Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 307/2922/18
Провадження №1-кп/307/10/22
УХВАЛА
про відмову у задоволенні клопотання
20 червня 2022 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої - судді Сас Л.Р.,
секретар судового засідання Пальонна М.Є.,
за участю прокурора Баника С.Ю.
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
його захисника адвоката Хоменка В.О.,
та захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Рішка П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про повернення коштів, вилучених під час обшуку,
встановив:
У провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.
ОСОБА_3 10 червня 2022 року подала до суду клопотання про повернення належних їй грошових коштів, вилучених під час обшуку 8 травня 2018 року, що вказані у додатку до протоколу обшуку від 8 травня 2018 року, а саме, 16060 доларів США та 4885 Євро різними купюрами.
На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 травня 2018 року у справі № 761/16147/18 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , з метою відшукання знаряддя та предметів вчинення кримінального правопорушення, яке може мати значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, а саме, грошових коштів, які вказані в ухвалі суду.
У результаті проведених заходів були вилучені її грошові кошти, що вказані в додатку до протоколу обшуку від 8 травня 2018 року.
Проведення обшуку особи можливо лише у випадку затримання особи, із врахуванням вимог ст. 223 та ст. 236 КПК України, про що складається протокол, а також, відповідно до вимог ч. 5 ст. 236 КПК України під час проведення обшуку житла чи іншого володіння особи.
У даному випадку, під час затримання ОСОБА_1 у порядку ст.. 208 КПК України, будь яких речей чи документів не вилучалося, одночасно з цим вилучення зазначених речей (грошових коштів) було проведено під час обшуку від неї, власника грошових коштів. Окрім цього, під час проведення обшуку може бути проведений обшук особи, яка перебуває в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони приховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження.
Вилучені грошові кошти згідно опису, не відповідають всім критеріям, визначених вказаною ухвалою
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Кошти, які вилучені під час обшуку належать їй, ОСОБА_3 , особисто, не мають ознак речових доказів, оскільки не були знаряддям злочину, не містять слідів вчинення кримінального правопорушення, не можуть бути використані, як доказ, не були об`єктом протиправних дій. Протягом останніх місяців у її родині відбулися тяжкі події, помер її батько та свекор, родина понесла фінансові витрати на організацію поховань. Син здобуває освіту на платній основі, що посилює фінансове навантаження на родину.
Вилучені грошові кошти не містять на собі слідів кримінального правопорушення, вона, ОСОБА_3 не є підозрюваною у даному провадженні, кошти не одержані внаслідок вчинення злочину та не підпадають під спеціальну конфіскацію.
Також, вказані грошові кошти не є предметом неправомірної вигоди, не належить підозрюваному, не містять ознак речових доказів, не будуть мати жодного доказового значення у кримінальному провадженні, оскільки повинні визнаватися недопустимими, тому відсутня потреба у їх вилученні.
Випадки припинення тимчасового вилучення майна, передбачені у ст. 169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно вилучене, зокрема у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України та ч. 6 ст. 174 КПК України.
Прокурор заперечував щодо задоволення вказаного клопотання посилаючись на те, що судовий розгляд не розпочато, жодних доказів суд не досліджував, відтак на даний час відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.
Вислухавши думку прокурора, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 виходячи із такого.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
збереження речових доказів;
спеціальної конфіскації;
конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2018 року з метою збереження речових доказів, а також забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, накладено арешт на майно, що було вилучене 08.05.2018 за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 143 купюри номіналом 100 доларів США, в сумі 14 300 доларів США; 15 купюр номіналом 50 доларів США, в сумі 750 доларів США; 28 купюр номіналом 20 доларів США, в сумі 560 доларів США; 20 купюр номіналом 10 доларів США, в сумі 200 доларів США; 10 купюр номіналом 5 доларів США, в сумі 50 доларів США; 2 купюри номіналом 500 Євро, в сумі 1000 Євро; 5 купюр номіналом 200 Євро, в сумі 1000 Євро; 7 купюр номіналом 100 Євро, в сумі 700 Євро; 16 купюр номіналом 50 Євро, в сумі 800 Євро; 31 купюра номіналом 20 Євро, в сумі 620 Євро; 67 купюр номіналом 10 Євро, в сумі 670 Євро; 19 купюр номіналом 5 Євро, в сумі 95 Євро.
Відповідно до ч.1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Вказані в клопотанні грошові кошти згідно постанови слідчого від 08.05.2018 визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні, у той час арешт майна, як один із заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до ст. 131 КПК України, накладено з метою забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна, як виду покарання.
Суд звертає увагу на те, що на даний час триває судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні, на даній стадї провадження жодні докази судом не досліджено, без їх дослідження в межах судового розгляду неможливо встановити всі обставини у справі та винести законне і обґрунтоване судове рішення.
Згідно ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Ураховуючи наведене, а також те, що мета, з якою накладено арешт на вказані грошові кошти не відпала, повернення зазначеного у клопотанні майна особі, в якої воно було вилучене, буде суперечити меті такого арешту, а також зважаючи на те, що арешт накладено обгрунтовано, відтак у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про повернення коштів, вилучених під час обшуку, проведеного 18 травня 2018 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Текст повної ухвали буде складено та оголошено 24 червня 2022 року о 14 год.
Суддя Л.Р.Сас
Судове рішення № 104964605, Тячівський районний суд Закарпатської області було прийнято 20.06.2022. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 307/2922/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: