, що відповідач не має прагнення спілкуватися з дитиною, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, що суперечить положенням ст.18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), з яких випливає, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найвищі інтереси є предметом їх основного піклування.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідомо ухиляються від виконання своїх обов`язків по його вихованню, навчанню, матеріальному забезпеченню.

За нормою п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Відповідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком органу опіки і піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 та встановлення над ним опіки, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області №92 від 25 травня 2022 року, з метою захисту законних прав та інтересів дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Котелевської селищної ради від 20.05.2022 №5/2, виконавчий комітет Котелевської селищної ради, вважає за доцільне позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав стосовно їх малолітнього сина - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначення опікуном бабусі - ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безвідповідально відносяться до виховання дитини, свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків у відношенні малолітнього сина, з часу народження дитини залишили його без батьківської турботи та піклування, проживають окремо від дитини. Протягом тривалого часу не надають матеріальної та фінансової підтримки дитині, не піклуються про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, не переймаються здобуттям ним освіти, не відвідують його і не цікавиться його життям взагалі, у зв`язку з цим суд позбавляє їх батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Статтею 58 ЦК України передбачено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування

Частинами 1-4 статті 63 ЦК України встановлено, що опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Відповідно до ч.3 ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно з висновком органу опіки і піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітнього сина ОСОБА_4 та встановлення над ним опіки, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області №92 від 25 травня 2022 року, виконавчий комітет Котелевської селищної ради, вважає за доцільне призначення опікуном ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , його бабусю - ОСОБА_1 .

Отже, суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню вимоги про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_4 та призначення його опікуном за поданням органу опіки і піклування позивача ОСОБА_1 , яка є рідною бабусею дитини та протягом тривалого часу займається його вихованням та доглядом та має можливість та виявила бажання бути опікуном над малолітнім ОСОБА_4 , відповідатиме інтересам малолітньої дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи вищевикладене, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого нею судового збору у розмірі 1 984,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити опіку над ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992, 40 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 992, 40 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області, місце знаходження: Полтавська область, Полтавський район, смт Котельва, вул. Полтавський шлях, буд. 224, код ЄДРПОУ 13955812.

Повне судове рішення складено 30 червня 2022 року.

Суддя Є.А.Болибок