Рішення № 105010018, 15.06.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2022Справа № 910/20503/21

За позовомОбслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Булгаков»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ві Ді Проджект»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачаУправління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києвіпроскасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити діїСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Чалов А.О., Мордас М.В.від відповідача:не з`явивсявід третьої особи:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Булгаков» (надалі - «Кооператив») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ві Ді Проджект» (надалі - «Товариство») про скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані допущенням державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві порушень при проведенні державної реєстрації заяви №15268552 від 14.01.2016, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Ві Ді Проджект», у зв`язку з чим позивач просить визнати такі дії протиправними, скасувати державну реєстрацію зазначеної заяви та вилучити відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 09.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.03.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2022 судове засідання з розгляду справи по суті було призначено на 01.06.2022 та вподальшому відкладено на 15.06.2022.

Представники позивача в судове засідання з`явилися, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі направлялися судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверти з ухвалами суду були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Представник третьої особи, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

З урахуванням викладеного, неявка представників відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не є перешкодою для розгляду даної справи по суті.

В судовому засіданні 15.06.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом 2014-2016 років Товариством здійснювалось будівництво 17-ти поверхового житлового будинку на земельній ділянці площею 0,6276 га, кадастровий номер 8000000000:75:121:0017, яка розташована на вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі міста Києва.

14.01.2016 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Микитенко Оленою Віталіївною здійснено державну реєстрацію заяви Товариства №15268552 (системна папка від забудовника) щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Булгакова, 12-А.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для скасування державної реєстрації заяви №15268552 від 14.01.2016 та вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про документи, долучені до такої заяви.

Зокрема, свої позовні вимоги Кооператив обґрунтовує наступним.

Із матеріалів справи вбачається, що до заяви №15268552 відповідачем були подані державному реєстратору наступні документи:

- лист Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №445/2612/103 від 12.02.2015;

- договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 18.03.2005 за №1145;

- договір №05-03/08 від 05.03.2008, укладений між ДП «Домобудівний комбінат «Кредо» та ТОВ «Литий Камінь»;

- договір про участь у будівництві №29/09/14 від 29.09.20214, укладений між ТОВ «Литий Камінь» та Товариством;

- декларація про готовність об`єкта до експлуатації №КВ143150540154 від 23.02.2015, видана Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції м. Києва;

- довіреність від 14.01.2016;

- перелік інвесторів.

Позивач зазначає, що реєстрація заяви №15268552 відбулася, в тому числі, на підставі підробних документів, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.

Так, листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві №10126-46/2308/10 від 23.08.2016 мешканцям будинку була надана відповідь, що у Департаменті відсутня інформація стосовно виданих та зареєстрованих документів дозвільного та декларативного характеру, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту на вул. Булгакова, 12-А у Святошинському районі м. Києва.

Листом №073-2553 від 22.03.2018 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва повідомив позивача про те, що не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовністю до експлуатації об`єкта будівництва - 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: вул. Булгакова, 12-А у Святошинському районі м. Києва.

Листом №10/26-20/1309/07 від 13.09.2018 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві вказав, що він не видавав та не реєстрував документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених об`єктів будівництва «Будівництво житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями за адресою: вул. Булгакова, 12-А у Святошинському районі м. Києва». Також вказаним листом Департамент повідомив про те, що департаментом було зареєстровано подану замовником будівництва ТОВ «ВІ ДІ Проджект» декларацію про готовність до експлуатації об`єкта «Реконструкція будівлі під торгово-розважальний комплекс з приміщеннями адміністративного призначення та підземним паркінгом за адресою: м. Київ, Святошинський р-н, вул. Булгакова, 12» від 23.02.2015 № КВ 143150540154, однак в подальшому рішенням посадової особи департаменту від 28.12.2015 року №66 реєстрацію вказаної декларації було скасовано.

Згідно з листом Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 21.04.2017 встановлено, що поштова адреса багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул. Булгакова, 12-А у Святошинському районі м. Києва, не присвоювалася та відповідні документи не надавалися.

Більш того, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2008 у справі №6/256, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2009, визнано недійсним рішення про передачу ДП «Кредо» земельної ділянки для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування центру дозвілля складі об`єктів молодіжного житлового комплексу «Молодіжний» на вул. Булгакова, 12.

Таким чином, позивач зазначає, що оскільки права на земельну ділянку під спірним об`єктом будівництва були відсутні у ДП «Домобудівельний комбінат «Кредо», відтак подальше відчуження таких прав на користь третіх осіб (в тому числі, і на користь позивача) є нікчемним.

З урахуванням викладеного, позивач вказує, що під час проведення державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Микитенко О.В. реєстраційних дій було допущено низку порушень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підстави для відмови в державній реєстрації прав:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Згідно з ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Електронні документи, подані для проведення державної реєстрації прав, оформляються згідно з вимогами, встановленими цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом. Відповідальність за відповідність електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, оригіналам таких документів у паперовій формі у разі подання заяви в електронній формі несе особа, яка виготовила електронні копії документів.

За змістом п. 62 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, (в редакції, чинній на момент подання заяви) для державної реєстрації прав на новозбудований або реконструйований об`єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося з 1 січня 2013 р. із залученням коштів фізичних та юридичних осіб або у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, відповідним кооперативом після прийняття об`єкта нерухомого майна в експлуатацію подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна);

3) затверджений особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб, перелік фізичних та юридичних осіб, кошти яких залучалися на інвестування (фінансування) об`єкта будівництва, або затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу;

4) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, - у разі державної реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли законодавством не передбачено оформлення та видачу документа на такий об`єкт нерухомого майна).

Матеріалами справи підтверджується, що до заяви №15268552 відповідачем були подані державному реєстратору наступні документи:

- лист Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №445/2612/103 від 12.02.2015;

- договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 18.03.2005 за №1145;

- договір №05-03/08 від 05.03.2008, укладений між ДП «Домобудівний комбінат «Кредо» та ТОВ «Литий Камінь»;

- договір про участь у будівництві №29/09/14 від 29.09.20214, укладений між ТОВ «Литий Камінь» та Товариством;

- декларація про готовність об`єкта до експлуатації №КВ143150540154 від 23.02.2015, видана Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції м. Києва;

- довіреність від 14.01.2016;

- перелік інвесторів.

В той же час, судом встановлено, що Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві не видавалися та не реєструвалися документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених об`єктів будівництва «Будівництво житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями за адресою: вул. Булгакова, 12-А у Святошинському районі м. Києва».

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту присвоєння спірному об`єкту будівництва поштової адреси: вул. Булгакова, 12-А у Святошинському районі м. Києва. Більш того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у нього прав на земельну ділянку, на якій знаходиться спірний об`єкт нерухомого майна.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що подання відповідачем для реєстрації завідомо неправдивих документів є недобросовісними діями особи, і саме на нього покладається відповідальність за достовірність таких даних, а реєстрація державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Микитенко О.В. заяви №15268552 була проведена з порушеннями вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.

В позовній заяві Кооператив зазначає, що рішенням Київської міської ради №1201/5265 від 10.07.2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Кооперативу для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на вул. Булгакова, 12-А у Святошинському районі м. Києва та передано йому в постійне користування земельну ділянку площею 0,1870 га, кадастровий номер 8000000000:75:121:0039.

Також позивачем було долучено до матеріалів справи дозвіл на виконання будівельних робіт на «Будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Булгакова, 12-А у Святошинському районі м. Києва», виданий Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА» 19.04.2022 за №КВ012220217241.

Позивач вказує, що після введення будинку в експлуатацію, Кооператив повинен буде звернутися до реєстраційних органів щодо реєстрації права власності на новостворений кооперативом будинок з подачею наявних у нього документів. При цьому, наявність в державному реєстрі відомостей щодо новоствореного будинку за адресою: м. Київ, вул. Булгакова, 12-А призведе у майбутньому до задвоєння запису у державному реєстрі, в якому буде існувати одночасно два об`єкти нерухомого майна.

В той же час, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У частині 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечене законом, зокрема ст. 15 Цивільного кодексу України. Перелік способів захисту порушеного права та/або інтересів визначений у ст. 16 Цивільного кодексу України та не є вичерпним.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

При цьому, порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні способом встановленим для захисту права та інтересу, внаслідок чого право або інтерес будуть імперативно відновлені.

Відтак, суд відзначає, що судовому захисту підлягають права позивача, які були порушені станом на момент звернення до суду та розгляду справи по суті.

Проте, фактично у даному випадку позивач звернувся із позовом до суду для захисту своїх прав, які можуть бути порушені в майбутньому під час звернення до державного реєстратора із відповідною заявою про реєстрацію прав на новозбудований об`єкт нерухомого майна.

При цьому, доказів завершення будівництва, введення об`єкту нерухомого майна в експлуатацію, як і доказів звернення позивача до державного реєстратора та отримання відповідної відмови у реєстрації власних прав, станом на момент вирішення спору по суті матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про скасування державної реєстрації заяви №15268552 від 14.01.2016 та вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про документів, долучених до такої заяви, є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Булгаков» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.06.2022.

Суддя В.П. Босий