Рішення № 104949496, 13.06.2022, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2455/21

Провадження № 2/752/1976/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2022 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Крекотень О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р. в розмірі 2 422 775,36 грн., яка складається з 3% річних - 782 681,77 грн., інфляційного збільшення в розмірі 1 640 093,59 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що з метою отримання кредиту відповідач звернувся до ЗАТ «ТАС-Інвестанк», про що був укладений Кредитний договір №788-Ф від 05.02.2007р. 18.06.2013р. між ПАТ «Омега Банк», який є повним правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Сведобанк», ВАТ «Сведобанк», ПрАТ «Сведбанк Інвест», ЗАТ «Сведбанк Інвест», ЗАТ «Тас-Інвестбанк», та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги №1, на підставі якого ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до ОСОБА_1 15.04.2020р. між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» укладено Договір №2227/К про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі №2605/18536/12 задоволено позовні вимоги ПАТ «Омега Банк» до ОСОБА_1 та стягнуто заборгованість за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р., що станом на 12.12.2012р. становить заборгованість за кредитом у розмірі 3 182 391,79 грн., заборгованість за процентами в сумі 4 501 889,03 грн., пеня за прострочений кредит у сумі 404 972,40 грн., пеня за прострочені проценти по кредиту в сумі 606 885,40 грн., судовий збір у розмірі 3 441,00 грн. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06.03.2014р. рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16.10.2013р. змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на корись АТ «Дельта-Банк» заборгованість за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р. в сумі 3 182 391,79 грн. по тілу кредиту, 4 501 889,03 грн. заборгованість по процентам, 404 972,40 грн. пені за прострочений кредит, 606 885,40 грн. пені за прострочені проценти по кредиту та судовий збір у розмірі 3 441,00 грн. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 2305.2014р. повернуто касаційну скаргу ОСОБА_1 14.02.2019р. постановою Київського апеляційного суду поновлено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. 25.04.2019р. постановою приватного виконавця Авторгова А.М. відкрито виконавче провадження №58994672 з виконавчим листом Оболонського районного суду міста Києва №2/756/660/13 від 27.12.2017р. 09.10.2019р. ухвалою Оболонського районного суду міста Києва, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 17.02.2020р., відмовлено у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Як вказує позивач, на тепер триває виконавче провадження №58994672. Заборгованість ОСОБА_1 не погашена, судове рішення не виконано, тому на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано на заборгованість, яка визначена рішенням суду, 3% річних та інфляційні витрати.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами, просить відмовити в їх задоволенні, як таких, що є необгрунтованими та недоведеними. У відзиві посилається на те, що позивачем не надано належних доказів набуття прав кредитора за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р., що, у свою чергу, свідчить про відсутність доказів на підтвердження порушення його прав. Зазначає, що нарахування позивачем індексу інфляції, а також 3% річних на розмір заборгованості, який визначений судовим рішенням та включає в себе пеню за прострочений кредит та пеню за прострочені проценти по кредиту, суперечить приписам ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Також звертає увагу на те, що 02.07.2014р. між ТОВ «Факторингова компанія «Актив-Гарант» та ПАТ «Дельта Банк» укладено та виконано Договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого право вимоги належного виконання зобов`язань боржників, зокрема, за Кредитним договором №788-Ф на загальну суму вимог 8 574 044,28 грн. 01.07.2014р. між ТОВ «Факторингова компанія «Актив-Гарант» та ОСОБА_2 укладений та виконаний Договір №1/07 відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого право вимоги належного виконання зобов`язань боржників, зокрема, за Кредитним договором №788-Ф на загальну суму вимог 8 574 044,28 грн., 02.07.2014р. між сторонами укладений Акт приймання-передачі до Договору №1/07 відступлення права вимоги (цесії) від 02.07.2014р. 02.07.2014р. між ОСОБА_2 (як цедентом) та ОСОБА_1 (як цесіонарієм) укладений та виконаний Договір б/н відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого право вимоги належного виконання зобов`язань боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р. на загальну суму вимог 8 574 044,28 грн. 02.07.2014р. між сторонами укладений Акт приймання-передачі до Договору б/н відступлення права вимоги (цесії) від 02.07.2014р. З огляду на вказані обставини, як зазначає відповідач, право вимоги та документи, що підтверджують право вимоги перейшли до відповідача у справі, що, у свою чергу, унеможливлює задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Інвест-Кредо».

У відповіді на відзив позивач вказав, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/12760/16 за позовом АТ «Дельта-Банк» до ТОВ «ФК «Актив-Гарант», треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ФГВФО, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2017р., позов АТ «Дельта Банк» задоволено повністю, визнано недійсним укладений 02.07.2014р. між АТ «Дельта Банк та ТОВ «ФК «Актив-Гарант» Договір про відступлення права вимоги, зобов`язано вчинити дії. Після цього, як зазначає позивач, ОСОБА_1 повторно оскаржив судове рішення у справі №910/12760/16. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2017р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2017р., відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 . Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018р. відмовлено ОСОБА_1 у допуску справи №910/12760/16 до провадження Верховного Суду. ОСОБА_3 подавала заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі №910/12760/16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.є06.2018р. та постановою Верховного Суду від 25.09.2018р., відмовлено ОСОБА_3 у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами. ОСОБА_1 звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФГВФО про визнання протиправними дій щодо виявлення нікчемного правочину. Провадження у справі №826/1090/18 закрито 20.09.2018р., у зв`язку з непідсудністю. Відтак, як вважає позивач, зобов`язання ОСОБА_1 за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р. не припинилось поєднанням боржника та кредитора в одній особі на підставі ст. 606 Цивільного кодексу України та ряду договорів про відступлення права вимоги від 02.07.2014р. Також позивач зазначає, що він до позовної заяви надав належні, допустимі, достатні та достовірні докази набуття права вимоги в розумінні ст. 76-80 ЦПК України. Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних витрат на кредитну заборгованість, стягнуту за рішенням суду, підтверджується постановами Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019р. у справі №127/15672/16-ц, від 07.07.2020р. у справі №712/8916/17, від 23.06.2020р. у справі №536/841/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №711/4010/13-й, від 27.11.2019р. у справі №340/385/17, від 19.06.2019р. у справі №646/14523/15-ц, від 16.01.2019р. у справі №464/3790/16-ц, від 07.07.2020р. у справі №296/10217/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, від 04.02.2020р. у справі №912/1120/16, від 13.11.2019р. у справі №922/3095/18, від 23.10.2019р. у справі №922/3013/18, від 19.06.2019р. у справі 703/2718/16-ц, від 04.06.2019р. у справі №916/190/18, від 09.02.2021р. у справі №520/17342/18.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.01.2021р. відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 29.11.2021р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16.10.2013р. зустрічні позовні вимоги ПАТ «Омега Банк» задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Омега Банк" заборгованість за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р., що станом на 12.12.2012р. становить заборгованість за кредитом у розмірі 3 182 391,79 грн., заборгованість за процентами в сумі 4 501 889,03 грн., пеню за прострочений кредит у сумі 404 972,40 грн., пеню за прострочені проценти по кредиту в сумі 606 885,40 грн., судовий збір у сумі 3 441,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06.03.2014р. рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16.10.2013р. змінено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта -Банк» заборгованість за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р. в сумі 3 182 391,79 грн. по тілу кредиту, 4 501 889,03 грн. заборгованість за процентами, 404 972,40 грн. пеню за прострочений кредит, 606 885,40 грн. пеню за прострочені проценти по кредиту та судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.

Апеляційним судом встановлено, що 05.02.2007р. між Закритим акціонерним товариством «ТАС-Інвестбанк», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Сведобанк», у свою чергу правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», у свою чергу правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Омега Банк») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №788-Ф, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в доларах США та гривнях з лімітом заборгованості 2 600 000,00 доларів США строком з 05.02.2007р. по 04.02.2010р. включно, зі сплатою 12% річних у доларах США та 18% у гривнах, з погашенням згідно умов вказаного договору.

Також апеляційним судом встановлено, що в період розгляду справи в суді 1-ї інстанції 18 червня 2013р. між ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги №1, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р., укладеним між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (правонаступником якого є ВАТ «Сведбанк», у свою чергу, правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», у свою чергу, правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк») та ОСОБА_1 . За даним договором ПАТ «Дельта Банк», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р. з моменту підписання ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» акту приймання-передачі права вимоги, тобто з 18.06.2013р.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

15.04.2020р. між ПАТ «Дельта Банк», як первісним кредитором, та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», як новим кредитором, укладено Договір №2227/К про відступлення прав вимоги, за яким у порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру в Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти в сумі та в порядку, визначеному цим Договором.

Згідно Реєстру до Договору про відступлення прав вимогу передбачено передачу прав вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р.

Згідно п. 2. Договору про відступлення прав вимоги за цим Договором новий кредитор у день укладення цього Договору, але у будь-якому випадку не раніше моменту отримання первісним кредитором у повному обсязі коштів відповідно до п. 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за основними договорами.

Пунктом Договору про відступлення прав вимоги передбачено, що права вимоги, що відступаються за цим Договором, є складовою частиною пулу активів, що є предметом відкритих торгів (аукціону), результати якого оформлені протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-02-25-000024-b від 18.03.2020р., переможцем яких визнаний новий кредитор. Загальна сума, яка підлягає сплаті новим кредитором за лотом, як переможцем зазначених відкритих торів (аукціону) первісному кредитору, складає22 374 870,53 грн. Сторони домовились, що за відступлення права вимоги за цим Договором новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти в суму 15 115 249,37 грн., що є складовою частиною єдиного платежу в розмірі 22 374 870,53 грн. згідно протоколу аукціону №№UA-EA-2020-02-25-000024-b від 18.03.2020р. Ціна Договору сплачується новим кредитором первісному кредитору в повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором на підставі протоколу, оформленого за результатами відкритих торів (аукціону), переможцем якого став новий кредитор.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» згідно платіжного доручення №13 від 10.04.2020р. перерахувало АТ «Дельта Банк» 22 374 870,53 грн. з призначенням платежу: за придбання активів згідно протоколу №UA-EA-2020-02-25-000024-b від 18.03.2020р., лот CL2N017078.

Таким чином, з урахуванням положень Договору про відступлення прав вимоги та платіжного доручення №13 від 10.04.2020р. позивач у даній справі ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р. з 15.04.2020р.

Доводи відповідача про те, що права вимоги за Кредитним договором №788-Ф від 05.02.2007р. перейшли до нього на підставі укладених договорів про відступлення прав вимоги від 02.07.2014р. між ТОВ «Факторингова компанія «Актив-Гарант» та ПАТ «Дельта Банк», між ТОВ «Факторингова компанія «Актив-Гарант» та ОСОБА_2 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , спростовуються матеріалами справи, а саме рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/12760/16 за позовом ПАТ «Дельта -Банк» до ТОВ «Факторингова компанія «Актив-Гарант», треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання нікчемного правочину недійсним, яким визнано недійсним укладений 02.07.2014р. між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Актив Гарант» Договір про відступлення права вимоги. Вказане рішення господарського суду залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського від 28.02.2017р. Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2017р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017р. залишено без змін.

Як вказує позивач, відповідач рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16.10.2013р. не виконав.

Матеріали справи не містять доказів зворотнього.

З огляду на те, що рішення не виконано, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано на заборгованість у загальній сумі 8 696 138.62 грн., яка включає 3 182 391,79 грн. заборгованість за тілом кредиту, заборгованість за процентами в сумі 4 501 889,03 грн., пеню за прострочений кредит у сумі 404 972,40 грн., пеню за прострочені проценти по кредиту в сумі 606 885,40 грн., 3% річних 782 681,77 грн. за період прострочення з 17.12.2017р. по 16.12.2020р. та інфляційні витрати 1 640 093,59 грн. за період січень 2018р. - листопад 2020.

На думку відповідача, нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму пені за прострочений кредит та пені на прострочені проценти по кредиту суперечить ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до ч 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, а саме зобов`язання повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму пені суперечить ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перерахувавши суму 3% річних за період прострочення з 17.12.2017р. по 16.12.2020р. на визначену судовим рішенням заборгованість за тілом кредиту 3 182 391,79 грн. та заборгованість за відсотками 4 501 889,03 грн., суд визначив її як 692 216,86 грн.

Перерахувавши інфляційні витрати за період січень 2018р. - листопад 2020р., суд встановив їх суму 1 449 256,98 грн.

Контррозрахунку суму 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково та про стягнення з відповідача на користь позивача 692 216,86 грн. 3% річних та 1 449 256,98 грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 32 122,11 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» 692 216,86 грн. шістсот дев`яносто дві тисячі двісті шістнадцять грн. 86 коп.) грн. 3% річних, 1 449 256,98 (один мільйон чотириста сорок дев`ять тисяч двісті п`ятдесят шість грн. 98 коп.) грн. інфляційних витрат, 32 122,11 (тридцять дві тисячі сто двадцять дві грн. 11 коп.) грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. «Б», код ЄДРПОУ 39761587).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя І.О. Ольшевська