Рішення № 104991590, 29.06.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 червня 2022 р. Справа № 120/827/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Копайгородської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з позовною заявою до Копайгородської селищної ради (далі - відповідач ), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 12.11.2021 № 1427, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0520255300:02:001:0312, яка розташована на території Копайгородської селищної ради.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, представник позивача зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі №120/7550/21 відповідачем розглянуто клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок з метою безоплатної приватизації земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 0520255300:02:001:0312 (розташована на території Копайгородської селищної ради).

За результатами розгляду клопотання Радою прийнято рішення від 12.11.2021 № 1427, яким відмовлено у наданні дозволу у зв`язку із тим, що бажана земельна ділянка не відповідає призначенню та принципам землеустрою оскільки відведена під громадське пасовище.

Позивач із рішенням Ради від 12.11.2021 № 1427 не погоджується. Мотивуючи неправомірність рішення зазначає, що виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Акцентує увагу, що віднесення земельної ділянки до громадських пасовищ не є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу. Тому просить скасувати рішення від 12.11.2021 № 1427 та зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою.

Ухвалою від 27.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України.

02.03.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову повністю. Мотивуючи відзив Рада зазначає, що рішенням Копайгородської селищної ради від 07.09.2021 № 905 "Про створення громадських пасовищ та надання дозволу" надано Копайгородській селищній раді дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення для створення громадських пасовищ, загальною площею 243,8541 га на території Копайгородської селищної ради Жмеринського району Вінницької області.

Рада наголошує, що згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права, земельна ділянка з кадастровим номером 0520255300:02:001:0312, площею 13,5397 га, частину якої позивач намагається отримати у власність, на момент розгляду його клопотання належала до земельних ділянок під громадськими сіножатями та громадськими пасовищами.

На думку відповідача, земельні ділянки громадських пасовищ не можуть передаватися у приватну власність, а тому позивачу законно відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Ухвалою від 31.05.2022 витребувано у сторони відповідача інформацію з підтверджуючими доказами щодо стадії розроблення/затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0520255300:02:001:0312.

15.06.2022 на адресу суду надійшло клопотання про надання доказів на виконання вимог ухвали від 31.03.2022.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Відповідно до ст. 12 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені КонституцієюУкраїни та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Частинами першою, другою статті 26 цього Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Водночас законних підстав для зупинення провадження у цій справі не встановлено.

З огляду на викладене та враховуючи, що учасники справи скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи, суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення рішення в цій адміністративній справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із клопотанням від 12.04.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації документації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, кадастровий номер 0520255300:02:001:0312, яка розташована на території Копайгородської селищної ради.

Про результати розгляду клопотання Рада повідомила заявника листом від 11.05.2021 № 267. У листі проінформувала, що звернення позивача на розгляд сесії Копайгородської селищної ради не виносилося, оскільки вказана у клопотанні земельна ділянка зарезервована під громадські пасовища.

Не погоджуючись з бездіяльністю щодо не прийняття рішення у формі розпорядчого документа за результатами розгляду клопотання, позивач звернувся до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі №120/7550/21-а позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Копайгородської селищної ради щодо не прийняття нормативного акту у формі рішення за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.04.2021 про надання дозволу виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Копайгородської селищної ради, кадастровий номер 0520255300:02:001:0312. Зобов`язано Копайгородську селищну раду розглянути клопотання від 12.04.2021 ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Копайгородської селищної ради, кадастровий номер 0520255300:02:001:0312.

На виконання рішення суду від 30.09.2020 відповідачем розглянуто клопотання ОСОБА_1 та прийнято рішення від 12.11.2021 № 1427. Цим рішенням відмовлено у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв`язку із тим, що земельна ділянка не відповідає призначенню та принципам землеустрою адже відведена під громадське пасовище.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Визнаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відтак, ключовим у цьому спорі є питання про те, чи підлягає безоплатній приватизації земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби та, як наслідок чи вважається правомірною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою віднесення обраної заявником земельної ділянки до громадських пасовищ.

Визначаючись щодо окресленого правового питання в контексті заявлених позовних вимог суд враховує, що правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (по тексту - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Згідно ч. 1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель".

Наказом від 23.07.2010 року № 548 передбачено поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема, на землі для ведення особистого селянського господарства та на землі для сінокосіння і випасання худоби.

Особливості правового режиму таких підвидів визначені у главі 5 (ст. 22 - 37-1) ЗК України.

Відповідно до статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Згідно п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України, земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства можуть передаватися фізичним особам у власність.

Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що землі сільськогосподарського призначення в залежності від виду цільового призначення можуть передаватися у власність та/або в користування громадянам на умовах та в порядку, визначеному ЗК України.

При цьому, стаття 34 ЗК України визначає, що земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (оренди).

Висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 09.02.2022 в справі № 120/611/19-а.

Згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Нормами ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наданої відповідачем інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520255300:02:001:0312 площею 13,5397 га, частину якої виявила бажання отримати у власність позивач, зареєстровано в Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням "земельні ділянки під громадськими сіножатями та громадськими пасовищами", категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Із положень ст. 79-1 ЗК України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2011 року № 3613-VI (далі - Закон №3613-VI), державний земельний кадастр - єдина- державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону № 3613-VI, Державний земельний кадастр базується на принципі об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Статтею 20 Закону № 3613-VI визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Згідно до п. "а", "б" ч. 2 ст. 21 Закону № 3613-VI відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Відповідно до п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" від 17.10.2012 № 1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Разом з тим, при вирішенні цього спору суд враховує докази поданні на виконання вимог ухвали від 31.05.2022, з яких вбачається, що рішенням Копайгородської селищної ради 15 позачергової сесії 8 скликання від 14.02.2022 №7 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою передачі їх у комунальну власність для створення громадських пасовищ, зокрема щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0520255300:02:001:0312 площею 13,5397 га, розташованої на території Копайгородської селищної ради, з цільовим призначенням 01.19 Земельні ділянки під громадськими сіножатями та громадськими пасовищами.

Крім того в матеріалах справи міститься витяг з Державного земельного кадастру станом №НВ-0500458952022 від 14.02.2022, згідно з відомостями якого земельна ділянка з кадастровим номером 0520255300:02:001:0312 відносить до земель комунальної власності, цільове призначення 01.19 земельні ділянки під громадськими сіножатями та громадськими пасовищами.

Із урахуванням наведених вище норм законодавства з урахуванням доказів наданих відповідачем на виконання вимог ухвали від 31.05.2022, суд констатує, що станом на момент вирішення цього спору земельна ділянка з кадастровим номером 0520255300:02:001:0312 відноситься до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням 01.19 земельні ділянки під громадськими сіножатями та громадськими пасовищами, форма власності комунальна. Така земельна ділянка, у відповідності до вимог статті 34 ЗК України, може передаватися виключно у користування (оренду).

Відповідно до положень частини 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, виходячи з встановлених обставин справи в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, підстави для стягнення в користь позивача сплаченого ним при зверненні до суду судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Копайгородська селищна рада (вул. Центральна, 28, смт. Копайгород, Барський район, Вінницька область, 23053, код ЄДРПОУ 04326112)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.06.2022

Суддя Томчук Андрій Валерійович