Рішення № 104972276, 22.06.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/22830/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіКоморного О.І.

секретар судового засіданняМарець В.В.

за участю:

представник позивачаРубель Б.Я.

представник відповідача Качмарик Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №00242670902 від 03.11.2021 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №00242710902 від 03.11.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06 жовтня 2021 року працівниками відповідача було проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС. Вказує, що в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_1 в період з 06.08.2020 по 04.02.2021 отримував пальне без наявності ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено ч.1 ст. 15 Закону №481. Звертає увагу суду на те, що всупереч п.2 Акта перевірки від 11.10.2021 року не здійснює та й ніколи не здійснював оптову торгівлю пальним, а висновки перевіряючих, на думку позивача, не відповідають обставинам перевірки та фактичним обставинам. Жодних матеріалів, які б свідчили про описані порушення - немає. Натомість повідомляє про те, що дійсно проводив закупівлю дизельного палива для заправки власних та орендованих транспортних засобів, що використовуються у підприємницькій діяльності. Вказані транспортні засоби (автобуси, сідельні тягачі) заправляються або на заправних комплексах операторів на ринку нафтопродуктів, або шляхом заправки пального з бензовоза контрагента безпосередньо в бак транспортного засобу. Відтак вважає, що не можна говорити про те, що під час перевірки мало місце зберігання палива без ліцензії. Зазначає, що дизпаливо, яке ФОП ОСОБА_1 придбавав у період з 06 серпня 2020 року по 04 лютого 2021 року взагалі не зберігалось в розумінні ч.8. ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", оскільки перебувало у паливних баках транспортних засобів. Зазначає, що перевірки як такої не було, натомість працівники відповідача після одного дня відвідування 06.10.2021 вручили акт перевірки ФОП ОСОБА_1 та поштою надіслали податкові повідомлення-рішення. Зазначає, що перевіряючими - інспекторами А. Фіраком та М. Пехником взагалі не оглядались транспортні засоби, паливо тощо. На переконання позивача, висновки перевіряючих, зроблені під час перевірки не відповідають обставинам справи, та як не піддається тлумаченню те, що під час фактичної перевірки 06 жовтня 2021 року перевіряючі могли бачити порушення за період з 06.08.2020 по 04.02.2021, що не були очевидними. Висновки перевіряючих ґрунтуються на припущеннях та особистих уявленнях. Зі змісту акту перевірки від 11.10.2021 № 19073/13-01-09-02/ НОМЕР_1 позивач вважає, що жодної інформації про порушення законодавства не видається можливим дослідити, а відтак, немає розуміння, - що саме порушено та чим це підтверджено. Вказує, що було повідомлено перевіряючим інспекторам А. Фіраку та М. Пехнику), що позивач надає послуги по перевезенню наземним транспортом міського, приміського сполучення, вантажним автомобільним транспортом, також здійснює внутрішні перевезення пасажирів автобусами та міжнародні перевезення пасажирів автобусами. Вказує, що регулярно придбаває дизпаливо у приватного підприємства «Укрпалетсистем» на підставі укладеного договору № 613/08/20 від 04.08.2020. Доставка пального здійснювалась на адресу зберігання та стоянки транспортних засобів ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Доставка здійснювалась спеціалізованим транспортом, де і відбувалась заправка транспортних засобів позивача прямо в паливні баки. Звертає увагу суду, що працівниками ДПС не було відібрано зразків, чи вчинено інших дій, експертиз тощо, які б свідчили про зберігання мною палива за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на момент проведення перевірки. Зазначає, що єдиним способом, на підставі якого відповідач встановлював наявність зберігання ФОП ОСОБА_1 пального були акцизні накладні про придбання пального. Однак вважає, що акцизні накладні не є достатнім доказом того, що ФОП ОСОБА_1 фактично зберігав пальне. Дані накладні свідчать лише про факт придбання (купівлі) пального, яке використовувалось у власній господарській діяльності. Вказує, що контролюючим органом не проводились заміри пального у місцях зберігання пального з використанням спеціальних приладів для визначення залишків пального та відповідач не зафіксував факт зберігання пального.

Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому проти позовних вимог заперечує повністю. Позиція відповідача полягає у правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки працівниками ГУ ДПС у Львівській області відповідно до наказу від 29.09.2021 № 3309-ПП та направлень на перевірку від 29.09.2021 № 10392 та № 10393 була проведена фактична перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів, контроль за виконанням якого покладено на органи ДПС в присутності позивача. Відповідач вказує, що перевіркою встановлено, що ліцензію на право зберігання пального (виключно для власного споживання чи промислової переробки) позивачем реєстраційний номер 13500414202100108 отримано 07.04.2021, терміном дії з 07.04.2021 до 07.07.2026 за адресою місця зберігання м.Львів, вул. Грунтова, 1, загальною місткістю резервуарів, що використовуються для зберігання пального 13 450 літрів. В період відсутності діючої ліцензій (з 06.08.2020 по 04.02.2021) ФОП ОСОБА_1 придбано пальне у ПП УКРПАЛЕТСИСТЕМ дизельне пальне (важні дистилятори (газойлі)) обсягом 38 978,96 літрів. Відвантаження пального позивачу відбулось, згідно складних та зареєстрованих акцизних накладних, на адресу місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб`єкт господарювання-неплатник податків зберігає пальне виключно для власного споживання чи промислової переробки. Вказує, що позивач заперечуючи зберігання придбаного пального згідно акцизних накладних № 9189069795 від 06.08.2020, № 9210757367 від 26.08.2020, № 9228027179 від 11.09.2020, № 9249004336 від 30.09.2020, № 9275131306 від 23.10.2020, № 9325417163 від 09.12.2020, № 9001464973 від 16.01.2021, № 9014448585 від 04.02.2021 від постачальника ПП УКРПАЛЕТСИСТЕМ посилається на те, що доставка пального здійснювалась на адресу зберігання та стоянки транспортних засобів: м.Львів, вул. Грунтова.1 та Львівська область, Пустомитівський район, с.Пасіки-Зубрицькі, вул..Дорожна,85 та, що таке пальне було безпосередньо залито у паливні баки належних йому та орендованих транспортних засобів, перелік яких наводить як у позовній заяві. Тобто, зазначаючи адресу зберігання, тим самим, підтверджує своїм обгрунтуванням зберігання ним пального. При цьому у позовній заяві та в долучених до неї матеріалів не надає жодних підтверджуючих з приводу заправки безпосередньо в паливні баки транспортних засобів доказів, зокрема: в які безпосередньо транспортні засоби, згідно яких акцизних накладних здійснювалась заправка та чи була на момент отримання пального потреба в такій заправці; в якому об`ємі здійснено заправку по кожному транспортному засобу та, докази того, що на момент такої заправки, паливі баки були повністю порожніми. Вказує, що позивачем не надано жодного підтверджуючого документа щодо технічних можливостей перелічених ним транспортних засобів та об`єму паливних баків. Вказує, долучена довідка №1 від 06.10.2021 не є і не може бути належним документом на підтвердження об`єму паливного баку.

Відповідач вказує, що дизельне пальне, яке доставлено УКРПАЛЕТСИСТЕМ для позивача на адресу: м.Львів. вул. Грунтова. 1 та область. Пустомитівський район. с.Пасіки-Зубрицькі. вуяг.Дорожна.85 і розливалось у баки автотранспорту, є ще одним додатковим доказом того, що воно не відповідає дійсності, оскільки у акцизних накладних у рядку Напрям використання зазначено 0 (операції, не віднесені до одного з кодів ознаки напряму використання 1 - 4), а не 4 (реалізація пального з акцизного складу пересувного до: паливного бака транспортного засобу або технічного обладнання, пристрою). Крім цього, в акцизних накладних зазначено, що пальне доставлялось за адресою місця зберігання пального (яке не є акцизним складом) на якому суб`єкт господарювання - не платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробку м.Львів, вул. Грунтова, 1 та Львівська область, Пустомитівський район, с. Пасіки-Зубрицькі, вул. Дорожна, 85, що також є підтвердженням того, що воно не розливалось зразу безпосередньо у паливні баки автотранспорту. Також позивачем не надано підтвердження в бухгалтерському обліку надходження придбаного пального (книги складського обліку запасів), чи ліміто-забірних карток та інших обліково-бухгалтерських документів за відповідний період. Вказує, що посилання позивача на те, що перевіркою зафіксовано порушенням ним вимог щодо оптової торгівлі пальним не відповідає дійсності. В акті фактичної перевірки з приводу цього порушення немає жодного застереження, а штрафна (фінансова) санкція застосована за здійснення зберігання пального без наявності відповідної ліцензії. Враховуючи наведене просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 07 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 20 квітня 2022 року призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 04 травня 2022 року витребувано докази.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав вступне слово представника позивача та відповідача, повно, всебічно і об`єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та

встановив:

Головним управління ДПС у Львівській області з 06.10.2021 по 08.10.2021 проведено фактичну перевірку на підставі наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 29.09.2021 №3309-ПП з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу підакцизних товарів, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Об`єктами фактичної перевірки згідно акта перевірки - місце знаходження платника податків ФОП ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 .

Перевірка проведена у присутності ФОП ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 11.10.2021 №19073/13-01-09-02/ НОМЕР_1 згідно якого зафіксовано допущене позивачем порушення, а саме зберігання пального без наявності ліцензії в період з 06.08.2020 по 04.02.2021.

Перевіркою встановлено, що ліцензію на право зберігання пального (виключно для власного споживання чи промислової переробки) позивачем реєстраційний номер 13500414202100108 отримано 07.04.2021, терміном дії з 07.04.2021 до 07.07.2026 за адресою місця зберігання м.Львів, вул. Грунтова, 1, загальною місткістю резервуарів, що використовуються для зберігання пального 13 450 літрів.

В період відсутності діючої ліцензій ( з 06.08.2020 по 04.02.2021) ФОП ОСОБА_1 придбано пальне у ПП УКРПАЛЕТСИСТЕМ дизельне пальне (важні дистилятори (газойлі)) обсягом 38 978,96 літрів.

Згідно акцизних накладних: № 9189069795 від 06.08.2020, № 9210757367 від 26.08.2020, № 9228027179 від 11.09.2020, № 9249004336 від 30.09.2020, № 9275131306 від 23.10.2020, № 9325417163 від 09.12.2020, № 9001464973 від 16.01.2021, № 9014448585 від 04.02.2021 у верхній лівій частині останніх у рядку Код операції зазначено 3, Напрям використання зазначено 0.

На підставі вказаного акту Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2021 №00242670902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 500000,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 03.11.2021 №00242710902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 500000,00 грн, які отримані позивачем 19.11.2021.

Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями відповідача, та звернувся до суду з означеним позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Податкове законодавство України відповідно до п.3.1 ст. 3 ПК України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Фактичною відповідно до п.75.1.3 ст. 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно з пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Згідно з пунктом 42.2 цієї є статі Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, податкове законодавство надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення фактичної перевірки за умови виконання вимог законодавства щодо ознайомлення платника податків в особі його керівника або уповноваженого представника, або особи, яка фактично проводить розрахункові операції, у встановлений законом спосіб з наказом про перевірку та направленнями на проведення перевірку до початку проведення перевірки.

Судом встановлено, що фактичну перевірку відповідачем проведено на підставі наказу №3309-ПП від 29.09.2021 та направлень на перевірку від 29.09.2021 №10393 та від 29.09.2021 №10392 що вручені позивачу 29.09.2021.

За наслідками перевірки складено акт від 11.10.2021 №19073/13-01-09-02/3091807130 згідно якого зафіксовано допущене позивачем порушення, а саме зберігання пального без наявності ліцензії в період з 06.08.2020 по 04.02.2021.

На підставі вказаного акту Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.11.2021 №00242670902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 500000,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 03.11.2021 №00242710902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 500000,00 грн.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (далі за текстом - Закон №481).

У розумінні абз. 25, 51, 55, 58 ст. 1 Закону № 481 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Частиною 7 ст. 15 Закону № 481 встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Згідно з ч.ч. 8, 10 ст. 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (утому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Частиною 16 ст. 15 Закону № 481 встановлено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відповідно до ч. 19 ст. 15 Закону №481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Частиною 44 ст. 15 Закону №481 передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару;

У податковій консультації від 25.06.2019 р. N 2900/6/99-99-12-02- 02-15/1ПК, вказано, що зберігання пального в паливних баках транспортних засобів/обладнанні/пристроях не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального.

Верховний суд в постанові від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20 (адміністративне провадження №К/9901/34873/21) дійшов висновку, що Закон №481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі №481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

Також, що не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу.

Згідно з пп. "г" пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої не є акцизним складом.

Як роз`яснено податковим органом у податковій консультації від 25.06.2019 р. N 2900/6/99-99-12-02-02- 15/ІПК Паливний бак (бензобак) - це ємність для зберігання запасу рідкого палива (бензин, гас, дизельне паливо) безпосередньо на борту транспортного засобу або технічного пристрою, який отримує енергію від рідкопаливного двигуна внутрішнього згорання. Також податківці повідомляють, що на корпусі паливного бака в разі необхідності розташовується отвір для введення датчиків контролю рівня палива, або його тиску. Паливні баки також можуть мати зливний отвір, обладнуються запірною пробкою або краником.

Таким чином виходячи з тлумачення податковим органом змісту положень норм пп. "г пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі (буксирі), з якого пальне потрапляє у двигун буксира та використовується виключно для роботи двигуна буксира, - не є акцизним складом (акцизним складом пересувним); транспортний засіб, у якого пальне знаходиться тільки у паливному баку та використовується виключно для роботи двигуна транспортного засобу, - не є акцизним складом (у розумінні пп. 14.1.6 п. 14.1. ст. 14 Кодексу)/ акцизним складом пересувним (у розумінні пп. 14.1.6і п. 14.1. ст. 14 Кодексу).

З положень норм чинного законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.

Таким чином податкові органи надаючи роз`яснення трактують положення норм чинного законодавства, які поширюються на усіх суб`єктів, а не лише на особу яка звернулася для отримання такої консультації.

Отже з урахуванням вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та положень п.п. 14.1.6. п. 14.1. ст. 14 ПК України, отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо таке пальне було завантажене безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, не потрібно.

Крім того, суд звертає увагу на індивідуальну податкову консультацію, надану Державною фіскальною службою України, №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК від 15 серпня 2019 року, у якій зазначено, що у розумінні Закону № 481/95-ВР суб`єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях. Вказана податкова консультація не скасована.

Судом встановлено придбання ФОП ОСОБА_1 у ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» згідно договору від 04.08.2020 №613/08/20 палива дизельного в партіями, в кількості і по ціні, відповідно до погоджених заявок та виставлених рахунків-фактур.

Згідно акцизних накладних р/№ 9189069795 від 06.08.2020 №1398, р/№ 9210757367 від 26.08.2020 №26219, р/№ 9228027179 від 11.09.2020 №2896, р/№ 9249004336 від 30.09.2020 №36383, р/№ 9275131306 від 23.10.2020 №23350, р/№ 9325417163 від 09.12.2020 №6195, р/№ 9001464973 від 16.01.2021 №9462, р/№ 9014448585 від 04.02.2021 №1000 від постачальника ПП УКРПАЛЕТСИСТЕМ доставка пального здійснювалась на адресу зберігання та стоянки транспортних засобів: м.Львів, вул. Грунтова.1 та Львівська область, Пустомитівський район, с. Пасіки-Зубрицькі, вул. Дорожна, 85.

Згідно даних акцизних накладних перевезення пального здійснювалось автомобілями з державними реєстраційними знаками НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 .

Судом встановлено, що згідно листа ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» від 06.06.2022 вих.№273, наданого на ухвалу суду від 04.05.2022 про витребування доказів, що : «згідно договору купівлі-продажу нафтопродуктів №613/08/20 від 04.08.2020 приватне підприємство Укрпалетсистем здійснювало реалізацію нафтопродуктів фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за період з 06.08.2020 по 04.02.2021, що підтверджується первинними документами та даними бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно заявок-доручень поставка ПММ здійснювалась транспортними засобами ПП Укрпалетсистем шляхом зливу пального безпосередньо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно до акцизних накладних №1398 від 06.08.2020 року, №26219 від 26.08.2020 року, №2896 від 11.09.2020 року, №36383 від 30.09.2020 року, №23350 від 23.10.2020 року, №6195 від 09.12.2020 року, №9462 від 16.01.2021 року, №1000 від 04.02.2021 року.»

Отже судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснено заправку своїх транспортних засобів пальним за відсутності факту використання будь-яких резервуарів чи інших ємкостей, а виключно безпосередньо до баків транспортних засобів, що свідчить не тільки про відсутність факту зберігання пального, а і про те, що придбане пальне підприємство дійсно використовує у своїх господарських цілях виключно для власних потреб.

Суд зазначає, що пальне в баку це виробництво/використання, а не зберігання.

В бухгалтерському обліку списання пального в експлуатацію передбачено проведенням Д-т 23, 92,93 К-т 203.

Відтак доказами зберігання пального є відомості Д-т 203 стосовно того чи є по ньому залишки.

Суд зазначає, що при проведенні перевірки відповідачем не досліджено дані бухгалтерського обліку позивача щодо придбання позивачем палива та його списання (поміщення в паливні баки транспорту при придбанні) (проведенням Д-т 23, 92,93 К-т 203), а відтак відсутні належні та допустимі докази зберігання позивачем палива у резервуарі, що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Ґрунтова, 1, та Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Пасіки-Зубрицькі, вул. Дорожна, 85, що пальне яке придбавалося не було одразу розлито по паливних баках належної позивачеві авто техніки.

Верховний суд у в постанові від 31 травня 2022 року у справі №540/4291/20 (адміністративне провадження №К/9901/34873/21) вказав, що системний аналіз наведених норм ПК України та Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку дають підстави для формулювання такого правового висновку. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Суд зазначає, що в Акті перевірки не відображено спосіб зберігання позивачем пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей).

Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, колегія суддів вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд в постановах від 07 червня 2022 року справа №360/4140/20 адміністративне провадження №К/9901/28010/21, від 07 червня 2022 року справа №520/2347/21 адміністративне провадження №К/990/1742/22, від 09 червня 2022 року справа № 200/11093/20-а адміністративне провадження № К/9901/27480/21, від 15 червня 2022 року справа №260/3859/20 адміністративне провадження № К/9901/39846/21.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки у даній справі оскаржується рішення та дії відповідача, суб`єкта владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що за сукупністю встановлених у даній справі обставин оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській №00242670902 від 03.11.2021, №00242710902 від 03.11.2021 не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені частиною 2 статті 2 КАС України, відтак позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає, що відповідно до ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області судовий збір в сумі 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №00242670902 від 03.11.2021.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №00242710902 від 03.11.2021.

4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026; код ЄДРПОУ : 43968090), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень, 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 27.06.2022.

Суддя Коморний О.І.