Рішення № 104957893, 27.06.2022, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

27.06.2022 227/3493/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2022 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

за участю

секретаря с/з Сисенко Ю.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Добропілля, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції № 1 (с. Олександрівка) Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області Сілецького Максима Івановича, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

скасувати постанову інспектора відділення поліції № 1 (с.Олександівка) Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області - Сілецького М.І. серії ЕАО № 4616251 від 10.08.2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн;

поновити пропущений процесуальний строк на оскарження вищевказаної постанови.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню. За постановою його притягнуто до відповідальності за те, що 10.08.2021 року о 17.55 годині він в с.Мирна Долина по вул.Шкільна, 1 керував автомобілем марки «Volkswagenr», номерний знак НОМЕР_1 , у якого номерний знак був закритий іншими предметами, що не дозволяло чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів. Відповідно до постанови він порушив вимоги п.2.9.в ПДР України за що передбачена відповідальність за ч.6 ст.121 КУпАП. Із зазначеним правопорушенням позивач не погоджується та зазначає, що доводи працівника поліції щодо закриття номерного знаку будь-якими предметами не відповідають дійсності, оскільки номерні знаки на автомобілі були вставлені в спеціальні рамки, які пристосовані для утримання номерних знаків транспортних засобів. З лицьової частини рамка має решетування, яке пристосоване для захисту державного номерного знаку від пошкоджень. Вказана рамка жодним чином не закриває номерний знак та з дистанції 20 метрів дозволяє визначити символи номерного знаку, що підтверджується фотознімками та відеозаписом наданими суду. Враховуючи наведене, а також те, що поліцейським не наведено жодного доказу його вини, а також відсутня інформація чи здійснювались при розгляді справи відповідні заміри позивач зазначає, що при розгляді відповідачем справи про адміністративне правопорушення не були з`ясовані та доведені обставини, які б свідчили про те, що в його діях наявні ознаки адміністративного правопорушення. Тому просить скасувати оскаржувану постанову та провадження у справі закрити. Крім того позивач клопоче про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження вказаної постанови і посилається на отримання вказаної постанови лише 25.08.2021 року.

Ухвалою судді від 14 червня 2022 року дану справу прийнято до провадження судді Здоровиці О.В. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у адміністративному позові.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Доказів поважності своєї неявки, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, надано не було.

В матеріалах справи мається відзив ГУ НП в Донецькій області відповідно до якого вбачається, що відповідач позовні вимоги позивача не визнає і просить відмовити в їх задоволені. Зазначає, що факт вчинення правопорушення позивачем підтверджується постановою від 10.08.2021 року, яку останній отримав, про що свідчить його особистий підпис. Також відповідач зазначає, що отримавши спірну постанову позивач не виказував жодним письмових зауважень, заперечень, пояснень чи клопотань до неї під час її прийняття. Таким чином відповідач вважає, що вимоги позивача є безпідставними і не визнання позивачем вини розцінює як спосіб уникнути відповідальності.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Ч.3 ст. 268 КАСУ передбачає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведені норми КАС України, суд вважав можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено, що 10.08.2021 року інспектором відділення поліції № 1 (с. Олександрівка) Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області Сілецьким М.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4616251 за ч. 6 ст. 121 КУпАП, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим в тому, що він 10.08.2021 року о 17.55 годині в с.Мирна Долина по вул.Шкільна, 1 керував автомобілем марки «Volkswagenr», номерний знак якого ( НОМЕР_1 ) був закритий іншими предметами, що не дозволяло чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів. За вказаною постановою ОСОБА_1 порушив п.2.9в ПДР України.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 гривень.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з таких мотивів.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.23 ЗУ ЗУ «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п.2.9 (в) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Частиною 6 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.

Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність винесення ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п.2.9 (в) ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Судом встановлено і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, що позивач не погоджувався з допущеним правопорушенням і адміністративним стягненням.

Так, позивач зазначав про те, що правил дорожнього руху не порушував, 10.08.2021 року він керував автомобілем марки «Volkswagenr», номерний знак НОМЕР_1 , у якого номерні знаки були чистими і сітка, яка була прикріплена на них, дозволяла чітко прочитати символи номерного знака з відстані 20 м.

На підтвердження своїх доводів, позивач надав суду диск, на якому містяться фотознімки його автомобіля та відеозапис, якими підтверджується, що номерний знак автомобіля закритий решіткою, але це не перешкоджає встановити номерний знак автомобіля з відстані 20 метрів (а.с.11).

В той же час будь-яких належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем ПДР України, відповідачем суду не надано, у матеріалах справи як доказ наявна лише постанова, яка є предметом оскарження.

Відеозапису нагрудної камери патрульного, яка працювала під час виявлення адміністративного правопорушення, суду не надано.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, а також правове регулювання, суд вважає, що відповідачами в судовому засіданні не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови, оскільки крім зазначеної постанови відсутні будь-які інші належні та допустимі докази порушення позивачем вимог п.2.9 (в) ПДР України і тому наявні підстави для задоволення позову.

Що стосується клопотання позивача про поновлення строків звернення з цим позовом до суду суд вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки строки звернення до суду не пропущені виходячи з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Позивачем подано позов про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

За матеріалами справи позивач не отримував копію оскарженої постанови на місці її складання.

Згідно штемпелю поштового відділення на конверті копію спірної постанови надіслано на адресу позивача 17.08.2021 року (а.с. 5-6).

Оскільки копію постанови від 10.08.2021 року надіслано не рекомендованою, а простою кореспонденцією визначити точну дату отримання позивачем такої постанови неможливо.

Позивач посилається на отримання копії вказаної постанови 25.08.2021 року.

Враховуючи дату реєстрації поштового відправлення у поштовому відділенні - 17.08.2021 року та строки доставки поштової кореспонденції, апеляційний суд погоджується з посиланням позивача на отримання копії спірної постанови саме 25.08.2021 року, що не спростовано відповідачами.

Суд зазначає, що частиною 2 ст. 286 КАС України - спеціальною нормою, яка регулює строки звернення до суду з позовом з приводу оскарження постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, встановлено, що таку позовну заяву може бути подано протягом десяти днів з дня вручення постанови.

За правовим висновком Верховного суду в постанові від 12.06.2020 року у справі № 686/28291/19 при вирішенні питання пропуску строку звернення з позовом до суду щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, суди повинні з`ясувати дату отримання цієї постанови.

Позивач отримав копію спірної постанови 25.08.2021 року, до суду з позовом звернувся 02.09.2021 року. Таким чином вбачається, що звернення позивача до суду з вказаним позовом відбулось в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 286 КАС України.

Що стосується судових витрат, вирішуючи це питання суд керується таким.

Відповідно до ст.139 КАСУ, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ст.143 КАСУ).

Відповідно до ст.132 КАСУ, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частинами четвертою - сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень у випадку задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Витрати, понесені на професійну правничу допомогу, мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16, та у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі N 804/8237/17, від 31 березня 2020 року у справі N 726/549/19 та від 29 липня 2021 року у справі N 160/5098/19.

В своєму позові позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2724,00 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду з позовом позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 454,00 грн та за подання апеляційної скарги на ухвалу Добропільського міськрайонного суду від 02.11.2021 року в розмірі 2270,00 грн (а.с. 1,55,62).

На підтвердження розміру витрат на оплату послуг адвоката, позивачем надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 27.08.2021 року (а.с.116), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю(а.с.117), розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу та судових витрат від 15.06.2022 року (а.с.118) та копію квитанції до прибуткового касового ордеру б\н від 27.08.2021 року (а.с.118 зворотній бік).

Зі змісту договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.08.2021 року (а.с.116) вбачається, що адвокат Макєєв О.В. та ОСОБА_1 домовились про щодо надання ОСОБА_1 юридичних послуг за плату у справі щодо оскарження постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4616251 від 10.08.2021 року. Зі змісту вказаного договору також вбачається, що ОСОБА_1 за надані послуги зобов`язується сплатити адвокату вартість юридичних послуг в розмірі 5000,00 грн. Додаткові витрати, що відповідно до завдання-доручення не були включені до загальної вартості юридичних послуг згідно Договору, сплачуються Клієнтом на підставі окремих рахунків.

Відповідно до п.3.2. Договору про надання правничої (правової) допомоги вбачається, що адвокат зобов`язався належним чином і в повному обсязі надавати вказані у п.2.1.Договору юридичні послуги (послуги представництва прав та інтересів клієнта з правами позивача).

Зі змісту розрахунку суми гонорару від 15.06.2022 року вбачається, що до суми гонорару в розмірі 5000,00 грн включені послуги з консультації відносно характеру спірних правовідносин, вивчення та правовий аналіз матеріалів, підготовка процесуальних документів, представництво в суді першої інстанції, складання та подання апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується, що від імені позивача в рамках цієї справи діяв саме адвокат Макєєв О.В., який від імені ОСОБА_1 звертався до суду (складав та подавав позов, апеляційну скаргу на ухвалу суду від 02.11.2021 року), брав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції.

Факт сплати позивачем адвокату гонорару в розмірі 5000,00 грн підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру б\н від 27.08.2021 року.

Враховуючи наведене, а також те, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, суд, зважаючи на витрачений адвокатом час та ринкові ціни адвокатських послуг, докази надані на підтвердження понесених витрат вважає, що заявлені до відшкодування судові витрати підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується клопотання відповідача - представника ГУ НП в Донецькій області щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу(а.с.31-32), оскільки відповідач вважає, що ця сума є досить завищеною, то на думку суду вказане клопотання не підлягає задоволенню, бо є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

Так в своєму клопотанні відповідач посилається на те, що матеріали справи не містять доказів складу витрат на правову допомогу та документів, які свідчать про оплату гонорару. Також відповідач вказує на те, що сума витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн неспівмірна з реальним обсягом такої допомоги в суді першої інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг.

Але, до вказаних доводів суд відноситься критично, оскільки, як вже було раніше вказано матеріали справи містять докази понесених витрат (договір, квитанції до прибуткового касового ордеру, розрахунок понесених витрат).

Вказані докази були подані у строки, передбачені ч.7 ст.139 КАСУ.

Крім того матеріалами справи підтверджується, що правова допомога, надана позивачу полягала у складанні процесуальних документів (позову, апеляційної скарги) та у представництві інтересів позивача у суді.

Наявність у матеріалах документів у вигляді позову, апеляційної скарги підтверджує той факт, що адвокатом був витрачений певний час на їх складання та оформлення.

Матеріали справи також підтверджують, що адвокат Макєєв О.В. брав участь у судовому засіданні в суді першої інстанції 02.11.2021 року з 11.52 до 14.08 години(а.с.38-39), що також свідчить про його витрачений час на надання правничих послуг в рамках цієї справи.

За таких обставин витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в повному обсязі у розмірі 5000,00 грн, оскільки, на думку суду є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді (в тому числі і в апеляційній інстанції), починаючи з вересня 2021 року та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Також на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2724,00 грн.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ГУ НП в Донецькій області.

Керуючись ст.ст. 77-78, 90, 242-246, 255, 286, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції № 1 (с. Олександрівка) Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області Сілецького Максима Івановича, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора відділення поліції № 1 (с.Олександівка) Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області - Сілецького М.І. серії ЕАО № 4616251 від 10.08.2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , 04.05.1975 року до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП (протокол серії ЕАО № 4616251) - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 понесені витрати у вигляді судового збору у розмірі 2724,00 грн (дві тисячи сімсот двадцять чотири гривні 00 коп) та витратна професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (пять тисяч гривень 00 копійок), а всього 7724,00 грн (сім тисяч сімсот двадцять чотири гривні 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів, з дня його проголошення шляхом подання скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 07.02.2001 року Олександрівським РВ УМВС України в Донецькій області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Донецькій області, код ЄДРПОУ 40109058, юридична адреса: Донецька область, м.Маріуполь, пр.-т Нахімома, 86, gupolice@dn.npu.gov.ua

Третя особа - інспектор відділення поліції № 1 (с.Олександівка) Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області - Сілецький максим Іванович, адреса: АДРЕСА_3.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

27.06.2022