Рішення № 105002735, 15.06.2022, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/33/22

Провадження № 2/390/286/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"15" червня 2022 р.Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Терещенка Д.В.,

при секретарі Абрамовій М.О.,

за участю представника позивача - адвоката Маслової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький за правилами загального позовного провадження в заочному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 29 348,02 грн, моральну шкоду в сумі 10 000 грн, судові витрати по справі, які складаються з 2 270 грн судового збору, 2 000 грн витрати за проведення експертизи та 10 000 грн витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що 22.10.2020 о 17:20 год. в с. Первозванівка, Кропивницького району, відповідач ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі на перехресті з головною дорогою Н-14-01 Південний обхід м. Кропивницького 14 км, не надав дорогу автомобілю KIA Sportage, що належить позивачу, державний номерний знак НОМЕР_2 , який наближався з лівого боку по головній дорозі, що призвело до пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30.12.2020, яка набрала законної сили, встановлено, що дана дорожньо - транспортна пригода відбулась з вини ОСОБА_2 , внаслідок порушення ним вимог п. 16.11 ПДРУ, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний позивачеві автомобіль KIA Sportage державний номерний знак НОМЕР_2 , та завдано йому матеріальної шкоди в розмірі 72222,40 грн, що встановлено висновком експерта № 260 від 28.12.2021. За виконання вказаного звіту позивачем сплачено 2 000,00 грн. Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП по договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності була застрахована в ПАТ «СК «Українська пожежно-страхова компанія». 27.01.2021 та 10.02.2021 страховою компанією на користь позивача виплачено страхове відшкодування в розмірі 42 874,68 грн. Вважає, що саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити йому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка становить 29 348,02 грн, а також моральну шкоду в сумі 10 000 грн, яка пов`язана з тим, що тривале ухилення відповідача від здійснення йому матеріального відшкодування, змусило позивача збирати велику кількість документів, звертатися за юридичною допомогою, для відновлення належного йому автомобіля шукати додаткові кошти, чим він зменшив фінансове становище своєї родини, все це спричиняло йому постійний нервовий стрес та вимагало додаткових зусиль для організації його життя.

Представник позивача адвокат Маслова О.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та надала пояснення по обставинах справи. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач на неодноразові виклики до суду не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання. Про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення по справі при заочному розгляді, що відповідає положенням ст. ст.280-281 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 22.10.2020 о 17:20 год. в с. Первозванівка, Кропивницького району, керував автомобілем ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній дорозі на перехресті з головною дорогою Н-14-01 Південний обхід м. Кропивницького 14 км, не надав дорогу автомобілю KIA Sportage, державний номерний знак НОМЕР_2 , який наближався з лівого боку по головній дорозі, що призвело до пошкоджень транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30.12.2020, яка набрала законної сили 11.01.2021, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 340 (триста сорок) гривень. Під час розгляду даної справи ОСОБА_2 вину визнав (а.с.16).

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України наявність винних дій ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 22.10.2020 є доведеною, та не підлягає доказуванню.

В результаті ДТП транспортний засіб KIA Sportage, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить позивачу (а.с.6) отримав механічні пошкодження.

Згідно висновку експерта № 260 за результатами проведення автотаварознавчого дослідження від 28.12.2021, складеного судовим експертом Сумцовим С.С. на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки KIA Sportage складає 72222,70 грн, вартість матеріального збитку складає 51687,99 грн (а.с.8-15).

За виконання вказаного висновку позивачем сплачено 2 000,00 грн, що підтверджується розрахунковою квитанцією (а.с.15).

Цивільно - правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 на момент ДТП по договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності була застрахована в ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (а.с.17).

На користь позивача страховою компанією сплачено страхове відшкодування в загальному розмірі 42 874,68 грн, зокрема платежами від 27.01.2021 на суму 35295,57 грн та від 10.02.2021 на суму 7579,11 грн (а.с.7).

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6- 691 цс 15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Відносини між ОСОБА_2 та ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яким було застраховано автомобіль ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 , регулюються умовами, визначеними в договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та Закону № 1961-IV, яким зокрема передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За таких обставин, саме відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити позивачеві таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно із ст.10 вказаного Закону оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом тактичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Оцінка майна (шкоди) проводиться суб`єктом оцінювання, який має сертифікат Фонду державного майна України і у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092.

Відповідно до ч.1 ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду (ч.6 ст.106 ЦПК України).

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суд вважає за можливе взяти за основу висновок експерта № 260 за результатами проведення автотаварознавчого дослідження від 28.12.2021, складеного судовим експертом Сумцовим С.С. (свідоцтво № 584 а.с.14 на звороті), де зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки KIA Sportage, складає 72222,70 грн, вартість матеріального збитку складає 51687,99 грн.

Таким чином, розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 29 348,02 грн, із розрахунку 72 222,70 грн - 42874,68 грн, а відтак вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн, яка пов`язана з тим, що тривале ухилення відповідача від здійснення йому матеріального відшкодування, змусило позивача збирати велику кількість документів, звертатися за юридичною допомогою, для відновлення належного йому автомобіля шукати додаткові кошти, чим він зменшив фінансове становище своєї родини, все це спричиняло йому постійний нервовий стрес та вимагало додаткових зусиль для організації його життя.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (п.1 ч.2); у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п.3 ч.2). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першоїстатті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пленум Верховного Суду України упостанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснив судам, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що даною дорожньо-транспортною пригодою позивачу завдано моральних страждань. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить із характеру немайнових втрат, яких зазнав позивач через пошкодження його майна, ступеня доведеності нанесених моральних страждань, відповідності розміру компенсації заподіяним стражданням, та враховуючи вимоги розумності і справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди підлягає зменшенню до 5 000 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані з залученням свідків, спеціалістів. Перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частини 2, 3 ст.137 ЦПК України передбачають, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно доч.8ст.141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такідокази подаютьсядо закінченнясудових дебатіву справіабо протягомп`яти днівпісля ухваленнярішення судуза умови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву.

Тобто витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем в позові зазначено, що ним понесено витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, проте в подальшому ні позивачем, ні його представником не дотримано вищевказаних вимог закону і не надано суду жодних доказів на підтвердження вказаних витрат. Жодних заяв від сторони позивача, щодо подання доказів про розмір витрат, які позивач сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом цієї справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду не надходило.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем та його представником не надано належних доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а тому вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження понесених витрат за проведенняекспертного дослідженняв розмірі2000грн, позивачем надано копію рахунку-фактуру № 260 від 28.12.2021 та копію квитанції від 28.12.201 про сплату 2 000 грн (а.с.15).

Що стосується стягнення витрат по сплаті судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1, ч.ч. 1, 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» зі змінами та доповненнями, судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, я кщо в позовній заяві об`єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов`язаних між собою, то, враховуючи, що об`єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (пункт 10 частини першої статті 80 ЦПК). При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Позивачем позов направлений до суду в 2021 році, що підтверджується копією конверту (а.с.23), та заявлено дві вимоги майнового характеру і зазначенням ціни позову 39 348 грн 02 коп., отже при подачі даного позову, з врахуванням ціни позову, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 908 грн, проте позивачем сплачено судовий збір в сумі 2270 грн, згідно квитанції № 0.0.2221191680.1 від 06.08.2021 (а.с.2), тобто в більшому розмірі ніж встановлено законом.

Крім того, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 496,20 грн за подання заяви по забезпечення позову, згідно квитанції 0.0.2471024059.1 від 22.02.2022 (а.с.63).

Таким чином, загальний розмір судових витрат позивача становить 3404 грн 20 коп., в тому числі сплачений судовий збір за подання позову 908 грн, за заяву про забезпечення позову 496,20 грн та 2000 грн на підготовку експертного висновку.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині матеріальної шкоди підлягають задоволенню повністю на суму 29 348,02 грн, та частковому задоволенню в частині відшкодування моральної шкоди на суму 5 000 грн, що становить 87,3% від заявлених вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням принципу пропорційності розміру задоволених вимог, визначеного ч.2 ст.141 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 2971,87 грн (3404 грн 20 коп. х 87,3% : 100 %).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України « «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1362 грн підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 4-5, 7, 10, 12-13, 77-82, 95, 133, 139, 141, 235, 258, 259, 263- 265, 272, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальні збитки в розмірі 29 348,02 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн та 2971,87 грн судових витрат по справі.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , з державного бюджету судовий збір, сплачений при поданні позову в розмірі 1362 грн, перерахований згідно квитанції № 0.0.2221191680.1 від 06.08.2021, на р/р UA938999980313151206000011194, МФО 899998, код отримувача 38036997, призначення платежу: *;101; НОМЕР_3 ; 22030101 Судовий збiр (Державна судова адміністрація України, 050) ОСОБА_1 , серпня 2021.

Заочне рішення може бути переглянуто Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Повний текст рішення складений 27 червня 2022 року.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, б.40.

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області Д.В. Терещенко