Рішення № 104968241, 27.06.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1875/22

27 червня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 06.03.1985 по 31.12.1986, а також з 01.09.1990 по 31.12.1991 на заводі "Русский дизель";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06.03.1985 по 31.12.1986, а також з 01.09.1990 по 31.12.1991 на заводі "Русский дизель", та провести перерахунок і виплату пенсії за віком з врахуванням стажу з 06.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, відповідачем до страхового стажу позивача зараховано не весь періоди роботи з 06.03.1985 по 02.01.1992 на заводі "Русский дизель", оскільки, відомості щодо номеру наказу про прийняття дописані (іншою ручкою). Вказаний період зарахований до страхового стажу з 01.01.1987 по 31.08.1990 на підставі довідки про заробітну плату. Період роботи з березня 1985 року по грудень 1986 року на підставі довідки про заробітну плату не зарахований до страхового стажу, оскільки у акті перевірки достовірності даних по заробітній платі вказано, що у книгах обліку по оплаті праці за 1985-1986 роки не повністю вказано ім`я по батькові, а значиться " ОСОБА_1 ", що унеможливлює ідентифікувати з паспортними даними. Крім того, період роботи з 01.09.1990 по 31.12.1991 не зараховано до страхового стажу, оскільки у матеріалах пенсійної справи відсутні підтверджуючі документи за вказаний період.

Беручи до уваги те, що факт роботи ОСОБА_1 у вказаний період підтверджується відомостями трудової книжки, формальні неточності у якій не можуть бути підставою для обмеження у реалізації конституційного права на соціальний захист, позивач вважає відмову в призначені пенсії за віком з урахуванням стажу з 06.03.1985 по 31.12.1986 та з 01.09.1990 по 31.12.1991 протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 13.05.2022 подано до суду відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачу з 07.12.2020 виплачується пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До страхового стажу позивача не в повній мірі враховано період роботи на заводі "Русский дизель"з 06.03.1985 по 02.01.1992, оскільки запис про даний період роботи у трудовій книжці позивача не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, а саме дописано номер наказу про прийняття. У зв`язку з чим до стажу зараховано період роботи на даному підприємстві з 01.01.1987 по 31.08.1990 на підставі довідки про заробітну плату №1 від 01.02.2021, виданої ТДВ "Гусятинський механічний завод". Період роботи з березня 1985 року по грудень 1986 року не зараховано до страхового стажу, оскільки перевіркою достовірності даних по заробітній платі встановлено, що у книгах обліку по оплаті праці за 1985-1986 роки є дані на " ОСОБА_1 ", що унеможливлює ідентифікацію з паспортними даними позивача. Крім того, для підтвердження періоду роботи з 01.09.1990 по 31.12.1991 не надано жодних підтверджуючих документів. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.05.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк, достатній для усунення її недоліків (із зазначенням способу їх усунення).

Ухвалою суду від 27.06.2022 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог за період до 18.10.2021.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 протягом трудової діяльності працював на різних посадах, зокрема з 06.03.1985 по 02.01.1992 на заводі "Русский дизель", що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.8-9).

07.12.2020 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.26).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.01.2022 №258-52/Д-02/8-1900/22, за результатами розгляду звернення, позивачу повідомлено, що до його страхового стажу зараховано частково періоди роботи на заводі "Русский дизель", оскільки, відомості щодо номеру наказу про прийняття дописані. Вказаний період зарахований до страхового стажу з 01.01.1987 по 31.08.1990 на підставі довідки про заробітну плату (а.с.13). Період роботи з березня 1985 року по грудень 1986 року на підставі довідки про заробітну плату не зарахований до страхового стажу, оскільки у акті перевірки достовірності даних по заробітній платі вказано, що у книгах обліку по оплаті праці за 1985-1986 роки не повністю вказано ім`я по батькові, а значиться " ОСОБА_1 ", що унеможливлює ідентифікувати з паспортними даними. Крім того, період роботи з 01.09.1990 по 31.12.1991 не зараховано до страхового стажу, оскільки у матеріалах пенсійної справи відсутні підтверджуючі документи за вказаний період (а.с.10-11).

Не погоджуючись з такими діями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

За змістом ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Приписами ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).

Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

За приписами п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, які узгоджуються з нормами п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захист від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

З матеріалів справи видно, що стаж роботи ОСОБА_1 у період з 06.03.1985 по 02.01.1992 на заводі "Русский дизель" підтверджується відомостями його трудової книжки.

Відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу всього вказаного періоду роботи, відповідач послався на те, що відомості щодо номеру наказу про прийняття дописані. Вказаний період зарахований до страхового стажу з 01.01.1987 по 31.08.1990 на підставі довідки про заробітну плату. Період роботи з березня 1985 року по грудень 1986 року на підставі довідки про заробітну плату не зарахований до страхового стажу, оскільки у акті перевірки достовірності даних по заробітній платі вказано, що у книгах обліку по оплаті праці за 1985-1986 роки не повністю вказано ім`я по батькові, а значиться " ОСОБА_1 ", що унеможливлює ідентифікувати з паспортними даними. Крім того, період роботи з 01.09.1990 по 31.12.1991 не зараховано до страхового стажу, оскільки у матеріалах пенсійної справи відсутні підтверджуючі документи за вказаний період.

Суд вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.

Невідповідність запису про прийняття на роботу, який фактично міститься у трудовій книжці, що полягає у дописані номеру наказу про прийняття, а також невідповідність прізвище, ім`я, по батькові позивача у довідці про заробітну плату паспортним даним, що полягає у не повному написанні імені та по батькові " ОСОБА_1 ", не можуть бути підставою для виключення періоду роботи з 06.03.1985 по 31.12.1986 та з 01.09.1990 по 31.12.1991 на заводі "Русский дизель" з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 26.06.2019 року у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок.

Відповідачами не враховано, що не усі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, у довідках.

Таким чином, суд приходить до переконання, що періоди роботи з 06.03.1985 по 31.12.1986 та з 01.09.1990 по 31.12.1991 на заводі "Русский дизель" підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки такий відповідає записам в його трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а дописаний номер наказу про прийняття, який фактично існує в трудовій книжці, не може бути підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів роботи.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06.03.1985 по 31.12.1986 та з 01.09.1990 по 31.12.1991 на заводі "Русский дизель" при призначені пенсії та необхідність захисту порушеного права позивача, адекватним наявним обставинам, шляхом зобов`язання відповідача зарахувати вказані періоди та, у зв`язку зі збільшенням страхового стажу, здійснити перерахунок пенсії з 18.10.2021, в межах передбаченого ст.122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 992,40 грн. згідно квитанції №11 від 26.01.2021 року (а.с.3).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоди роботи з 06.03.1985 по 31.12.1986 та з 01.09.1990 по 31.12.1991 на заводі "Русский дизель".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06.03.1985 по 31.12.1986 та з 01.09.1990 по 31.12.1991 на заводі "Русский дизель" та здійснити перерахунок його пенсії, у зв`язку зі збільшенням страхового стажу, з 18.10.2021.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 27 червня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: с.Личківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48253, РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).

Головуючий суддяМандзій О.П.