Рішення № 105002885, 29.06.2022, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/611/22 Провадження № 2/724/291/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2022 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.

при секретарі: Банарюк К.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Хотин Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Недобоївської сільської ради про визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

29.03.2022 року до Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Недобоївської сільської ради про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування своєї позовної заяви позивач зазначає, що 16 березня 2013 року уклав шлюб з відповідачкою, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 289. Від шлюбних відносин у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що з 2020 року між сторонами виникли неприязні стосунки і у вересні 2021 року звернувся з позовною заявою до Київського районного суду м. Харкова, засідання у справі № 953/17973/21 було призначено на 11 березня 2022 року, однак у зв`язку з воєнним станом та тим, що м. Харків знаходиться безпосередньо в зоні бойових дій позивачу не відомо чи прийнято рішення у справі. Враховуючи те, що відповідач виїхала за межі Чернівецької області неповнолітній син залишився з позивачем та повність знаходиться на його утримані та вихованні. Позивач зазначає, що не має наміру забороняти дружині виховувати сина та спілкуватися з ним, однак виходячи з тих фактичних обставин, які склалися в житті відповідачки вважає, що її не буде цікавити доля дитини, оскільки на даний час вона створює іншу сім`ю.

Враховуючи вище викладене позивач просить суд задовольнити його позовну заяву в повному обсязі та визначити місце проживання неповнолітнього сина разом з ним.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 березня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Частиною 4 ст. 19 ЦПК України для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні призначене загальне позовне провадження.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 04 квітня 2022 року у справі залучено третьою особою Орган опіки та піклування Недобоївської сільської ради.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просить слухати справу у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просить слухати справу у його відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання в якому просить суд розглядати справу у його відсутності, щодо проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який між ними зареєстровано 16 березня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 289, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 та його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як вбачається з довідки виданої Недобоївською сільською радою від 28.03.2022 року № 188 в якій зазначається, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 і його сім`я складається з сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батька ОСОБА_5 , мати ОСОБА_6 , брата ОСОБА_1 .

Згідно до Характеристики виданої Недобоївською сільською радою від 28.03.2022 року № 27-02-10 в якій вказується, що ОСОБА_1 на території с. Зарожани проживає з дня свого народження за період проживання на території села зарекомендував себе з позитивної сторони, не пиячить, не скандалить, скарг від мешканців на його поведінку в сільську раду не надходило. Користується авторитетом серед мешканців та друзів, вимогливий до себе, по характеру урівноважений та спокійний, компрометуючих матеріалів щодо нього в сільській раді немає.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції).

Відповідно до частини 4 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції ООН «Про захист прав і основних свобод людини» передбачено, що кожна людина, що законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13), у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Отже, як встановлено судом, позивач ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, не пиячить, не скандалить, скарг від мешканців на його поведінку в сільську раду не надходило. Користується авторитетом серед мешканців та друзів, вимогливий до себе, по характеру урівноважений та спокійний, компрометуючих матеріалів щодо нього в сільській раді немає. При цьому, судом встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 участі у вихованні доньки не приймає, не цікавиться розвитком дитини.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, а також створення батьком належних умов для проживання, виховання та забезпечення дитини, взявши до уваги позицію органу опіки та піклування суд дійшов висновку про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з його батьком ОСОБА_1 , так як це відповідає найкращим інтересам дитини.

Водночас, визначення місця проживання дитини з батьком по своїй суті не є розлученням матері з дитиною, оскільки ОСОБА_2 має по відношенню до дитини такі ж особисті немайнові права і обов`язки як і батько ОСОБА_1 і жодним чином не втрачає прав, заснованих на спорідненості з дитиною.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити в повному обсязі.

Крім того відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі задоволення позову на відповідача, таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 992,40 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Недобоївської сільської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місця проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.06.2022 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ