Рішення № 104991649, 27.06.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 червня 2022 р. Справа №120/514/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся її представник до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення №0238300211024 від 07 вересня 2020 року щодо відмови в призначенні його довірительці пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також зобов`язати призначити та виплачувати таку пенсію, починаючи з 31 серпня 2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що його довірителька ОСОБА_1 31 серпня 2020 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07 вересня 2020 року позивачці відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах. Підставами для відмови у призначенні такої пенсії слугували відсутність віку, встановленого абзацом 2 пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та відсутність необхідного пільгового стажу роботи зі шкідливими умовами праці за Списком №1.

Посилання відповідача на недосягнення позивачкою пенсійного віку для призначення пенсії на пільгових умовах її представник вважає безпідставними з огляду на таке.

Так, приписами частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років 6 місяців з 01 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року.

Положення статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в цій частині кореспондується з нормами статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якою передбачалися такі ж підстави для виходу на пенсію за віком на пільгових умовах.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі №1-5/2018 статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Відтак, застосуванню підлягає стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII.

Тобто, право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Також, на переконання представника позивача, пенсійним органом безпідставно не зараховано до пільгового стажу позивачки періоди її роботи, зазначені в оскаржуваному рішенні, з огляду на те, що її посади відповідали чинним на момент роботи Спискам №1.

За таких обставин представник позивачки вважає, що на момент звернення його довірительки із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах вона досягла необхідного пенсійного віку, адже на момент такого звернення їй виповнилось 45 років та у неї був необхідний пільговий стаж для призначення пенсії відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, не погоджуючись із рішенням пенсійного органу, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, її представник оскаржив його в судовому порядку.

Ухвалою від 15 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

26 лютого 2021 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1. До досягнення встановленого віку, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 49 років 6 місяців якщо вони народилися з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року. Крім того, при призначенні даного виду пенсії обов`язковою умовою є підтвердження спеціального стажу уточнюючими довідками, відповідного зразка, підприємств або організацій про пільговий характер роботи, у якій має бути зазначено: період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професію або посаду; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, до якого включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку.

Так, згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивачка з 15 липня 1994 року прийнята на роботу у Вінницький облонкодиспансер на посаду палатної медичної сестри хіміотерапевтичного відділення; з 03 жовтня 2006 року переведена на посаду медсестри блоку закритих джерел радіологічного відділення; з 01 листопада 2007 року переведена на посаду медсестри кабінету теле-гамма-терапії радіологічного відділення; з 02 січня 2018 року заклад перейменоано у Подільський регіональний центр онкології; з 25 лютого 2019 року звільнена з роботи, а з 03 червня 2019 року прийнята повторно на посаду медсестри (кабінету теле-гамма-терапії) радіологічного відділення; з 16 жовтня 2019 року заклад перейменовано у комунальне некомерційне підприємство "Подільський регіональний центр онкології" Вінницької ОР.

Також позивачкою надано уточнюючу довідку №49 від 11 лютого 2020 року, видану комунальним некомерційним підприємством "Подільський регіональний центр онкології", відповідно до якої вона в період з 03 жовтня 2006 року по 25 лютого 2019 року та з 03 жовтня 2019 року по 10 лютого 2020 року протягом повного робочого дня безпосередньо працювала в зоні іонізуючого випромінювання із радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 за професією сестри медичної (кабінет теле-гамма-терапії) радіологічного відділення з посиланням на розділи ХІХ та ХХІІ Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24 червня 2016 року.

З огляду на те, що зазначена уточнююча довідка містить некоректні посилання на розділ у відповідному нормативно-правовому акті, а також містить неповні відомості про трудову діяльність з відображенням займаних позивачкою посад, на переконання представника відповідача, у пенсійного органу відсутні підстави для зарахування таких періодів до пільгового стажу роботи.

При цьому, у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав на те, що періоди роботи позивачки з 03 жовтня 2006 року по 14 червня 2009 року, а також з 12 червня 2014 року по 10 лютого 2020 року не зараховано до пільгового стажу з огляду на те, що роботодавцем невірно оформлено уточнюючу довідку про пільговий характер роботи.

Крім того, для зарахування до пільгового стажу періоди роботи позивачки з 22 червня 1999 року по 14 червня 2004 року, а також з 15 червня 2009 року по 11 червня 2014 року законні підстави відсутні з огляду на відсутність посади, яку обіймала позивачка, в діючому наказі про результати атестації робочих місць. За наведених обставин представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 (провадження №Пз/9901/32/20).

Іншою ухвалою суду від 24 червня 2022 року провадження у справі поновлено.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", долучивши до заяви необхідні документи.

07 вересня 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №0238300211024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з посиланням на відсутність необхідного стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком №1 та у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (тобто недосягненням 49 років 6 місяців).

Так, рішенням пенсійного органу не зараховано до пільгового стажу позивачки періоди її роботи з 03 жовтня 2006 року по 14 червня 2009 року, з 12 червня 2014 року по 10 лютого 2020 року з огляду на невірно оформлену уточнюючу довідку про пільговий характер роботи, а також не зараховано період з 22 червня 1999 року по 14 червня 2004 року, з 15 червня 2009 року по 11 червня 2014 року з огляду на відсутність посади, за якою працювала позивачка, в наказах про атестацію робочих місць.

Надаючи правову оцінку рішенню пенсійного органу, що оскаржується, суд зважає на таке.

Положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 №58 (далі по тексту - Інструкція №58).

На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зі змісту наведених норм слідує, що застосування положень Порядку №637 в частині необхідності надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу може мати місце лише у разі відсутності у трудовій книжці (або відповідних записах у ній) відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відтак, посилання пенсійного органу щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи позивачки з 03 жовтня 2006 року по 14 червня 2009 року, а також з 12 червня 2014 року по 10 лютого 2020 року з огляду на неналежним чином оформлену уточнюючу довідку слід визнати безпідставними, адже основним документом, що підтверджує стаж роботи ОСОБА_1 є її трудова книжка, а надання довідок обумовлене неможливістю встановити стаж роботи позивачки за трудовою книжкою.

При цьому, як свідчать записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 03 жовтня 2006 року працювала медсестрою блоку закритих джерел радіологічного відділення Вінницького обласного клінічного онкологічного диспансеру, з 01 листопада 2007 року переведена на посаду медсестри кабінету теле-гамма-терапії радіологічного відділення, з 25 лютого 2019 року звільнена з роботи у Вінницькому обласному клінічному онкологічному диспансері, з 03 червня 2019 року прийнята на посаду медстестри кабінету теле-гамма-терапії радіологічного відділення Подільського регіонального центру онкології.

Більше того, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №49, що видана комунальним некомерційним підприємством "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради" 11 лютого 2020 року, підтверджується те, що в період з 03 жовтня 2006 року по 25 лютого 2019 року, а також з 03 червня 2019 року по дату видачі довідки (11 лютого 2020 року) ОСОБА_1 працювала в зоні іонізуючого випромінювання з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію - 226 по Списку №1 за професією (посадою) сестри медичної (кабінету теле-гама-терапії) радіологічного відділення, що передбачена розділами ХІХ та ХХІІ Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24 червня 2016 року.

Надаючи оцінку доводам пенсійного органу про те, що роботодавцем в уточнюючій довідці невірно визначено розділ нормативно-правового акту, яким затверджено Список №1 на час роботи позивачки, суд зважає на таке.

Так, до 02 серпня 2016 року чинними були списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 (далі - Постанова №36), а з 03 серпня 2016 року чинності набрали списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461 (далі - Постанова №461).

Відтак, до періоду роботи позивачки з 03 жовтня 2006 року по 02 серпня 2016 року слід застосовувати Постанову №36, а до періоду роботи з 03 серпня 2016 року по 10 лютого 2020 року - Постанову №461.

Так, у пункті 19-1 розділу ХІХ «Охорона здоров`я» та пункті 22.1-16 розділу ХХІІ «Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм» Списку №1, що затверджений Постановою №36, йдеться про працівників закладів охорони здоров`я, які безпосередньо працюють з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію 226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, на гамма-терапевтичних апаратах, а також про працівникам, зайнятих на роботах з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, а також ремонтом устаткування в цих умовах.

Аналогічні за змістом приписи містяться і у пункті 1 розділу ХХІІ «Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм» Списку №1, що затверджений Постановою №461.

Відтак, посилання відповідача як на підставу для незарахування до пільгового стажу позивачки, що дає право на пенсію на пільгових умовах, на невірно визначений в уточнюючій довідці нормативно-правовий акт, яким затверджені чинні на період роботи позивачки списки, слід визнати безпідставними, адже робота, яку вона виконувала в періоди з 03 жовтня 2006 року по 14 червня 2009 року, а також з 12 червня 2014 року по 10 лютого 2020 року, відповідає тим, що зазначені у наведених вище списках.

З приводу посилань відповідача як на підставу для відмови у зарахуванні до пільгового стажу позивачки окремих періодів її роботи з огляду на відсутність посади, за якою працювала позивачка, в наказах про атестацію робочих місць, то слід врахувати наступне.

Особи, які зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1, оскільки на працівника, зайнятого на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Відтак, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.

Більше того, суд зважає і на те, що у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №49, що видана комунальним некомерційним підприємством "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради" 11 лютого 2020 року, вказано, що атестація робочих місць роботодавцем проводилася, про що свідчать накази про атестацію робочих місць №46/а від 25 червня 1996 року, №67/а від 22 червня 1999 року, №94/а від 15 червня 2004 року, №104/А від 15 червня 2009 року, №179/А від 12 червня 2014 року, №54 від 12 червня 2019 року.

Відтак, суд доходить до висновку, що періоди роботи позивачки з 22 червня 1999 року по 14 червня 2004 року, а також з 15 червня 2009 року по 11 червня 2014 року необґрунтовано не зараховано до пільгового стажу, який дає право позивачці на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо посилань пенсійного органу на недосягнення заявницею пенсійного віку, встановленого статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то варто врахувати наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом №1788-ХІІ та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.

01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VІІІ, що доповнив Закон №1058-ІV розділом ХІV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:

"Працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".

За приписами статті 12 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість, згідно з пунктом "а статті 13 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників , затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 визнано неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення такого рішення. При цьому, рішенням передбачено, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ.

Відтак, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду №1-р/2020, з одного боку, та Законом №1058-ІV, з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").

Відтак, визначаючись з приводу того, нормами якого нормативного акту слід керуватися під час призначення пенсії позивачці, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи №360/3611/20.

Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03 листопада 2021 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Обставини адміністративної справи №120/514/21-а, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа в частині досягнення віку, за яким позивачка набуває права на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, є типовою справою, яка відповідає ознакам адміністративної справи №360/3611/20.

Отже, враховуючи положення частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи №360/3611/20.

За таких обставин доводи пенсійного органу щодо відсутності у позивачки права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із недосягненням відповідного віку є необгрунтованими.

В силу приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07 вересня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню, а відтак задоволенню підлягає й похідна від основної вимоги щодо зобов`язання відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до статті 13 Закону №1788-ХІІ з 31 серпня 2020 року, тобто з дня звернення за пенсією.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатила судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією від 10 лютого 2021 року.

Відтак, на користь позивачки слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №0238300211024 від 07 вересня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 31 серпня 2020 року пенсію за віком відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Рішення суду в повному обсязі складено 27.06.2022

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович