Рішення № 104944156, 15.06.2022, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/2117/18

Провадження № 2/210/70/22

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 червня 2022 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу в складі

головуючого судді Літвіненко Н.А.

при секретарі Таранущенко В.С.

з участю відповідача ОСОБА_1

з участю предст. відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей виконкому Металургійної районної у м. Кривому Розі ради, відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 , через свого представника адвоката Книгницьку Л.А., звернувся до суду з позовною заявою, яку, згодом уточнив, та просив суд виключити відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як про батька з актового запису № 631 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що у позивача з відповідачем були статеві відносини з 2008 року по 2011 рік включно, разом не проживали, спільного господарства не вели. Розсталися на початку 2012 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідача народилася донька ОСОБА_5 .

Відповідач повідомила позивачу, що останній є батьком дитини, та, оскільки до настання вагітності між сторонами по справі були статеві відносини, ОСОБА_3 вважав, що є батьком цієї дитини та вирішив укласти шлюб з відповідачем та виправити запис в свідоцтві про народження дитини вказавши його батьком, надав дитині своє прізвище та ім`я по батькові.

У 2017 році через сварки та протиріччя шлюб з відповідачем було розірвано, та стягнуто з позивача аліменти.

Позивач зазначає, що про те, що він не є біологічним батьком йому стало відомо в 2017 році та в зв`язку з цим ним був заявлений зустрічний позов по справі №210/2117/18.

Позивач заперечує факт свого батьківства відносно ОСОБА_4 , оскільки факт його кровного споріднення із дитиною спростований самою відповідачкою, яка в суді визнала зустрічний позов та підтвердила, що він не є біологічним батьком її дитини.

Позивач вважає, що для дитини буде краще знати, що він не її батько, та є можливість встановити біологічного батька та налагодити з ним стосунки.

Крім того, відповідач продовжує розповсюджувати інформацію поміж спільних знайомих, що позивач не є біологічним батьком її дитини, та отримує аліменти. Цим вона ставить позивача в незручне становище, та дає більші підстави сумніватися в батьківстві, у самого позивача на утриманні 4 дітей, окрім ОСОБА_4 і тому вони недоотримають фінансової допомоги в зв`язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 03.07.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із проведенням підготовчого провадження та призначенням підготовчого судового засідання по справі (т. 1 а.с. 49).

В ході підготовчого провадження, 27.07.2020 року, до суду від представника відповідача - адвоката Повалій О.В. надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 53-56), в якому вона просить суд позовну заяву ОСОБА_3 залишити без задоволення. Відзив на позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач вказує, що стосунки між ним і ОСОБА_1 були з 2008 до 2011 року, а з 2011 року взагалі жодних стосунків з ОСОБА_1 у них не було. Беручи до уваги те, що дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , то яким чином позивач не маючи стосунків з відповідачем з 2011 року міг думати, що дитина народжена від нього, якщо вагітність триває 9 місяців, отже стосунки між чоловіком та жінкою повинні були бути в січні березні 2012 року, але ж ніяк не до 2011 року, що свідчить про те, що позивач знав, що дитина народжена не від нього.

Щодо відносин позивача та відповідача і як позивач став батьком, представник відповідача зазначає наступне.

Знайомство ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбулось в квітні 2008 року, так як вони з ним разом працювали, відносини у них були дружніми, проводили разом час, разом працювали. ОСОБА_1 у 2009 році звільнилась з роботи і на протязі 2009-2010 років проживала в цивільному шлюбі з ОСОБА_6 .

В подальшому, в липня 2012 року ОСОБА_3 несподівано почав спілкування з відповідачем при якому остання повідомила позивачу, що перебуває на 6 місяці вагітності, на що позивач попросив ОСОБА_1 взяти його хрещеним батьком для дитини, а остання повідомила йому що їй треба обдумати його пропозицію і їхнє спілкування знову припинилось.

У новорічну ніч з 2012 на 2013 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знову зустрілись, а після цього стали періодично проводити час разом.

Наприкінці лютого 2013 року ОСОБА_3 прийшов до квартири відповідача, де остання проживала з дитиною і своїм батьком ОСОБА_7 , та повідомив, що бажає одружитись на ОСОБА_1 та стати батьком для дитини. ОСОБА_1 прийняла таку пропозицію позивача і в березні 2013 року відповідач з позивачем подали заяву до РАЦСу і 20 квітня 2013 року уклали шлюб.

Таким чином відповідач вважає, що позивач задовго до народження дитини знав про те, що вона не є його рідною біологічною донькою.

Крім того, 16 липня 2013 року за заявою позивача були внесені зміни до актового запису про народження дитини після чого прізвище та по батькові дитини були змінені.

Представник відповідача зазначає, що у зв`язку з внесенням змін до актового запису про народження, вона втратила соціальні виплати, а позивач матеріально їй не допомагає, що ставить відповідача у скрутне становище.

Крім того, представник відповідача, посилаючись на ч. 1 ст. 126, ст.. 136 СК України, вважає, що позивач, який на момент подання заяви про визнання батьківства дитини дійсно володів інформацією, що він фактично не є рідним її батьком, однак все одно вирішив подати дану заяву, це покладає на нього певний ряд обов`язків, а отже, він не має права оспорювати батьківство.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 . Суду пояснила, що ОСОБА_3 завжди знав, що дитина не його, а тому він свідомо вніс відомості про батька до актового запису про народження дитини.

Представник відповідача адвокат Повалій О.В. в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечує, просить в задоволенні позову позивача відмовити, вказала, що ОСОБА_3 заздалегідь знав, що він не є батьком дитини, а тому не має права оспорювати батьківство.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконкому Металургійної районної у м. Кривому Розі ради в судове засідання не з`явився, клопотання про перенесення розгляду справи, розгляд справи без його присутності не подавав.

Представник третьої особи - відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що ОСОБА_3 її брат. Вона знає про те, що позивач та відповідач разом працювали. ОСОБА_3 деякий час у 2012 році жив у неї вдома, і останній з ОСОБА_1 зустрічались у неї вдома коли її не було вдома. В новорічну ніч з 2012 року на 2013 рік ОСОБА_1 , будучи вагітною, прийшла до неї додому, де вона з ОСОБА_3 та іншими святкували свято. В ту ніч ОСОБА_3 повідомив всім присутнім, що ОСОБА_1 розповіла ОСОБА_3 , що останній є батьком її дитини. Після цього, у лютому 2013 року позивач та відповідач подали заяву до РАЦСу для реєстрації шлюбу та потім зареєстрували його.

Потім, приблизно у 2018році,під чассварки, ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_3 ,що вінне батькоїї дитини,хоча вся сім`я ОСОБА_3 була впевнена в тому, що останній є батьком дитини, піклувались про цю дитину.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив суду, що ОСОБА_1 знає через те, що остання зустрічалась з ОСОБА_3 . Бачив її влітку 2012 року в с. Новолатівка вагітною, вона шукала ОСОБА_3 .

Про відносини позивача та відповідача знає те, що вони у 2012 році зустрічались. Інколи вони разом приїжджали до батьків свідка, проводили разом час, ОСОБА_3 знайомив ОСОБА_1 з батьками свідка. Свідок був безпосередньо присутній на їх весіллі, яке святкувалось у селі вже коли дитина народилась.

З приводу того, що ОСОБА_3 записав дитину як свою дочку повідомляє, що останній так вчинив бо був впевнений в тому, що він є батьком цієї дитини.

За яких обставин ОСОБА_3 дізнався, що не є батьком дитини свідку невідомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила суду, що ОСОБА_3 знає через те, що більше 20 років товаришує з його сестрою ОСОБА_8 . Свідок знала, що ОСОБА_3 зустрічався з дівчиною з якою з 2011 року та пізніше були більш тісні відносини, а у 2013 році дізналась, що ОСОБА_3 хоче одружитись з дівчиною, і на весну, у зв`язку з тим, що ця дівчина була вагітна, а ОСОБА_3 знав, що це його дитина, запланували весілля.

Через сестру ОСОБА_3 дізналась, що у останнього народилась дитина, а по фотографіям бачила як росла ця дитина. Знала, що ОСОБА_3 завжди піклувався про дитину, як дійсно про свою.

Одного разу дізналась, що під час сварки ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_3 , що дитина йому не рідна і що він не є батьком цієї дитини, у зв`язку з чим вони в подальшому розлучились.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив суду, що знає ОСОБА_3 з 2006 року в зв`язку з тим, що свідок являється чоловіком сестри ОСОБА_3 ОСОБА_1 знає через ОСОБА_3 , коли останній розповідав свідку, що вони разом працюють.

Крім того, ОСОБА_1 бачив у 2011 році, коли вона приїжджала до свідка додому разом з ОСОБА_3 .

Про вагітність ОСОБА_1 дізнався у 2012 році від дружини. Від дружини також дізнався, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народилась дитина.

Свідку відомо, що ОСОБА_1 , під час сварки, повідомила ОСОБА_3 , що останній не рідний батько дитини, хоча вся їх сім`я та сам ОСОБА_3 були впевнені, що він є рідним батьком дитини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що являється батьком ОСОБА_1 . Про вагітність своєї дочки дізнався від неї особисто. З приводу ОСОБА_3 повідомив, що в січня-лютому 2013 року в сім`ї з`явився раніше невідомий свідку ОСОБА_3 і сім`я свідка хотіла щоб він був хрещеним батьком майбутньої дитини ОСОБА_1 .

У 2013 році ОСОБА_3 мав розмову зі свідком під час якої ОСОБА_3 повідомив свідку, що хоче бути не просто хрещеним батьком, а взагалі стати батьком дитини. Він сказав ОСОБА_12 , що це велика відповідальність.

Після цього, ОСОБА_3 зробив пропозицію ОСОБА_1 , а у лютому 2013 року, в день народження свідка, домовились про весілля.

Біологічного батька дитини ОСОБА_1 він не знає.

Після того, як відсвяткували весілля, ОСОБА_3 жив у нього вдома разом з ОСОБА_1 та дитиною.

Він робить висновок, що ОСОБА_3 не являється біологічним батьком дитини у зв`язку з тим, що не бачив до весілля як він зустрічався або інакше проводив час з дочкою свідка та вважає, що ОСОБА_12 до весілля знав, що він не є батьком дитини.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що ОСОБА_1 знає тому що жили разом з 2008 року по серпень 2011 року, до того, як свідок виїхав на роботу до м. Форос і після цього у нього з ОСОБА_1 залишились тільки товариські відносини.

Свідок з відповідачем бачились тільки одного разу, точного часу не пам`ятає, але ОСОБА_1 була вже вагітна і остання повідомила, що зустріла у лікарні молодого чоловіка з яким у неї були стосунки, але вже на той момент вони розлучились. Який строк вагітності у ОСОБА_1 на момент зустрічі був свідок не знає, але візуально було видно, що вона вагітна.

У свідка не виникало питання, що ОСОБА_1 вагітна від нього у зв`язку з тим, що по строку це неможливо.

Стати хрещеним батьком ОСОБА_1 свідкові не пропонувала, повідомила, що не хоче жити з тим молодим чоловіком, а дитину буде народжувати для себе.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомила суду, що ОСОБА_1 , до знайомства з ОСОБА_3 , проживала з ОСОБА_6 . З приводу дитини та біологічного батька свідок повідомила, що біологічного батька не знає, але стверджує, що це точно не ОСОБА_3 не пояснюючи свою позицію.

З ОСОБА_3 познайомилась у новорічну ніч з 2012 на 2013 рік коли свідок з ОСОБА_1 потрапили на святкування до ОСОБА_3 , як тоді повідомила ОСОБА_1 свідку, що вони йдуть святкувати до її знайомого. Під час святкування цього свята дитина ОСОБА_1 знаходилась з її батьками, тобто з дідусем та бабусею. В гостях у ОСОБА_3 вони пробули недовго. Після, повернулись додому, а пізніше ОСОБА_1 поїхала додому. З цього приводу більше нічого суду не повідомила.

З приводу батька дитини ОСОБА_1 свідок пояснила, що у неї не було розмов з ОСОБА_1 з приводу біологічного батька її дитини, а лише знає, що ОСОБА_1 розповідала їй про те, що ОСОБА_3 хоче стати для її дитини батьком, дати їй його прізвище та по батькові. Більше про обставини справи свідок суду нічого не повідомила.

Суд, дослідивши матеріали справи, відзив на позовну заяву, вислухавши свідків та сторін, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи усі докази, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо батьківства.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Кривий Ріг Дніпропетровська область, народилася ОСОБА_4 , про що 31.10.2012 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області складено відповідний актовий запис №631 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . Батьком дитини вказаний ОСОБА_3 , а матір`ю ОСОБА_14 (а.с. 29).

16.07.2013 року від ОСОБА_3 та ОСОБА_14 до Дзержинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області надійшла заява про визнання батьківства і на підставі цього та ст.. 126 СК України було внесено відомості про батька до актового запису про народження дитини та вказано по батькові дитини за іменем батька ОСОБА_15 , а також присвоєно їй прізвище батька ОСОБА_12 . Крім того, одночасно виправлено дошлюбне прізвище матері з ОСОБА_16 на шлюбне прізвище ОСОБА_12 (а.с. 28).

27.02.2017 року рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шлюб, укладений 20.04.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_17 , який зареєстровано Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №137 розірвано. Після розірвання шлюбу залишено прізвище позивачу ОСОБА_16 , відповідачу ОСОБА_12 (а.с. 31-32).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Статтею 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведеності відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має право оспорювати батьківство особа записана батьком дитини, якщо на момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.п.10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК). Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Передумовою звернення до суду у справах про виключення запису про батьківство є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. У разі доведення за допомогою застосування спеціальних знань відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 676/1200/20.

Так, ухвалою суду від 18.11.2021 року по справі було призначено судову-генетичну експертизу на вирішення якої було поставлено наступні питання:

- чи є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ?.

28.03.2022 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» було направлено на адресу суду лист з повідомленням про повторний виклик гр.. ОСОБА_1 з дитиною на експертизу, у зв`язку з неявкою останніх 17.01.2022 та 14.02.2022 року на експертизу.

Однак, у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 з дитиною на експертизу, ухвала про її проведення залишилась без виконання.

Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Суд, враховуючи вище вказані обставини, факт визнання ОСОБА_1 , що ОСОБА_3 не є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , приходить до висновку, що ОСОБА_3 не є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 .

Така правова позиція міститься і в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах № 2/711/355/15 від 05 вересня 2018 року, № 750/8489/15-ц від 12 грудня 2018 року, №751/5788/16-ц від 30 травня 2018 року.

Статтею 134 СК України передбачено, що на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Згідно п. п. 2.13.1., 2.16.2. та 2.16.7. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 р. №96/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження. За наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду. На підставі рішення суду про внесення змін, доповнень або виправлень в актові записи цивільного стану вносяться відповідні зміни, які зазначені в рішенні суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилався позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження та враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_3 знав на момент реєстрації його як батька дитини, що він не є батьком дитини, відповідачка визнала в судовому засіданні той факт, що позивач не є біологічним батьком дитини, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. 136 СК України, ст.ст. 4, 9, 13, 81, 141, 259-268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Виключити відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як про батька з актового запису № 631 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів із дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 24.06.2022 року

Суддя: Н. А. Літвіненко