Рішення № 104954702, 27.06.2022, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/43/22

Провадження № 2/226/206/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2022 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Гаман Н.С..

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом Державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання,

У С Т А Н О В И В:

Позивач Державний вищий навчальний заклад «Донецькій національний технічний університет» (далі - ДВНЗ «ДонНТУ»)звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за навчання, в обґрунтування якого вказав, що згідно з наказом ректора ДВНЗ «ДонНТУ» від 31.08.2018 № 577 ОСОБА_2 з 01.09.2018 було поновлено на другий курс (третій семестр) заочної форми навчання за освітнім ступенем «бакалавр» факультету комп`ютерних наук і технологій за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення» у групі ІПЗз-17 за рахунок коштів фізичних осіб. У зв`язку з цим 31.08.2018 між ДВНЗ «ДонНТУ» та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір про навчання № ІПЗ-18/50, відповідно до якого загальна вартість освітньої послуги склала 29502 грн, в тому числі за кожний семестр на другому курсі навчання 4889 грн, на третьому курсі навчання 4917 грн та на четвертому курсі навчання 4945 грн. Кошти мали вноситися два рази на рік - не пізніше 10 вересня і 20 лютого поточного навчального року. Проте з 01.02.2019 по 31.08.2019 оплата за навчання замовником не здійснювалась, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 4889 грн. У зв`язку з цією заборгованістю ОСОБА_2 був відрахований з університету згідно з наказом № 539 від 30.08.2019. Оскільки у добровільному порядку заборгованість не погашається позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за навчання в сумі 4889 грн 00 коп., пеню в сумі 1660 грн 14 коп., 3 % річних від простроченої суми в розмірі 419 грн 92 коп. та збитки від інфляції в сумі 57 грн 05 коп., а всього 7026 грн 11 коп., а також понесені судові витрати в сумі 2270 грн 00 коп.

Представник позивача ДВНЗ «ДонНТУ» до суду не з`явився, про час і місце слухання справи сповіщений належним чином, письмово повідомив суд про розгляд справи в його відсутність, про те, що він наполягає на позові і не заперечує проти розгляду справи заочно у разі неявки відповідача до суду.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи двічі сповіщеною про час і місце слухання справи, у тому числі через розміщення судового виклику на офіційному веб-сайті судової влади України, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзиву на позов не подала.

Згідно з вимогами ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання, не повідомила причини неявки, не подала відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з ухвалою судді від 24.01.2022 у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_2 на підставі наказу від 31.08.2018 № 577 з 01.09.2018 був поновлений на другий курс (третій семестр) заочної форми навчання за освітнім ступенем «бакалавр» факультету комп`ютерних наук і технологій за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб» (спеціальність 121 «Інженерія програмного забезпечення») та зарахований у групу ІПЗз-17 (а.с.8).

31.08.2018 між ДВНЗ «ДонНТУ», як виконавцем, та ОСОБА_2 , як студентом, і ОСОБА_1 , як замовником освітніх послуг, було укладено договір № ІПЗ-18/50 (далі договір), відповідно до якого ДВНЗ «ДонНТУ» взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента ОСОБА_2 за заочною формою для здобуття освітнього ступеня «бакалавр» за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення» на рівні державних стандартів освіти (п.1 договору), а відповідач ОСОБА_1 , в свою чергу, взяла на себе зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за освітню послугу в розмірах та у строки, встановлені договором (п.3.1 договору). Договір підписаний сторонами (а.с.5).

Пунктом 5.2 договору визначено, що загальна вартість освітньої послуги складає 29502 грн, в тому числі за кожний семестр на другому курсі навчання 4889 грн, на третьому курсі - 4917 грн, та на четвертому курсі - 4945 грн.

Відповідно до п.5.3 договору грошові кошти мали вноситися два рази на рік - не пізніше 10 вересня і 20 лютого поточного навчального року.

Згідно з п.3.4 договору замовник зобов`язаний інформувати у письмовій формі виконавця і студента у разі неможливості виконання своїх обов`язків з оплати освітньої послуги не пізніше 10 вересня і 20 лютого поточного навчального року.

За приписами п.5.4 договору якщо замовник або студент письмово не повідомили виконавця про відмову від отримання освітніх послуг зазначений в п.3.4 строк, вважається, що освітні послуги були надані виконавцем до дати видання наказу про відрахування студента, і замовник або студент повинен їх сплатити у відповідному розмірі.

Відповідно до довідки ДВНЗ «ДонНТУ» від 26.11.2021 за період навчання студента ОСОБА_2 з 01.09.2018 по 31.08.2019 за надану позивачем освітню послугу згідно з договором № ІПЗ-18/50 від 31.08.2018 нараховано 9778 грн. З цієї суми 10.09.2018 було сплачено 4889 грн. Станом на 26.11.2021 рахується заборгованість в сумі 4889 грн за період з 01.09.2019 по 31.08.2019 (а.с.7).

Відповідно до наказу № 539 від 30.08.2019 ОСОБА_2 з 31.08.2019 відраховано з числа студентів у зв`язку з порушенням умов договору про навчання (а.с.10).

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Виходячи зі змісту ст.522 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором згідно зі ст.626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором про надання послуг згідно з ч.1 ст.901, ч.1, 2 ст.903 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник, згідно з вимогами ч.1 ст.903 ЦК України, зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як виходить з матеріалів справи, позивач виконав обов`язки за договором щодо надання освітньої послуги ОСОБА_2 , в той час як відповідач не виконала свій обов`язок щодо відшкодування вартості навчання у період з 01.02.2019 по 31.08.2019, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість в сумі 4889 грн.

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовими наслідками невиконання умов договору для відповідача є передбачена умовами договору сплата пені.

Так відповідно до п.6.2 договору за несвоєчасне внесення плати за надання освітніх послуг замовник сплачує виконавцю пеню за кожний прострочений день, починаючи з першого дня строку, що випливає з п.5.3 договору, тобто з 21.02.2019, у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє замовника від зобов`язань по сплаті відповідного простроченого платежу.

Згідно з розрахунком позивача пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 21.02.2019 по 13.12.2021 склала 1660 грн 14 коп.(а.с.11).

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з розрахунком позивача три проценти річних нараховані від суми простроченого платежу за період з 21.02.2019 по 13.12.2021 і становлять 419 грн 92 коп. (4889 грн х 3 % : 365 х 1045 дні) (а.с.12).

Інфляційні збитки розраховані за період з 21.02.2019 по 31.10.2021 з урахуванням встановлених індексів інфляції і згідно з розрахунком позивача становлять 57 грн 05 коп. (а.с.13).

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 7026 грн 11 коп. (4889 грн + 1660 грн 14 коп. + 419 грн 92 коп. + 57 грн 05 коп.)

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 623 ЦК України, ст.ст.12, 13, 18, 141, 229, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Державного вищого навчального закладу «Донецькій національний технічний університет» (місцезнаходження: Донецька область, м.Покровськ, площа Шибанкова, 2, код ЄДРПОУ 0270826) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , надати РНОКПП не має можливості) про стягнення заборгованості за навчання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного вищого навчального закладу «Донецькій національний технічний університет» заборгованість за договором про навчання № ІПЗ-18/50 від 31.08.2018, а саме: основний борг в сумі 4889 грн 00 коп., пеню в сумі 1660 грн 14 коп., три проценти річних від простроченої суми в сумі 419 грн 92 коп., інфляційні збитки в сумі 57 грн 05 коп., а всього 7026 (сім тисяч двадцять шість) грн 11 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного вищого навчального закладу «Донецькій національний технічний університет» судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят ) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, але не пізніше закінчення строку карантину. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги іншими учасниками справи у тридцятиденний строк з дня його проголошення, але не пізніше закінчення строку карантину. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ж.Є.Редько