Рішення № 105009843, 02.06.2022, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"02" червня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/751/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ембавуд Україна, м. Самбір Львівської області

до відповідача Фізичної особи підприємця Петровці Михайла Івановича, с. Минай Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 165 167 грн. 26 коп. заборгованості за поставлений товар,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Райніш М.І.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариством з обмеженою відповідальністю Ембавуд Україна, м. Самбір Львівської області заявлено позов до відповідача Фізичної особи підприємця Петровці Михайла Івановича, с. Минай Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 165 167 грн. 26 коп. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.10.2021 року відкрито провадження у справі № 907/751/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.11.2021 року. Явка уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнана судом на власний розсуд. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 24.11.2021 року, 01.02.2022 року та 24.02.2022 року підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 907/751/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 02.06.2022 року. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.

Представник позивача на електронну адресу суду надіслав заяву б/н від 02.06.2022 року (вх. № 02.3.1-02/2759/22 від 02.06.2022 року), якою просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача на електронну адресу суду надіслав клопотання б/н від 02.06.2022 року (вх. № 02.3.1-02/2755/22 від 02.06.2022 року) про відкладення розгляду справи на інший термін у зв`язку з його участю в іншому судовому процесі. Разом з тим, жодних документальних доказів у підтвердження обставин, викладених у клопотанні, суду не долучив.

Проаналізувавши мотиви, наведені представником відповідача у вищезазначеному клопотанні, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Приписами ст. 216 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У даному контексті суд зазначає, що сторони мають не тільки процесуальні права, але й процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частина 4 вказаної статті регламентує, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Зловживання правом має місце, коли під видимою формальною реалізацією прав учасника провадження, що визначені ст. 43 ГПК України, такий учасник провадження має намір затягувати судовий процес.

Разом з тим, згідно зі статтею 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Що ж стосується наведених представником відповідача обставин в обґрунтування причин його неявки в дане судове засідання, то суд зазначає, що такі не можуть бути визнані поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Крім того, представник відповідача до клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін не додав доказів перебування у відрядженні в ту саму дату та годину, на які призначено розгляд даного спору в господарському суді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17.

При цьому, суд звертає увагу представника відповідача на те, що розгляд справи в іншому суді не може мати привілеїв та переваг по відношенню до розгляду справи № 907/751/21 в господарському суді.

Таким чином, представником відповідача не наведено обставин, які є перешкодою для подальшого розгляду справи без його участі, та могли би бути підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, представник відповідача не зазначив об`єктивної неможливості проведення судового засідання, яке призначене на 02.06.2022 року, без участі відповідача або його представника.

У даному контексті суд також звертає увагу на те, що у відповідності до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, 15.03.2022 року Верховна Рада України затвердила Закон України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 року № 133/2022, відповідно до якого воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 року строком на 30 діб. 21.04.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 року строком на 30 діб. 22.05.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України Про затвердження Указу Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні № 2263-ІХ від 22.05.2022 року, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 року строком на 90 діб.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

З аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства випливає, що запровадження на території держави режиму воєнного стану не має прямого впливу на процес здійснення судочинства (за винятком випадку неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій ведуться активні бойові дії).

Суд звертає увагу, що відповідачем у межах даного спору є фізична особа підприємець Петровці Михайло Іванович, територіально розташована в Закарпатській області, де наразі не ведуться бойові дії, а відтак, відсутні підстави для нездійснення правосуддя судами, в тому числі і Господарським судом Закарпатської області.

Водночас, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 05.05.2022 року явка учасників справи в судове засідання 02.06.2022 року судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № ДГ-0000013 від 10.04.2017 року в частині повної оплати за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 165 167 грн. 26 коп.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовчі засідання судом неодноразово відкладались. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ; повідомлення про вручення ухвал містяться у матеріалах справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Ембавуд Україна (продавцем) та Фізичною особою підприємцем Петровці Михайлом Івановичем (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки № ДГ-0000013 від 10.04.2017 року (далі Договір), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти у свою власність та оплатити вартість товару в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в Додатках до цього Договору, які підписуються та скріплюються печатками (у разі наявності) обох сторін та є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно з пунктом 1.3. Договору, загальний обсяг товару, що поставляється за цим Договором, визначається сумарно і дорівнює загальній кількості товару, поставленого покупцю протягом строку дії Договору.

Ціна (вартість) Договору складається із загальної суми вартості товару, поставленого продавцем протягом строку дії цього Договору (п. 2.1. Договору).

За змістом пунктів 2.3., 2.4. Договору, оплата ціни (вартості) товару здійснюється покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата вартості (ціни) товару здійснюється покупцем на умовах післяоплати 100% вартості (ціни) товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання обома сторонами Акту прийому передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 2.5. Договору, датою оплати вартості (ціни) товару (чи його частини) вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

У відповідності до п. 4.1. Договору, прийом товару покупцем за відповідною кількістю та належною якістю підтверджується видатковою накладною або іншим документом, підписаним покупцем.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін Договору і скріплення печатками сторін Договору (за умови підписання сторонами і скріплення печаткою кожної сторінки Договору) та діє до 31.12.2017 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами Договору своїх зобов`язань за цим Договором (п. 11.1. Договору).

Згідно з п. 11.2. Договору, якщо за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін Договору не повідомить письмово засобами поштового або електронного зв`язку про свій намір його розірвати, Договір вважається продовженим на 1 (один) рік на тих самих умовах, якщо сторони не домовляться про інше.

За змістом п. 12.6. Договору, відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією зі сторін Договору до третіх осіб відбувається відповідно до вимог чинного законодавства України.

22.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Ембавуд Україна (первісним кредитором, цедентом) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ембавуд Україна (новим кредитором, цесіонарієм) укладено Договір про відступлення права вимоги № Ц-ТКЕУ-010/19, відповідно до умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором ФОП Петровці Михайла Івановича (далі боржник) за здійсненими правочинами згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України, укладеними між первісним кредитором та боржником впродовж їхньої спільної господарської діяльності, в тому числі за Договором поставки № ДГ-0000013 від 10.04.2017 року (далі Основний договір).

Пунктом 1.2. Договору про відступлення права вимоги № Ц-ТКЕУ-010/19 від 22.11.2019 року встановлено, що за цим Договором новий кредитор/цесіонарій одержує право (замість первісного кредитора/цедента) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором.

Первісний кредитор/цедент повинен передати новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором, в термін до п`ятнадцяти робочих днів з моменту підписання даного Договору. Первісний кредитор зобов`язаний письмово сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим Договором протягом п`ятнадцяти календарних днів з моменту підписання даного Договору, шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього Договору або вручення особисто під розписку представнику боржника (п. п. 2.1., 2.2. Договору про відступлення права вимоги № Ц-ТКЕУ-010/19 від 22.11.2019 року).

Суд констатує, що в матеріалах справи наявна копія Акту приймання передачі документів до Договору про відступлення права вимоги № Ц-ТКЕУ-010/19 від 22.11.2019 року, за яким первісний кредитор передав новому кредитору, а новий кредитор прийняв документи, які підтверджують права вимоги до Фізичної особи підприємця Петровці Михайла Івановича, що відступлені за Договором про відступлення права вимоги № Ц-ТКЕУ-010/19 від 22.11.2019 року, а саме: - Договір № ДГ-0000013 від 10.04.2017 року, укладений між ТОВ Торгівельна компанія Ембавуд Україна та ФОП Петровці Михайлом Івановичем; - видаткові накладні, відповідно до яких ТОВ Торгівельна компанія Ембавуд Україна поставило, а ФОП Петровці М.І. прийняв товар за Договором № ДГ-0000013 від 10.04.2017 року; - накладні на повернення товару, відповідно до яких ФОП Петровці М.І. повернув ТОВ Торгівельна компанія Ембавуд Україна товар, раніше поставлений за Договором поставки № ДГ-0000013 від 10.04.2017 року; - платіжні документи, що підтверджують надходження коштів від ФОП Петровці М.І. в рахунок оплати товару, поставленого за Договором № ДГ-0000013 від 10.04.2017 року; - акт звірки розрахунків з ФОП Петровці М.І. від 11.11.2019 року.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідач ФОП Петровці М.І. 22.11.2019 року ознайомився з Договором про відступлення права вимоги № Ц-ТКЕУ-010/19 від 22.11.2019 року та отримав його примірник, про що свідчить особистий підпис ФОП Петровці М.І. на останній сторінці зазначеного Договору.

На підставі Договору поставки № ДГ-0000013 від 10.04.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія Ембавуд Україна поставлено покупцю товар на загальну суму 779 218 грн. 25 коп., а покупцем, у свою чергу, отримано та частково оплачено такий товар у розмірі 607 909 грн., що підтверджується видатковими накладними, прибутковими касовими ордерами та меморіальними ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається із накладних на повернення товару № ВН 0000037 від 12.07.2018 року та № ВН 0000070 від 23.10.2018 року, товар на загальну суму 6 141 грн. 99 коп. був повернутий відповідачем продавцю, відтак, його вартість не включено до заявленої до стягнення суми заборгованості.

Таким чином, неоплаченою залишилась вартість поставленого товару на суму 165 167 грн. 26 коп.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки № ДГ-0000013 від 10.04.2017 року в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стало підставою звернення позивача, який набув право вимоги до відповідача за Договором про відступлення права вимоги № Ц-ТКЕУ-010/19 від 22.11.2019 року, до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 165 167 грн. 26 коп. у примусовому порядку.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд із цим, на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Тобто, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору. В разі заміни кредитора у зобов`язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов`язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому, зміст зобов`язання, тобто, сукупність прав та обов`язків його сторін, залишається незмінним.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений на підставі видаткових накладних товар, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 165 167 грн. 26 коп.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав у повному обсязі, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 165 167 грн. 26 коп. за поставлений товар.

Разом з тим, суд враховує, що внаслідок укладення Договору про відступлення права вимоги № Ц-ТКЕУ-010/19 від 22.11.2019 року, саме до Товариства з обмеженою відповідальністю Ембавуд Україна, як до нового кредитора, перейшло право вимоги до ФОП Петровці Михайла Івановича щодо виконання зобов`язань за Договором поставки № ДГ-0000013 від 10.04.2017 року.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь 165 167 грн. 26 коп. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення 165 167 грн. 26 коп. заборгованості за поставлений товар є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2 477 грн. 51 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 191, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Петровці Михайла Івановича, АДРЕСА_1 (код ЄДРЮОФОПтаГФ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ембавуд Україна, вул. В`ячеслава Чорновола, будинок 36, м. Самбір, Львівська область, 81400 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 36676494) суму 165 167 (Сто шістдесят п`ять тисяч сто шістдесят сім гривень) грн. 26 коп. заборгованості за поставлений товар, а також суму 2 477 (Дві тисячі чотириста сімдесят сім гривень) грн. 51 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 29.06.2022 року.

Суддя Пригара Л.І.